ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
ПОСТАНОВА
Іменем України
10.03.10Справа №2а-243/10/13/0170
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі судді Ольшанській Т.С. , при секретарі Барабановій А.І. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Сакської районної державної адміністрації АР Крим
про визнання незаконною відмову та спонукання до виконання певних дій,
Обставини справи: ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Сакської районної державної адміністрації АР Крим про визнання незаконною відмову в погодженні місця розташування земельної ділянки та зобов’язання відповідача виконати дії, щодо погодження місця розташування земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва, загальною площею 0,0600 га, розташованої південно-західніше смт. Новофедорівка, за межами населених пунктів на території Оріхівської сільської ради Сакського району АР Крим.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відмова Сакської районної державної адміністрації АР Крим у наданні відповідного дозволу є невмотивованою та не відповідає положенням нормативно-правових актів.
Представник відповідача у судове засідання не з’явився, 10.03.2010 року надав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності та надав заперечення на адміністративний позов, мотивуючи свої заперечення тим, що на дану земельну ділянку вже оформлено проект землеустрою комунальному підприємству “Водолій”.
Позивач у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце проведення судового завдання повідомлений належним чином - судовою повісткою. 11.02.2010 до Окружного адміністративного суду АР Крим від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутністю.
Відповідно до ч. 3 ст. 122 УАС України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд –
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до Сакської районної державної адміністрації АР Крим із заявою про вибір місця розташування земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва, загальною площею 0,0600 га., розташованої південно-західніше смт. Новофедорівка, за межами населених пунктів, на території Оріхівської сільської ради Сакського району АР Крим. Факт подання позивачем заяви до Сакської районної державної адміністрації АР Крим про вибір місця розташування земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва, загальною площею 0,0600 га., розташованої південно-західніше смт. Новофедорівка, за межами населених пунктів, на території Оріхівської сільської ради Сакського району АР Крим відповідачем не заперечується.
Листом від 23.10.09р. за № 01.3-7/2010 Сакська районна державна адміністрація, повідомила ОСОБА_1, що розглянувши заяву про погодження місця розташування земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва розташованої південно-західніше смт. Новофедорівка, за межами населених пунктів, на території Оріхівської сільської ради Сакського району АР Крим та за результатами розгляду відповідач відмовляє в задоволенні вказаної заяви у зв’язку з тим, що дана земельна ділянка зайнята КП “Водолій”(а.с.10).
Дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.
Згідно вимог ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.118 Конституції України місцеві державні адміністрації здійснюють виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі. Статус та повноваження місцевих державних адміністрацій визначаються насамперед ст.118 Конституції України, а також Земельним кодексом України та Законом України “Про місцеві державні адміністрації”.
Положеннями ст.17 ЗК України, ст.21 Закону України “Про місцеві державні адміністрації” передбачено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належать в тому числі і розпорядження землями державної власності в межах, визначених ЗК України. Ці положення вказують на те, що місцеві державні адміністрації можуть розпоряджатися землями у випадку: безоплатної приватизації земельних ділянок громадянам (ст.118 ЗК України); вилучення та надання у власність та користування земельних ділянок державної власності у випадках, визначених ч.ч.3-5 ст.122, ст.ст.149, 150 ЗК України; у разі продажу земельних ділянок державної власності (ст.128 ЗК України).
Пунктом 12 Перехідних положень Земельного Кодексу України передбачено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель переданих у приватну власність та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об’єкти незавершеного будівництва та законсервовані об’єкти, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Згідно приписів ст.6 Закону України “Про місцеві державні адміністрації” на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів - накази. Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.
З системного аналізу вищенаведених норм слідує, що регулювання відносин щодо розпорядження місцевими державними адміністраціями землями державної власності здійснюється на підставі відповідних розпоряджень.
Крім того, відповідно до приписів ст.50 Закону України “Про місцеві державні адміністрації” розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, акти інших посадових осіб, які призначаються ними, можуть бути оскаржені в судовому порядку відповідно до закону, тобто лише акти органів місцевого самоврядування підлягають судовому оскарження. В свою чергу листи не є актам місцевих державних адміністрацій в розумінні положень зазначеного Закону, що унеможливлює їх оскарження судовому порядку.
Відповідно до ч.1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частиною 3 зазначеної статті передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
– на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
– з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
– обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
– безсторонньо (неупереджено);
– добросовісно;
– розсудливо;
– з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
– пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
– з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
– своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Так зокрема, принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України що є одночасно і орієнтиром при реалізації повноважень владного суб’єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури.
Враховуючи те, що за завою позивача про погодження місця розташування земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва, загальною площею 0,0600 га, розташованої південно-західніше смт. Новофедорівка, за межами населених пунктів на території Оріхівської сільської ради Сакського району АР Крим., Сакською районною державною адміністрацією не прийнято будь-якого розпорядження, суд приходить до висновку про відсторонення відповідача від прийняття рішення в порядку встановленої законом процедури розгляду земельних питань.
Позовні вимоги про визнання незаконною відмову в погодженні місця розташування земельної ділянки та зобов’язання відповідача виконати дії, щодо погодження місця розташування земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва, загальною площею 0,0600 га, розташованої південно-західніше смт. Новофедорівка, за межами населених пунктів на території Оріхівської сільської ради Сакського району АР Крим задоволенню не підлягають, оскільки є передчасними, тому що відповідачем не було прийнято у встановленому порядку рішення про відмову у погодженні місця розташування земельної ділянки.
Частиною 2 ст.11 КАС України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог, тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Відповідно до п.2-3 ч.2 ст.167 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності та про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Враховуючи необхідність повного захисту прав і інтересів позивача, суд вважає необхідним визнати протиправною відмову відповідача у розгляді заяви ОСОБА_1 про погодження місця розташування земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва, загальною площею 0,0600 га, розташованої південно-західніше смт. Новофедорівка, за межами населених пунктів на території Оріхівської сільської ради Сакського району АР Крим та зобов’язати Сакську районну державну адміністрацію розглянути заяву ОСОБА_1 про погодження місця розташування земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва, загальною площею 0,0600 га, розташованої південно-західніше смт. Новофедорівка, за межами населених пунктів на території Оріхівської сільської ради Сакського району АР Крим.
Керуючись ст.ст. 11, 94, 98, 158-161, ч.1 ст.162, 163 КАС України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Сакської районної державної адміністрації АР Крим у розгляді заяви ОСОБА_1 про погодження місця розташування земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва, загальною площею 0,0600 га, розташованої південно-західніше смт. Новофедорівка, за межами населених пунктів на території Оріхівської сільської ради Сакського району АР Крим
Зобов’язати Сакську районну державну адміністрацію розглянути заяву ОСОБА_1 про погодження місця розташування земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва, загальною площею 0,0600 га, розташованої південно-західніше смт. Новофедорівка, за межами населених пунктів на території Оріхівської сільської ради Сакського району АР Крим та прийняти відповідне рішення у порядку, передбаченому законодавством.
В задоволені інших позовних вимог відмовити
Стягнути з державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3,40 грн.
Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Ольшанська Т.С.