Справа № 2 - 526/2010 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 16 березня 2010  року                     смт. Красногвардійське

Красногвардійський районний суд Автономної Республіки Крим

 у складі: головуючого судді                         Дегтярьової В.Ю.

              при секретарі                                Пахарчук А.А.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Красногвардійське справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Новопокрівської сільської ради, Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Україна» Красногвардійського району АР Крим, 3-ї особи – Джанкойського БТІ, про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на домоволодіння,

В С Т А Н О В И В:

        Позивачка звернулася в суд з позовом до відповідачів про визнання права власності на домоволодіння, затверджуючи, що 12.06.1991 року між нею та СВК «Україна» було укладено договір купівлі-продажу домоволодіння в с. Невське за ціною 3 800,00 рублів. В 1996 році за домоволодіння розрахувалася повністю. Фактично з 1991 року їй було передано будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, в якому вона  проживає до теперішнього часу, веде господарство, сплачує комунальні платежі. Однак через юридичну неграмотність вона свідоцтво про право власності в сільської раді не отримала, а також не зареєструвала домоволодіння в Джанкойському МБРТІ, не отримала технічний паспорт на домоволодіння.  При зверненні до МБРТІ їй було відмовлено в реєстрації договору купівлі-продажу домоволодіння, оскільки договір не було посвідчено нотаріальної конторою, в договорі відсутні назва вулиці та номер будинку. У Новопокрівській сільській раді їй відмовили у визнанні за нею права власності на домоволодіння, та рекомендували звернутися до суду. З СВК «Україна» вона отримала відповідь, в якій їй відмовили у нотаріальному оформленні договору купівлі-продажу у зв’язку з відсутністю правовстановлюючих документів.

          Позивачка  у судовому засіданні наполягала на позовних вимогах та пояснила, що вона 1991 році придбала домоволодіння по АДРЕСА_1 в СВК «Україна». В 1996 році вона сплатила за домоволодіння повністю. З 1991 року по теперішній час вона проживає в даному домоволодінні. В 2009 році звернулася до нотаріуса для оформлення вказаного будинку на свою дитину, на що їй відповіли, що вона не є власником вказаного будинку, тому що в неї відсутні правовстановлюючі документи на домоволодіння, а саме договір купівлі-продажу від 12.06.1991 року не відповідає вимогам діючого законодавства. Просила позов задовольнити в повному обсязі.

   Представник СВК «Україна»  у судове засідання не з’явився, про час та місце слухання справи сповіщений належним чином. Заперечень до суду не надав.

    Представник Новопокрівської сільської ради у судове засідання не з’явився, про час та місце слухання справи сповіщений належним чином. Але від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутністю. З позовом згодний.    

     Представник третьої особи у судове засідання не з’явився, про час та місце слухання справи сповіщений належним чином. Від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, претензій до позивачки не має. Не заперечує проти задоволення позову.

        Вислухавши пояснення позивача, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного:

        Згідно копії паспорту НОМЕР_1 від 25 березня 2002 року на ім’я ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, видно, що вона з 05 травня 1978 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1.

         Згідно копії договору від 12 червня 1991 року видно, що СВК «Україна» передає ОСОБА_1 будинок в с. Невське вартістю 3 800 рублів. Договір посвідчено печаткою СВК «Україна». Нотаріально договір не посвідчено. У договорі є примітка, що після повної сплати будівель, вони переходять у власність ОСОБА_1

          Згідно з копій по господарських книг та копії домової книги на АДРЕСА_1 господаркою будинку з 29.10.1998 року значиться ОСОБА_1.

          Судом встановлено, що позивач 12.11.2009 року дійсно звертався до СВК «Україна» з заявою про нотаріальне посвідчення договору від 12.06.1991 року, але їй було відмовлено у зв’язку з тим, що згідно статуту СВК «Україна» на час реорганізації КСП «Україна» в СВК «Україна» з 09.02.2000 року, СВК «Україна» являється правонаступником всіх прав та обов’язків КСП «Україна» лише в частині земельних та майнових паїв членів кооперативу, а приватні будинки на час реорганізації з балансу СПК «Україна» були передані в приватну власність домоволодарів, що підтверджується довідкою СВК «Україна» № 398 від 12.11.2009 року.

          Згідно копії довідки СВК «Україна» № 398 від 12.11.2009 року встановлено, що АДРЕСА_1 на балансі СВК «Україна» не значиться.

          Згідно листа Новопокрівської сільської ради від 23.11.2009 року видно, що позивачці у визнанні за нею права власності на вказане домоволодіння відмовлено та рекомендовано звернутися до суду.

          Згідно довідки Новопокрівської сільської ради № 567/01-8 від 12.11.2009 року встановлено, що АДРЕСА_1 значилося за ОСОБА_2 з 1970 по 1998 роки. З 1998 року по теперішній час домоволодіння значиться за ОСОБА_1.

          Згідно рішення виконавчого комітету Новопокрівської сільської ради № 43/8 від 29.10.1997 року вирішено передати у приватну власність земельну ділянку 0,21 га для обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 громадянці ОСОБА_1.  

          Згідно копії рішення реєстратора про відмову в реєстрації № 9 від 10.11.2009 року видно, що в реєстрації договору купівлі-продажу домоволодіння в с. Невське від 12.06.1991 року було відмовлено, оскільки договір купівлі-продажу складений між юридичною та фізичною особою. В договорі не вказано вулицю та номер будинку. На підставі тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно для реєстрації прав власності приймаються договори посвідчені державними або приватними нотаріусами.

          Згідно копії технічного паспорту на АДРЕСА_1 видно, що право власності на домоволодіння не оформлено.                

          Відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

          Згідно зі ст. 60 ч.1 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

 Відповідно до ст. 227 ЦК України в редакції 1963 року договір купівлі-продажу жилого будинку повинний бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадянин.

За правилами статті 153 ЦК України в редакції 1963 року договір вважається укладеним з моменту досягнення між сторонами згоди з усіх істотних умов. Однак договір купівлі-продажу, як одна з угод, може укладатися зі ст. 61 ЦК України в редакції 1963 року і під умовою – відкладальною чи скасувальною.

У відповідності з роз’ясненнями, даними у п.4 постанови № 3 Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 року «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» та згідно ст. 47 п.2 ЦК України ( в редакції 1963 р.) передбачено, що якщо сторони домовилися щодо всіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна  зі сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

При досліджені доказів наданих позивачем до суду встановлено, що придбаний їм будинок у 1991 році дійсно знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Судом встановлено, що позивачка виконала повністю усі умови договору, повністю сплатила за домоволодіння. Але на теперішній час вона позбавлена можливості нотаріально оформити даний договір, оскільки продавець –статуту СВК «Україна» на час реорганізації КСП «Україна» в СВК «Україна» з 09.02.2000 року, СВК «Україна» являється правонаступником всіх прав та обов’язків КСП «Україна» лише в частині земельних та майнових паїв членів кооперативу, а приватні будинки на час реорганізації з балансу СПК «Україна» були передані в приватну власність домоволодарів.

Дії позивача,  були спрямовані на придбання нерухомого майна не суперечать закону, а також моральним нормам суспільства, а тому договір варто визнати дійсним.

          Згідно зі ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійснені.

         Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

         У відповідності до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

         Судом встановлено, що у позивача право власності на вищевказане домоволодіння виникло з моменту передачі дому, він набув право власності на дім на законних підставах, це право ніким не оспорюється.  На основі вищевказаного суд думає позов задовольнити у повному обсязі.  

Керуючись ст.ст. 47 п.1, 61, 227 ЦК України (в редакції 1963 р.), ст.ст. 328, 392 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 88,  215, 226 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

          Позов   ОСОБА_1 до Новопокрівської сільської ради, Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Україна» Красногвардійського району АР Крим, 3-ї особи – Джанкойського БТІ, про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на домоволодіння  - задовольнити.

        Визнати договір купівлі-продажу домоволодіння від 12 червня 1991 року, укладений між СВК «Україна» Красногвардійського району та ОСОБА_1 – дійсним .

        Визнати за ОСОБА_1 право власності на домоволодіння з прибудовами (згідно технічного паспорту індивідуального жилого фонду), за адресою: АДРЕСА_1.

        Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом 10 (десяти) днів з дня проголошення рішення.

        На судове рішення може бути подана апеляційна скарга в Апеляційний суд АР Крим через Красно гвардійський районний суд протягом 20 (двадцяти) днів після подання заяви про апеляційне оскарження.  

        Суддя: