Справа № 159/6229/18 Головуючий у 1 інстанції: Панасюк С. Л.

Провадження № 22-ц/802/740/19 Категорія: 33 Доповідач: Матвійчук Л. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2019 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Матвійчук Л.В.,

суддів - Федонюк С.Ю., Киці С.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 13 травня 2019 року

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, обгрунтовуючи його тим, що він проживає в АДРЕСА_3 і в його власності є домоволодіння по АДРЕСА_2 , яке складається з будинку і хліва. Поряд, «стіна в стіну», розташоване домоволодіння відповідача. 04.09.2018 року в хліві, яким володіє ОСОБА_3 , виникла пожежа, в результаті якої були пошкоджені перекриття, дах та стіна хліва позивача, а також знищено 32 тюки соломи по 20 грн. кожний загальною вартістю 640 грн., 250 кг. вівса по 3,50 грн. за кілограм загальною вартістю 875 грн., 400 кг. пшениці по 4,0 грн. за кілограм загальною вартістю 1600 грн., 25 листків шиферу по 170 грн. за листок загальною вартістю 4250 грн., крокви вартістю 1800 грн. Крім цього, для відновлення покрівлі хліва (40 м.кв.) за роботу потрібно заплатити по 160 грн. за кв.м. даху, тобто 6400 грн. Таким чином, в цілому, в результаті пожежі йому нанесена матеріальна шкода в сумі 15565 грн. Згідно висновків комісії, відображених в акті про пожежу від 04.09.2018 року, причиною пожежі ймовірно є необережне поводження з вогнем невстановленої особи. Проведеною перевіркою Ковельського відділу поліції ГУНП у Волинській області зроблено аналогічний висновок. Позивач вказує, що за декілька хвилин до початку пожежі в хлів, який належить ОСОБА_3 , заходила донька останньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і в руках у неї була запальничка. Через декілька хвилин після того як ОСОБА_2 вийшла з хліва з`явився дим і розпочалася пожежа. Позивач просить стягнути з ОСОБА_2 15565,00 грн. матеріальної шкоди.

Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 13 травня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати та стягнути з відповідача ОСОБА_3 на його користь матеріальну шкоду в розмірі 15565 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідачі вказують, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та просять у задоволенні скарги відмовити повністю.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

За частиною першою статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У зв`язку з наведеним, враховуючи, що ціна позову становить 15565 грн., розгляд справи апеляційним судом здійснено без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судове рішення - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 04 вересня 2018 року, орієнтовно о 13 год. 45 хв., в АДРЕСА_2 , в приміщенні господарської споруди виникла пожежа. Ймовірною причиною виникнення пожежі було необережне поводження з вогнем невстановленою особою, що стверджується актом про пожежу від 04.09.2018 року.

За фактом пожежі, яка мала місце 04.09.2019 року на території приватного домоволодіння ОСОБА_3 в АДРЕСА_2 Ковельським ВП ГУНП у Волинській області проводилась перевірка, за результатами якої складено висновок. З висновку від 07.09.2018 року за результатами розгляду факту виникнення пожежі вбачається, що із зібраних свідчень сусідів та потерпілої ОСОБА_3 , на момент виникнення пожежі сторонні особи на подвір`ї не перебували, в помешканні перебували діти ОСОБА_3 , тому прийшли до висновку, що до пожежі причетні її діти.

З довідки Ковельського МРВ У ДСНС України у Волинській області від 07.09.2018 року № 258 вбачається, що ймовірною причиною пожежі є необережне поводження з вогнем невстановленої особи.

За положеннями ч. 1, ч. 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені ст. 1166 ЦК України.

Так, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч 1 ст. 1166 ЦК України).

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (стаття 1192 ЦК України).

Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27.03.1992 року розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Розглядаючи спір про відшкодування заподіяної шкоди, суд повинен з`ясувати наявність у діях відповідача складу цивільного правопорушення, що включає неправомірність поведінки, наявність матеріальних втрат та їх розміру (збитків), причинного зв`язку між неправомірною поведінкою та заподіяними збитками.

До істотних обставин, що підлягають з`ясуванню судом та доведенню сторонами у такому спорі, є наявність всіх сукупних елементів складу цивільного правопорушення; при цьому позивач зобов`язаний довести протиправність поведінки відповідача, розмір заподіяної шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою, а відповідач має спростувати наявність своєї вини.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).

За ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України).

На підтвердження факту завдання матеріальної шкоди та її розміру позивач не надав належних та допустимих доказів з яких можна було б встановити дійсну вартість знищеного майна та можливу ціну відновлення пошкодженого майна.

Матеріали справи також не містять доказів достовірної причини пожежі та винні особи за результатами проведення перевірок за цим фактом органами Державної служби України з надзвичайних ситуацій не були встановлені, а також не виявлені за результатами перевірки, проведеної Національною поліцією, що підтверджується висновком від 07.09.2018 та довідкою від 07.09.2018 № 258.

Враховуючи приписи наведених норм, надавши оцінку наявним у справі доказам, доводам та поясненням учасників справи, суд першої інстанції, встановивши відсутність у матеріалах справи належних доказів розміру спричиненої шкоди та недоведеності вини саме відповідачів у вчиненні дій, наслідком яких завдано шкоду позивачу, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги, про те, що причиною нанесення матеріальної шкоди позивачу є пожежа, яка виникла в домоволодінні ОСОБА_3 , яка є відповідальна за протипожежну безпеку та за наслідки їх недотримання не заслуговують на увагу, оскільки обов`язковою умовою для покладення цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду є причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою, проте суду не надано доказів, що саме внаслідок протиправної поведінки відповідачів завдана шкода позивачу.

Отже, доводи апеляційної скарги, не знайшли свого підтвердження в якості підстав скасування оскаржуваного судового рішення під час апеляційного провадження.

Зміст оскаржуваного судового рішення та доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про невідповідність висновків суду обставинам справи та зводяться до переоцінки доказів.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За змістом ч.ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 374, 375, 381-382, 384 ЦПК України

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 13 травня 2019 року в даній справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді