УХВАЛА

22 липня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/2360/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Васьковський О.В. - головуючий, Білоус В.В., Погребняк В.Я.

розглянувши матеріали касаційної скарги Вищого навчального закладу "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна"

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2019

у справі № 910/2360/19

за заявою Вищого навчального закладу "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна"

до 1. Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик",

2. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,

3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс",

4. Товариства з обмеженою відповідальністю "Офіс сервіс люкс",

5. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Юнайтед",

6. Державного реєстратора Київської філії комунального підприємства "Реєстрація нерухомості та бізнесу" Дідичука Ігора Анатолійовича

про забезпечення позову

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Верховного Суду від 18.06.2019 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Вищого навчального закладу "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2019 у справі № 910/2360/19.

03.07.2019, через Північний апеляційний господарський суд, Вищий навчальний заклад "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" вдруге звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2019 у справі № 910/2360/19.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/2360/19 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Васьковський О.В., суддя - Білоус В.В., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 11.07.2019.

11.07.2019 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Офіс Сервіс Люкс" надійшла заява про визнання дії зловживанням процесуальними правами, відмову у відкритті касаційного провадження та стягнення штрафу.

Розглянувши матеріали касаційної скарги Вищого навчального закладу "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна", з урахуванням заперечень Товариства з обмеженою відповідальністю "Офіс Сервіс Люкс", колегія суддів дійшла висновку про повернення касаційної скарги заявнику з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.05.2019 від представника позивача до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про відвід судді Пашкіної С.А. від розгляду справи №910/2360/19.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2019 заяву Вищого навчального закладу "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" про відвід судді Пашкіної С.А. від розгляду справи №910/2360/19 визнано необґрунтованою, матеріали справи №910/2360/19 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою для вирішення питання про відвід, відповідно до положень статті 32 ГПК України.

Не погоджуючись з ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2019 в частині зупинення провадження у справі та передачу матеріалів справи для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою, Вищий навчальний заклад "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" 03.07.2019 повторно звернувся з касаційною скаргою до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Зазначене стало підставою для зупинення апеляційного провадження у справі №910/2360/19 за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Офіс сервіс плюс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Плюс" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.02.2019 у справі №910/2360/19 відповідно до ухвали Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2019 (том 3 матеріалів оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 27.02.2019, а.с. 133-137).

Проте, як вбачається з матеріалів справи, 29.05.2019 Північний апеляційний господарський суд не приймав ухвали про зупинення апеляційного провадження у справі, а касаційну скаргу заявника подано на неіснуюче рішення суду апеляційної інстанції.

За приписами пункту 4 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено, окрім іншого, судові рішення, що оскаржуються.

У контексті інших положень Господарського процесуального кодексу України, що регламентують види та порядок ухвалення і оскарження судових рішень (статті 232, 233, 234, 235, 238, 240, 241, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України) вбачається, що касаційна скарга нерозривно пов`язується правовим зв`язком із прийнятим судовим рішенням, і лише якщо існує судове рішення, щодо якого подано касаційну скаргу, остання набуває правового статусу касаційної скарги. Якщо ж відповідного судового рішення у формі, встановленій Господарським процесуальним кодексом України, не приймалося, то вирішення питання щодо здійснення касаційного провадження за такою касаційною скаргою повинно здійснюватися з урахуванням положень статей 42, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

За приписами статті 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частин 1, 2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, закріплено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи судом упродовж розумного строку. Тобто зловживання процесуальними правами, спрямоване на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників цього процесу та вимоги названих Конвенції і Кодексу.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див. рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010) і запобігання неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі є завданням саме державних органів (див. рішення Суду у справі Мусієнко проти України, no. 26976/06, від 20.01.2011).

Колегія суддів Касаційного господарського суду звертає увагу скаржника, що відповідно до пункту 1 частини 2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

З матеріалів справи вбачається, що 29.05.2019 судом апеляційної інстанції не приймалась ухвала про зупинення апеляційного провадження, а отже подання касаційної скарги на неіснуюче судове рішення, розцінюються колегією суддів як дії, спрямовані на затягування розгляду справи та свідчать про зловживання процесуальними правами учасника справи, у зв`язку з чим доходить висновку за необхідне залишити без розгляду касаційну скаргу з підстав, передбачених статтею 43 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами частини 4 статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

ЄСПЛ у своєму рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" зробив висновок про те, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

У справі "Сілін проти України" ЄСПЛ з огляду на затримки, що мали місце під час провадження у суді першої інстанції, та обставини справи в цілому, вважав, що тривалість цієї справи була надмірною та порушувала вимогу "розумного строку", а отже, мало місце порушення пункту 1 статті 6 Конвенції. Разом з тим ЄСПЛ наголосив також на тому, що відповідно до українського законодавства суди мали повноваження застосувати до сторін, які сприяють безпідставному затягуванню провадження, адміністративні та кримінальні санкції.

Відповідно до статті 131 Господарського процесуального кодексу України, заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом шляхом постановлення ухвали.

Положеннями частини 1 статті 132 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що заходами процесуального примусу є: 1) попередження; 2) видалення із залу судового засідання; 3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; 4) штраф.

Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 135 Господарського процесуального кодексу України, суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадку зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2019 року складає 1 921,00 грн.

З огляду на таке, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про застосування до Вищого навчального закладу "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" заходу процесуального примусу у вигляді штрафу в розмірі п`яти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (5 х 1921,00 грн.), що становить 9 605,00 грн., за невиконання процесуального обов`язку сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та затягування апеляційного провадження у справі №910/2360/19 з апеляційного перегляду ухвали Господарського суду міста Києва від 27.02.2019.

Керуючись статтями 43, 234, 235, 290 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Вищого навчального закладу "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2019 у справі №910/2360/19 залишити без розгляду.

2. Стягнути з Вищого навчального закладу "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" - боржник (04071, м. Київ, вул. Хорива, буд. 1Г, код ЄДРПОУ 3037364) в дохід державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України, 01021, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795) за зловживання процесуальними правами штраф у розмірі 9 605 (дев`ять тисяч шістсот п`ять) грн. 00 коп.

3. Оригінал даної ухвали направити стягувачу - Державній судовій адміністрації України (01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, ідентифікаційний код 26255795).

Ухвала є виконавчим документом, набирає законної сили з моменту її підписання, не може бути оскаржена та підлягає негайному виконанню.

Головуючий О.В. Васьковський

Судді В.В. Білоус

В.Я. Погребняк