Справа № 2-536/2010

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2010 року Бахчисарайський районний суд Автономної Республіки Крим в складі:

головуючого  судді - АТАМАНЮКА Г.С.,

         при секретарі - СУХОМЛИНОВІЙ Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахчисараї цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Куйбишевської селищної ради Бахчисарайського району АР Крим про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності,  

ВСТАНОВИВ:

    ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про визнання дійсною угоду купівлі-продажу незавершеного будівництвом домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1. Вимоги мотивовані тим, що у 1991 році рішенням Куйбишевської селищної ради ОСОБА_2 була надана у постійне користування земельна ділянка площею 800 кв. м. за вказаною адресою для будівництва житлового будинку. ОСОБА_2 самочинно збудував двохповерховий будинок, стан якого на 2008 рік складав 51.48 % готовності. 12 грудня 2008 року між ним та ГОЛУБЕВИМ Р,О. була укладена проста письмова угода купівлі-продажу незавершеного будівництвом житлового будинку. За умовами угоди він передав ОСОБА_2 8000 доларів США, а відповідач пережав йому майно. Однак, відповідач відмовився від нотаріального посвідчення угоди, мотивуючи це відсутністю коштів та тим, що мешкає за межами України. Тому ОСОБА_3, посилаючись на ст. ст. 220, 334 ЦК України, просить визнати дійсною угоду купівлі-продажу незавершеного будівництвом житлового будинку та визнати за ним право власності на недобудований будинок.

    Сторони в судове засідання не з’явилися, надіслали заяви про розгляд справи у їх відсутність, представник позивача наполягає на задоволенні позову, представники відповідачів з позовом згодні.

У відповідності із ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених особами вимог і на підставі представлених сторонами доказів, а ст. ст. 10, 60 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Виходячи з меж судового розгляду, обов'язку сторін по доведенню та поданню доказів, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню за наступними підставами:

    Судом встановлено, що рішенням 7 сесії Куйбишевської селищної ради 21 скликання від 18 грудня 1991 року ОСОБА_2 надана у постійне користування земельна ділянка площею 800 кв. метрів по АДРЕСА_1 для будівництва індивідуального житлового будинку.

За даними Сімферопольського міжміського бюро реєстрації та технічної інвентаризації, ОСОБА_2  на земельній ділянці АДРЕСА_1 здійснив самочинне будівництво двохповерхового будинку, процент готовності якого станом на 2009 рік складає 51.48 %.

12 грудня 2008 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відбулася проста письмова угода, по якій ОСОБА_3 передав ОСОБА_2 8000 доларів США в рахунок купівлі незавершеного будівництвом будинку по АДРЕСА_1, а ОСОБА_2 зобов’язався підготувати всі необхідні документи для нотаріального посвідчення угоди.  

Таким чином, оцінюючи правовідносини, що склалися між сторонами, суд приходить до висновку про те, що між ними відбулася угода купівлі-продажу будівельних матеріалів, оскільки, відповідно до ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 ЦК України, до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа може укласти договір щодо об’єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об’єкта нерухомого майна, проектно-кошторисної документації, а також документів, що містять опис об’єкта незавершеного будівництва.

Оскільки сторонами не надано проектно-кошторисної документації на забудову житлового будянку, суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_2 на момент укладення угоди являвся власником тільки будівельних матеріалів, використаних при самочинному будівництві житлового будинку.

За законом угода купівлі-продажу будівельних матеріалів не підлягає нотаріальному посвідченню чи державній реєстрації, тому суд вважає безпідставним посилання позивача на ст. ст. 220, 334 ЦК України, і визнає за позивачем право власності тільки на будівельні матеріали, які були використані ОСОБА_2 при самочинному будівництві житлового будинку.    

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 15, 60, 213-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

    Визнати за ОСОБА_3 право власності на будівельні матеріали, використані при самочинному будівництві житлового будинку за адресою:АДРЕСА_1, з процентною готовністю незавершеного будівництва 51.48%.

    В іншій частині позову відмовити.

Судові витрати віднести за рахунок позивача.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду АР Крим шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а також апеляційної скарги на рішення суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження через Бахчисарайський районний суд АРК.  

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.

Головуючий суддя                                                               АТАМАНЮК Г.С.