УХВАЛА

19 липня 2019 року

Київ

справа №826/1692/16

адміністративне провадження №К/9901/20130/19

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Дашутіна І. В., перевіривши касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2019 року у справі №826/1692/16 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, зобов`язання вчинити дії, -

у с т а н о в и в :

Міністерство внутрішніх справ України звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2019 року.

Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 1 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем якщо касаційна скарга подана особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписана або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.

Згідно з частиною третьою статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України юридична особа, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

За змістом статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України повноваження представників сторін та інших учасників справи, які є юридичними особами, мають бути підтверджені, зокрема, довіреністю юридичної особи, виданої від її імені за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами, або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», у разі представництва інтересів у суді адвокатом.

Відповідність копії документа, що підтверджує повноваження представника, оригіналу може бути засвідчена підписом судді.

Оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.

У відповідності до частини восьмої статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що право на подання і підписання касаційної скарги має особисто керівник або представник, повноваження якого повинні бути визначені у відповідному документі, що посвідчує такі повноваження. При цьому, суду має бути наданий оригінал такого документа або його копія, що засвідчена суддею або у визначеному законом порядку.

Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, остання підписана представником Міністерства внутрішніх справ України ОСОБА_2 .

На підтвердження своїх повноважень до касаційної скарги додано копію довіреності від 14 вересня 2018 року №8/2018, виданої Міністерством внутрішніх справ України.

Надана суду копія довіреності видана міністром Міністерства внутрішніх справ України Аваковим А. Б. представнику ОСОБА_2 на представництво інтересів Міністерства внутрішніх справ України, засвідчена не довірителем, а представником, якому видана. При цьому, зі змісту довіреності вбачається, що представника не наділено повноваженнями засвідчувати копії документів довірителя на відповідність їх оригіналам, а лише підписувати документи, необхідні для представництва його інтересів.

Згідно з частиною першою статті 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Відповідно до частин першої, третьої статті 244 Цивільного кодексу України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Довіреність може бути видана як на укладення правочину, так і на здійснення інших юридично значимих дій. Довіреність є правочином і, як будь-який правочин, повинна відповідати всім вимогам, встановленим діючим законодавством до правочинів. Так, довіреність може бути видана тільки на виконання правомірних юридичних дій. Воля довірителя повинна відповідати його волевиявленню.

Отже, суд виходить з потреби перевірки саме наявності волевиявлення особи, що її видала.

Надана до суду касаційної інстанції копія довіреності, яка засвідчена представником, не може бути належним доказом дійсної волі особи, що її видала, на уповноваження іншої представляти її інтереси. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії (докази повинні бути в оригіналі або у формі копії, засвідченої у визначеному законом порядку), а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень представника, що делеговані йому довірителем. Представник повинен демонструвати повагу до суду, підтверджуючи наявність повноважень на представництво.

Отже, скаржником до касаційної скарги додано копію довіреності, з якої неможливо встановити дійсне волевиявлення довірителя, та яка не є копією, засвідченою у встановленому законом порядку (відповідно до частини третьої статті 55 та частини шостої статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України).

Враховуючи вимоги пункту 1 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційна скарга підлягає поверненню, оскільки підписана особою, яка не підтвердила свої повноваження щодо підписання такої скарги.

На підставі викладеного, керуючись статтями 55, 59, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, -

у х в а л и в :

Касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2019 року у справі №826/1692/16 повернути скаржнику.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Суддя І. В. Дашутін