АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22 Ц- 2054/ 06 Головуючий
Категоріям. в інстанції Фастовець В.М.
Доповідач Карташов О.Ю.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2006 року липня «5» дня Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі:
Головуючого Карташова О.Ю.
Членів суду Савченко В.О., Свинцової Л.М.
при секретарі Божкової Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську
апеляційну скаргу
Відкритого акціонерного товариства „Лисичанськвугілля" на ухвалу
місцевого Лисичанського міського суду Луганської області від 17 травня 2006 року по цивільній справі за позовом
ОСОБА_1до Відкритого акціонерного товариства „Лисичанськвугілля" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою місцевого Лисичанського міського суду Луганської області від 17.05.2006р. затверджена мирова угода між ОСОБА_1та ВАТ „Лисичанськвугілля", постановлено: зобов'язати ВАТ „Лисичанськвугілля" до 1.06.2006р. сплатити ОСОБА_1заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 4990,11грн.; визнати недійсним запис у трудовій книжці ОСОБА_1про звільнення від 11.11.2005р.; скасувати накази № НОМЕР_1 від 11.11.2005р. та № НОМЕР_2 від 24.02.2006р.; закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1до ВАТ „Лисичанськвугілля" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди у зв'язку з укладенням мирової угоди.
У апеляційній скарзі ВАТ „Лисичанськвугілля" ставиться питання про скасування зазначеної ухвали суду, як постановленої з порушенням норм процесуального права, а саме, у зв'язку з неправомірними діями директора ВП „Шахта Привільнянська", укладання мирової угоди без узгодження та затвердження керівництвом юридичної особи ВАТ „Лисичансгквугілля".
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обгрунтованість ухвали суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги,
колегія суддів апеляційного суду вважає, що скарга ВАТ „Лисичанськвугілля" підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до Статті 6 Протоколу № 7 Конвенції про захист основних свобод і прав людини, яка є частиною національного законодавства України, - кожен при вирішені питання щодо його прав та обов'язків, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Статтею 175 ЦПК України передбачено, -
1. Мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов'язків сторін та предмета позову.
2. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну заяву. Якщо мирову угоду або повідомлення про неї викладено в адресованій суду письмовій заяві сторін, ця заява приєднується до справи.
3. До ухвалення судового рішення у зв'язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз'яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежений представник сторони, який висловив намір вчинити ці дії, у повноваженнях на їх вчинення.
4. У разі укладення сторонами мирової угоди суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
5. Закриваючи провадження у справі, суд за клопотанням сторін може постановити ухвалу про визнання мирової угоди. Якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди і продовжує судовий розгляд.
6. Суд не визнає мирової угоди у справі, в якій одну із сторін представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Так, у квітні 2006р. ОСОБА_1звернулась до суду із позовом до ВП „Шахта Привільнянська", третя особа ВАТ „Лисичанськвугілля" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, зазначив, що перебувала у трудових стосунках з ВП „Шахта Привільнянська" з березня 1996р., на посаді заступника директора шахти по економічним питанням з 19.03.2003р., і до 11.11.2005р. коли була звільнена згідно наказу № НОМЕР_1 від 14.11.2005р. на підставі ст. 40 п. З КЗпП України - за систематичне невиконання без поважних причин службових обов'язків та Правил внутрішнього трудового розпорядку. Вважаючи зазначений наказ незаконним, позивачка 15.11.2005р. звернулась із заявою про поновлення на роботі до Генерального директора ВАТ „Лисичанськвугілля", наказом якого, від 2.12.2005р. № НОМЕР_3 „Про поновлення на роботі", директора ВП „Шахта Привільнянська" було зобов'язано відмінити наказ про її звільнення та поновити на роботі. 5.12.2005р. директором ВП „Шахта Привільнянська" було видано наказ № НОМЕР_4 „Про поновлення на роботі", згідно з яким, наказ № НОМЕР_1 від 14.11.2005р. було скасовано, а позивачку поновлено' на роботі з 5.12.2005р., але без зазначення посади. 19.03.2006р. вона отримала повідомлення про скорочення посади заступника директора шахти по економічним питанням. Згідно наказу № НОМЕР_2від 24.02.2006р. „Про відміну наказу № НОМЕР_4 від 5.12.2005р." було відмінено наказ № НОМЕР_4 від 5.12.2005р. та постановлено вважати дійсним наказ № НОМЕР_1 від 14.11.2005р. „Про звільнення". Посилаючись на порушення відповідачем її трудових прав, позивачка просила суд поновити її на роботі на ВП „Шахта Привільнянська" на посаді заступника директора шахти по економічним питанням; стягнути з відповідача середню заробітну плату за час вимушеного прогулу та моральну шкоду у розмірі 5 000грн.
Ухвалою суду від 28.04.2006р. постановлено - провести заміну відповідача у справі за позовом ОСОБА_1до ВП „Шахта Привільнянська" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, на ВАТ „Лисичанськвугілля".
Постановляючи оскаржену ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що умови мирової угоди між ОСОБА_1та ВАТ „Лисичанськвугілля" в особі ВП „Шахта Привільнянська" не
порушують нічиїх законних прав та інтересів, тому така угода повинна бути затверджена судом.
Проте з цими мотивами погодитися не можна.
Відповідно до ст. 237 КЗпП України, суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов'язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи. Такий обов'язок покладається, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.
Однак, вирішуючи позов суд не залучив до участі у розгляді справи службову особу, яка видала наказ про звільнення позивачки та затверджуючи мирову угоду, про стягнення з відповідача на користь позивачки заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 4990,11грн., не дотримався вимог ст. 237 КЗпП України, щодо покладання обов'язку покрити шкоду, заподіянну підприємству, на службову особу, винну в незаконному звільненні позивачки.
Крім того, умови мирової угоди не вирішують позовних вимог про поновлення ОСОБА_1на роботі на посаді заступника директора по економічним питанням ВП „Шахта Привільнянська".
Таким чином, колегія суддів вважає, що мирова угода укладена 16.05.2006р. між ОСОБА_1та ВП „Шахта Привільнянська" суперечить закону, а питання про затвердження цієї угоди вирішено судом з порушенням норм процесуального права.
Між тим, відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 311 ЦПК України, рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участь у справі.
За таких обставин, колегія суддів скасовує ухвалу суду першої інстанції і передає питання на новий розгляд.
Керуючись ст. ст. 304 ч. 1, 307 ч. 2 п. 4, 311 ч. 1 п. 4, 313, 314 ч. 1 п. 6, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області, ~
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Лисичанськвугілля" -задовольнити.
Ухвалу місцевого Лисичанського міського суду Луганської області від 17 травня 2006 року - скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга може бути подана протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.