Номер провадження: 22-ц/813/3100/19

Номер справи місцевого суду: 522/15874/15-ц

Головуючий у першій інстанції Шенцева М.Ф.

Доповідач Погорєлова С. О.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.07.2019 року                                                                 м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: Погорєлової С.О.

суддів: Заїкіна А.П., Таварткіладзе О.М.

                        за участю секретаря: Томашевської К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ВО «Стальканат-Сілур» про визнання права авторства на раціоналізаторську пропозицію та виплату винагороди у розмірі 1 561 369, 60 гривень, на рішення Приморського районного суду м. Одеси, ухвалене під головуванням судді Шенцевої М.Ф. 08 вересня 2017 року у м. Одеса, -

встановила:

У липні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом, який було уточнено, до ПрАТ «ВО «Стальканат-Сілур» про визнання права авторства на раціоналізаторську пропозицію та виплату винагороди у розмірі 1 561 369, 60 гривень (т. 1 а.с. 2-8, 89).

В огбрунтування позову посилався на те, що він пропрацював у відповідача, який раніше мав інше найменування, біля 50 років на різних посадах. За весь час роботи позивач отримав 6 авторських свідоцтв про винаходи, нагороджений однією срібною та двома бронзовими медалями ВДНГ, одержав більше десяти свідоцтв на раціоналізаторські пропозиції, також позивача неоднаразово було нагороджено почесними грамотами, що все це свідчить про те, що позивач неоднаразово є автором винаходів та раціоналізаторських пропозицій.

Під час праці на ПрАТ ВО «Стальканат - Сілур» позивач проводив роботи щодо удосконалення та розробки нових канатів, які виробляє підприємство відповідача.  З метою усунення недоліків існуючих канатів по заявленим претензіям підприємства споживача, він одноособово здійснив розроблення нового канату, необхідного для використання за умовами, визначеними споживачем - ДП «Вінницятрансприлад», які у 2009 році сам сконструював, провів обчислення та з дозволу керівництва виготовив дослідний зразок. На підставі даних досліджень, позивач розробив технічні умови на вищевказані нові канати ТУ У 28.7-26209430-085:2009 «Канати сталеві подвійного звивання типу ЛК-О діаметром 5.2 мм» та технологічну карту ТК 288-МТ. К-ТУ 085-09. Таким чином, вся необхідна документація для випуску вищевказаних канатів, на думку позивача, була готова 2 листопада 2009 році.

В 2011 році позивач був звільнений з обійманої посади, а після його звільнення, з 2012 року, зазначений канат був введений у виробництво відповідачем.

На думку позивача, у зв`язку з відсутністю на ПрАТ ВО «Стальканат - Сілур» бюро раціоналізації та прийому заяв на раціоналізаторські пропозиції, останній був позбавлений можливості подавати про реєстрацію раціоналізаторську пропозицію у 2009 році.

Дізнавшись про виробництво вказаних канатів 6*7(1+6)+1*7(1+6)5, 2 м.м. позивач звернувся на ПАТ ВО «Стальканат - Сілур» у 2013 році із заявою про нарахування та виплату винагороди за розробку раціоналізаторської пропозиції після її використання підприємством, однак, отримав відповідь з відмовою.

В позові зазначено, що розроблення нового канату не входило в трудові обов`язки на підприємстві, а було виключено ініціативою позивача, тому він звернувся за захистом авторського права на раціоналізаторську пропозицію та стягнення винагороди. Додатково просив суд визнати відповідача порушником законодавства  України  та установити відповідальність порушника.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 08 вересня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі (т. 2 а.с. 43-47).

В апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду скасувати, та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права. А саме, на думку апелянта, судом не було враховано, що авторство пропозиції позивача про створення нового канату замість старого канату для поставки ДП «Винницятрансприлад» є доказаним, оскільки на всіх документах стоїть підпис ОСОБА_1 , як розробника цих документів. Також, новизна пропозиції апелянта підтверджується як самим фактом існування нових Технічних умов, так і визнанням відповідача про введення в дію Технічних умов на новий вид продукції. Таким чином, ОСОБА_1 вважає, що новизна та корисність його пропозиції у повному обсязі визнані відповідачем (т.2 а.с. 50-53, 69-77).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 481 ЦК України раціоналізаторською пропозицією є визнана юридичною особою пропозиція, яка містить технологічне (технічне) або організаційне рішення у будь-якій сфері її діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач  до 2014 р. не звертався до відповідача із відповідною заявою про визнання його пропозиції та запропонованої технології раціоналізаторською, факт відсутності відповідного звернення встановлений Приморським районним судом в справі № 522/30957/13-ц  за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «ВО «Стальканат-Сілур»  про визнання права авторства та стягнення коштів. Відповідно до ст. 61 ЦПК України  обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. 

Окрім наведеного, відповідно до пояснень позивача вбачається, що останній не звертався із відповідною заявою про визнання пропозиції раціоналізаторською до відповідача у зв`язку із відсутністю раціоналізаторського бюро у структурі підприємства.  Як вірно вказано у рішенні суду першої інстанції, чинним законодавством України не передбачено  обов`язку підприємств в обов`язковому порядку організовувати діяльність у власній структурі відділів/управлінь або фахівців, що будуть здійснювати реєстрацію раціоналізаторських пропозицій. Відсутність такого відділу не позбавляє права громадянина, працівника  звернутися до відповідної юридичної особи із запитом в тому числі із заявою про раціоналізаторську пропозицію. Отже, суд дійшов вірного висновку, що фактично позивачем не було вжито жодних заходів щодо спроби реалізації власного права на реєстрацію  раціоналізаторської пропозиції після нібито її винаходу в 2009 р. Тобто, відповідно до положень ст. 481 ЦК, не дотримано обов`язкових вимог чинного законодавства щодо визнання пропозиції  раціоналізаторською,  а саме - пропозиція позивача не була подана юридичній особі та не була останньою визнана.

Порядок подання, розгляду та визнання нових пропозиції раціоналізаторськими визначений в Методичних рекомендаціях  «Про порядок складання, подачі і розгляду заяви на раціоналізаторську пропозицію»  затверджених наказом Держпатенту України від 27 серпня 1995 р. N 131. та в Тимчасовому положенні про правову охорону об`єктів промислової власності та раціоналізаторських пропозицій в Україні, затвердженому Указом Президента від 18 вересня 1992,  № 479/92.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач вперше (в порядку, встановленому чинним законодавством) звернувся до відповідача із заявою щодо реєстрації раціоналізаторської пропозиції за формою № Р-1  лише 25 вересня 2014 р. Згідно відповіді ПрАТ «ВО «Стальканат-Сілур» вбачається, що ОСОБА_1 відмовлено в реєстрації даної раціоналізаторської пропозиції у зв`язку з тим, що конструкція зазначених канатів не є новою і не містить принципово нового технічного рішення. Серійний випуск канатів з вказаною конструкцією проводиться на заводі «Стальканат» з 2012 р. Конструкція каната, заявленого в раціоналізаторську пропозицію, є аналогом DIN 3055 (нормативно-технічна документація - стандарти, технічні умови на канат сталевий, розробленні  Німецьким інститутом Стандартизації) з перерахунком діаметрів дротів каната для отримання необхідного споживачем діаметра каната - 5,2 мм.

Згідно методичних рекомендацій  «Про порядок складання, подачі і розгляду заяви на раціоналізаторську пропозицію»,  затверджених наказом Держпатенту України від 27 серпня 1995 р. N 131,  передбачено, що заява на раціоналізаторську пропозицію складається автором (співавторами) за формою N Р-1 «Заява на раціоналізаторську пропозицію», затвердженою наказом Міністерства статистики України від 24 березня 1995 N  79 (додаток 1).  Заява складається окремо на кожну пропозицію.  В Заяві слід вказати найменування пропозиції, всіх без винятку співавторів, творчою працею яких створена пропозиція, і навести відомості про них. П. 16 Методичних рекомендацій встановлює,  що  в розділі «Опис пропозиції» викладаються недоліки існуючої конструкції виробу, технології виробництва і техніки, що застосовується, чи складу матеріалу, які усуваються пропозицією, ціль пропозиції, зміст пропонованого рішення, включаючи дані, достатні для його практичного здійснення без участі автора (співавторів), а також відомості про прибуток чи інший позитивний ефект. До Заяви в необхідних випадках додаються графічні матеріали (креслення, схеми, ескізи тощо), техніко-економічні розрахунки та додаткові відомості про пропозицію.

Як вбачається з доданої заяви  ОСОБА_1 за формою № Р-1  від 25 вересня 2014 р.  в ній  не зазначено нової технології виробництва, не зазначається зміст запропонованого рішення, включаючи дані, достатні для його практичного здійснення без участі автора та інше, що, в свою чергу, не дає змоги визначити наявність раціоналізаторської ідеї, конструкції в пропозицій позивача,  отже з аналізу наданої заяви дана пропозиція не є раціоналізаторською, не створює обов`язку для відповідача з видачі відповідного свідоцтва так як не містить наведених даних, та положень, передбачених наведеними рекомендаціями (зміст запропонованого рішення, данні достатні для його практичного здійснення без участі автору, відомості про прибуток чи іншій позитивний ефект.) 

Згідно тимчасового положення про правову охорону об`єктів промислової власності та раціоналізаторських пропозицій в Україні, затвердженого Указом Президента від 18 вересня 1992 року № 479/92 (зазначене положення частково втратило чинність стосовно об`єктів промислової власності, але є чинним щодо правовідношень стосовно раціоналізаторської пропозиції) - раціоналізаторська пропозиція є новою для підприємства, якому вона подана, якщо згідно з наявними на даному підприємстві джерелами інформації, ця або тотожна поданій пропозиція не була відома в мірі, достатній для її практичного використання. Не визнається обставиною, що впливає на новизну раціоналізаторської пропозиції, її використання за ініціативою автора протягом не більше 3 місяців до подання заяви. Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що не може бути визнана раціоналізаторською пропозиція по випуску канатів діаметром 5.2. за характеристиками, що вже випускається на підприємстві відповідача з 2012 року.

Факт  виробництва відповідачем Канатів сталевих подвійного  звивання типу ЛК-О діаметр   5.2. мм  з 2012 р. конструкції 6*7()1+6,+1*7(1+6),  підтверджується матеріалами справи та не заперечувався позивачем. 

Відповідно до п.2 Тимчасового положення, раціоналізаторська пропозиція отримує правову охорону у формі посвідчення на раціоналізаторську пропозицію на підприємстві, в установі чи організації, які визнали пропозицію раціоналізаторською, а тому саме ці особи є суб`єктами правовідносин з приводу раціоналізаторської пропозиції, що регулюються зазначеними нормативними актами. Підприємства, яким раціоналізаторську пропозицію не подали і які її не визнали, не є суб`єктами правовідносин з приводу раціоналізаторської пропозиції й не несуть жодних зобов`язань у разі використання описаної в раціоналізаторській пропозиції технології.

З аналізу змісту позовної заяви, пояснень позивача, доданих документів  та природи спірних правовідносин, суд дійшов обгрунтованого висновку, що в  позивачем   не надано жодних доказів з приводу самої раціоналізаторської пропозицій, її опису та конструктивного вирішення, не надано жодних креслень, розрахунків чи інших матеріалів.   Заява не містить  опису технологічного рішення, відповідно до якого можна дійти висновку, що пропозиція  позивача є раціоналізаторською і саме він здійснив її винахід. Позивач взагалі  не зазначив, що саме є його раціоналізаторською пропозицією, тобто,  що саме підлягає захисту у судовому порядку – технологічний процес виготовлення канату, нова конструкція канату,  використання додаткових приладі для виготовлення нового канату тощо.

Як вбачається з матеріалів  справи, ОСОБА_2 не був ініціатором удосконалення конструкції канатів, що  випускалися відповідачем. Питання  вдосконалення конструкції канатів діаметром 5.2. мм впроваджувалося на підприємстві відповідача ще з 2005 року.  Випробування  дослідницьких зразків канатів почалося ще з 2005 р., про що свідчить службова записка начальника технічного управління від 13 червня 2005 р.  за вих. № 131  та службова записка від 16 червня 2005 р. № 48-НИО, Листа директора ДП «Винницятрансприлад» від 06 липня 2005 р. № сн/302/7593 щодо вдосконалень та впровадження у виробництво продукції, необхідної  для ДП «Вінницятрансприлад», а саме канату стального для  пломбирувальних  пристроїв як відповідно до ГОСТу 3067, так із застосуванням нових технологій та вимог споживача, що фактично спростовує твердження позивача про відсутність будь-якої діяльності по вдосконаленню та взагалі виготовлення канату д 5,2 мм нової конструкції  для «Вінницятрансприлад».  Окрім наведеного, дані документи вказують на те, що питання усунення недоліків та задоволенням проблематики особових характеристик займався не лише ОСОБА_1 , а й інші працівники ВАТ «Стальканат» в силу виконання власних службових обов`язків. ТУ  на виготовлення кантів подвійного звивання типу ЛК-О діаметром 5.2. мм. № НОМЕР_1 :209 є власністю ВАТ «Стальканат», вони введені в дію  за погодженням із службами підприємства, а саме: головним інженером, директором по виробництву,  начальниками відділів та іншими працівниками відповідача, тобто, даний документ є результатом колективної діяльності працівників відповідача, до посадових обов`язків котрих входить, зокрема, запровадження нових технологій на виробництві та вдосконалення продукції. Тому, не може бути доказом впровадження нової технології чи впровадження в діяльність підприємства пропозиції саме позивача. Окрім наведеного, Технічні Умови за своєї природою є виключно переліком допустимих характеристик виробу, котрі не містять в собі опису способів виробництва, та специфіки його виробництва, засобів досягнення таких характеристик. Тобто, досягнення характеристик виробу, зазначеного в ТУ, можливо будь-якими засобами в рамках запровадженого технологічного процесу. Крім тго, колегія суддів враховує, що виготовлення канату «Канат подвійний свивки тип ЛК-О конструкція 6х7 (1+6)+1х7(1+6)» взагалі передбачено вимогами ГОСТ 3066-80.

Щодо заявлених позовних вимог в частині стягнення коштів у розмірі 10 % від отриманого відповідачем загального доходу від використання сталевих канатів  за 2012 та 2013 рік на загальну суму 1 561 369 грн. 60 коп., то суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність відмови у задоволенні даних вимог в зв`язку із відсутністю доказів для визнання пропозиції ОСОБА_1 раціоналізаторською. 

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Виходячи зі встановлених  обставин справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог позивача, у зв`язку із чим останні не підлягали задоволенню.

Колегія суддів вважає необґрунтованим довід апеляційної скарги

Інші докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановлені судом дотримані норми матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08 вересня 2017 року ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування  немає. 

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08 вересня 2017 року– залишити без змін.     

       Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її проголошення.       

Повний текст судового рішення складений 19.07.2019 року.

      Головуючий                                                               С.О. Погорєлова

Судді                                                                 А.П. Заїкін

        О.М. Таварткіладзе