Постанова

Іменем України

18 липня 2019 року

м. Київ

справа № 489/1439/15-ц

провадження № 61-11082св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Миколаївського апеляційного суду від 06 травня 2019 року в складі колегії суддів: Коломієць В. В., Базовкіної Т. М., Данилової О. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») про стягнення надмірно сплачених коштів, трьох процентів річних та інфляційних збитків.

Позовна заява мотивована тим, що 28 березня 2005 року між ОСОБА_1 та закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриваБанк», укладено кредитний договір, відповідно до умов якого їй відкрито невідновлювальну кредитну лінію на придбання квартири в сумі 140 000 доларів США строком до 27 березня 2025 року.

24 січня 2014 року ОСОБА_1 здійснила останній платіж за кредитним договором, який було розірвано у зв`язку з його повним виконанням. Після розірвання договору у неї виникли сумніви щодо правильності нарахування банком процентів за користування кредитними коштами. Так, при розрахунку процентів банк помилково застосував 360 днів у році замість 365 днів, сплачені кошти спрямовані не на ті рахунки, що були відкриті нею, платежі зараховувалися несвоєчасно, а проценти нараховувалися на всю суму отриманого кредиту, внаслідок чого нею надмірно сплачено банку 42 077,21 доларів США, що порушує її права як споживача банківських послуг.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 , з урахуванням уточнень, просила суд стягнути з банку на її користь вказану суму надмірно сплачених коштів за кредитним договором, а також на підставі статті 625 ЦК України 3 % річних у розмірі 1 627,70 доларів США та 7 099,00 доларів США - інфляційні втрати.

Справа судами переглядалась неодноразово

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 30 червня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що посилання позивача на помилковість вирахування суми процентів виходячи з 360 днів у році, замість 365 днів, суд вважає, що дії відповідача правомірні, оскільки вказаний порядок прямо передбачений пунктом 3.3 договору. Щодо посилання представника позивача на те, що платежі, здійснені на початку місяця, відповідачем зараховувались після 21 числа, суд виходить з того, що пунктом 1.1 договору передбачено: «Періодом оплати вважається період з 21 по 27 число кожного місяця». Враховуючи те, що кредитний договір недійсним не визнавався та відповідно до принципу презумпції правомірності правочину, закріпленої статтею 204 ЦК України, суд вважав, що правовідносини між сторонами регулюються кредитним договором.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 06 травня 2019 року рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 30 червня 2015 року скасовано позов задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 1 854,19 доларів США.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недоведеність ОСОБА_1 належними, допустимими та достатніми доказами факту переплати нею коштів при погашенні заборгованості за кредитним договором, що перевищує фактичну заборгованість за вказаним договором, в розмірі 39 106,78 доларів США.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 489/1439/15-ц, витребувано її з Ленінського районного суду м. Миколаєва.

Узагальнені доводи касаційної скарги

У червні 2019 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу до Верховного Суду, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувану постанову в частині відмови в задоволенні позову щодо стягнення суми переплати за кредитним договором в розмірі 37 252,59 доларів США і ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована, зокрема, тим, що суди не врахували, що висновки експерта є чіткими та зрозумілими, питання порушені перед експертом розкрито повністю з наданням однозначних відповідей на поставлені питання.

Узагальнені доводи особи, яка подала заперечення на касаційну скаргу

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що 28 березня 2005 року між ОСОБА_1 та закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», укладено кредитний договір № NKVPGK04040020 за умовами якого Банк зобов`язався надати позичальнику кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу на строк по 27 березня 2025 року включно у вигляді невідновлюваної кредитної лінії в розмірі 167 497, 51 доларів США зі сплатою процентів у розмірі 1,00 % в місяць на суму залишку заборгованості за кредитом та щомісячної комісії в розмірі суми 0,22 % від суми виданого кредиту, комісії за дострокове погашення кредиту у відповідності до пункту 1.5 даного договору. Період сплати встановлено з 21 по 27 число кожного місяця. Погашення заборгованості за кредитом (за виключенням комісії, яка виплачується в момент надання кредиту) визначено в порядку: щомісячно в період сплати позичальник зобов`язаний надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) в сумі 1 865, 09 доларів США для погашення заборгованості за кредитним договором, яка складається з заборгованості за кредитом, процентами та комісією.

01 червня 2005 року між банком та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору, відповідно до якої пункт 1.1 кредитного договору викладено в наступній редакції: банк зобов`язаний надати позичальнику кредитні кошти шляхом: видачі готівки через касу на строк до 27 березня 2025 року включно в вигляді невідновлюваної кредитної лінії в розмірі 167 497, 51 доларів США зі сплатою процентів у розмірі 1,00 % в місяць на суму залишку заборгованості за кредитом та щомісячної комісії в розмірі суми 0,14 % від суми виданого кредиту, комісії за дострокове погашення кредиту у відповідності до пункту 1.5 даного договору.

24 січня 2013 року між банком та ОСОБА_1 укладено додатковий договір № 2 до кредитного договору, за умовами якого сторони домовились розірвати кредитний договір в зв`язку з його повним виконанням згідно пункту 5 кредитного договору.

За клопотанням представника позивача в суді апеляційної інстанції призначена судово-економічна експертиза. Висновком експерта Київської незалежної судово-експертної установи № 1448 від 03 листопада 2015 року встановлено, що розрахунок погашення заборгованості за кредитним договором станом на 08 липня 2014 року, наданий ПАТ КБ «ПриватБанк», умовам кредитного договору, розрахунковим документам щодо погашення кредиту за цим кредитним договором, не відповідає. Загальна сума переплати за тілом кредиту, процентами, комісією, пенею в період з 27 липня 2013 року по 24 січня 2014 року становить 46 728, 79 доларів США.

За клопотанням представника відповідача, який надав додаткові матеріали щодо здійснення розрахунків за кредитним договором (виписки по рахункам, меморіальні ордери, регістри бухгалтерського обліку), 17 грудня 2015 року апеляційним судом Миколаївської області була призначена повторна судова економічна експертиза. За висновком цієї експертизи № 3234/3235-16 від 25 січня 2017 року, проведеної експертом Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Машиніченко О. А., розрахунок погашення заборгованості не відповідає умовам кредитного договору, розрахунковим документам щодо погашення кредиту за цим кредитним договором. Зазначено, що при погашенні заборгованості за кредитним договором позичальником сплачувались грошові кошти у розмірі, який перевищує фактичну заборгованість за вказаним договором, переплата становить 39 106, 78 доларів США.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 103 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Згідно з частиною другою статті 113 ЦПК України, якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

Суд апеляційної інстанції визнав висновки експертиз такими, що не відповідають умовам кредитного договору.

Судом апеляційної інстанції неодноразово роз`яснювалось право заявити клопотання про призначення повторної судової експертизи та наслідки невчинення даної процесуальної дії. Проте таких клопотань не було заявлено.

Таким чином, заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону, а не висновком експертизи, який оцінюється на рівні з іншими доказами та не має для суду наперед встановленого значення.

Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами заявлених позовних вимог.

На підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку, що оскільки відповідач належним чином не обґрунтував відсутності переплати кредитної заборгованості в розмірі 1 854,19 доларів США, не зазначивши ніяких розрахунків на підтвердження цих доводів, а тому позов у цій частині підлягає до задоволення.

Крім того, правильним є висновок апеляційного суду що характер правовідносини сторін виключає застосування до них положень частини другої статті 625 ЦК України, оскільки застосування відповідальності, передбаченої частини другої статті 625 ЦК України є встановлення таких умов у їх сукупності, як існування між сторонами саме грошового зобов`язання та доведеності наявності прострочення у виконанні такого грошового зобов`язання, проте спір між сторонами виник у зв`язку з надмірно сплаченими позичальником на користь кредитора коштів за кредитними зобов`язаннями.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, оскільки суд правильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального права та не порушив норми процесуального права.

Доводи касаційної скарги спростовуються встановленими судом обставинами справи і по суті зводяться до незгоди з висновками суду стосовно установлення цих обставин, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського апеляційного суду від 06 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко