ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"02" лютого 2010 р. Справа № 2а-2310/09/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
С удді Григорука О.Б.
при секретарі Пікович Л.Р.
за участю сторін:
представник позивача: ОСОБА_2.,
представника відповідача: Григорів В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: Приватного підприємства «Нивала», вул. Шеремети, 2, м. Івано-Франківськ, 76000
до відповідача: ДПІ у м. Івано-Франківську, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76000
про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0006212312/0 від 04.10.2005 року,-
ВСТАНОВИВ:
Приватне підприємство «Нивала» 14.02.2006 р. звернулося до суду з позовом до Державної податкової служби в м. Івано-Франківську про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ в м. Івано-Франківську від 04.10.2005 р. №0006212312/0 про визнання суми податкового зобов’язання по податку на прибуток в сумі 42415 грн. і застосування до платника штрафних санкцій в сумі 21208 грн.
Постановою Господарського суду Івано-Франківської області від 12.04.2006 р. по справі №А-18/35 за позовом Приватного підприємства «Нивала» до Державної податкової інспекцій в м. Івано-Франківську про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0006212312/0 від 04.10.2005 р. на загальну суму 63623,00 грн., в тому числі: про визнання суми податкового зобов’язання по податку на прибуток в сумі 42415 грн. та застосування до платника штрафних санкцій в сумі 21208 грн., №0006232312/0 від 04.10.2005 р. на загальну суму 9128,00 грн., в тому числі: про визнання суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість в сумі 6085 грн., застосування до платника штрафних санкцій в сумі 3043 грн. – позов задоволено повністю.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 23.08.2006 р. по справі №А-18/35 постанову Господарського суду Івано-Франківської області від 12.04.2006 р. по даній справі було залишено без змін, а апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську - без задоволення.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30.07.2009 р. по справі за №А-18/35 скасовано постанову Господарського суду Івано-Франківської області від 12.04.2006 р. та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 23.08.2006 р. в частині задоволення позову про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ в м. Івано-Франківську від 04.10.2005 р. №0006212312/0 про визнання суми податкового зобов’язання по податку на прибуток в сумі 42415 грн. і застосування до платника штрафних санкцій в сумі 21208 грн, та матеріали справи у вказаній частині направлені на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. В решті ухвалені в справі судові рішення залишені без змін.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги щодо визнання нечинним податкового повідомлення-рішення податкового органу від 04.10.2005 р. №0006212312/0 про визнання суми податкового зобов’язання по податку на прибуток в сумі 42415 грн. і застосування до платника штрафних санкцій в сумі 21208 грн. та пояснив суду, що відповідно до рішення власника ПП «Нивала» та договору про внесення коштів до статутного фонду підприємства в сумі 135000,00 грн. в обмін на корпоративні права, до ПП «Нивала» надійшла зазначена сума в якості статутного капіталу, яка, згідно з чинним законодавством на момент проведення даної операції, не підлягала оподаткуванню, оскільки вищезазначена сума є прямою інвестицією. Позов просить задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечив та пояснив суду, що відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» позивачем було внесено зміни до статутних документів тільки у 2008 році, на підставі яких діє підприємство, а тому рішення власника ПП «Нивала» від 10.12.2003 р. про внесення залучення інвестицій з метою формування статутного фонду та уступку корпоративних прав третьої особі не є легітимним, а отриманні підприємством кошті в сумі 135000,00 грн. з відміткою у платіжному дорученні «Статутний фонд» фактично є безповоротною фінансовою допомогою, яка підлягає оподаткуванню згідно Закону України «Про податок на додану вартість». В задоволенні позову просить відмовити.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 10.09.2003 року між власником ПП «Нивала» ОСОБА_2 та ОСОБА_4 був укладений договір про внесення коштів до статутного фонду приватного підприємства «Нивала» в сумі 135000,00 грн. в обмін на корпоративні права.
Відповідно до вищезазначеного договору 10.12.2003 року рішенням власника ПП «Нивала» ОСОБА_4 було прийнято до складу засновників підприємства, а її частина у статутному фонді підприємства склала 30%, що дорівнює 135000,00 грн., яку вона зобов’язується внести на розрахунковий рахунок підприємства з відміткою «Статутний фонд».
ОСОБА_4 виконала свої зобов’язання та 25-26.12.2003 р. внесла на рахунок підприємства суму в розмірі 135000,00 грн., як внесок у статутний фонд підприємства, про що свідчить копії виписок із рахунку підприємства (а.с.85-86).
Приписами пп. 4.2.5 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про оподаткуванню прибутку підприємств» встановлено, що не включаються до складу валового доходу суми коштів, або вартість майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку, в тому числі грошові або майнові внески, згідно договору про суспільну діяльність та території України без створення юридичної особи.
Відповідно до п. 1.28 ст. 1 даного Закону інвестиція – господарська діяльність, яка передбачає придбання основних фондів нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно. Інвестиції поділяються на капітальні, фінансові та реінвестиції.
Під фінансовою інвестицією слід розуміти господарську операцію, яка передбачає придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та інших фінансових інструментів. Фінансові інвестиції поділяється на прямі та портфельні.
Пряма інвестиція – господарська операція, яка передбачає внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою.
Згідно зі ст. 29 Цивільного Кодексу Української РСР від 18.07.1963 р., діючого на момент проведення господарської операції щодо формування статутного фонду підприємства, встановлено, що юридична особа набуває цивільних прав і бере на себе цивільні обов’язки через свої органи, що діють у межах прав, наданих їх за законом або статутом (положенням). Порядок визначення або обрання органів юридичної особи визначається їх статутом (положенням).
Як вбачається з матеріалів справи, статут ПП «Нивала» в редакції, затверджений власником підприємства 08.11.1991 р., чинний на момент виникнення спірних правовідносин, не містив положень щодо розміру статутного фонду підприємства.
Переуступка прав засновника іншій особі можлива лише за рішення засновника підприємства, якщо інше не встановлено законом. Оскільки, згідно із зазначеним Статутом, права засновника обумовлюються передачею ним майна підприємству, рішенням засновника визначається розмір цього майна, яке і складає статутний фонд підприємства.
Судом встановлено, що за рішенням власника ПП «Нивала» ОСОБА_2. (а.с. 157) було встановлено розмір статутного фонду, частини внесків грошових коштів та іншого майна до нього та фактичною його сплатою, що підтверджується виписками з банківського рахунку підприємства (а.с.85-86).
Крім того, при проведені перевірки фінансово-господарської діяльності ПП «Нивала», результати якої зазначені у акті від 21.09.2005 року за №645/23-1/13651992, питання щодо формування статутного фонду (капіталу) на підставі рішення власника про внесення коштів до статутного фонду в обмін на корпоративні права підприємства від 10.12.2003 р. не було предметом дослідження податкового органу та не було надано оцінку відповідно до чинного законодавства, діючого на момент спірних відносин.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, при розгляді справи суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Одночасно суд приходить до переконання про необхідність при задоволенні позову вийти за межі позовних вимог в порядку ч.2 ст. 11 КАС України, так як оскаржувані рішення слід скасувати, а не визнати нечинними, оскільки в останньому випадку правові наслідки податкового повідомлення-рішення втрачаються не з часу його прийняття, а тільки з моменту набрання законної сили рішенням суду.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення податкового органу від 04.10.2005 р. №0006212312/0 про визнання суми податкового зобов’язання по податку на прибуток в сумі 42415 грн. і застосування до платника штрафних санкцій в сумі 21208 грн. є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.
На підставі ст.124 Конституції України, керуючись ст.ст. 99, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити .
Податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Івано-Франківську №0006212312/0 від 04.10.2005 року скасувати.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ПП «Нивала», вул. Шеремети, 2, м. Івано-Франківськ, - 3 (Три) грн. 40 коп. сплаченого державного мита.
Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України – з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд, який ухвалив оскаржуване рішення.
Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя: / підпис / О.Б. Григорук
Постанова в повному обсязі складена 08.02.2010 року.