Справа  2-121/2010

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М                У К Р А Ї Н И

11 березня  2010  року        Євпаторійський  міський  суд  Автономної  Республіки  Крим     у  складі:   головуючого   судді                                                          Макарчук  В.О.

                   при  секретарі                                                                    Кахарової В.Р.

розглянувши  у   відкритому    судовому  засіданні  в   м. Євпаторії     цивільну  справу  за позовом  ОСОБА_2  до  ОСОБА_3   про  розділ  сумісно нажитого майна,

В С Т А Н О В И В

ОСОБА_2   звернулася  до Євпаторійського міського суду   з позовом   до  ОСОБА_3  про  розділ  сумісно нажитого майна.  Позовні  вимоги  мотивує тим, що   у  період  з  27  квітня 1984  року  по  9  липня 2004  року    вона  перебувала   у  шлюбі  з  ОСОБА_3    Рішенням  Виконавчого комітету  Євпаторійської міської ради  від  7 червня  1991  року              №  227/ 13  ОСОБА_3 було виділено земельну  ділянку  площею 0, 06 га  для будівництва    індивідуального    житлового будинку  за  адресою:  АДРЕСА_1,  та  1  жовтня 1991  року  було надано  дозвіл  № 464/144  на будівництво  житлового будинку. У період  з 1991  року  по  1996  року  будівництво  будинку  було  завершено  і  вони  стали  проживати  у  ньому.  Після  розірвання  у  2004  році  шлюбу  вона  продовжувала  проживати у зазначеному  будинку.  Питання  про  розділ майна  було    вирішено  таким  чином,  що    вона  має право  на  1/ 2  частку  будинку  і  при  введенні  будинку  до експлуатації  таке  право  за  нею  буде  оформлено, але  ОСОБА_3  на  підставі  рішення   Євпаторійської міської ради  від  10  серпня 2005  року  №  83   оформив  на  себе  державний  акт  на  земельну  ділянку  та  визнав  право власності  на  домоволодіння, у  зв’язку  з чим  просить  розділити  майно,   нажите  ними   під час  шлюбу,   та  визнати за  нею право  власності  на 1/ 2  частку  земельної ділянки   площею  0, 0624  га,   розташованої  по АДРЕСА_1,  та  на Ѕ  частку  домоволодіння, розташованого   за  цією ж адресою.

         У  судовому   засіданні   позивачка  позовні  вимоги  зменшила, просить визнати  за  нею  право власності  на  1/ 2  частку  домоволодіння  по  АДРЕСА_1.

Відповідач заявлені  позовні  вимоги  не  визнав, пояснивши,   що  будівництво  житлового  будинку  по  АДРЕСА_1 ним  було  розпочато  у  1991  році                і  закінчено  лише  у  2005  році,  і  то не  остаточно, будинок  до експлуатації   державній  комісії   не здавався. Рішенням  Євпаторійського  міського суду  від  26   лютого 2007  року  було визнано, що   спірний  житловий  будинок  з господарськими   будівлями  і  спорудами   ним  збудовано  на  виділеній   для  цього у  2005  році  земельній  ділянці  за власні  кошти, то б то  після   розірвання  шлюбу  з  позивачкою.   Право  власності  на  будинок   було набуто   на  підставі  рішення  Євпаторійського міського суду  від  26  лютого 2007 року  та    відповідно до державної реєстрації права власності, проведеної Кримським  республіканським підприємством «Бюро реєстрації та технічної інвентаризації                                м.  Євпаторії»  20  березня  2007 року, то  б  то  після  розірвання  шлюбу, тому  вважає, що    житловий  будинок  з  господарськими  спорудами  не  є  об’єктом  права   спільної  власності  подружжя.  Житловий  будинок  було  збудовано  на  земельній  ділянці, виділеній  йому  особисто,   підприємством, в  якому   він працював, з 25 %  знижкою  та  оплатою   вартості   проведення   мереж    в   порядку    винагороди    за   особисту    заслугу

-  тривалу  працю  на  підприємстві  не  менше 15-ти  років.   В період   з 1991  року  по  1995  року коли йому  було виділено  земельну  ділянку в  м. Євпаторії  та  розпочато  будівництво  будинку  на  ній,  позивачка  була  громадянкою  Республіки  Узбекистан,  постійно  проживала  у належній  їй  квартирі  в м. Навої, де  і  була офіційно  зареєстрована.                     Про оформлення  всіх  правовстановлюючих  документів на житловий  будинок   на його ім’я  позивачка  знала  завжди, але  між ними була  досягнута  домовленість, що  вона відмовляється  від своїх  претензій  на  належні  йому  земельну  ділянку  та  житловий  будинок  АДРЕСА_1 а  він  віддав  (а згодом  і  подарував) їй   з дітьми   набуту у  спадщину  2-х кімнатну  квартиру  АДРЕСА_2, оплачував  вищу  освіту  та  забезпечував  на  час  навчання   дітей. Окрім  цього після розірвання  шлюбу  він  матеріально  підтримував  позивачку.  Вважає, що позивачкою пропущено трирічний  строк  звернення  до суду, оскільки  про  порушення  свого права  вона  дізналася  щонайменше 10 серпня 2005 року, коли  було прийнято рішення  Євпаторійської  міської  ради  №  4-33/83  про  передачу  йому  у  власність земельної ділянки.  Також  зазначає, що  єдиним  джерелом   доходу   сім’ї під час  перебування  у  шлюбі  з  позивачкою   та  навіть  після  його  розірвання  була  його   заробітна  плата  і  доходи від підприємницької діяльності, на  його утриманні  перебуває   непрацездатний   тяжкохворий син.   Позивачка  ніколи  ніде  не  працювала, не  займалася  підприємницькою діяльністю і  не  дбала  про матеріальне  забезпечення  сім’ї.  

Вислухавши  сторони  та  їх представників,  свідків ОСОБА_4,  ОСОБА_5,   ОСОБА_6,  ОСОБА_7 , ОСОБА_8,  ОСОБА_9,  ОСОБА_10  та    ОСОБА_11,  ОСОБА_12, ОСОБА_13, перевіривши  матеріали справи,  суд вважає,  що  позовні  вимоги  повністю   підлягають   задоволенню  з  наступних  підстав.

        Так, судом встановлено, що   з   27  квітня 1984  року  по  9  липня  2004  року  ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбу, що підтверджується      свідоцтвом  про укладення  шлюбу  від 27 квітня 1984  року  серія  НОМЕР_1 та    свідоцтвом  про  розірвання  шлюбу  від  9  липня 2004  року  серія  НОМЕР_2                   (а.с. 6, 16).

        За рішенням   Виконавчого  комітету   Євпаторійської міської ради    від   7 червня  1991  року  №  227/13   ОСОБА_3   було  виділено   земельну  ділянку   площею  0, 06 га  АДРЕСА_1  для  будівництва   індивідуального   житлового будинку, а 1  жовтня 1991  року  Управлінням  архітектури  та  містобудування   Виконавчого комітету Євпаторійської міської ради йому  надано дозвіл № 464/ 144  на   будівництво  житлового  будинку. (а. с.  9-12).

Рішенням  Євпаторійського міського суду  від  26  лютого 2007  року  за ОСОБА_3

було визнано  право  власності  на   побудований  житловий  будинок  літ. «А»  загальної площі  380, 5  кв. м,   жилої площі  88, 6  кв. м  розташований  по  АДРЕСА_1.    20  березня 2007 року   Кримським  республіканським  підприємством  «Бюро реєстрації  та  технічної   інвентаризації  м.  Євпаторії»  за   ОСОБА_3 було  зареєстровано  право  власності  на  зазначений  житловий  будинок. (а. с.  5, 7)

Відповідно  до  ст.  368  ч. 3  ЦК  України,  ст. 60 СК України  майно,  набуте  подружжям за  час  шлюбу,  належить  дружині  та  чоловікові  на  праві  спільної  сумісної  власності незалежно  від  того,  що  один  з них не  мав  з  поважної  причини  (навчання,  ведення домашнього   господарства,   догляд   за   дітьми,   хвороба  тощо)   самостійного   заробітку  (доходу).  Вважається,  що  кожна  річ,  набута  за час шлюбу, крім  речей  індивідуального  користування,  є об’єктом  права  спільної  власності  подружжя.

В силу  ст. 70  глави  8  СК  України  у  разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної  власності подружжя,  частки майна   дружини та  чоловіка  є  рівними,   якщо   інше   не   визначено   домовленістю між ними або шлюбним договором.   При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення  сім’ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду

інтересам сім’ї.

За рішенням суду частка майна  дружини,  чоловіка   може  бути  збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні  повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують,  недостатній  для  забезпечення  їхнього  фізичного,   духовного  розвитку   та   лікування.

Згідно  зі  ст. 11 ЦПК України  суд  розглядає  цивільні  справи  в межах  заявлених  вимог і  на  підставі  доказів  сторін  та  інших  осіб,  які  беруть  участь   у  справі.   У ст.                             ст. 10,  60  ЦПК  України  визначено,  що  кожна  сторона  зобов’язана  довести  ті  обставини,  на  які  вона  посилається  як  на  підставу  своїх  вимог і  заперечень.  

Посилання    відповідача  ОСОБА_3  на  те,  що  спірний   житловий  будинок  було  придбано ним  за  власні  кошти, і право власності  було оформлено  після  розірівання  шлюбу  з  позивачкою  ОСОБА_2,   суд  не   приймає до уваги, оскільки   при  розгляді  цивільної  справи   за  позовом   ОСОБА_3  до ОСОБА_2  про усунення  перешкод   у  користуванні  власністю   рішення  Євпаторійського міського суду  від  26 грудня 2008 року,  яке  набрало чинності   23  квітня 2009  року,   було  встановлено,  що спірний будинок, розташований  АДРЕСА_1    є об’єктом  спільної сумісної  власності,  так як  був  побудований  під час   перебування  ОСОБА_3  та   ОСОБА_2  у   зареєстрованому   шлюбі,   що    в  силу  ст. 61  ч. 3  ЦПК  України  доказуванню  не  підлягають.  (а. с.  70).  

З моменту   закінчення  будівництва   та  станом  на  сьогоднішній  день  спірний  житловий будинок АДРЕСА_1 не перебудовувався,  що підтверджується  як  поясненнями   самих   сторін,  так  і  поясненнями свідків.

В обґрунтуванні  своїх   доводів  про те,  що  після  розлучення  існувала   домовленість   щодо   розподілу  майна,  відповідач  ОСОБА_3   доказів  суду  не  надав.   Не можуть  слугувати    доказом  цього і  пояснення  свідків,  адже  згідно  зі   ст.   69  ч. 2   СК  України  договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна  подружжя має бути  нотаріально  посвідчений.  

Не підтверджені  відповідачем  ОСОБА_3   також і  доводи   стосовно того,  що  на  його  утриманні  перебуває  повнолітній  непрацездатний   син,  у  зв’язку  з  чим  він  має  право  за  ст.  70  ч. 3  СК України  на  збільшення   частки   майна, що перебуває  у  спільній  сумісній  власності.

Ст. 72 СК України визначено, що до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки.  Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

Враховуючи,  що  про  порушення  своїх  прав   ОСОБА_2   дізналася   лише  у  2008 році  під час  розгляді   позовних вимог   ОСОБА_3  до неї   про   позбавлення  її   права  користуватися  жилим  приміщенням  -   будинком  АДРЕСА_1  (а.с.  70, 78-79),   трирічній  строк  позовної давності  нею не  пропущено.      

Беручи  до  уваги встановлені  факти  та   відповідні  їм  правовідносини, а  також оцінюючи  надані  докази, суд  вважає, що   за  ОСОБА_2  належить визнати  право  власності  на  1/ 2  частку   житлового будинку  по  АДРЕСА_1

Керуючись  ст. ст. 328,  368  ЦК України,  ст.  ст. 57, 60, 69, 70, 71, 72  СК  України,  ст.  ст. 10, 11, 60, 61,  209, 212 - 215,  218  ЦПК  України,  суд

В И Р І Ш И В  

Позовні  вимоги   ОСОБА_2  до  ОСОБА_3   про  розділ  сумісно нажитого майна   повністю   задовольнити.

Визнати  за  ОСОБА_2   право власності  на   1/ 2  частку   житлового

будинку  по  АДРЕСА_1.

Рішення  може  бути оскаржено до Апеляційного суду  АР Крим  через  Євпаторійський    міський  суд   шляхом  подачі  в  10-денний  строк  з  дня  проголошення  рішення  заяви  про  апеляційне  оскарження  і  поданням  після  цього  протягом  20  днів  апеляційної  скарги,  з  подачею її  копії  до  апеляційної  інстанції  або  в  порядку  ст.  295  ч. 4 ЦПК  України.  

                 СУДДЯ                                                                                МАКАРЧУК  В.О.