П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

___________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2019 р.м.ОдесаСправа № 420/6341/18

Головуючий в 1 інстанції: Вовченко О. А.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Потапчука В.О.

суддів: Семенюка Г.В. , Шляхтицького О.І.

при секретарі Іщенко В.О.

за участю представника відповідача Збаржевецького О.Л.

представника позивача Шаповалова Р.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі в режимі відеоконференції адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "ЇВВА САПЛАЙ" на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 березня 2019 року прийнятого у відкритому судовому засіданні о 15:23 год. (суддя:Вовченко О.А.) у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЇВВА САПЛАЙ" до Київської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA125100/2018/000032/1 від 21 вересня 2018 року

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог.

У грудні 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю "ЇВВА САПЛАЙ" (далі за текстом - ТОВ "ЇВВА САПЛАЙ", позивач/скаржник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Київської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA125100/2018/000032/1 від 21 вересня 2018 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 березня 2019 року у задоволенні адміністративного позову ТОВ "ЇВВА САПЛАЙ" відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ТОВ "ЇВВА САПЛАЙ" звернулося до суду з апеляційною скаргою, у якій зазначено, що рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим скаржник просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити повністю.

При цьому, скаржник також зазначає, що суд першої інстанції поклав в основу рішення відомості, що не відображають дійсність, не надав належної оцінки доказам товариства щодо протиправного застосування відповідачем резервного методу.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2019 року відкрито апеляційне провадження у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до приписів ст. 310 КАС України справу розглянуто у відкритому судовому засіданні.

Обставини справи.

23 серпня 2018 року між ТОВ "ЇВВА СПАЛАЙ" (покупець) та фірмою NОVA ETS LTD. (продавець) було укладено контракт №9-09UA (а.с.27-29, 120-122).

За умовами контракту продавець продає, а покупець купує товар в кількості та номенклатурі, вказаних в інвойсах. Продавець завчасно направляє скан-копію інвойса покупцеві. У випадку відсутності обопільних зауважень та розбіжностей, продавець передає підписаний інвойс покупцеві. Виробником вантажу є ZHONG GAO CHENG SCIENCE PARK CO. LTD. Відправником вантажу є NOVA ETS LTD. (п.1). Детальний опис та вартість товарів вказується в інвойсах, підписаних та переданих продавцем покупцеві (п.3). Продавець відвантажить товари по даному контракту на умовах DDU-Київ Україна, згідно міжнародних правил ІНКОТЕРМС-2010. По обопільній згоді сторін умови поставки товару можуть змінитись. Відповідні зміни фіксуються в інвойсі, переданому продавцем покупцеві (п.5).

З метою митного оформлення товару декларантом, який діяв від імені ТОВ "ЇВВА САПЛАЙ" на підставі договору №180906 про надання послуг по декларуванню та митному оформленні товарів від 06 вересня 2018 року (а.с.33-35, 123-125), а саме ТОВ "ТРІМЕКС ПІВДЕНЬ" для підтвердження митної вартості товару замовника до Київської митниці ДФС була подана електронна митна декларація №UA125100/2018/325885 від 12 вересня 2018 року (а.с.19-20, 116), де було визначено митну вартість товару, що імпортується, за основним методом - за ціною зовнішньоекономічного контракту № 9-09UA від 23 серпня 2018 року.

Для підтвердження митної вартості товару за митною декларацією №UA125100/2018/325885 декларант надав наступні документи:

1. контракт № 9-09UA від 23 серпня 2018 року;

2. інвойс №10UA від 06 серпня 2018 року (а.с.30, 117);

3. авіаційну вантажну накладну BST667 від 07 вересня 2018 року (а.с.118, 39);

4. авіаційну вантажну накладну №235-76927546 від 07 вересня 2018 року (а.с.38, 119);

5. прайс-лист (а.с.31,128);

6. лист ТОВ "ЕКСПОЦЕНТР ОДЕСА" від 12 вересня 2018 року вих.№0429-inf "Інформація про ціну" (а.с.26, 127);

7. інвойс №9UA від 03 серпня 2018 року;

8. договір №180906 про надання послуг по декларуванню та митному оформленні товарів від 06 вересня 2018 року;

9. інформацію про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом "єдиного вікна" з використанням електронних засобів передачі інформації;

10. лист ТОВ "ТРІМЕКС-ПІВДЕНЬ" вих.№180915/1 від 19 вересня 2018 року (а.с.32, 126);

11. копію митної декларації країни відправлення №08/185/F7156 від 06 серпня 2018 року (а.с.129).

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 257 Митного кодексу України (у редакції, чинній на момент складання митної декларації) декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи. Електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації, засвідченої електронним цифровим підписом, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках, а також електронних (сканованих) копій паперових документів, засвідчених електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Під час здійснення Київською митницею ДФС контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією № UA125100/2018/325885 від 12 вересня 2018 року відповідачем було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності.

Київською митницею ДФС було видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA125100/2018/00273 від 12 вересня 2018 року (а.с.22-23, 131) та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA125100/2018/000032/1 а.с.17-18, 130-131), у зв`язку з чим митна вартість оцінюваних товарів була визначена за резервним методом.

Не погоджуючись з викладеним товариство звернулося до суду з даним позовом.

Висновок суду першої інстанції.

Відмовляючи у задоволення адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що митним органом правомірно та у межах законодавчо наданих йому повноважень з дотриманням митного законодавства прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA125100/2018/000032/1 від 21 вересня 2018 року, оскільки позивачем до суду, а також до контролюючого органу, не надано достатніх та достовірних доказів на підтвердження заявленої митної вартості товарів. При цьому, суд першої інстанції не прийняв до уваги лист ТОВ "ЕКСПОЦЕНТ ОДЕСА" №0429-inf від 12 вересня 2018 року, оскільки інформацію щодо правомочності вказаного суб`єкта здійснювати експертну оцінку вартості товарів до суду не надано.

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції правильним та таким, що відповідає вимогам Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту - КАС України), Митному кодексу України (надалі по тексту - МК України).

Джерела права й акти їх застосування.

Статтею 49 Митного кодексу України (далі - МК України) встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч.1 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на органи доходів і зборів.

До митної справи Згідно ст.7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.

Відповідно до п. 23, п. 24 ст.4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно положень Митного кодексу України орган доходів і зборів здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з частиною 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Частиною 1 ст. 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно із ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов`язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:

1) наявність розбіжностей між окремими документами;

2) наявність ознак підробки певних документів;

3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Відповідно до ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частинами 1, 2 ст.55 МК України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Згідно ч. 1 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частин 2, 3 статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною дев`ятою статті 58 МК України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню, а отже, враховуючи вищевикладені обставини не було можливим застосувати метод визначення митної вартості за ціною договору.

Частиною 8 статті 57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, органи доходів і зборів мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Частинами 1, 2 ст. 64 МК України, які встановлюють порядок визначення митної вартості з використанням резервного методу, передбачено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

У разі, якщо митну вартість товарів не можна було визначити шляхом використання методу, зазначеного у ст.58-63 МК України (метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та за результатом проведеної консультації між органом доходів і зборів та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості, було обрано резервний метод визначення митної вартості.

Оцінка суду апеляційної інстанції.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про правомірність оскаржуваного рішення Київської митниці ДФС з огляду на наступне.

Так, з вказаного рішення про коригування митної вартості товарів встановлено, що надані декларантом до митного оформлення документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, а саме: витрати на транспортування вантажу по міжнародній авіаційній накладній №235-76927546, яка відповідно до Міжнародних правил авіаційних перевезень є договором на перевезення, зазначено вартість перевезення - 99793,10 HKD (12713.32 дол. CША), що значно перевищує обчислену декларантом митну вартість (DDU UA Kiev - 7860,9600 дол. CШA).

Так, з метою підтвердження числових значень складових митної вартості від декларанта було витребувано відповідно до вимог ч. 2 та 3 ст.53, ст. 57 МК України додаткові документи згідно з переліком, викладеним у електронному повідомленні.

Однак, подані декларантом документи (прайс-лист, декларація країни відправлення, лист ТОВ "Експоцентр Одеса" "информация о цене") не містять належних, об`єктивних та достовірних відомостей про числові складові заявленої митної вартості, а лише підтверджують фактурну вартість товару, тому підтвердити заявлену митну вартість за основним методом з урахуванням вимог п. 2, п. 9 ст. 58 МКУ неможливо.

Окрім того, не надано (згідно з переліком, викладеним у електронному повідомленні) договір (угоду,контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається та рахунок про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором. При цьому надані додатково документи не підтверджують об`єктивно та достовірно заявлену митну вартість, зокрема у наданому прайс-листі від виробника товару зазначено вартість товару без урахування витрат на транспортування.

У зв`язку із вищевикладеним, посадовою особою митниці проведено з декларантом процедуру консультації відповідно до ч.4 ст.57 МК України. Жодних вимог у порядку ч.6 ст. 55 МК України від декларанта не надходило.

За результатами проведених консультацій встановлено, що другорядні методи визначення митної вартості 2а та 2б - за ціною договору щодо ідентичних/подібних (аналогічних) товарів відповідно до ст.ст. 59, 60 МК України неможливо застосувати через відсутність у митниці Інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних товарів саме за ціною договору. Методи визначення митної вартості 2 в та 2 г - на основі віднімання та додавання вартостей - не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю у митниці відомостей про всі складові вартості виробництва товару, що є необхідною умовою для використання таких методів. До митного оформлення такої інформації надано не було. Натомість, у митного органу наявна інформація, що відповідає ст. 64 МК України та є підставою для застосування другорядного методу 2 ґ- резервного методу. Розрахунок митної вартості товару, до вартості, зазначеної у прайс-листі додано витрати на транспортування згідно з авіаційною вантажною накладною (12713.32 USD/2214кг - 5,74 USD/кг). Тому митну вартість скориговано на вартість перевезення, яка зазначена у авіаційній накладній, наданій декларантом до митного оформлення в якості транспортного документа, а саме: товар №1-7860,9600 USD (вартість згідно прайс-листа) + 12713.32 USD /1957,824 кг (вартість перевезення) = 10.51 USD/кг.

Як вбачається з матеріалів справи, декларантом під час проведення з ним консультацій додаткової інформації для застосування резервного методу також не надано.

Згідно наданої до суду копії авіаційної вантажної накладної №235-76927546 від 07 вересня 018 року вбачається: кількість товарів 103 шт. загальною вагою 2214,0 кг., вартістю 85571,10 HDK (гонконгських доларів), та що здійснено загальну передоплату 99793,10 HDK.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідач у оскаржуваному рішенні посилається на те, що вартість перевезення, зазначена у вказаній авіаційній накладній 99793,10 HDK (12713,32 дол. США) значно перевищує обчислену декларантом митну вартість товару 7860,96 дол. США.

При цьому товариством не заперечується, що відповідачем застосовано такий курс долару США до гонконгського долара, а саме 1 дол. США = 7,86 HDK (99793,10/12713,32).

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вартість товару, зазначена у авіаційній вантажній накладній №235-76927546 від 07 вересня 2018 року, а саме 10886,91 дол. США (85571,10 HDK / 7,86) значно відрізняється від вартості товару, задекларованої позивачем у митній декларації №UA125100/2018/325885, а саме 7860,96 доларів США.

При цьому, колегія суддів, як і суд першої інстанції, вважає необґрунтованим посилання позивача на зазначені у контракті №9-09UA від 23 серпня 2018 року умови перевезення вантажу DDU згідно міжнародних правил ІНКОТЕРМС 2010, оскільки вказані умови DDU (поставка без сплати мита), які передбачені у ІНКОТЕРМС-2000, у ІНКОТЕРМС 2010 було виключено.

Згідно чинного законодавства інвойс (рахунок-фактура) - вид комерційного рахунку, в якому зазначено суму, що повинна бути сплачена за товар. Крім того, інвойс (рахунок-фактура) може бути використаний як супровідний документ.

З суті вказаного документа випливає, що інвойс повинен бути сформований разом або після укладання договору щодо купівлі-продажу товару.

Позивачем до суду надано копію інвойсу №10UA від 06 серпня 2018 року, складеного на підставі контракту №9-09UA, в той час як позивачем укладено з контрагентом контракт №9-09UA 23 серпня 2018 року, тобто через 17 днів після формування інвойсу.

До того ж, сторонами до суду не надано копії інвойсу №9UA від 03 серпня 2018 року, при цьому позивачем під час розгляду справи зазначено, що ним надано усі докази на підтвердження позовних вимог.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Підсумовуючи викладене, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини та Конвенції, на які посилався суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, колегія суддів вважає правильним висновок попереднього суду про те, що митним органом правомірно та у межах законодавчо наданих йому повноважень з дотриманням митного законодавства прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA125100/2018/000032/1 від 21 вересня 2018 року, оскільки позивачем до суду, а також до контролюючого органу, не надано достатніх та достовірних доказів на підтвердження заявленої митної вартості товарів.

Окрім того, колегія суддів погоджується з судом попередньої інстанції про відсутність підстав для прийняття до уваги листа ТОВ "ЕКСПОЦЕНТ ОДЕСА" №0429-inf від 12 вересня 2018 року, оскільки інформацію щодо правомочності вказаного суб`єкта здійснювати експертну оцінку вартості товарів до суду не надано.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

З системного аналізу вимог чинного законодавства та обставин справи колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про відмову ТОВ "ЇВВА САПЛАЙ" у задоволенні позову.

Статтею 316 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скаргах доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягають.

Розподіл судових витрат згідно вимог ст.139 КАС України не підлягає.

Керуючись ст.ст. 316, 322, 325 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ЇВВА САПЛАЙ - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 березня 2019 року прийнятого у відкритому судовому засіданні о 15:23 год. (суддя:Вовченко О.А.) у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЇВВА САПЛАЙ" до Київської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA125100/2018/000032/1 від 21 вересня 2018 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений та підписаний 22 липня 2019 року.

Головуючий суддя Потапчук В.О.

Судді Семенюк Г.В. Шляхтицький О.І.