ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 545/411/19 Номер провадження 22-ц/814/1573/19Головуючий у 1-й інстанції Стрюк Л.І. Доповідач ап. інст. Кривчун Т. О.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2019 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: судді Кривчун Т.О.

Суддів: Бондаревської С.М., Кузнєцової О.Ю.

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 11 квітня 2019 року

по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання.

Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2019 року ОСОБА_2 звернулася до місцевого суду з даним позовом до відповідача, посилаючись на те, що донька сторін по справі - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається на другому курсі денного відділення державної форми навчання у Полтавському національному педагогічному університеті імені В.Г. Короленка. Вказує, що відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання доньки та оплату її навчання.

З урахуванням наведеного прохала: стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця м. Волгоград, Російська Федерація, освіта середня, працюючого електриком Полтавської механічної дистанції Південної залізниці, проживаючого по АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2 кошти на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 1/4 частки всіх видів доходів, щомісячно на період навчання з 01.09.2017 року по 30.06.2021 року; допустити негайне виконання судового рішення в межах суми платежу за один місяць.

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 11 квітня 2019 року позовні вимоги задоволено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого на посаді слюсаря - електрика з ремонту електроустаткування у ПАТ «Українська залізниця «Регіональна філія «Південна залізниця «Виробничий підрозділ «Полтавська механізована дистанція навантажувально-розвантажувальних робіт) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), аліменти на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходів) щомісячно на період навчання - починаючи з 18.02.2019 року, але не пізніше ніж до досягнення нею 23 років.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 768,40 грн.

Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 16 квітня 2019 року виправлено описку в резолютивній частині рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 11.04.2019 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини.

Третій абзац резолютивної частини рішення суду викладено у редакції:

«Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 768,40 грн.»

Вказане рішення оскаржив відповідач, який у поданій апеляційній скарзі, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, невірне встановлення обставин справи, просить скасувати рішення місцевого суду частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що продовжує навчання, в розмірі 1/5 частини від всіх видів доходів щомісячно, починаючи з дати подачі позову до суду - 18.02.2019 року і до закінчення навчання - 30.06.2021 року.

Вказує, що донька навчається у вузі та не сплачує кошти за навчання, оскільки перебуває на державній формі оплати, при цьому отримує стипендію у розмірі 1346,80 грн. щомісячно. На проживання та проїзд до місця навчання ОСОБА_3 також коштів не витрачає, оскільки проживає у батьків, комунальні платежі не сплачує. Відтак, апелянт вважає, що розмір аліментів визначений до стягнення оскаржуваним рішенням суду у розмірі 1/4 частки всіх його видів заробітку (доходу) є явно завищеним.

Також, зазначає, що судом першої інстанції безпідставно в резолютивній частині рішення було вказано про повне задоволення позовних вимог, при цьому, такі фактично задоволено частково, оскільки аліменти стягуються не з часу, визначеного в позовній заяві - 01.09.2017 року, а з дня подачі позову - 18.02.2019 року.

Суд, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

У відповідності до ч.ч.1-5 ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ч.1 ст.264 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до актового запису №817 в Книзі записів актів громадянського стану про народження Відділу реєстрації актів громадянського стану виконкому Октябрської районної ради м. Полтави, ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , її батьками записані: ОСОБА_1 (батько) та ОСОБА_2 (мати), (Свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 09.11.2000 року, а.с.14).

Також, судом першої інстанції установлено, що рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 05.06.2018 року шлюб між сторонами розірвано (а.с.9).

Відповідно до довідки №502/06 від 05.09.2018 року, виданої Полтавським національним педагогічним університетом ім. В.Г. Короленка, ОСОБА_3 дійсно є студенткою першого (бакалаврського) рівня 2-го курсу денного відділення державної форми навчання історичного факультету Полтавського національного педагогічного університету ім. В.Г. Короленка. Зарахована на навчання 01.09.2017 року, закінчує навчання 30.06.2021 року (а.с.16).

Як убачається з довідок про доходи від 13.03.2019 року, ОСОБА_3 отримувала стипендію у 2017 році у вересні, жовтні, листопаді та грудні у загальному розмірі - 4800,00 грн., у 2018 році у вересні, жовтні, листопаді та грудні у загальному розмірі - 5246,80 грн. та у 2019 році у січні та лютому у загальному розмірі - 2693,60 грн. (а.с.31-33).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що повнолітня дочка сторін продовжує навчання, не працює, а тому потребує матеріальної допомоги, а відповідачем не було доведено відсутність можливості надавати відповідну допомогу, визначивши строк для стягнення з дати подачі даного позову до суду і до закінчення навчання.

Проте, такий висновок місцевого суду не в повній мірі відповідає встановленим по справі обставинам та не ґрунтується на нормах права, виходячи з наступного.

У відповідності до статті 198 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.

За правилом статті 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Згідно статті 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

При цьому, положеннями статті 201 СК України визначено, що до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу.

Як убачається з п.20 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Так, матеріалами справи установлено, що донька сторін по справі дійсно є студенткою другого курсу державної форми навчання, отримує стипендію станом на 2019 рік у розмірі - 1346,80 грн. щомісячно, та проживає з батьками по АДРЕСА_1 (а.с.15).

Відповідно до довідки про доходи від 13 березня 2019 року, ОСОБА_1 працює на посаді слюсара - електрика з ремонту електроустаткування у ПАТ «Українська залізниця «Регіональна філія «Південна залізниця «Виробничий підрозділ «Полтавська механізована дистанція навантажувально-розвантажувальних робіт» та його заробітна плата за період з вересня 2018 року по лютий 2019 року становила - 46865,95 грн. (а.с.34).

Аліменти у розмірі 958,14 грн. відповідачем останній раз були сплачені у вересні 2018 року.

З урахуванням наведеного місцевим судом на підставі належних та допустимих доказів, наявних у матеріалах справи, достовірно встановлено, що, у зв`язку з продовженням навчання, ОСОБА_3 потребує матеріальної допомоги зі сторони батьків, зокрема, на здійснення поточних витрат на навчання (зошити, підручники тощо.), проїзд до місця навчання (донька сторін по справі проживає за межами міста Полтава), одяг, харчування і т.п. При цьому, за законодавчо визначеного обов`язку батьків утримувати своїх дітей, матеріали справи не містять жодних відомостей про неможливість відповідача надавати таку допомогу, розмір його доходу (заробітку) є достатнім для здійснення відповідного утримання.

На підставі викладеного, при детальному аналізі матеріалів справи та враховуючи матеріальний стан позивача та відповідача, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про наявність підстав стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів саме у розмірі 1/4 частки від його заробітку (доходу) у зв`язку з продовженням донькою навчання до досягнення нею двадцяти трьох років, що відповідає принципу справедливості, добросовісності і розумності.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що донька навчається у вузі на державній формі, при цьому отримує стипендію у розмірі 1346,80 грн. щомісячно, витрат на проживання та проїзд також не здійснює, відтак, розмір аліментів визначений до стягнення оскаржуваним рішенням суду у розмірі 1/4 частки всіх його видів заробітку (доходу) є явно завищеним, колегія суддів до уваги не приймає, з урахуванням наведеного вище. При цьому, враховуючи розмір заробітної плати апелянта, стягнення з нього аліментів у визначеній місцевим судом сумі, апеляційний суд не вважає обтяжливим.

Твердження про не здійснення донькою витрат на навчання та проїзд є безпідставним, оскільки, попри державну (безоплатну) форму, ОСОБА_3 , як студент здійснює і інші види витрат у зв`язку навчанням - придбання книг, матеріалів т.п. Окрім того, вона щодня витрачає кошти на проїзд до місця навчання.

При цьому, доводи апеляційної скарги стовно того, що судом першої інстанції безпідставно в резолютивній частині рішення було вказано про повне задоволення позовних вимог, при цьому, такі фактично задоволено частково, оскільки аліменти стягуються не з часу, визначеного в позовній заяві - 01.09.2017 року, а з дня подачі позову - 18.02.2019 року, колегія суддів вважає обґрунтованими з урахуванням наступного.

Положеннями ст.201 СК України визначено, що до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу.

Відповідно до ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.

Відтак, місцевим судом було правомірно присуджено стягнення аліментів саме з дати подачі позову, оскільки ОСОБА_2 не обґрунтовано наявності підстав для їх стягнення за минулий час, зокрема, не надано доказів вжиття заходів щодо одержання аліментів з відповідача, про їх не одержання у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати.

Наведене свідчить про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2 .

Згідно п.1 ч.5 ст. ст.265 ЦПК України у резолютивній частині рішення зазначається висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної з заявлених вимог.

Відтак, оскільки в оскаржуваному рішенні місцевого суду було помилково зазначено про повне задоволення позовних вимог, при цьому такі були задоволені частково, рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 11 квітня 2019 року підлягає зміні із вірним формулюванням його резолютивної частини, а саме про часткове задоволення вимог та, відповідно, про відмову в їх задоволенні в цій частині.

У відповідності до п.п.3,4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст.367, 374, п.п.3,4 ч.1 ст.376, ст.ст.382,383 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , - задовольнити часткового.

Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 11 квітня 2019 року, змінити.

Викласти перший абзац резолютивної частини рішення в такій редакції: «Позовні вимоги задовольнити частково».

Доповнити резолютивну частину рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 11 квітня 2019 року четвертим абзацом наступного змісту: «В іншій частині позовних вимог відмовити».

В іншій частині рішення місцевого суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

ГОЛОВУЮЧИЙ Т.О. Кривчун

СУДДІ С.М. Бондаревська

О.Ю. Кузнєцова