АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-2083/06 р. Головуючий в інстанції Юхімук Р.С.
Категорія 5 Доповідач Савченко В.О.
УХВАЛА
іменем України
2006 року липня «17» дня. Колегія суддів судової палати по цивільних справах апеляційного суду Луганської області в
складі:
головуючого Савченко В. О.,
суддів Свинцевої Л.Н, Карташова О.Ю.
при секретарі Підколзиної Є.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганськ цивільна справа
по апеляційній скарзі ОСОБА_1
на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 28 квітня 2006 року.
у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ НВФ „Делос" про стягнення грошових сум та по зустрічному позову ТОВ НВФ „Делос" до ОСОБА_1 про виключення із числа учасників, .
за участю ОСОБА_1., представника позивачки ОСОБА_2, представників відповідача Кізіма В.В., ОСОБА_5.
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 28 квітня 2006 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. до ТОВ НВФ „Делос" про стягнення грошових сум при виході з ТОВ НВФ „Делос" відмовлено за необгрунтованостю. Позов ТОВ НВФ „Делос" до ОСОБА_1. про виключення з числа учасників товариства, задоволений. Суд визнав ОСОБА_1. вибулою зі складу учасників ТОВ НВФ „Делос" з 04.07,2002 р. без виплати їй вартості майна, пропорційної її частці в статутному фонді товариства, і без виплати частини прибутку, отриманого ТОВ НВФ „Делос".
Позивачкою, не згодною з судовим рішенням, подана апеляційна скарга, у якій вона просить скасувати рішення суду як необгрунтоване та задовольнити її вимоги у повному обсязі, відмовив при цьому ТОВ НВФ „Делос" у задоволенні їх позову. Обґрунтовуючи доводи своєї апеляційної скарги апелянт вказав, що суд при ухваленні рішення порушив норми матеріального та процесуального права, не прийняв до уваги що відповідач не надав доказів обгрунтованості своїх вимог, що останній повинен був після її виходу з учасників товариства виплатити їй частку прибутку, одержаного товариством в поточному році до моменту її виходу, та вартість частки майна товариства пропорційних її долі в статутному фонді . Вважає що вона безпідставно визначена вибулою зі складу учасників ТОВ НВФ «Делос» оскільки не повинна була вносити частку в статутний фонд товариства при прийнятті у товариство, яка була передана їй безкоштовно.
У своїх запереченнях на апеляційну скаргу відповідач вважає що рішення обґрунтоване і наполягає на залишенні його
без змін.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обгрунтованість оскарженого рішення, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги.
У відповідності зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинне бути законним і обґрунтованим лише на тих доказах, що були досліджені в судовому засіданні. Цим вимогам закону оскаржене рішення відповідає.
Суд повно і всебічно з*ясував обставини у справі, правильно прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог ТОВ НВФ «Делос», безпомилково встановивши, наявність підстав для задоволення його позову, та відсутність таких для задоволення позову ОСОБА_1.
Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Частиною 3 ст. 148 ЦК України передбачено, що спори, що виникають у зв'язку з виходом учасника із товариства з обмеженою відповідальністю, у тому числі спори щодо порядку визначення частки у статутному капіталі, її розміру і строків виплати вирішуються судом.
Так, обставини справи, правильно встановлені судом, свідчать про те, що згідно рішення зборів учасників ТОВ НВФ «Делос» від 18.06.2001року були задоволені заяви про вихід з товариства гр.. ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_5., ОСОБА_6 із передачею товариству їх долі у статутному фонді. Цім же рішенням до складу учасників товариства була введена ОСОБА_1. (на той час ОСОБА_7.) та проведено перерозподіл статутного фонду між учасниками. Останньою отримана частка у розмірі ЗО % статутного фонду.
Згідно ст. 147 ЦК України у разі придбання частки учасника самим товариством з обмеженою відповідальністю воно зобов'язане реалізувати її іншим учасникам або третім особам протягом строку та в порядку, встановленими статутом і законом.
Вказані обставини свідчать про те що самим ТОВ НВФ «Делос», відповідно до ст. 147 ЦК України, було здійснено придбання часток учасників товариства при їх вибутті, і що після цього на законних підставах товариство реалізувало ці частки іншим учасникам, а саме ОСОБА_1. (на той час ОСОБА_7.)
Рішенням зборів учасників ТОВ НВФ «Делос» від 30.01.2004 року була задоволена заява позивачки про вихід з товариства з виплатою їй вартість частки майна пропорційно її долі в статутному фонді товариства і частки прибутку, отриманого товариством в поточному році до моменту її виходу.
Постановляючи оскаржене рішення суд першої інстанції посилався на те що позивачка при вступі до товариства не внесла свою долю на рахунок товариства й тому не має права на отримання частки прибутку та вартості частки майна товариства, і через це є підстави для визнання її вибулою зі складу учасників ТОВ НВФ „Делос" з 04.07,2002 р.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, які обгрунтовані матеріалами справи.
Згідно ст. 143 ЦК України установчим документом товариства з обмеженою відповідальності є статут.
Після введення позивачки до складу учасників ТОВ НПФ «Делос», останніми 18.06.2001 року було внесено зміни до Статуту товариства, та підписано Установчий договір про створення та діяльність ТОВ НПФ «Делос». 4.07.2001 року ці документи були зареєстровані у виконавчому комітеті Сєвєродонецької міської Ради. Вимоги про визнання їх недійсними сторонами не заявлялися.
Згідно п. п. 4.7. Статуту товариства статутний фонд товариства створюється за рахунок коштів учасників, складає 0-50 грив, і поділено на долі кожного учасника згідно Засновницького договору.
Пунктами 4.1 Установчого договору передбачено розмір статного фонду та долі учасників товариства в грошовому вигляді, згідно отриманих часток.
Пунктами 4.2 та 4.3 цього договору визначено, що учасники до реєстрації товариства зобов*язані внести свою долю у розмірі 30% на рахунок товариства та підтвердити це документами банківських установ. Інша частина свого вкладу учасниками товариства може бути внесена протягом 12 місяців з дати реєстрації товариства.
Пунктом 4.7. Статуту товариства також передбачено що сума статутного фонду вноситься учасниками не пізніше одного року після реєстрації товариства. Учасник товариства, що своєчасно не вніс свій внесок, вибуває із складу учасників за порушення своїх зобов'язань.
Стаття 144 ЦК України передбачає що статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається з вартості вкладів його учасників і звільнення учасника від обов'язку внесення вкладу до статутного капіталу товариства не допускається.
Виходячи зі змісту довідки філії «Відділення промінвестбанку у м. Сєвєродонецьк Луганської області» на поточний рахунок товариства за період з 18.06.2001 року по 10.12.2004 року грошові кошти у вигляді долі статутного фонду від ОСОБА_1 не надходили.
Колегія суддів вважає що на підставі вище наведених доказів, суд першої інстанції дійшов до вірних висновків щодо задоволення позовних вимог ТОВ НВФ „Делос" та відмови у задоволенні позову ОСОБА_1., оскільки позивачка не внесла свій вклад у товариство і не придбала права отримати вартість частки майна при виході з товариства й та частини отриманого їм прибутку, і на підставі п. 4.7. Статуту товариства підлягає вибуттю із складу учасників товариства за порушення своїх зобов'язань.
Згідно ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.
На думку колегії суддів доказів обґрунтованості своїх вимог позивачкою не надано, вони у достатній мірі є у відповідача.
Доводи апелянта у частині того що вона не повинна була вносити свою долю у розмірі 30% на рахунок товариства, що товариство безкоштовно передало їй частку в статутному фонді, нічим не обґрунтовано, доказів цьому немає. Як вбачається з матеріалів справи статутний фонд товариства, після включення позивачки до складу його учасників зменшено не було, його обсяг не змінився з моменту утворення товариства - з 19993 року. Дарування товариством чи передачі іншим безоплатним способом частки у статутному фонді ОСОБА_1. не відбулося, а лише установчими документами встановлена обов*язковість внесення учасниками свою долю на рахунок товариства
Ті обставини, що рішенням зборів учасників ТОВ НВФ «Делос» від 30.01.2004 року при задоволенні заяви позивачки про вихід з товариства було вирішено питання про виплату їй вартість частки майна пропорційно її долі в статутному фонді товариства і частки прибутку, отриманого товариством в поточному році до моменту її виходу не може вважатися доказом на підставі якого позов ОСОБА_1 підлягав би задоволенню.
Стаття 54 Закону України «Про господарські товариства» передбачає можливість при виході із товариства виплат учасникові певної частини вартості майна товариства й частку прибутку залежно від розміру внеску учасника.
Пунктом 6.4 Статуту ТОВ НВФ «Делос», п.6.1 Установчого договору, які відповідають вимогам ст. 10 Закону України «Про господарські товариства» визначені права учасників товариства.
Згідно п. 6.6. Засновницького договору, що не суперечить ст 11 Закону України «Про господарські товариства» учасники товариства зобов*язані виконувати вимоги засновницьких документів та рішень загальних зборів та інших органів управління товариством, виконувати свої обов*язки перед товариством, у тому числі й пов*язані з майновою участю, вносити вклади та додаткові внески до статутного фонду товариства, у порядку, розмірі та засобами, передбаченими Засновницьким договором та Статутом та ін.
На час виходу з товариства позивачка не виконала своїх обов*язків, передбачених, вказаними вище документами, оскільки не внесла свій вклад у товариство і, таким чином, не придбала права на отримання вартості частки майна та частини отриманого їм прибутку, і на підставі п. 4.7. Статуту товариства за порушення своїх зобов'язань не могла вважатися законним учасником товариства та підлягала вибуттю з їх складу.
Таким чином, рішення зборів учасників ТОВ НВФ «Делос» від 30.01.2004 року у вказаній вище частині не можна
вважатися таким що відповідає закону і підлягає виконанню.
Частиною 3 ст. 148 ЦК України передбачено, що спори, що виникають у зв'язку з виходом учасника із товариства з обмеженою відповідальністю, у тому числі спори щодо порядку визначення частки у статутному капіталі, її розміру і строків виплати вирішуються судом.
Стаття 64 Закону України «Про господарські товариства» передбачає право загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю по вирішенню питань щодо виключення з товариства його учасника.
На наступний час склад учасників ТОВ НВФ «Делос» змінено, внесено зміни до Статуту товариства, зареєстрованого у виконавчому комітеті Сєвєродонецької міської Ради 16 березня 2004 року, що не надає можливості вирішення спірних питань, які впливають на права та обов*язки кожного його учасників, самим товариством.
Згідно 55 ч.2 Конституції України права та свободи людини та громадянина захищаються судом.
Стаття 6 Європейської Конвенції про захист основних прав та свобод людини, що є частиною національного законодавства України передбачає що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов*язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Опираючись на вказані вище законодавчі акти, судова колегія вважає що суд першої інстанції правомірно прийняв позов ТОВ НВФ «Делос» до провадження суду та вирішив спір по суті, постановивши законне та обґрунтоване рішення.
При таких обставинах доводи апелянта щодо необґрунтованості судового рішення, є надуманими у повному обсязі і задоволенню не підлягають.
Підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.
Керуючись ст.ст.307.308,313,314 ЦПК України , Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 28 квітня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга може бути подана до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.