ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"03" лютого 2010 р. Справа № 2а-1688/09/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
С удді Григорука О.Б.
при секретарі Пікович Л.Р.
за участю:
представника позивача: Синишина П.Є.,
представника відповідача: Балінської М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сота»
до відповідача: Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську
про визнання недійсними рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000072201/0 від 05.03.2009 року, №00000722201/1 від 07.05.2009 року, №0000072201/2 від 12.06.2009 року, №0000092201/0 від 05.03.2009 року, №0000092201/1 від 07.05.2009 року, №0000092201/2 від 12.06.2009 року,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Сота» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську про визнання недійсними рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000072201/0 від 05.03.2009 року, №00000722201/1 від 07.05.2009 року, №0000072201/2 від 12.06.2009 року на загальну суму 38272,50 грн. та №0000092201/0 від 05.03.2009 року, №0000092201/1 від 07.05.2009 року, №0000092201/2 від 12.06.2009 року на загальну суму 23458,98 грн.
Позовні вимоги мотивує тим, що актом перевірки з питань дотримання вимог валютного законодавства у сфері ЗЕД в частині оподаткування доходів нерезидентів з джерелом походження з України за період з 01.01.2008 р. по 31.01.2009 р. №2472/22-1-31262487 від 24.02.2009 р. податковим органом було встановлено порушення вимог валютного законодавства України, а саме: порушення вимог ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» про проведенні розрахунків з нерезидентом України; порушення пп. «д» п.4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю. Відповідно до порушень, зафіксованих у акті перевірки, до позивача було застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 38272,50 грн. згідно рішень податкового органу №0000072201/0 від 05.03.2009 року, №00000722201/1 від 07.05.2009 року, №0000072201/2 від 12.06.2009 року та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 23458,98 грн. згідно рішень податкового органу №0000092201/0 від 05.03.2009 року, №0000092201/1 від 07.05.2009 року, №0000092201/2 від 12.06.2009 року. Вважає, що зазначені рішення постановлені з порушенням норм чинного законодавства на підставі акту перевірки, який не відображає всіх обставин проведеної перевірки.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з мотивів, наведених позовній заяві. Просить позов задовольнити.
Представник відповідача щодо задоволення позовних вимог заперечив з мотивів, наведених у письмову запереченні. Просить в задоволенні позову відмовити.
Дослідивши подані письмові доказі та інші матеріали справи, заслухавши представників сторін, судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно з Довідкою №1588 від 23.11.2007 р. виданої з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, Товариство з обмеженою відповідальністю є юридичною особою.
В ході перевірки встановлені порушення позивача ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994р. №185/94-ВР зі змінами та доповненнями, а саме: при проведенні розрахунків з фірмою нерезидента «TRAXIM B.V.» згідно контакту №SEES/2008/SOTA/2*105XF/12.03.08 IB від 12.03.2008 р. порушено вимоги ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»; при розміщенні валютних цінностей за межами України здійснено порушення пп. «д» п.4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України №15-93 від 19.02.1993 р. «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» та Положення і умов індивідуальної ліцензії № 122 від 03.06.2008 р.
За результатами перевірки складено акт №2472/22-1-31262487 від 24.02.2009р., у висновках якого зазначено підстави для застосування штрафних (фінансових) санкції до позивача, а саме: згідно ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та згідно п. 2 ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України №15-93 від 19.02.1993 р. «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» відповідно.
Не погодившись з актом перевірки податкового органу, позивачем було надано заперечення на акт до ДПІ м. Івано-Франківська, вимоги якого податковим органом задоволено не було.
На підставі акту податкової перевірки №2472/22-1-31262487 від 24.02.2009р. податковим органом було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000072201/0 від 05.03.2009р. на суму 38272,50 грн. та №0000092201/0 від 05.03.2009 р. на суму 23458,98 грн., які було отримано 05.03.2009 р. уповноваженою особою позивача, про що свідчить копії корінців рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій (а.с. 82).
Не погодившись з податковими рішеннями позивачем було подано скаргу. По результатах розгляду якої податковим органом було прийнято рішення від 05.05.2009 р. №12220/10/25-026/120/19, яким в задоволенні скарги щодо скасування штрафних санкцій було відмовлено та 07.05.2009 р. прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій до позивача №0000072201/1 на суму 38272,50 грн. та №0000092201/1 на суму 23458,98 грн. Вказані податкові рішення позивачем було оскаржено в порядку апеляційного узгодження податкового зобов’язання відповідно до вимог Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
По результатах розгляду скарги позивача на податкові рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, податковим органом було прийнято рішення від 04.06.2009р. за вих. №2042/10/25-019/81, за наслідками якого 12.06.2009 р. до позивача було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000072201/2 на суму 38272,50 грн. та №0000092201/2 на суму 23458,98 грн.
Судом встановлено, що 18.03.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сота» та Товариством з обмеженою відповідальністю «LICZYK» («ЛИЧИК») (Польща, м. Варшава) було укладено договір про надання фінансово-бухгалтерських послуг. Умовами договору зазначено, що в рамках договору ТОВ «ЛИЧИК» буде зобов’язаний розпоряджатися і проводити всі операції на вказаному рахунку від імені ТОВ «Сота».
Згідно Індивідуальної ліцензії Національного банку України № 122 виданої 03.06.2008р. (а.с. 56), уповноваженим банком позивача є Івано-Франківська філія Акціонерного банку «Київська Русь» (м. Івано-Франківськ), у якому розміщується один мультивалютний поточний рахунок (польські злоті, євро). Розділом 1.2 Індивідуальної ліцензії встановлено, що кошти з рахунку списуються в уповноваженому банку, а також, що кошти на оплату послуг фірми «ЛИЧИК» (Польща) з повернення власнику ліцензії податків за законодавством Польщі, послуг банку «ЛИЧИК» Banku Millennium Oddzial w Warszawie (Польща) за обслуговування рахунку і на сплату передбачених законодавством Польщі податків та інших обов’язкових платежів у сумі, що не перевищує протягом строку дії ліцензії 2900 (дві тисячі дев’ятсот) євро, або еквівалент цієї суми в польських злотих за курсом зазначеного банку у Польщі на дату відповідного списання. Строк дії ліцензії з моменту дати її видачі встановлений до 31.05.2009р.
Відповідно до змін до зазначеної індивідуальної ліцензії № 122, 26.02.2009 р. Національним Банком України було встановлено номер, тип рахунку, валютні цінності на рахунку (а.с. 55).
Умовами Індивідуальної ліцензії № 122 встановлено, що протягом строку дії ліцензії залишки валютних цінностей на зазначеному рахунку на 1 число липня, жовтня, січня, квітня не можуть перевищувати 100 (сто) євро або еквівалент цієї суми в польських злотих за курсом Banku Millennium Oddzial w Warszawie (Польща). Валютні цінності, що перевищують ці залишки, не пізніше 3 липня, жовтня, січня, квітня відповідно підлягають перерахуванню на рахунок в уповноваженому банку.
Актом перевірки податкового органу встановлено, що за перевірений період з 01.01.2008 р. по 01.02.2009 р. ТОВ «Сота» здійснено оплату фінансово-бухгалтерських послуг, наданих позивачу ТОВ «ЛИЧИК» та банку Banku Millennium Oddzial w Warszawie (Польща) за обслуговування рахунку в загальній сумі 24865,50 польск. злот. або 6885 євро, що на 15089,39 польс. злот. або 3985,01 євро більше встановленої суми по операціях зі списання коштів з рахунку відповідно до п. 1.2.2 Індивідуальної Ліцензії № 122.
Згідно зі ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993р. №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» Національний банк України для здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з Декретом, видає індивідуальні та генеральні ліцензії. Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Індивідуальні ліцензії потребують, зокрема, такі операції, як розміщення валютних цінностей на рахунках і у вкладах за межами України, за винятком: відкриття фізичними особами – резидентами рахунків у іноземній валюті на час їх перебування за кордоном; відкриття кореспондентських рахунків уповноваженими банками; відкриття рахунків у іноземній валюті резидентами, зазначеними в абз. 4 п. 5 ст. 1 даного Декрету.
Відповідно до п. 2 ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993р. №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються такі міри відповідальності (фінансові санкції),а саме: за здійснення операцій з валютними цінностями, що потребують одержання ліцензії Національного банку України згідно з п. 4 ст.5 зазначеного Декрету, без одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України – штраф у сумі, еквівалентній сумі зазначених валютних цінностей, перерахованій у валюту України за обмінним курсом Національного банку України на день здійснення таких операцій.
Як вбачається з матеріалів справи, в період з 24.09.2008 р. по 31.01.2009 р. з рахунку позивача банком нерезидента – ТОВ «ЛИЧИК» - було списано загальну суму в розмірі 15089,39 польс. злот., що еквівалентно 3985,01 євро.
Судом встановлено, що 25.02.2009 р. на рахунок уповноваженого банку позивача банком ТОВ «ЛИЧИК» було перераховано грошові кошти у сумі 18000 польс. злот., як помилково списані з рахунку позивача, що підтверджується відповідним листом ТОВ «ЛИЧИК» (а.с. 17).
Матеріалами справи спростовуються доводи відповідача щодо здійснення безліцензійної операції по списанню коштів з рахунку позивача, оскільки судом встановлено, що списання вищезазначених грошових коштів було проведено помилково, позивач, згідно з умовами договору про надання послуг з ТОВ «ЛИЧИК», не надавав відповідної згоди щодо списання коштів, а повернення помилково списаних коштів на рахунок позивача було здійснено в межах строку дії індивідуальної ліцензії позивача № 122 від 03.06.2008 р. та змін до неї. Таким чином, застосування штрафних (фінансових) санкцій податковим органом є безпідставним, оскільки в судовому засіданні судом не встановлено порушення безпосередньо позивачем ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993р. №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».
Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо визнання рішення ДПІ в м. Івано-Франківську про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000072201/0 від 05.03.2009 року, №00000722201/1 від 07.05.2009 року, №0000072201/2 від 12.06.2009 року на загальну суму 38272,50 грн. недійсним є такими, що підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про визнання недійсним рішення ДПІ в м. Івано-Франківську про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000092201/0 від 05.03.2009 року, №0000092201/1 від 07.05.2009 року, №0000092201/2 від 12.06.2009 року на загальну суму 23458,98 грн., судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 12.03.2008 р. між ТОВ «Сота» та фірмою «ТРАКСІМ Б.В.» було укладено контракт № SEES/2008/SOTA/2*105XF/12.03.08 IB, згідно з яким ТОВ «Сота» купує два тягачі марки DAF XF 105, поставка товару здійснюється на умовах екс-воркс м. Ейндховен, Голандія, відповідно до Інкотермс 2000. Загальна сума контракту складає 157900 євро. Відповідно до п. 3 контракту - «Умови поставки» - загальна сума авансового платежу становить 100% и повинна бути сплачена наступним чином: 5% загальної вартості контракту (що становить 7895,00 євро), має бути сплачено на протягом п’яти днів з дати підписання контракту, а 95% вартості контракту - за два тижня до дати постачання. Умовою контракту зазначено, що пропозиція щодо купівлі товару діє у разі отримання від позивача передоплати в розмірі 5%, що становить 7895, 00 євро (а.с. 83-86).
Згідно з листом ТОВ «Сота» до фірми «ТРАКСІМ Б.В.» від 28.08.2009 р. за вих. №96, позивач просить здійснити повернення грошових коштів в сумі 7895,00 євро, які було сплачено в якості авансу за товар по контракту, повернути позивачу в зв’язку з відсутністю поставки товару позивачу в межах строків, встановлених вищезазначеним контрактом (а.с.109).
Актом проведеної податкової перевірки встановлено, що прострочена дебіторська заборгованість ТОВ «Сота» в сумі 7895,00 євро погашена 18.02.2009 р. шляхом переказу грошових коштів на поточний валютний рахунок товариства. Таким чином, заборгованість погашена пізніше на 142 дні від встановленого 180-денного терміну проведення розрахунків по імпортним операціям резидентів (з 30.09.2008 р. по 18.02.2009 р.) (а.с.7-12).
Статтею 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 р. № 185/94-ВР встановлено, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.
При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитиву строк, передбачений частиною першою цієї статті, діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента.
Строк та умови завершення імпортної операції без увезення товару на територію
України визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України.
Статтею 4 зазначеного Закону передбачено, що порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.
Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).
В судовому засіданні встановлено, що для здійснення імпортної операції на виконання контакту № SEES/2008/SOTA/2*105XF/12.03.08 IB від 12.03.2008 р., у разі перевищенні терміну поставки імпортного товару з моменту здійснення позивачем авансового платежу, встановленому ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», позивачу було необхідно отримати індивідуальну ліцензію Національного банку України. Оскільки, такого дозволу позивачем не одержано, перевищення строку поставки товару по контакту на 142 календарних днів є порушенням вимог Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та є підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій у відповідності до ст. 4 даного Закону.
Матеріалами справи спростовуються доводи позивача щодо перерахована на користь фірми «ТРАКСІМ Б.В.» сума в розмірі 7895,00 євро не є авансовим платежем по вищезазначеному контракту, а саме: контрактом № SEES/2008/SOTA/2*105XF/12.03.08 IB від 12.03.2008 р. та листом ТОВ «Сота» до фірми «ТРАКСІМ Б.В.» від 28.08.2009 р. за вих. №96. Також, позивачем не було надано доказів суду щодо вчинення дій до нерезидента для повернення дебіторської заборгованості позивача по вказаному контракту протягом строку, зазначеного у ст. 2 Закону України « Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті ».
Таким чином, суд не вбачає підстав для визнання недійсним рішення ДПІ в м. Івано-Франківську про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000092201/0 від 05.03.2009 року, №0000092201/1 від 07.05.2009 року, №0000092201/2 від 12.06.2009 року на загальну суму 23458,98 грн. та вважає його таким, що прийнято відповідно до вимог чинного законодавства.
Також, суд не приймає до уваги доводи позивача щодо визнання спірних податкових рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій недійсним з підстав відсутності печатки на податкових рішеннях ДПІ в м. Івано-Франківську №0000072201/0 від 05.03.2009 р. на суму 38272,50 грн. та №0000092201/0 від 05.03.2009 р. на суму 23458,98 грн., оскільки ДПІ в м. Івано-Франківську було направлено на адресу позивача дублікати відповідних рішень, які позивачем отримані, про що свідчить копія повідомленні про вручення поштової кореспонденції (а.с.78-79).
Виходячи з наведеного, суд вважає що позовні вимоги є частково обґрунтованими, а позов слід визнати таким, що підлягає частковому задоволенню.
На підставі ст.124 Конституції України, керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити частково .
Визнати недійсним рішення ДПІ в м. Івано-Франківську про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000072201/0 від 05.03.2009 року, №0000072201/1 від 07.05.2009 року, № 0000072201/2 від 12.06.2009 року.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України про апеляційне оскарження постанови подається заява протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Заяви про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у 20-денний строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя: /підпис/ О.Б. Григорук
Постанова в повному обсязі складена 08.02.2010 року.