ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2019 року Справа № 160/3594/19

Дніпропетровський окружний адміністративний суду у складі:

головуючого судді:                                                                               Бондар М.В.

при секретарі судового засідання:                                          Бурцевій Я.Е.

за участю:

представника відповідача:                                                            Дудар Т.Л.

розглянувши у судовому засіданні у місті Дніпрі справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_2 , позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, відповідач), в якій просить (з урахуванням уточненої позовної заяви):

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо врахування при обчисленні пенсії в разі втрати годувальника з 19.11.2018 року ОСОБА_1 заробітної плати годувальника відповідно до частини 1 статті 40 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, а саме за періоди: з 01.09.1987 року по 31.08.1992 року та з   01.07.2000 року по 31.01.2005 року;

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії у разі втрати годувальника з обчисленням її тільки із заробітної плати померлого годувальника ОСОБА_3 за період з 01.11.1987 року по 30.11.1987 року (індивідуальний коефіцієнт заробітної плати в розмірі 5,6), але не менше ніж 50% пенсії померлого годувальника ОСОБА_3 , яку він отримував на момент смерті, з 19.11.2018 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 19.11.2018 року ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії у разі втрати годувальника, обчисливши її тільки із заробітної плати померлого годувальника ОСОБА_3 за період з 01.11.1987 року по 30.11.1987 року (індивідуальний коефіцієнт заробітної плати в розмірі 5,6), але не менше ніж 50% пенсії померлого годувальника ОСОБА_3 , яку він отримував на момент смерті.

В обґрунтування позову зазначено, що позивачка є дружиною померлого ОСОБА_3 . Після смерті чоловіка ОСОБА_1 переведено на інший вид пенсії - у разі втрати годувальника та обчислено розмір пенсії у сумі 3261,53 грн. (50% пенсії померлого годувальника). Позивач зазначає, що при перерахунку пенсії по втраті годувальника їх було значно зменшено її розмір, оскільки розмір пенсії ОСОБА_3 станом на 01.07.2018 року становив 20529,30 грн. та виплачувався у розмірі 14350 грн. Отже, позивач вважає, що у неї є право на отримання 50% від розміру пенсії померлого годувальника, яка була призначена із розрахунку заробітної плати годувальника за період з 01.11.1987 року по 30.11.1987 року (індивідуальний коефіцієнт заробітної плати в розмірі 5,6). Однак, відповідачем відмовлено у перерахунку пенсії по втраті годувальника тільки із заробітної плати померлого годувальника ОСОБА_3 за період з 01.11.1987 року по 30.11.1987 року та здійснено новий розрахунок за період роботи з 01.09.1987 року по 31.08.1992 року та з 01.07.2000 року по 31.01.2005 року (індивідуальний коефіцієнт заробітної плати складає 2,16617). Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки пенсія по втраті годувальника повинна проводитись у відповідному відсотковому співвідношенні до пенсії, яку отримував померлий годувальних саме на час настання його смерті. 

Ухвалою суду від 24.04.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач надав до суду відзив на позов, у якому просив суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що при здійсненні розрахунку розміру заробітної плати для обчислення пенсії за приписами статті 40 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” заробітну плату за період з 01.11.1987 року по 30.11.1987 року (індивідуальний коефіцієнт заробітної плати 5,6) включено в розрахунок. Водночас, вимога позивача здійснити розрахунок тільки із заробітної плати за період з 01.11.1987 року по 30.11.1987 року є безпідставною, оскільки для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року, а також за бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв. Крім того, чинним законодавством передбачено, що розмір пенсії кожного пенсіонера на дату розгляду заяви про призначення пенсії визначається індивідуального, за наявними документами, залежно від набутого стажу та отриманого заробітку. Таким чином, визначення розміру пенсії по втраті годувальника шляхом проведення простого математичного ділення розміру пенсії, яку отримував померлий годувальник, на 50% є неприпустимим. 

Крім того, відповідачем подано клопотання про призначення справи до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 13.05.2019 року призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання.

У відповіді на відзив позивач зазначила, що відповідачем протиправно застосовано до спірних правовідносин норми статті 40 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” та не враховано приписи статті 74 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

28.05.2019 року оголошено перерву у підготовчому засіданні до 07.06.2019 року; 07.06.2019 року відкладено підготовче засідання на 21.06.2019 року, у зв`язку з неявкою сторін; 21.06.2019 року відкладено підготовче засідання на 03.07.2019 року, у зв`язку з неявкою сторін.

Позивач надала клопотання про розгляд справи без її участі.

За письмовою згодою представника відповідача розгляд справи по суті відбувся 03.07.2019 року після закінчення підготовчого засідання.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечувала та просила суд відмовити у його задоволенні у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Матеріалами справ підтверджено, що ОСОБА_1 є пенсіонеркою, отримує пенсію по втраті годувальника (померлого чоловіка ОСОБА_3 ) з 19.11.2018 року та перебуває на обліку у ГУ ПФУ в Дніпропетровській області.

04.02.2019 року ОСОБА_1 звернулась до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою, у якій просила призначити їй пенсію у зв`язку із втратою годувальника на підставі документів, які знаходяться в матеріалах справи та здійснити перерахунок та виплату пенсії в розмірі 50 % від основного розміру пенсії ОСОБА_3 (а.с. 21).

ГУ ПФУ в   Дніпропетровській області розглянуто заяву позивача та листом від 29.03.2019 року №2205/П-09 надано відповідь, у якій зазначено, що ОСОБА_1 отримує пенсію в разі втрати годувальника з 19.11.2018 року відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”. Чинним механізмом нарахування пенсій, відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що розмір пенсії кожного пенсіонера визначається індивідуально залежно від набутого стажу та отриманого заробітку, з якого сплачувались страхові внески. За даними електронної справи розмір пенсії обчислено, виходячи з матеріалів пенсійної справи годувальника: загальний стаж роботи годувальника складає 57 років 1 місяці 17 днів (стаж зараховано по 31.01.2005 року), в тому числі додаткові роки за список №1 - 19 років, коефіцієнт стажу годувальника - 0,57083; заробітної плати годувальника, із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої, як середній показник - 4404,35 грн., за період роботи з 01.09.1987 року по 31.08.1992 року та з 01.07.2000 року по 31.01.2005 року (115 міс.), індивідуальний коефіцієнт заробітної плати складає - 2,16617. Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії   - 8154,33 грн. (3764,40*2,16617). Отже, з 01.01.2019 року розмір пенсії складає 3774,19 грн. (а.с. 22).

Позивач, не погоджуючись з таким обчисленням її пенсії по втраті годувальника, звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає, що спірним питання в цій справі є відмова відповідача здійснити обчислення пенсії по втраті годувальника позивачу із заробітної плати померлого годувальника за період з 01.11.1987 року по 30.11.1987 року (індивідуальний коефіцієнт заробітної плати в розмірі 5,6), з якого було здійснено розрахунок пенсії померлого годувальника та проведення під час призначення пенсії ОСОБА_1 нового розрахунку за період роботи померлого годувальника з 01.09.1987 року по 31.08.1992 року та з 01.07.2000 року по 31.01.2005 року (індивідуальний коефіцієнт заробітної плати складає 2,16617); та застосування відповідачем під час розрахунку пенсії по втраті годувальника норм статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» замість приписів статті 74 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Частиною 1  статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XII  (далі -  Закон № 1788) встановлено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

За змістом  статті 2 Закону № 1788  за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії.

Згідно із  статтею 37 Закону № 1788  право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні.

Пунктом «б» частини 2  статті 37 Закону № 1788  передбачено, що до непрацездатних членів сім`ї віднесено, зокрема, дружину, якщо вона досягла пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до частини 1  статті 74 Закону № 1788 сім`ям пенсіонерів пенсії в разі втрати годувальника обчислюються з того ж заробітку, з якого обчислювалась пенсія годувальника.

Згідно з частиною 1  статті 44 Закону № 1788  пенсії в разі втрати годувальника призначаються на кожного непрацездатного члена сім`ї в розмірі 30 процентів заробітку годувальника.

Однак, з 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»   від 09.07.2003 р. № 1058-IV  (далі -  Закон № 1058), який відповідно до його преамбули визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.

Абзацом 2  преамбули Закону № 1058  було передбачено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього  Закону.

Частиною 3  статті 4 Закону № 1058  визначено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначається виключно законами про пенсійне забезпечення.

Статтею 9 Закону № 1058  передбачено, що відповідно до цього  Закону  за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі, серед іншого, призначається і пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Статтею 10 Закону № 1058  визначено, що особа, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідністю, в зв`язку із втратою годувальника) призначається один з цих видів пенсії за її вибором.

Згідно з пунктом 1 частини 2  статті 36 Закону № 1058  непрацездатними членами сім`ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого  статтею 26 цього Закону.

Відповідно до частини 1  статті 37 Закону № 1058  пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім`ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім`ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.

Пунктом 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058 визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення  Закону України «Про пенсійне забезпечення»  застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Тобто, з 1 січня 2004 року приписи  Закону України «Про пенсійне забезпечення»  не застосовуються в частині визначення розміру пенсії по втраті годувальника.

Таким чином, суд критично оцінює доводи позивача, що при визначенні ОСОБА_1 пенсії у зв`язку з втратою годувальника мав бути застосований порядок розрахунку, визначений статтею 74 Закону №1788.

З матеріалів справи встановлено, що з 19.11.2002 року ОСОБА_1 була призначена пенсія за віком, в подальшому, після смерті чоловіка ОСОБА_3 , з 19.11.2018 року ОСОБА_1 призначено пенсію по втраті годувальника - померлого чоловіка, якому на момент смерті була призначена та виплачувалась пенсія за віком. 

З матеріалів дослідженої в судовому засіданні пенсійної справи позивача вбачається, що померлому годувальнику ОСОБА_3 виплачувалась пенсія із розрахунку виплаченої заробітної плати за період з 01.11.1987 року по 30.11.1987 року (індивідуальний коефіцієнт заробітної плати в розмірі 5,6).

Відповідно до розрахунку пенсії позивача у зв`язку з втратою годувальника, розмір пенсії обчислено за періоди роботи годувальника з 01.09.1987 року по 31.08.1992 року та з 01.07.2000 року по 31.01.2005 року (індивідуальний коефіцієнт заробітної плати складає  2,16617).

Отже, доводи позивача про те, що відповідачем під час розрахунку пенсії ОСОБА_1 не враховано період роботи годувальника з 01.11.1987 року по 30.11.1987 року є безпідставними, оскільки матеріалами справи доведено протилежне.

Відповідно до частини 1 статті 36 Закону №1058 пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу.

За приписами частини 3 статті 45 Закону № 1058 переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Так, порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року № 22-1 (далі - Порядок №22-1).

Відповідно до пункту 4.1 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.

Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Пунктом 2.3 Порядку №22-1 встановлено перелік документів, необхідних для призначення пенсії по втраті годувальника. 

Також, у вказаному пункті зазначено, що до заяви про призначення пенсії членам сім`ї померлого пенсіонера повинні бути додані необхідні документи, зазначені в цьому пункті. Заробіток у такому випадку визначається за документами, що є в пенсійній справі померлого годувальника, або за поданими додатково документами відповідно до вимог частини першої статті 40 Закону.

Як передбачено частиною 1 статті 40 Закону №1058 для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

З аналізу викладеного слід дійти висновку, що у разі призначення пенсії по втраті годувальника органом, що призначає пенсію здійснюється обчислення розміру пенсії за наявними матеріалами у пенсійній справі, у відповідності до вимог статті 40 Закону №1058, тобто враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 місяців до 1 липня 2000 року, та заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. 

Отже, суд вважає необгрунтованими твердження позивача про те, що для обчислення розміру пенсії необхідно враховувати тільки період отримання заробітної плати годувальника з 01.11.1987 року по 30.11.1987 року, тобто за один місяць роботи.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що відповідачем обчислено розмір пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1 у відповідності до вимог, встановлених Законом №1058 та Порядком №22-1. 

Відтак, позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат не здійснюється.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -                                                  

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (адреса: 49123, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 21910427) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в строки, передбачені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України. 

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду в повному обсязі складено 15 липня 2019 року.  

Суддя                                                                           М.В. Бондар