Справа № 303/3794/18

П О С Т А Н О В А

Іменем України

04 липня 2019 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

головуючої - судді Кожух О.А.,

суддів - Джуги С.Д., Куштана Б.П.,

з участю секретаря - Юрочко А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 24 січня 2019 року (головуючий суддя Довжанин В.М., повне рішення складено 29 січня 2019 року,) у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

У червні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та відшкодування моральної шкоди.

Позов мотивовано тим, що позивач здійснює підприємницьку діяльність в головному корпусі Торговельного комплексу «ГІД» у м. Мукачеві.

Відповідач ОСОБА_1 також здійснює підприємницьку діяльність на ринку «ГІД», і ІНФОРМАЦІЯ_1 о 23 год. 05 хв. поширила через мережу Інтернет недостовірну інформацію, яка порушує честь, гідність, завдає шкоди діловій репутації позивача, та могла б викликати паніку серед населення, а саме - опублікувала на сторінці в соціальній мережі «Фейсбук» (http:/facebook.com) статтю про те, що ОСОБА_2 хворіє на туберкульоз.

Крім того, ОСОБА_1 розповсюджувала неправдиві чутки, про те, що позивач хворіє на туберкульоз, між продавцями та покупцями торговельного комплексу «ГІД».

Вказувала, що поширена інформація є наклепом, оскільки згідно медичної довідки від 03.04.2018 ОСОБА_2 не перебуває на обліку у лікаря ЗПСМ з приводу захворювання легень; а згідно довідки Мукачівської ЦРЛ Флюрографія № 48 від 03.04.2018 - легені в нормі.

Дані довідки надані ОСОБА_2 адміністрації Торговельного комплексу «ГІД», оскільки адміністрація вимагала спростування даної інформації, в іншому випадку договір оренди з позивачем був би розірваний.

Постановою Мукачівського міськрайонного суду від 10.05.2018 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-1 КУпАП, за поширення чуток, що можуть викликати паніку серед населення або порушення громадського порядку та застосовано до неї стягнення у виді штрафу у розмірі 170 грн.

Поширення відповідачем недостовірної інформації принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача, висвітлює її з негативної сторони та завдала позивачу моральної шкоди, яка виразилася у переживаннях, моральних стражданнях, порушенні душевної рівноваги, а також розладом здоров`я.

Посилаючись на дані обставини просила зобов`язати ОСОБА_1 спростувати недостовірну інформацію, опубліковану на сторінці в соціальній мережі «Фейсбук» (http:/facebook.com) 10 квітня 2018 року, шляхом публікації про прийняте рішення суду з викладенням у такому повідомленні резолютивної частини рішення суду у строк не пізніше чотирнадцяти днів з дня набрання рішенням суду законної сили. Також, просила стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 10 000,00 гривень та судові витрати.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 24 січня 2019 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_1 спростувати недостовірну інформацію, опубліковану на сторінці в соціальній мережі «Фейсбук» (http:/facebook.com) ІНФОРМАЦІЯ_1 року шляхом публікації про прийняте рішення суду з викладенням у такому повідомленні резолютивної частини рішення суду у строк не пізніше чотирнадцяти днів з дня набрання рішенням суду законної сили.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заподіяну моральну шкоду в розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 сплачений нею судовий збір в загальній сумі 1585,80 грн.

В задоволенні решти вимог відмовлено.

На це рішення подала апеляційну скаргу ОСОБА_1 Посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права. Просить скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2 .

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що ОСОБА_2 не довела тієї обставини, що поширена інформація є недостовірною; така інформація є оціночним судженням відповідача, котре не підлягає спростуванню; позивач не довела підстав для спростування інформації відповідачем; не довела факту заподіяння моральної шкоди.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просила рішення суду залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що така підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Встановлено та не заперечується відповідачем, що в соціальній мережі «Фейсбук» (http:/facebook.com) на сторінці ОСОБА_1 було розміщено наступну інформацію: «Увага! Важлива інформація!» Вірогідність туберкульозу на ГІДі!!!. В м.Мукачево в ТЦ «ГІД» на торгівельних місцях 14 та 16 працює пп (жінка старшого віку), продає чоловічі футболки. Є підозра на туберкульоз, можливо відкрита форма (підозра, оскільки немає результатів обстеження, але, повірте, вірогідність велика). Людина постійно кашляє, сильно схудла і погано виглядає. На прохання перевірити своє здоров`я КАТЕГОРИЧНО відмовляється обстежитися, пояснюючи свій кашель проявом алергії. Кашель продовжується протягом півроку. Адміністрація торг.центру попереджувала громадянку кілька разів, але все марно. Прохання до громадян та гостей міста бути обережними. Можливо, хтось щось порадить? Прохання поширювати!!! ТУБЕРКУЛЬОЗ - небезпечне невиліковне захворювання! НАВМИСНА відмова від лікування та обстеження карається законом (ст. 130 Кримінального кодексу України)» (а.с.17).

Постановою судді Мукачівського міськрайонного суду від 10.05.2018 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого с. 173-1 КУпАП, за поширення чуток, що можуть викликати паніку серед населення або порушення громадського порядку та застосовано стягнення штрафу у розмірі 170 грн. Відповідно до мотивувальної частини постанови суду було встановлено, що ОСОБА_1 о 23 год. 05 хв. ІНФОРМАЦІЯ_1 року поширила неправдиві чутки, які б могли викликати паніку серед населення, а саме - опублікувала в соцмережі інтернету на сайті "Фейсбук" статтю про те, що ОСОБА_2 хворіє на туберкульоз. В суді ОСОБА_1 свою вину в опублікуванні статті в інтернеті визнала та пояснила, що впевнена в тому, що ОСОБА_2 , яка працює у громадському місці продавцем, з огляду на її зовнішній стан, хворіє туберкульозом та є небезпечною для оточуючих (а.с.16).

Позивачем надано медичну довідку від 03.04.2018, відповідно до якої ОСОБА_2 не перебуває на обліку у лікаря ЗПСМ з приводу захворювання легень, та згідно довідки Мукачівської ЦРЛ Флюрографія № 48 від 03.04.2018- легені в нормі (а.с.7).

Стаття 32 Конституції України гарантує судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї, а також право на відшкодування, зокрема, моральної шкоди, завданої поширенням недостовірної інформації. За змістом статей 270, 277, 280, 297 ЦК України, особа має право на повагу до гідності та честі, що є її немайновими правами; фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації; фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі; якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано, зокрема, моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню, а, відповідно до ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає, в тому числі, у приниженні честі, гідності та ділової репутації фізичної особи.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Як зазначено в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року N 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» (далі - Постанова Пленуму) чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту. Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків.

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист честі та гідності фізичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації необхідно розуміти, зокрема, поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Спростованою може бути інформація, яка містить відомості про події та явища (факти), яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). В будь якому випадку це має бути інформація, істинність якої можливо перевірити, існування таких фактів не залежить від їх суб`єктивного сприйняття чи заперечення через думки і погляди особи.

При цьому слід розрізняти факти та оціночні судження, за висловлювання яких ніхто не може бути притягнутий до відповідальності (ст. 30 Закону України «Про інформацію»). Оціночними судженнями визначено висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Як вбачається із змісту публікації, у ній міститься, зокрема, припущення відповідача щодо діагнозу позивача, виходячи із того, що «Людина постійно кашляє, сильно схудла і погано виглядає».

Як роз`яснено у п. 5 Постанови Пленуму, відповідно до статей 94, 277 ЦК фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

При цьому суди повинні враховувати такі відмінності: а) при спростуванні поширена інформація визнається недостовірною, а при реалізації права на відповідь - особа має право на висвітлення власної точки зору щодо поширеної інформації та обставин порушення особистого немайнового права без визнання її недостовірною; б) спростовує недостовірну інформацію особа, яка її поширила, а відповідь дає особа, стосовно якої поширено інформацію.

Таким чином особа, особисті немайнові права якої порушено, має заявляти вимогу про визнання інформації недостовірною та доводити недостовірність поширеної інформації.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач не просила визнати недостовірною інформацію (або її частину), розміщену ОСОБА_1 на сторінці в соціальній мережі «facebook», а заявляючи вимогу про зобов`язання ОСОБА_1 спростувати недостовірну інформацію, позивач не зазначила, яку саме інформацію слід спростувати.

Так, у публікації ОСОБА_1 міститься, зокрема, твердження, що жінка старшого віку, яка працює на торгівельних місцях 14 та 16 в ТЦ «ГІД», постійно кашляє та сильно схудла. Така інформація позивачем не оспорюється. Також у публікації зазначається про небезпечність захворювання на туберкульоз та відповідальність за навмисну відмову від лікування та обстеження.

Позивачем також не зазначено, де слід опублікувати повідомлення про прийняте рішення суду. А резолютивна частина рішення за такими вимогами, які були заявлені позивачем, і яке просить опублікувати позивач, не поновить право позивача, за захистом якого вона звернулась до суду.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму задовольняючи позов, суд повинен у резолютивній частині рішення зазначити, чи було порушено особисте немайнове право особи, яка саме інформація визнана недостовірною та порочить гідність, честь чи ділову репутацію позивача, а також вказати на спосіб захисту порушеного особистого немайнового права.

В той же час, суд, відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, розглядає справи не інакше як за зверненням особи та в межах заявлених нею вимог, і не може на власний розсуд, без відповідної вимоги позивача, визначати яка із опублікованої інформації є недостовірною, порочить гідність, честь чи ділову репутацію позивача та підлягає спростуванню.

Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув, та ухвалив рішення суду з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Зважаючи на викладене, судова колегія вважає. що підстав для задоволення такої позовної вимоги, з якою звернулась ОСОБА_2 щодо спростування недостовірної інформації - немає.

Відтак, немає підстав для задоволення і похідної вимоги позивача про стягнення з відповідача коштів у відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 .

Керуючись ст. 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 376 ст. ст. 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 21 січня 2019 року - скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційну скаргу на постанову апеляційного суду може бути подано безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 12 липня 2019 року.

Головуюча:

Судді: