Справа   №  2 - 992/2010

Р І Ш Е Н НЯ

І М Е Н Е М                У К Р А Ї Н И

10 березня  2010  року           Євпаторійський  міський  суд  Автономної  Республіки  Крим     у  складі:       головуючого   судді                                                 Макарчук  В.О.

                            при  секретарі                                                           Кахарової   В.Р.  

розглянувши  у   відкритому   судовому  засіданні  в   м. Євпаторії    цивільну  справу  за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя  особа  Відділ  громадянства,  імміграції та  реєстрації  фізичних  осіб  Євпаторійського МВ  ГУ МВС  України в  АР Крим, про усунення  перешкод у  користуванні  власністю, за  зустрічним  позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, приватного  нотаріуса  Євпаторійського міського  нотаріального округу   ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя  особа   Відділ  громадянства, імміграції, реєстрації  фізичних  осіб  Євпаторійського  МВ ГУ МВС  України в  АР Крим  про  визнання  недійсним  договору  дарування, свідоцтва  про право  власності  та  визнання  права  спільної   сумісної власності,  

В С Т А Н О В И В

ОСОБА_1  звернулася  до   Євпаторійського міського суду   з  позовом  до ОСОБА_2, третя  особа  Відділ  громадянства,  імміграції та  реєстрації  фізичних  осіб  Євпаторійського МВ  ГУ МВС  України в  АР Крим, про усунення  перешкод  у  користуванні  власністю. Позовні  вимоги  мотивує тим, що  їй  на   праві  приватної власності  за  договором  дарування  серія  ВВМ  №  342998  від  27  жовтня 2004  року належить 3/ 100 часток  домоволодіння  по  АДРЕСА_1.    На  даний  час  у    АДРЕСА_1   прописана  вона,  її  неповнолітня    дочка  - ОСОБА_6,  1992 року народження, та  колишній  чоловік  ОСОБА_2,   шлюб  з яким  було  розірвано  у  травні  2008  року і  який  з квітня 2007  року  у   зазначеній  квартирі  не  проживає, особистих   речей  не  зберігає,  комунальні  платежі  не  сплачує  та  не  приймає участі  у  витратах,  пов’язаних  з  утриманням  і  ремонтом  квартири. Оскільки    ОСОБА_2 у  добровільного  порядку    виписатися  із квартири  не   бажає, просить  усунути  перешкоди  у  користуванні   власністю    та  визнати  ОСОБА_2   таким, що втратив  право  користування   квартирою АДРЕСА_1; зобов’язати   Відділ  громадянства,  імміграції та  реєстрації  фізичних  осіб  Євпаторійського МВ  ГУ МВС  України в  АР Крим  скасувати  реєстрацію  ОСОБА_2  у  квартирі  АДРЕСА_1.

ОСОБА_2 подав до суду  зустрічну  позовну  заяву  до ОСОБА_1, приватного  нотаріуса  Євпаторійського міського  нотаріального округу   ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя  особа   Відділ  громадянства, імміграції, реєстрації  фізичних  осіб  Євпаторійського  МВ  ГУ   МВС  України в  АР Крим  про  визнання  недійсним  договору  дарування, свідоцтва  про право  власності  та визнання  права  спільної   сумісної власності.   Позовні  вимоги  мотивує тим,  що   з 16  листопада  1991  року  перебував  з відповідачкою ОСОБА_1 у  зареєстрованому  шлюбу, від  якого  мають    дочку  ОСОБА_6,                   ІНФОРМАЦІЯ_2.  З 19 квітня  2007  року подружні   стосунки між ними були  припинені  і  вони  проживали окремо, а  22  квітня 2008 року  рішенням   Євпаторійського міського суду   шлюб  було  розірвано.  В період  спільного  життя  вони з  відповідачкою мали  намір  придбати  житловий  будинок  або його  частку, але оскільки  

відповідачка  на  той  час  не  працювала  більше   ніж  10 років, вони не  мали  повної суми  для  придбання  об’єкту  нерухомості. В  жовтні  2004  року  вони  домовилися  про   покупку  за  7 000  доларів  США з ОСОБА_5  3/ 100 часток  будинку  АДРЕСА_1.  За  домовленістю  з  відповідачкою  недостатню суму  у  розмірі  2 000  доларів  США  він  позичив  у  ОСОБА_7 Одержавши  24  жовтня 2004  року    позику  він  передав    грошові  кошти   у  розмірі  7 000  доларів  США  продавцю  ОСОБА_5  27  жовтня 2004  року  для  нотаріального  посвідчення  договору  купівлі-продажу  вони  звернулися до приватного нотаріусу  ОСОБА_4,  де  з’ясувалося, що він   (ОСОБА_2)  не  має реєстрації у  м. Євпаторії,   що перешкоджає  оформити  договір  купівлі-продажу, у  зв’язку  з  чим  було прийнято рішення  про оформлення  договору   між  ОСОБА_5  та  відповідачкою ОСОБА_1, а  йому  було  роз’яснено, що  він  не  є  стороною   договору, тому   не може  перебувати у кабінеті  нотаріуса.  З кінця  2004  року  до  початку  2007  року  вони  з  відповідачкою ОСОБА_1 робили у  будинку  ремонт,  тому  він  не мав можливості  повертати  борг, і тільки після припинення  спільного  життя з нею  став повертати  грошові  кошти.  Після  одержання  позовної заяви   із   бесіди   з  ОСОБА_5  він дізнався,  що  між  останньою  та  ОСОБА_1 було укладено  договір  дарування, а  не  купівлі-продажу.  Вважає,  що     договір  дарування  був  укладений  в  порушення  ст.. 65 СК України  без  його  згоди та  фактично прикрив договір  купівлі-продажу будинку, який належить йому  та  ОСОБА_1  на праві спільною сумісної власності.  На  підставі  викладеного  просить    визнати  недійсним договір  дарування  3/ 100 часток  домоволодіння  АДРЕСА_1, укладений  27 жовтня 2004 року між  ОСОБА_5  та  ОСОБА_1,  посвідчений приватним нотаріусом Євпаторійського міського нотаріального округу  ОСОБА_4  27 жовтня  2004  року  за  №  4804; визнати  що між ними  був  укладений  договір  купівлі-продажу;  визнати  свідоцтво   про  право  власності  на  ім’я  ОСОБА_1  на  3/ 100  часток  домоволодіння  АДРЕСА_1   недійсним  та  скасувати його;  визнати  3/ 100 частки   домоволодіння  АДРЕСА_1 спільною сумісною  власністю ОСОБА_2 та   ОСОБА_1

У судовому  засіданні  позивачка  заявлені  позовні  вимоги  підтримала,  зустрічний  позов  не  визнала, зазначивши,  що  ОСОБА_2  пропустив   строк  позовної   давності  звернення  до  суду,  оскільки  про  укладення  договору  дарування   йому  було  відомо   ще    у   2004  року.      

 Відповідач  та  його  представник  позовні  вимоги  не  визнали,  зустрічні  вимоги  підтримали.

Представник Сектору громадянства, імміграції, реєстрації фізичних осіб   Євпаторійського  міського відділу  Головного управління  МВС  України в  АР Крим     у судове  засідання  не  з’явився. Про день, час  та  місце  розгляду  справи  сповіщався    належним чином,    в.о.  начальника  сектору  надав  суду  заяву  про  розгляд  справи  у  відсутності  їх представника, просить   винести рішення  згідно  з діючим  законодавством.  

Відповідачі  за  зустрічним  позовом    нотаріус  ОСОБА_4,  ОСОБА_5 у судове  засідання  не  з’явилися. Про день, час  та  місце  розгляду  справи  сповіщалися    належним чином, причин  неявки  суду  не  повідомили. Суд вважає можливим  розглянути справу  у їх відсутності  на  підставі  наданих доказів.

Вислухавши  доводи  учасників  процесу, перевіривши  матеріали  справи, суд вважає, що  позовні  вимоги ОСОБА_1  обґрунтовані і  повністю підлягають задоволенню,   у  задоволенні  зустрічних вимог  ОСОБА_2 належить  відмовити.

Так. судом  встановлено,  що  у  період з   16 листопада 1991  року  по   6 травня 2008 року   ОСОБА_1 та  ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому  шлюбі.

 27 жовтня  2004  року  за  договором  серія  ВВМ  №  342998  ОСОБА_5  подарувала  ОСОБА_1   3/ 100 часток  домоволодіння  АДРЕСА_1, що складаються  у літ. «В»  з  квартири  №  3, сараїв  літ. «№27». Право  власності  на  зазначене  майно  за  ОСОБА_1 було  зареєстровано   Кримським  республіканським  підприємством  «Бюро реєстрації  та  технічної інвентаризації                            м.  Євпаторії» 5  квітня 2005  року  за  № 8065194, що   підтверджується   витягом   про  реєстрацію  права  власності  на  нерухоме  майно  від  5  квітня  2005  року  №  6920772.  

Відповідно  до  ст.  368  ч. 3  ЦК  України,  ст. 60 СК України  майно,  набуте  подружжям за  час  шлюбу,  належить  дружині  та  чоловікові  на  праві  спільної  сумісної  власності незалежно  від  того,  що  один  з них не  мав  з  поважної  причини  (навчання,  ведення домашнього   господарства,   догляд   за   дітьми,   хвороба  тощо)   самостійного   заробітку  (доходу).  Вважається,  що  кожна  річ,  набута  за час шлюбу, крім  речей  індивідуального  користування,  є об’єктом  права  спільної  власності  подружжя.   При цьому  ст. 57  ч. 1  СК України визначено, що  особистою приватною власністю дружини, чоловіка є   майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.

В силу    ст. 65  СК України   дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.  У цьому  разі  при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Договір  дарування   виходячи  зі  змісту  ст.  626  ч. 2   та  ст.  717 ч. 1  ЦК України є одностороннім  договором,   за  яким  одарована  сторона, в данному  випадку                         ОСОБА_1,   не  розпоряджається майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності  подружжя,  а  лише  наділяється   правом   прийняти  від  ОСОБА_5  безоплатно майно (дарунок) у  власність.  Тому  для  укладення  зазначеного  договору утримувати    згоди  чоловіка  -  ОСОБА_8  не потрібно було.

При укладанні  договору  дарування  від  27  жовтня  2004  року  серія  ВВМ                              №  342998,  сторонами   ОСОБА_1 та  ОСОБА_5  були  дотриманні  положення               ст. ст.  203, 215  ЦК України, підстав  для   визнання  його недійсним  не  має.  

Посилання  відповідача  ОСОБА_2 на  те,  що   ОСОБА_1  та  ОСОБА_5              не  є   родичами, у  зв’язку  з чим  підстав  для  обдарування  коштовним  майном   не було, суд не  приймає до уваги,  оскільки  зазначена  обставина  не  суперечить   положенню                   ст.  720 ЦК України.

На підставі   ст.  11  ЦПК  України  суд  розглядає  цивільні  справи  в межах  заявлених  вимог і  на  підставі  доказів  сторін  та  інших  осіб,  які  беруть  участь   у  справі.   За   ст.              ст. 10,  60  ЦПК  України  кожна  сторона  зобов’язана   довести  ті  обставини,  на  які  вона  посилається  як  на  підставу  своїх  вимог і  заперечень.

Доказів  того,  що  договір дарування  від  27  жовтня  2004  року  серія  ВВМ                              №  342998, укладений   між  ОСОБА_1 та  ОСОБА_5,   згідно  зі  ст. 235 ЦК України   є удаваним   і  фактично  було укладено  договір  купівлі-продажу  нерухомого майна  відповідач   ОСОБА_1  суду  не  надав.    

Беручи до уваги встановлені  факти та  відповідні  їм  правовідносини, а  також оцінюючі  надані  докази, суд вважає, що  квартира  АДРЕСА_1    в силу  ст.  57  ч. 1  СК України  є   особистою приватною власністю   ОСОБА_1

Ст.  321  ЦК   України  регламентовано,  що   право  власності  є  непорушним.   Ніхто не  може  бути  протиправно   позбавлений  цього  права  чи   обмежений  у  його  здійсненні.    Згідно  зі   ст.  391  ЦК  України  власник    майна  має  право   вимагати  усунення  перешкод  в  здійсненні  їм  права користування, розпорядження  своїм  майном.

Відповідно  до  ст.  405  ч. 2  ЦК  України    член сім’ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім’ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Як  вбачається  з  довідки  від 11 жовтня  2006  року  №  8974,  виданої  Комунальним  підприємством  «Житловик-2»,   у  квартири АДРЕСА_1   окрім  ОСОБА_1,  її  неповнолітньої  доньки  - ОСОБА_6,   з  28   березня   2006  року  прописаний    чоловік   ОСОБА_2, який   з квітня 2007 року   не  проживає у даній   квартирі,   що  підтверджується    актом  від  21 січня  2009 року,   затвердженим    директором  Комунального  підприємства  «Житловик-2», а  також   рішенням Євпаторійського міського суду від   22 квітня 2008 року  по цивільній  справі   за  позовом    ОСОБА_2  до    ОСОБА_1  про розірвання  шлюбу, під час   розгляду  якої було встановлено,  що сторони з 19  квітня  2007 року   проживають  окремо.

Таким  чином, враховуючи, що ОСОБА_2  більше  року  не  проживає   у  квартирі АДРЕСА_1, але  залишається  прописаним   у  ній, чим  перешкоджає  позивачці  в повною мірою реалізовувати своє право власності,  суд  вважає необхідним  усунути  ОСОБА_1  перешкоди у  користуванні  власністю. Визнати ОСОБА_2  таким, що  втратив  право  користуватися  зазначеним  жилим приміщенням, та  скасувати  його  реєстрацію у  ній.

В силу  ст.  88 ч. 1  ЦПК  України  з відповідача  ОСОБА_2   на  користь  позивачки   ОСОБА_1     підлягає   стягненню  судовий  збір  у  розмірі    8  гривень  50  копійок   та  витрати  на  інформаційно-технічне забезпечення  розгляду  справи  у  розмірі  37  гривен  50 копійок,  а  усього  46  гривень.  

Керуючись  ст. ст. 203, 215, 235,  317, 321,  391,  405,  626,  717 – 720  ЦК  України,  ст.. ст.. 57, 60,  65 СК України,   ст.  ст.  10, 11, 60,  88,  209, 212,  214,   215,  218   ЦПК  України,  суд

В И Р І Ш И В  

Позовні  вимоги   ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя  особа  Відділ  громадянства,  імміграції та  реєстрації  фізичних  осіб  Євпаторійського МВ  ГУ МВС  України в  АР Крим, про усунення  перешкод у  користуванні  власністю  повністю  задовольнити.

У задоволенні  зустрічного  позову   ОСОБА_2 до ОСОБА_3, приватного  нотаріуса  Євпаторійського міського  нотаріального округу   ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя  особа   Відділ  громадянства, імміграції, реєстрації  фізичних  осіб  Євпаторійського  МВ  ГУ   МВС  України в  АР Крим  про  визнання  недійсним  договору  дарування, свідоцтва  про право  власності,  визнання  права  спільної   сумісної власності  -   відмовити у  повному  об’ємі.

Усунути  ОСОБА_1  перешкоди  у  користуванні  власністю  -  3/ 100  часток   домоволодіння   АДРЕСА_1,  що складаються  з квартири  №  3.

Визнати  ОСОБА_2,   1970 року народження,    таким,  що  втратив  право  користуватися  жилим  приміщенням  -   квартирою  АДРЕСА_1.  

Скасувати   реєстрацію  ОСОБА_2, 1970 року народження,                          у  квартирі  АДРЕСА_1.  

Стягнути  з  ОСОБА_2  на  користь   ОСОБА_1    судовий  збір  у  розмірі    8  гривень  50  копійок   та  витрати  на  інформаційно-технічне забезпечення  розгляду  справи  у  розмірі  37  гривен  50 копійок,  а  усього  46  гривень  (сорок  шість гривень).  

Рішення  може бути  оскаржено  до Апеляційного суду АР Крим через  Євпаторійський  міський  суд   шляхом  подачі  в  10-денний  строк  з  дня  проголошення  рішення  заяви  про  апеляційне  оскарження  і  поданням  після  цього  протягом  20  днів  апеляційної  скарги,      з  подачею її  копії  до  апеляційної  інстанції  або  в  порядку  ст. 295  ч. 4 ЦПК  України.        

СУДДЯ                                                                В.О.    МАКАРЧУК