Справа №2-1804/2010  

Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И  

  26 лютого  2010 року Малиновський районний суд міста Одеси в складі:  

головуючого судді  Дрішлюка А.І.  

при секретарі судового засідання Алманової І.Г.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до  нотаріуса Одеського міського нотаріального округу    ОСОБА_2, третьої особи Одеській регіональній філії державного підприємства «Центр земельного кадастру» про визнання дій незаконними та зобов’язання вчинити певні дії щодо реєстрації договору відчуження, -  

  В С Т А Н О В И В :  

  До Малиновського районного суду м. Одеси звернулась ОСОБА_1 з позовом до нотаріуса Одеського міського нотаріального округу, третя особа на боці позивача - Одеська регіональна філія державного підприємства «Центр земельного кадастру» про визнання дій незаконними та зобов’язання вчинити певні дії щодо реєстрації договору відчуження. Посилаючись на те, що вона є власницею   18/100 частин  домоволодіння з господарчими спорудами  № 16 по провулку  Інтернаціональному в місті Одесі (домоволодіння  розташоване на земельній ділянці, розміром 724,0 кв.м, яка знаходиться у фактичному користуванні згідно рішення виконкому від 20.09.1955 року за № 1030) та маючи потребу у відчуженні належній їй частини домоволодіння,  позивачка звернулася  до нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_2 з проханням посвідчити договір купівлі-продажу, в чому їй було відмовлено. Оскільки позивачка вважає незаконними вимоги нотаріуса, в частині обов’язкового надання документу, що підтверджує  розмір земельної ділянки, яка знаходиться в спільному користуванні із зазначенням її кадастрового номеру, то вона вимушена звернутися до суду. Позивачка також посилалась на те, що вона зверталася  до державного підприємства «Центр земельного кадастру» з заявою про  присвоєння кадастрового номеру, де  їй пояснили, що для отримання такого номеру необхідно вчинити ряд дій, які передбачені законом у випадку приватизації землі. Спеціалізовані підприємства  проводять оплатні роботи  для проведення яких крім того, необхідно залучити усіх співвласників нерухомого майна. Вважаючи, що  порушуються її права власника майна позивачка  звернулась до суду з позовом про зобов’язання нотаріуса вчинити певні дії пов’язані з реєстрацією договору відчуження.  

В судовому засіданні позивачка свої позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.  

Відповідачка - нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_2 позовні вимоги ОСОБА_3 про визнання її дій незаконними не визнала та пояснила, що дійсно 18.01.2010 року  винесла постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії - посвідченні договору купівлі-продажу частини домоволодіння, яка  належить ОСОБА_3 на праві власності. Підставою для прийняття такого рішення стали зміни в законодавстві України, а саме  в редакції  статті  377 ЦК України, статті 120 ЗК України. Зокрема, стаття 377 ЦК України передбачає, що істотною умовою договору купівлі-продажу є кадастровий номер земельної ділянки, на який розташована частина домоволодіння. Чинне законодавство вимагає, що  при укладенні договору необхідно вказувати кадастровий номер земельної ділянки, а до компетенції нотаріуса  не відносяться питання, чи можливо взагалі  присвоєння кадастрового номеру в конкретному випадку. Відповідачка вважає, що діяла  в рамках закону, тому вимоги щодо визнання її дій незаконними не можуть бути задоволені. Разом з тим, нотаріус  не заперечувала  проти посвідчення договору відчуження нерухомого майна належного позивачці, тому що інших підстав, які б забороняли власниці нерухомого майна реалізувати її право на  відчуження не існує. Представник ДП «Центру земельного кадастру» в судовому засіданні заперечував проти притягнення представника Центру для участі у справі, так як вирішення справи ніяк не впливає на можливість позивачки вчинити певні дії щодо свого майна, а саме  провести  процедуру відчуження  нерухомого майна, а  Державне підприємство «Центр державного кадастру» ніяких перешкод позивачці не створювало. Крім того, представник ДП „Центру земельного кадастру” пояснив,  що 15 лютого 2010 року головою департаменту  Державного комітету України із земельних ресурсів був виданий наказ № 168 „Про затвердження порядку присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам”. Пунктом 5.1 „Порядку присвоєння кадастрових номерів” передбачено формування та присвоєння кадастрового номера земельній ділянці, яка на момент набрання чинності цим наказом надана у власність або користування, але не має кадастрового номеру. В цьому випадку  власник (користувач) такої земельної ділянки або уповноважена ним особа подає до територіального органу Держкомзему за місцем знаходження земельної ділянки заяву про присвоєння кадастрового номера земельної ділянки. До заяви подається: копія документу, що посвідчує особу, копія ідентифікаційного номеру та копія документу, що посвідчує право на земельну ділянку. Територіальний орган Держкомзему протягом трьох днів розглядає подані документи. Далі процедура відбувається за загальною схемою, тобто проводяться всі роботи необхідні для вирішення питання щодо приватизації землі. З 15.02.2010 року до ДП «Центр державного кадастру» такі заяви не поступали, тому  робота щодо присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам, відповідно до наказу не проводилася. Порядок присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам, які перебувають у спільному користуванні співвласників даним положенням не врегульований.  

    Суд,  вислухавши пояснення сторін, дослідивши інші матеріали справи вважає, що позов є частково обґрунтованим,  а тому підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.    

    В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на домоволодіння, виданого УЖКГ Одеського міськвиконкому від 14.05.2002 року за № 019180, належить на праві власності 18/100 частин домоволодіння № 16 по провулку  Інтернаціональному  в місті Одесі. Право власності  зареєстроване  в КП „ОМБТІ та РОН”  в книзі 15 доп.-209 за № 2808. Позивачка ОСОБА_1 маючи намір здійснити відчудження  свого житла звернулася до нотаріуса Одеського нотаріального округу  ОСОБА_2 з проханням посвідчити договір відчуження нерухомого майна, але отримала відмову.  

    18.01.2010 року  нотаріус винесла постанову, якою відмовила в посвідченні договору купівлі-продажу частини домоволодіння належній ОСОБА_3,  посилаючись на те, що  через внесення змін в редакцію ст. 377 ЦК України,  120 ЗК України законодавець визначив, що істотною умовою договору купівлі-продажу є кадастровий номер земельної ділянки, на який розташована нерухомість. Оскільки  позивачкою не представлений до нотаріальної контори документ, в якому б значився розмір земельної ділянки, що знаходиться в її користуванні  та  кадастровий номер цієї ділянки, посвідчити договір відчуження неможливо.  

    Як вбачається з матеріалів справи 20 вересня 1955 року рішенням виконкому  № 1030 земельна ділянка розміром 724 кв.м. по провулку Інтернаціональному в місті Одесі виділена в постійне користування для будівництва та обслуговування житлового будинку. Діюче на той час земельне законодавство дозволяло одній або декільком  фізичним особам мати в постійному користуванні земельну ділянку. Право  власності на землю належало державі, яка надала її в користування у встановленому законом порядку, що підтверджується відміткою в технічному паспорті КП „ОМБТ та РОН” про наявність земельної реєстрації за даною адресою. Відповідно до ст. 92 ЗК України суб’єктами права постійного користування можуть виступати тільки юридичні особи, але рішенням  Конституційного суду України від 22.09.2005 року № 5-рп/2005 у справі щодо відповідності Конституції України положень статті 92, пункту 6 розділу Х „Перехідні положення” Земельного кодексу (справа про постійне користування земельними ділянками) підтверджено законне право на користування землею, тих громадян, які у свій час у встановленому законом порядку отримали присадибні земельні ділянки в постійне користування.  

    Частка ОСОБА_4 у спірному домоволодінні складає 18/100 частин, інші 82/ 100 частини нерухомості поділені між шістьма співвласниками, тобто вони усі є суб’єктами права спільної часткової власності на нерухоме майно. Відповідно до закону власник частки нерухомого майна, що розташоване на земельній ділянці, наданій в користування, має право на користування часткою земельної ділянки пропорційною його частці  у нерухомому майні. З цих підстав суд робить висновок про те, що  в разі відчуження частки нерухомості до нового власника переходить право користування тільки частиною земельної ділянки. Як вбачається з  технічної документації, підготовленої КП „ОМБТІ та РОН” відносно будинку № 16 по провулку  Інтернаціональному в місті Одесі під спорудами зареєстровано 369 квадратних метрів земельної ділянки, 355 квадратних метрів цієї ж ділянки  знаходиться під дворовим покриттям.  Дворове покриття –   загальний двір, де під  землею прокладені  водопровідні труби до житлових приміщень. У  дворі розташовані  повітряні газові труби та телефоні проводи. Співвласниками  житлового приміщення  є сім співвласників. З цих підстав суд робить висновок, що загальна земельна ділянка під дворовим покриттям використовується  усіма співвласниками для обслуговування житлового будинку. Відповідно до статті 120 ЗК України  укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю, або  споруду, що пов’язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номеру. Кадастровий номер формується під час кадастрової зйомки, відображається на кадастровому плані земельної ділянки та документації із землеустрою та присвоюється їй при здійсненні державної реєстрації. Державна реєстрація земельної ділянки на який розташований будинок №16 по провулку Інтернаціональному в місті Одесі вчинена на підставі закону, що ніким не оспорюється. Право власності на спірну земельну ділянку належить місцевій Раді. Відповідно до ст. 41 Конституції України власність зобов'язує. Відповідно до ст.   377  ЦК України  д   о особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків). Згідно з ч. 6 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок (крім багатоквартирного), який розташований на землях державної або комунальної власності, що перебувають у користуванні іншої особи, та необхідності поділу земельної ділянки площа земельної ділянки, що формується, не може бути меншою, ніж максимальний розмір земельних ділянок відповідного цільового призначення, визначених статтею 121 ЗК України (крім випадків, коли формування земельної ділянки в такому розмірі є неможливим). Визначити, яка саме частина  ділянки відноситься  до частки нерухомого майна належного позивачки, або іншим власникам  – неможливо, тому що для обслуговування будь-якої частини будинку, необхідно мати можливість підходу з усіх сторін у загальному дворі, тобто співвласники наділені  загальним правом користування такою земельною ділянкою. З врахуванням особливості правової ситуації позивачки, виходячи зі змісту та сенсу рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) N 1-рп/99 від 09.02.1999 р. суд вважає, що було суттєво погіршено її положення власника через  введення додаткової процедури, яка не регламентує випадок щодо майна позивачки. Фактично відбулась зміна (погіршення) правового положення позивачки через прийняття нового закону, якому фактично було надано зворотню силу. Зміни в законодавстві не можуть обмежувати або звужувати раніше надані  громадянам права.   Відповідно до ч.3 ст.150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.   Виділити частину земельної ділянки розташовану по провулку Інтернаціональному, 16 в місті Одесі та технічними показниками неможливо і для індивідуального використання вона не відводилась. Таким чином на відміну від ситуації передбаченої законом перехід на частку в будинковолодінні не обумовить виникнення окремого права користування земельною ділянкою, оскільки фактично за умовами будівництва та заселення правовий режим будинку № 16 по провулку Інтернаціональному в м. Одесі є тотожнім режиму багатоквартирного будинку.  Земельний Кодекс України, та будь-які інші нормативно-правові акти не передбачають   можливості  отримати кадастровий номер земельної ділянки, що знаходиться у спільному користуванні, без згоди  усіх співвласників, та надання ними правоустановчих документів, тому в цьому конкретному випадку вимагання кадастрового номеру земельної ділянки нотаріусом безпідставно, оскільки його отримання буде залежати в тому числі від інших осіб, які також не є власниками земельної ділянки, а також Одеської міської ради. З таких міркувань законодавець виключив багатоквартирний будинок з переліку нерухомого  майна, відносно якого не має потреби в отриманні кадастрового номеру.  

Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. При цьому власник, здійснюючи свої права, зобов'язаний не завдавати шкоди навколишньому середовищу, не порушувати права та охоронювані законом інтереси громадян, юридичних осіб і держави. Здійснивши перебудову позивач права інших осіб не порушив. Відповідно до ст.1 Першого Протоколу до „Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод” кожна фізична  або  юридична  особа  має право мирно володіти своїм майном.  Ніхто не  може  бути  позбавлений  своєї  власності  інакше  як  в  інтересах  суспільства  і  на умовах,  передбачених  законом і загальними принципами міжнародного права. Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений у його здійсненні.  

    Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і  громадянина  захищаються судом. Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. З наведених вище підстав суд робить висновок про те, що позивачці як власниці нерухомого майна, безпідставно чиняться   перешкоди та обмеження  щодо здійснення права власності на своє майно в повному обсязі, тому суд вважає можливим задовольнити вимоги ОСОБА_4 частково, оскільки дії нотаріуса формально відповідають внесеним змінам в чинне законодавство, Інструкцію про порядок вчинення нотаріальних дій, тому підстав для визнання їх незаконними не має. Крім того, суд враховує, що нотаріус, на відміну від суду, який не має право відмовити в здійсненні правосуддя за мотивами  нечіткості, не зрозумілості законодавства (ч. 9 ст. 8 ЦПК України), позбавлений можливості застосовувати аналогію закону та права в своєї діяльності та долати прогалину в законодавстві. Таким чином, прийняте рішення суду буде відповідати загальним засадам цивільного законодавства України, зокрема розумності, добросовісності, справедливості (ст. 3 ЦК України).  

На підставі викладеного та керуючись ст.1 Першого Протоколу до „Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод”, ст. ст.  41, 55   ч.3 ст.150   Конституції України, ст. ст. 3, 16, 321, 377 ЦК України, 120, 121  ЗК України, суд –  

ВИРІШИВ :  

  Позов  ОСОБА_1  до  нотаріуса Одеського міського нотаріального округу    ОСОБА_2, третьої особи Одеській регіональній філії державного підприємства «Центр земельного кадастру» про визнання дій незаконними та зобов’язання вчинити певні дії щодо реєстрації договору відчуження    -  задовольнити частково.  

Зобов’язати нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_2 посвідчити договір відчуження 18/100 часток будинку № 16 по провулку Інтернаціональному в місті Одесі, які розташовані на загальній земельній ділянці розміром 724 квадратних метрів, що має земельну реєстрацію, згідно з  рішенням виконкому № 1030 від вересня 1955 року без зазначення кадастрового номеру цієї ділянки.  

    В решті позовних вимог відмовити.  

  Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк зі дня проголошення рішення заяви про апеляційне  оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.  

Головуючий                                                      А.І. Дрішлюк