Справа № 22ц-565/2010 Головуючий у 1 інстанції- КАРАПУТА Л.В.
Категорія – цивільна Доповідач – ШАРАПОВА О.Л.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 березня 2010 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
Головуючого-судді ШАРАПОВОЇ О.Л.
Суддів: ЗАБОЛОТНОГО В.М., ГУБАР В.С.
При секретарі: КОВАЛЕНКО Ю.В.
за участю : ОСОБА_5, ОСОБА_6. ОСОБА_7, ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 грудня 2009 року у справі за позовом ВАТ „Райффайзен Банк Аваль” до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення боргу, -
В С Т А Н О В И В:
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить оскаржуване рішення в частині стягнення пені скасувати та постановити нове про відмову у задоволенні цих позовних вимог.
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 грудня 2009 року позовні вимоги задоволені частково та стягнуто з відповідачів в солідарному порядку на користь банківської установи заборгованість за кредитом в сумі 2318.15 дол. США, 575.08 дол. США процентів по кредиту, пеню в розмірі 1817.22 дол. США та судові витрати.
Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що рішення суду є незаконним. Апелянт посилається на те, що позивач просив стягнути суму заборгованості у гривнях, а суд стягнув заборгованість у доларах США, що є порушенням приписів ч. 1 ст. 11 ЦПК України. Апелянт вказує на те, що розрахунок заборгованості підписаний представником позивача, у якого не було повноважень на складання цього розрахунку. Апелянт зазначає, що в позовній заяві не зазначено ім”я представника позивача, його місце проживання, номери засобу зв”язку, а в оскаржуваному рішенні не зазначені імена представників сторін. Апелянт посилається на те, що до вимог про стягнення пені застосовується позовна давність в один рік, але судом не було вирішене дане питання. Апелянт вказує на те, що суд зменшив розмір пені до 1817.22 дол. США, але при цьому не врахував, що і такий розмір пені є занадто великим з урахуванням його, апелянта, матеріального становища. Апелянт вказує на те, що суд не врахував, що з 2008 року підвищився курс долара США по відношенню до гривні, тобто істотно збільшилася сума боргу у національній валюті. Апелянт зазначає, що його представник заявляв клопотання про відкладення розгляду справи для ознайомлення зі справою, але це клопотання було безпідстано відхилене. Апелянт посилається на те, що його представник заявляв клопотання про зупинення провадження у даній справі до розгляду справи за його позовом про внесення змін до кредитного договору, але це клопотання було відхилене. Апелянт вказує на те, що суд безпідставно стягнув з нього судовий збір, а відповідно до Закону України „Про захист прав споживачів” від звільнений від його сплати. Апелянт зазначає, що до даних правовідносин мали бути застосовані положення ст. 232 Господарського кодексу України про те, що нарахування штрафних санкцій припиняєтться через шість місяців від дня , коли зобов”язання мало бути виконане.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Встановлено, що 18 травня 2007 року між ВАТ „ Райффайзен Банк Аваль” та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір на суму 3 000 доларів США строком по 17 травня 2010 року зі сплатою 18 % річних за користування кредитними коштами.
Відповідно до п. 10.1 кредитного договору за порушення строків повернення кредиту та відсотків за користування кредитом Позичальник сплачує Кредитору пеню у розмірі 0.5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_6 зобов”язань за кредитним договором не виконує, а тому суму заборгованості слід стягнути в солідарному порядку з позичальника та поручителя, а з урахуванням суми боргу по кредиту слід зменшити розмір пені до 1817.22 дол. США.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
За змістом ст. ст. 1050, 1054 ЦК України якщо договором встановлений обов”язок повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Як вбачається з розрахунку ВАТ „Райффайзен Банк Аваль” ОСОБА_6 належним чином зобов”язань за кредитним договором не виконував, в результаті чого утворилася заборгованість в сумі 5710.45 дол. США, в тому числі : заборгованість по кредиту 2318.15 дол. США, заборгованість по відсоткам 575.08 дол. США, пеня 2817.22 дол. США.
Відповідно до ч. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов”язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову відповідальність поручителя.
Як вбачається з матеріалів справи, в забезпечення виконання зобов”язань за кредитним договором 18 травня 2007 року між ОСОБА_7 та ВАТ „Райффайзен банк Аваль” був укладений договір поруки.
Відповідно до п.п. 1.2, 2.1 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов”язків за кредитним договором в повному обсязі, включаючи сплату кредиту, процентів, пені та інших платежів. Позичальник і Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники.
За таких обставин, апеляційний суд знаходить , що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_6 зобов”язань за кредитним договором не виконав, що є підставою для повернення всієї суми кредиту, а суму заборговності слід стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_6, як позичальника за кредитним договором, та ОСОБА_7, яка є поручителем, зменшивши розмір пені до 1817.22 дол. США.
Доводи апелянта про те, що позивач просив стягнути суму заборгованості у гривнях, а суд стягнув заборгованість у доларах США, що є порушенням приписів ч. 1 ст. 11 ЦПК України, апеляційний суд вважає необгрунтованими, оскільки зі змісту позовної заяви вбачається, що ціна позову була визначена як в гривнях, так і в доларах США, а згідно з кредитним договором валютою виконання зобов”язань є долар США.
Доводи апелянта про те, що розрахунок заборгованості підписаний представником позивача, у якого не було повноважень на складання цього розрахунку, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки зі змісту довіреності від 27.05.09 року вбачається, що ОСОБА_10 надані всі повноваження сторони у справі.
Доводи апелянта про те, що до вимог про стягнення пені застосовується позовна давність в один рік, але судом не було вирішене дане питання, апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки позовна давність застосовується лише за заявою сторони у спорі, а в ході розгляду справи відповідач та його представник просили лише зменшити розмір пені, а не застосувати позовну давність, що підтверджується записом фіксування судового засідання.
Доводи апелянта про те, що його представник заявляв клопотання про зупинення провадження у даній справі до розгляду справи за його позовом про внесення змін до кредитного договору, але це клопотання було відхилене, апеляційний суд вважає необгрунтованими, оскільки до суду першої інстанції не була надана ухвала про відкриття провадження у справі за позовом ОСОБА_6 про внесення змін до кредитного договору та дані про те, що розгляд цих справ взаємопов”язаний.
Доводи апелянта про те, що суд безпідставно стягнув з нього судовий збір, а відповідно до Закону України „Про захист прав споживачів” від звільнений від його сплати, апеляційний суд вважає такими, що не грунтуються на законі, оскільки позов заявлений у зв”язку з невиконанням ОСОБА_6 кредитного договору і при розгляді таких справ відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Доводи апелянта про те, що до даних правовідносин мали бути застосовані положення ст. 232 Господарського кодексу України, апеляційний суд вважає такими, що не грунтуються на законі, оскільки до правовідносин, що виникли підлягають застосуванню положення Цивільного кодексу України.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції та не дають підстав для скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 – відхилити.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 грудня 2009 року – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Судді :