ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м   У к р а ї н и

19 липня 2019 року  м. ПолтаваСправа №440/1639/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог.

Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (надалі - позивач, ПОВ ФСЗІ) звернулось до суду з позовом до фізичної особи - підприємця Шевченко Лариси Петрівни (надалі - відповідач, ФОП ОСОБА_1 .) про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 19454,55 грн та пені у розмірі 245,07 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на невиконання відповідачем у 2018 році вимог статей 18-20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" щодо забезпечення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

2. Позиція відповідача.  

Відповідач позов не визнала, у відзиві на позов просила у задоволенні позовних вимог відмовити повністю з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність /а.с. 22-26/. Зазначила, що у період з 9.11.15 по 31.05.18 нею було працевлаштовано особу з інвалідністю за посадою виготовлювач лекал, упродовж червня - вересня 2018 року середньооблікова кількість найманих працівників не перевищувала восьми осіб, а у жовтні, листопаді та грудні 2018 року поінформовано державну службу зайнятості про потребу у працевлаштуванні особи з інвалідністю. Відтак, на переконання відповідача, нею у повній мірі виконані вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", що виключає необхідність застосування адміністративно-господарських санкцій.

3. Інші заяви сторін по суті спору.

14.06.19 судом одержано відповідь на відзив /а.с. 65-66/, у якій представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог. Звертав увагу на те, що Законом України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" не передбачено підстав для звільнення роботодавця від виконання обов`язку з працевлаштування осіб з інвалідністю. Крім того, на переконання позивача, при заповненні звітності за формою "10-ПІ (річна) роботодавцем має використовуватись саме середньообліковий показник чисельності працівників, а тому посилання відповідача на працевлаштування особи з інвалідністю в окремих місяцях звітного року є безпідставними.

24.06.19 судом одержано заперечення на відповідь /а.с. 70/, у яких відповідач наполягала на тому, що нею у 2018 році вжито всіх належних заходів з метою недопущення господарського правопорушення.    

4. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.05.19 відкрито провадження у даній справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

Згідно з частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

При цьому, як визначено частиною другою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

За відсутності клопотань учасників справи про розгляд справи у відкритому судовому засіданні чи за правилами загального позовного провадження, зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.  

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа - підприємець.

Відповідачем 28.02.19 до ПОВ ФСЗІ подано звіт за формою №10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2018 рік, вх.№3656 /а.с. 8/. За змістом вказаного звіту середньооблікова кількість штатних працівників роботодавця у 2018 році становила 11 осіб, фонд оплати праці штатних працівників – 428,04 тис. грн; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" – одна особа, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, за 2018 рік – одна особа.

Посилаючись на те, що відповідачем у 2018 році не виконано норматив працевлаштування інвалідів, позивач, виходячи з приписів статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", стверджував про наявність у відповідача обов`язку зі сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 19454,55 грн та пені за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій у розмірі 245,07 грн /а.с. 9/.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Спірні відносини урегульовані Законом України від 21.03.91 №875-XII "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" (надалі - Закон №875-XII).

Згідно з частиною першою статті 17 Закону №875-XII (в редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних відносин) з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

У відповідності до частини першої статті 18 Закону №875-XII, забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Разом з цим, як визначено частиною третьою вказаної статті, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Крім того, відповідно до частини першої статті 19 Закону №875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.13 №316 (у редакції наказу Міністерства соціальної політики України від 5.12.16 №1476), що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 17.06.13 за №988/23520, затверджено форму звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)".

Пунктом 5 розділу І Порядку подання форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" визначено, що форма N 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

ОЦІНКА СУДОМ ОБСТАВИН СПРАВИ

Виходячи з наведених вище приписів Закону №875-XII, відповідач у 2018 році був зобов`язаний створити на підприємстві одне робоче місце для працевлаштування особи з інвалідністю, працевлаштувати таку особу або повідомити державну службу зайнятості про наявність вакантного місця для працевлаштування відповідної особи, а також, відзвітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю на підприємстві.

Залученою до матеріалів справи копією наказу (розпорядження) від 6.11.15 №09 про прийняття на роботу підтверджено, що ФОП ОСОБА_1 9.11.15 прийнято на роботу гр. ОСОБА_2 за професією виготовлювача лекал, яка є особою з інвалідністю другої групи /а.с. 34, 38/.

Наказом від 31.05.18 №47 гр. ОСОБА_2 звільнено з роботи з 31.05.18 за власним бажанням /а.с. 35/.

Залученими до матеріалів справи копіями звітів про нарахування єдиного внеску за червень, липень та вересень 2018 року підтверджено, що у відповідних звітних періодах середньооблікова та облікова кількість штатних працівників ФОП ОСОБА_1 становила дві особи /а.с. 44-47/.

Разом з цим, у жовтні 2018 року облікова кількість штатних працівників ФОП ОСОБА_1 становила 10 осіб, у листопаді 2018 року - 13 осіб, а у грудні 2018 року - 18 осіб /а.с. 48-53/.

За повідомленням Кобеляцької районної філії Полтавського обласного центру зайнятості від 19.06.19 вих.№16/32/719-19 /а.с. 76/ відповідачем у жовтні - грудні 2018 року подано звіт за формою 3-ПН із зазначенням про можливість працевлаштування осіб з інвалідністю за професією швачки. Направлення на працевлаштування особам з інвалідністю не видавались з огляду на відсутність на обліку безробітних відповідної категорії /а.с. 76/.

До матеріалів справи залучені копії звітності за формою №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" за жовтень, листопад та грудень 2018 року, на звороті яких зазначено про можливість працевлаштування двох осіб з інвалідністю за професією швачки /а.с. 31-33/.

Крім того, залученою до матеріалів справи копією наказу від 20.12.18 №72 підтверджено, що відповідачем з 21.12.18 прийнято на роботу гр. ОСОБА_3 комірником, даний громадянин є особою з інвалідністю третьої групи /а.с. 36-38/.   

Дослідивши зазначені вище письмові докази, суд дійшов висновку, що відповідачем у 2018 році повністю виконані вимоги Закону №875-XII, а саме: упродовж січня - травня    2018 року працевлаштовано одну особу з інвалідністю, а у період з жовтня по грудень      2018 року - повідомлено державну службу зайнятості про наявність вакантного місця для працевлаштування такої особи.

Водночас упродовж червня - вересня 2018 року облікова та середньооблікова кількість штатних працівників ФОП ОСОБА_1 не перевищувала восьми осіб, а у серпні          2018 року - взагалі становила нуль осіб, що виключає необхідність та можливість працевлаштування особи з інвалідністю у цей період.

Посилання позивача на те, що звітність за формою №3-ПН має подаватись до обласного центру зайнятості суд визнає безпідставними, оскільки відповідно до пункту 3 Порядку подання форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" форма №3-ПН заповнюється роботодавцями та подається до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця.  

Суд також зауважує, що обов`язок підприємця зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком самостійно займатися пошуком осіб даної категорії для працевлаштування.

Докази необґрунтованих відмов зі сторони відповідача у працевлаштуванні осіб з інвалідністю у матеріалах справи відсутні.

Суд наголошує, що принципом юридичної відповідальності є вина в порушенні законодавчо встановленого імперативного правила поведінки. За приписами частини другої статті 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідачем доведено той факт, що ним виконано вимоги Закону №875-XII, а саме: у період з січня по травень 2018 року працевлаштовано особу з інвалідністю, а упродовж жовтня - грудня 2018 року повідомлено державну службу зайнятості про створення робочого місця та про потребу у працевлаштуванні такої особи.

Доводи позивача про необхідність розрахунку нормативу для працевлаштування осіб з інвалідністю за річною середньообліковою кількістю найманих працівників суд у контексті даного спору та повідомлених відповідачем обставин визнає необґрунтованими, оскільки, як зазначено судом вище, у червні, липні та вересні 2018 року у ФОП ОСОБА_1 працювало два наймані працівники, а у серпні 2018 року - жодного, що об`єктивно унеможливлює працевлаштування особи з інвалідністю.    

Відтак, за відсутності в діях відповідача вини у вчиненні господарського правопорушення, відсутні підстави для стягнення з ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарських санкцій та пені відповідно до приписів Закону №875-XII.

За таких обставин, позовні вимоги ПОВ ФСЗІ є необґрунтованими та безпідставними, а тому в задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідачем доказів понесення судових витрат не надано.

А оскільки у задоволенні позовних вимог суб`єкту владних повноважень відмовлено, за відсутності доказів понесення судових витрат відповідачем, підстав для їх розподілу немає.

Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 241-246, 257-262, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів після складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя                                                                      О.О. Кукоба