22-ц/804/1990/19

263/1979/19

Головуючий у І інстанції Киян Д.В.

Єдиний унікальний номер 263/1979/19

Номер провадження 22-ц/804/1990/19

Доповідач Барков В.М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2019 року м. Маріуполь

Донецький апеляційний суд в складі:

головуючого судді Баркова В.М.,

суддів Принцевської В.П.,

Мальцевої Є.Є.,

секретар Тулянкіна М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 04 червня 2019 року, ухвалене в м. Маріуполі Донецької області та повний текст якого складено 04 червня 2019 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання колишньої дружини-інваліда,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2019 року позивачка ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Євангелістова Н.О., звернулася до суду із позовом до відповідача ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання колишньої дружини-інваліда.

В обґрунтування позову зазначала, що з 24 лютого 2009 року по 17 грудня 2018 року перебувала з відповідачем ОСОБА_3 в зареєстрованому шлюбу, під час якого їй була встановлена інвалідність: в 2011 році - ІІ група, в 2017 році - І-Б група. У зв`язку з інвалідністю вона не працює, потребує постійного стороннього догляду та лікування. Вказувала, що інвалідність вона отримала під час перебування у шлюбі з відповідачем, який своїми постійними сварками, хуліганськими діями та зловживанням спиртними напоями сприяв погіршенню її стану здоров`я. Розмір її пенсії по інвалідності складає 1705 грн., якої ледве вистачає на продукти харчування. В свою чергу відповідач працює, отримує заробітну плату та може надавати їй матеріальну допомогу, однак цього не робить. Просила стягнути з ОСОБА_3 аліменти на своє утримання у розмірі ? частки його заробітку (доходу), починаючи з дати подачі позову до суду.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 04 червня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання колишньої дружини-інваліда задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на її утримання у розмірі 1/10 частини від його заробітку (доходу) щомісячно протягом строку інвалідності, починаючи з дня подання позову до суду з 08 лютого 2019 року.

Стягнуто з ОСОБА_3 судовий збір в дохід держави в розмірі 768,40 грн.

Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах ОСОБА_2 , посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального та матеріального права, просить рішення суду змінити та стягнути з відповідача аліменти на утримання позивачки в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, починаючи від дня подання позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції посилаючись на ЗУ «Про Державний бюджет на 2019 рік» та встановлений прожитковий мінімум для працездатних осіб вважав можливим стягнути з відповідача аліменти в розмірі 1/10 частини заробітку, що на думку суду буде достатнім для забезпечення потреб позивача, проте затрати ОСОБА_2 на лікування та проживання, сплати комунальних послуг значно перевищують встановлений прожитковий мінімум.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивачки ОСОБА_2 ОСОБА_1 , яка просила скаргу задовольнити, пояснення відповідача ОСОБА_3 , який просив рішення суду залишити без змін, дослідивши письмові матеріали справи в межах апеляційного оскарження, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення суду скасувати та відмовити в задоволенні позову з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини справи, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин та інші.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (ст. 376 ЦПК України).

Судом встановлено, що сторони з 24 лютого 2009 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 17 грудня 2018 року (а.с. 7).

Згідно з довідками до акту огляду МСЕК від 08 лютого 2017 року ОСОБА_2 встановлена 1-Б група інвалідності строком до 01 березня 2019 року (а.с. 9), від 19 лютого 2019 р. - строком до 01 березня 2022 року (а.с. 34). Причина інвалідності - загальне захворювання, висновок про умови та характер праці - потребує постійного стороннього догляду.

Відповідно до довідки Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 14 лютого 2019 р. ОСОБА_2 перебуває на обліку в пенсійному фонді та отримує пенсію по інвалідності, загальна сума якої за період з вересня 2018 року по лютий 2019 року складає 10 096 грн. 26 коп. (а.с. 33).

Згідно з виписками із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_2 періодично проходить лікування в комунальну закладі Маріупольської міської ради «Маріупольська міська лікарня № 1» у зв`язку з захворюванням - уповільнений прогресуючий енцефаломієліт (а.с. 36-38).

Відповідно до відомостей з державного реєстру фізичних осіб - платників податків від 08 травня 2019 року ОСОБА_3 за період з 1 кварталу 2018 року по 4 квартал 2018 року отримав заробітну плату на загальну суму 127 402 грн. 89 коп. (а.с. 72).

Задовольняючи частково позовні вимоги та стягуючи з ОСОБА_3 на корись ОСОБА_2 аліменти на утримання останньої в розмірі 1/10 частини всіх видів заробітку (доходу), суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідач може надавати таку допомогу та з урахуванням потреб позивачки визначеного розміру аліментів буде достатньо для забезпечення її життя.

Проте з таким висновком не можна погодитися.

Відповідно до ч.ч. 1,2,3,4 ст. 75 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є особою з інвалідністю I, II чи III групи. Один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Розірвання шлюбу не припиняє права особи на утримання, яке виникло у неї за час шлюбу. Після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги і якщо її колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу. Особа має право на утримання і тоді, коли вона стала особою з інвалідністю після спливу одного року від дня розірвання шлюбу, якщо її інвалідність була результатом протиправної поведінки щодо неї колишнього чоловіка, колишньої дружини під час шлюбу (ч.ч. 1,2 ст. 76 СК України).

Аналіз указаних норм матеріального права дає підстави дійти висновку, що аліментні зобов`язання на утримання одного з подружжя можуть призначатися за наявності юридичних складових - сукупності певних умов, зокрема: перебування у зареєстрованому шлюбі або після розірвання шлюбу - якщо особа стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу, а також коли вона стала інвалідом після спливу одного року від дня розірвання шлюбу, якщо її інвалідність була результатом протиправної поведінки щодо неї колишнього чоловіка, колишньої дружини під час шлюбу; непрацездатність одного з подружжя; потреба в матеріальній допомозі; нижчий від прожиткового мінімуму рівень матеріального забезпечення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16 серпня 2017 року у справі № 6-1111цс17.

Таким чином, право на утримання (аліменти) має зазначена вище непрацездатна особа, яка не забезпечена прожитковим мінімумом.

Згідно з ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка ОСОБА_2 в період зареєстрованого шлюбу з відповідачем ОСОБА_3 стала непрацездатною внаслідок загального захворювання. Доказів про протиправну поведінку відповідача позивачем не надано.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» встановлено, що прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, складає: з 1 січня 2019 року - 1 497 грн., з 1 липня - 1 564 грн., з 1 грудня - 1 638 грн.

На час звернення до суду позивачка отримувала пенсію по інвалідності в розмірі 1 705 грн. 21 коп. (а.с. 33), тобто її доходи забезпечували їй прожитковий мінімум, встановлений законом для осіб, які втратили працездатність, а тому її не можна вважати особою, яка потребує матеріальної допомоги в розумінні частини четвертої статті 75 СК України.

Зазначених обставин суд першої інстанції під час розгляду справи не врахував та неправильно застосував норми статті 75 СК України, при визначенні розміру аліментів помилково взяв до уваги розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що призвело до неправильного вирішення справи.

За таких обставин у суду першої інстанції були відсутні законні підстави для висновку про те, що доходи (пенсія) позивачки не забезпечують їй прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність.

Враховуючи зазначене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання колишньої дружини-інваліда.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-382 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 04 червня 2019 року - скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання колишньої дружини-інваліда - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 23 липня 2019 року.

Судді В.М. Барков

В.П. Принцевська

Є.Є. Мальцева