ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2019 року Справа №924/182/15

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Розізнана І.В.

суддя Грязнов В.В.

при секретарі судового засідання Панасюк О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Хмельницької області від 14.06.2019 р. (суддя Кочергіна В.О., повний текст ухвали складено 18.06.2019 р.)

за позовом ОСОБА_2

до 1) сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Гречани"

2) Хмельницького міськрайонного управління юстиції Хмельницької області в особі відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційної служби

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1:

1) ОСОБА_3 ,

2) ОСОБА_1

про 1) визнання недійсним рішення зборів учасників СТОВ "Агрофірма Гречани" від 20.04.2007 р., оформленого протоколом №3 від 20.04.2007 р.;

2) приведення відомостей про СТОВ "Агрофірма "Гречани" у Єдиному державному реєстрі до стану, що існував на момент вчинення реєстраційної дії від 11.05.2007 р.

за участю представників:

позивача - не з`явився,

відповідача-1 - Мартинкової О.Л.,

відповідача-2 - не з`явився,

третьої особи-1 - не з`явився,

третьої особи-2 - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 14.06.2019 р. у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Хмельницької області від 22.03.2016 р. у справі №924/182/15, відмовлено.

В обґрунтування вказаної ухвали суд першої інстанції, посилаючись на п.5 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. №17 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" зазначає, що учасники судового процесу під час розгляду справи в суді апеляційної та касаційної інстанції звертали увагу на інформацію протоколу допиту свідка ОСОБА_4 , відповідно суд дійшов висновку, що відомості протоколу допиту свідка були відомі або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, а відтак, не можуть визнаватися як нововиявлені обставини.

Крім того, місцевий господарський суд враховує, що протокол допиту свідка ОСОБА_4 датований 01.04.2016 р., а рішення суду по даній справі датоване 22.03.2016р., а отже зазначеного протоколу допиту на час розгляду справи ще не існувало, відтак, він не міг бути оцінений судом, тому суд вважає даний протокол новим доказом. З огляду на вказані обставини, судом під час вирішення справи було надано оцінку доказу - протоколу допиту свідка ОСОБА_4 , яким було підтверджено фактичні обставини на час вирішення справи. Відтак, не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що зазначені заявником обставини не є нововиявленими в розумінні ст.320 ГПК України, з огляду на що заява ОСОБА_1 про перегляд рішення господарського суду Хмельницької області від 22.03.2016 р. у даній справі за нововиявленими обставинами не підлягає задоволенню, у зв`язку з її безпідставністю та недоведеністю позивачем існування нововиявлених обставин.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, ОСОБА_1 звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та задоволити заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинам; скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 22.03.2016 р. та прийняти нове рішення, яким у позові ОСОБА_2 відмовити.

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає про наявність ознак, які вказують на існування нововиявлених обставин, зокрема серед них: обізнаність ОСОБА_2 про його виключення із складу засновників СТОВ "Агрофірма Гречани" ще в квітні 2007 року (відомо на час розгляду даної справи) є фактичними даними, а протокол допиту ОСОБА_4 від 01.04.2016 р. є лише доказом існування зазначеної обставини на час прийняття рішення, а не самою обставиною; про наявність вказаної нововиявленої обставини ОСОБА_1 дізнався лише 17.04.2019 р. із постанови про закриття кримінального провадження від 26.03.2019 р.; встановлена обставина обізнаності ще з квітня 2007 року ОСОБА_2 про своє виключення зі складу засновників товариства має істотне значення для розгляду даної справи, адже з урахуванням цієї обставини у суду будуть наявні усі правові підстави для задоволення заяви товариства про застосування строків позовної давності, що матиме наслідком прийняття абсолютно протилежного рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 повністю.

Скаржник вважає, що вищенаведені обставини є саме нововиявленими обставинами, тобто фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення.

Позивач, ОСОБА_2 , подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення. Вказує, що обставина, на яку посилається заявник, не існувала на час розгляду справи в суді першої інстанції. Крім того, про цю обставину стало відомо всім учасникам справи ще 08.06.2016 р. З огляду на викладене, вважає, що заява про перегляд рішення за нововиявленими обставинами не підлягає задоволенню.

Від сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Гречани", також надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач зазначає про безпідставність, поданої ОСОБА_1 заяви, та просить залишити оскаржувану ухвалу суду без змін. Вважає, що обставини, викладені в заяві про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, поданій із пропуском строку на її подання, не є нововиявленими в розумінні норм процесуального права, у зв`язку з її відсутністю на час прийняття рішення судом першої інстанції, а також з обізнаністю заявника із вказаними обставинами ще в червні 2016 року.

У судове засідання, що відбулося 18.07.2019 р., позивач, відповідач-2 та треті особи не забезпечили явку повноважних представників, хоча належним чином повідомлялись про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

18.07.2019 р. на електронну адресу суду від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1, ОСОБА_3 , надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. В обґрунтування свого клопотання вказує, що він як учасник справи не отримував жодних повідомлень про призначення розгляду справи, лише 18.07.2019 р. випадково дізнався із сайту "Судової влади" про судове засідання. Враховуючи бажання відповідача прийняти участь у розгляді апеляційної скарги та неможливість його прибути 18.07.2019 р. у судове засідання, просить відкласти розгляд справи.

Розглядаючи вказане клопотання, колегія суддів зазначає, що за змістом ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п.2 ч. 2 ст. 202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема, з підстав першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989 р. вказано, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

Враховуючи належне повідомлення третьої особи про розгляд справи, а також те, що явка учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалася, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вказаного клопотання та відкладення розгляду справи. З огляду на вказане, приймаючи до уваги ст.ст.269, 273 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, суд визнав за можливе розглядати апеляційну скаргу за відсутності представників позивача, відповідача-2 та третіх осіб.

Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, відзиви на апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Хмельницької області із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Хмельницької області від 22.03.2016 р. у справі №924/182/15 (т.6, а.с.1-4), яким частково задоволено позов ОСОБА_2 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Гречани", Хмельницького міськрайонного управління юстиції Хмельницької області в особі відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційної служби. Визнано недійсним рішення зборів учасників СТОВ "Агрофірма Гречани" від 20.04.2007 р., оформленого протоколом №3 від 20.04.2007 р. У позові в частині вимог про приведення відомостей про СТОВ "Агрофірма "Гречани" у Єдиному державному реєстрі до стану, що існував на момент вчинення реєстраційної дії від 11.05.2007 р. відмовлено (т.4, а.с.14-21).

Вказане рішення залишене без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суд від 08.06.2016 р. (т.4, а.с.132-151) та постановою Вищого господарського суду України від 10.08.2016 р. (т.5, а.с.90-98).

Як вбачається зі змісту рішення від 22.03.2016 р., задовольняючи частково позов, суд дійшов висновку, що заява відповідача-1 про застосування строків позовної давності задоволенню не підлягає. Суд, зокрема, вказав, що згідно з протоколу допиту свідка ОСОБА_4 від 26.08.2015 р., який міститься в матеріалах кримінального провадження №12015240010004111, вбачається, що останній повідомив ОСОБА_2 про наявність спірного рішення та про його виключення зі складу засновників товариства на початку 2015 р. Враховуючи відсутність будь-яких доказів в матеріалах справи, які б спростовували вказані обставини, суд дійшов висновку про початок перебігу строку позовної давності з січня 2015 р., а саме з моменту, коли ОСОБА_2 довідався про порушення свого права.

Як на нововиявлену обставину заявник посилається на обізнаність ОСОБА_2 про його виключення із складу засновників товариства ще у квітні 2007 р., що підтверджується протоколом допиту ОСОБА_4 від 01.04.2016 р. При цьому звертає увагу, що обізнаність ОСОБА_2 є фактичними даними, а протокол допиту ОСОБА_4 є лише доказом існування зазначеної обставини, а не самою обставиною. Також заявник зазначає, що про вказану обставину йому стало відомо 17.04.2019 р. із постанови про закриття кримінального провадження від 26.03.2019 р., копію якої ним отримано 17.04.2019 р. (т.6, а.с.67).

При розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду, суд першої інстанції дійшов висновку, що вказані заявником обставини не є нововиявленими в розумінні ст.320 ГПК України, з огляду на що вказана заява не підлягає до задоволення.

Аналізуючи встановлені обставини справи та надаючи їм оцінку в процесі апеляційного перегляду колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 320 ГПК України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно з ч. 2, 4, 5 320 Господарського процесуального кодексу України, підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

Таким чином, перегляд рішення за нововиявленими обставинами є спеціально встановленою процедурою і є можливим лише за умови наявності підстав для такого перегляду, встановлених Господарським процесуальним кодексом України та за умови дотримання порядку і строку подання заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Прийняття заяви (подання) про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не означає обов`язкового скасування чи зміни рішення, що переглядається. Результат перегляду повинен випливати з оцінки доказів, зібраних у справі, і встановлення господарським судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Нововиявлена обставина - це юридичний факт, який передбачений нормами права і тягне виникнення, зміну або припинення правовідносин; юридичний факт, що має істотне значення для правильного вирішення даної конкретної справи. Якби нововиявлена обставина була відома суду під час винесення судового акта, то вона обов`язково вплинула б на остаточні висновки суду; юридичний факт, який існував на момент звернення заявника до суду з позовом і під час розгляду справи судом; юридичний факт, який не міг бути відомий ані особі, яка заявила про це в подальшому, ані суду, що розглядав справу.

До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору.

Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи.

Не підпадають під визначення нововиявлених обставин дані, які усувають можливу неповноту встановлення обставин справи шляхом отримання та надання стороною суду нових матеріалів вже після прийняття судових актів, без оскарження їх самих за фактом неповноти встановлення обставин справи.

Заявник в обґрунтування своєї заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, зокрема, посилається на постанову старшого слідчого СВ Південно-Західного ВнП Хмельницького ВП ГУНП в Хмельницькій області про закриття кримінального провадження від 26.03.2019 р. (т.6, а.с.60-66), в якій містяться висновки щодо обізнаності ще з квітня 2007 року ОСОБА_2 про його виключення із складу засновників СТОВ "Агрофірма "Гречани".

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що вказану постанову слідчого скасовано ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду від 10.05.2019 р. у справі №686/11674/19 (т.6, а.с.90-91), з огляду на що такий доказ судом не приймається судом до уваги.

Неоднозначність існування факту обізнаності позивача про проведення загальних зборів саме 2007 р., а не 2015 р., не може свідчити про беззаперечну наявність обставини, яку ОСОБА_1 вважає нововиявленою. Крім того, така ж беззаперечність існування обставини як факту, є обов`язковим елементом застосування п.1 ч.2 ст.320 ГПК України, на яку посилається заявник. Для застосування зазначеної норми первинним є беззаперечне існування такої обставини, що не була встановлена судом, і вторинним - надання доказів того, що така обставина не лише не була, а й не могла бути відома заявникові.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність елементу однозначного і беззаперечного існування вказаної заявником обставини як первинного елемента необхідного для застосування п.1 ч.2 ст.320 ГПК України.

Неодноразова зміна показань свідка, зафіксована в процесуальних документах кримінального провадження, на що посилається заявник є фактично бажанням останнього здійснити повторну переоцінку доказів у даній справі, що відповідно до п.1 ч.4 ст.320 ГПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами.

При цьому, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції щодо того, що і на стадії апеляційного, і касаційного перегляду, учасниками справи, в т.ч. адвокатом Василиком В.В., який був також представником ОСОБА_1 згідно довіреності від 14.07.2016 р. (т.6, а.с.87), вже заявлялось клопотання про дослідження та оцінку протоколу допиту свідка ОСОБА_4 від 01.04.2016 р. для встановлення обставини, на яку ОСОБА_1 посилається у своїй заяві як на нововиявлену.

Суд апеляційної інстанції в постанові від 08.06.2016 р., яку залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 10.08.2016 р., зокрема, зазначив, що рішення суду першої інстанції датовано 22.03.2016 р., а протокол допиту свідка ОСОБА_4 - 01.04.2016 р., тому вказане засвідчує ту обставину, що на момент винесення оскаржуваного рішення даного протоколу не існувало, що позбавило місцевий господарський суд можливості дослідити їх природу в правовому полі розгляду даної справи. Відтак, апеляційна інстанція переглядаючи рішення, не може оцінювати новий доказ, який був відсутній на момент розгляду справи судом першої інстанції, оскільки в розумінні ГПК України, суд розглядає справи за наявними та додатково поданими доказами, а апеляційна інстанція перевіряє законність рішення саме на момент його винесення.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно п.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" №17 від 26.12.2011 р., не можуть визнаватися нововиявленими обставини, на які посилався учасник судового процесу в своїх поясненнях в суді будь-якої з інстанцій.

Крім того, відповідно до п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику перегляду судами у зв`язку з нововиявленими обставинами рішень, ухвал і постанов у цивільних справах, що набрали законної сили" №1 від 27.02.1981 р., не можуть бути визнані нововиявленими нові, тобто такі, що виникли чи змінилися після постановлення рішення обставини.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі та заяві про перегляд за нововиявленими обставинами не є нововиявленими в розумінні норм процесуального законодавства та фактично ґрунтуються на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарськими судами у процесі розгляду справи, що унеможливлює перегляд рішення на підставі ст.320 ГПК України.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності (рішення у справі "Брумареску проти Румунії"). Юридична визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішень. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного розгляду справи та її нового вирішення. Повноваження судів вищих інстанцій щодо перегляду мають здійснюватись для виправлення судових помилок та недоліків правосуддя, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен розглядатись як прихований засіб оскарження, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для повторного розгляду. Відступ від цього принципу може бути виправданим лише коли він обумовлений особливими та непереборними обставинами (рішення у справі "Рябих проти Росії", пп. 51 і 52).

Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися.

Забезпечення принципу res judicata є однією з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд.

Згідно зі ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (ч.1 ст.129 Конституції України).

Відтак, здійснення безпідставного перегляду судового рішення, є порушенням принципу правової певності, оскільки таке рішення не може бути поставлено під сумнів, а здійснення перегляду цього рішення не є виправданим та обґрунтованим, оскільки може мати наслідком порушення прав інших осіб, які покладаються на чинність рішення, здійснюючи свої права та обов`язки протягом усього часу чинності цього рішення.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до ч.1, 2 ст.43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав.

Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право (постанова Верховного Суду від 08.05.2018 р. у справі №910/1873/17).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини процедура поновлення розгляду справи за нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження для виправлення помилок правосуддя, як така, не суперечить положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) за умови відсутності зловживання (пп. 27 - 28 рішення від 18.11.2004 у справі "Правєдная проти Росії" №69529/01 та п. 46 рішення від 06.12.2005 у справі "Попов проти Молдови" № 2).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 неодноразово звертався до Верховного Суду із заявами про перегляд судових рішень у даній справі, зокрема, заявник просив переглянути постанову Вищого господарського суду України від 10.06.2016 р., постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 08.06.2016 р. та рішення господарського суду Хмельницької області від 22.03.2016 р.

Ухвалами Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 03.01.2018 р., від 06.02.2018 р. та від 21.03.2018 р. відмовлено ОСОБА_1 у прийнятті вказаних заяв про перегляд судових рішень у даній справі.

За вказаних обставин, враховуючи положення ст. 129-1 Конституції України щодо обов`язковості судових рішень, колегія суддів вважає, що у даній справі має місце зловживання заявником процесуальними правами, оскільки дії ОСОБА_1 спрямовані на переоцінку тих доказів, які вже оцінювалися господарськими судами у процесі розгляду справи.

Відповідно до п. 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява №4909/04) від 10.02.2010 р. у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду оскаржуваної ухвали судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді заяви судом першої інстанції, колегією суддів не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятої у справі ухвали, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Оскільки відсутні підстави для скасування ухвали суду першої інстанції, судовий збір за подачу апеляційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270. 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду Хмельницької області від 14.06.2019 р. у справі №924/182/15 залишити без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "23" липня 2019 р.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Грязнов В.В.