Справа № 22-386                                    Головуючий  в 1 інстанції – Труханова Л.М.

     Категорія – 64                                                           Доповідач – Шевченко В.Ю.

                           Р І Ш Е Н Н Я

    іменем      України

25 лютого 2010 року                                                            

                                                            Апеляційний суд Донецької області  в складі:

                                                                                  головуючого судді Зінов»євої А.Г.,

                                                                      суддів  Шевченко В.Ю., Олєйникової Л.С.,

                                                                                  при секретарі Семенченко С.С.,

                                                                      з участю ОСОБА_1, представника

                                                                      Управління Пенсійного Фонду України в                                         м.Харцизьку,

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного Фонду України в м.Харцизьку на рішення Харцизького міського суду Донецької області від 08 жовтня 2009р. за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа: Управління Пенсійного Фонду України в м.Харцизьку, про визнання особи безвісно відсутньою,

                    В С Т А Н О В И В:

    У вересні 2009р. ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою, в якому просила визнати ОСОБА_2 безвісно відсутнім. Свої вимоги мотивувала тим, що  з ОСОБА_2 перебувала у зареєстрованому шлюбі з 05 листопада 1999р. по 19 листопада 2002р. Від шлюбу мають сина ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_1. Після розірвання шлюбу ОСОБА_2 мешкав у АДРЕСА_1. Однак з вересня 2005р. виїхав у невідомому напрямку і до теперішнього часу його місце перебування невідомо.

            Рішенням Харцизького міського суду Донецької області від 08 жовтня 2009р. заяву ОСОБА_1 було задоволено. Визнано безвісно відсутнім ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2., уродженця м.Балашиха Московської області. Встановлено, що початком безвісної відсутності ОСОБА_2 є 01 вересня 2005р.  

      В апеляційній скарзі Управління ПФУ в м.Харцизьку просить рішення суду першої інстанції скасувати, у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити, посилаючись на порушення судом матеріального права. Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що суд безпідставно визнав ОСОБА_2 безвісно відсутнім, оскільки заявниця не довела, що він, будучі громадянином Росії, мав постійне місце проживання на території України.

    В засіданні апеляційного суду представник Управління ПФУ в м.Харцизьку підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду першої інстанції, у задоволенні заяви відмовити.

     ОСОБА_1 заперечував проти доводів апеляційної скарги, просила залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 з 05 листопада 1999р. по 19 листопада 2002р. Від шлюбу мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Оскільки відомостей про місце перебування ОСОБА_2 в місці його постійного проживання за адресою: м.Зугрес, вул.Мічуріна,70, з вересня 2005р. не має, суд вирішив визнати його безвісно відсутнім.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає  задоволенню за таких підстав.

Відповідно до ст.ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

 Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч.1ст.43 ЦК України фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування.

Визнаючи ОСОБА_2 безвісно відсутнім, суд виходив з того, що в місці його постійного проживання протягом одного року не має відомостей про місце його перебування.

Проте погодитись з таким висновком суду не можна, виходячи з наступного.

За правилами ч.1ст.43 ЦК України для визначення фізичної особи безвісно відсутньою необхідна наявність таких умов: відсутність фізичної особи у місці постійного її проживання протягом року та неможливість встановити її місце перебування.

Статтею 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003р. №1382-1У ( далі Закон №1382-1У) місцем проживання є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.

Задовольняючи вимоги ОСОБА_1, суд виходив з того, що в місці постійного проживання ОСОБА_2 в АДРЕСА_1, не має відомостей про його місце перебування.

Однак, як вбачається з наданих заявницею копій свідоцтв про одруження та про народження ОСОБА_2 є громадянином Росії (а.с.7,8). Згідно довідки начальника СГІРФО Харцизького МВ УМВС України в Донецькій області будь-яких відомостей щодо місця проживання ОСОБА_2 не має. Для отримання громадянства  України ОСОБА_2 не звертався і паспортом громадянина України не документувався.

Відповідно до вимог ст.5 Закону №1382-1У законними підставами перебування на території України є для іноземців та осіб без громадянства – реєстрація на території України паспортного документа або наявність посвідки на постійне або тимчасове проживання в Україні.

Згідно ч.1ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що заявниця під час розгляду справи не довела, що ОСОБА_2, будучі громадянином Росії, мав постійне місце проживання за вказаною нею адресою.

    Відповідно до п.2ч.1ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.

    За таких підстав рішення Харцизького міського суду Донецької області від 08 жовтня 2009р. підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1

    Керуючись ст.ст.307, 309,313-316 ЦПК України, апеляційний суд,

                В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в м.Харцизьку задовольнити.

Рішення Харцизького міського суду Донецької області від 08 жовтня 2009р. скасувати.

            У задоволенні заяви ОСОБА_1, заінтересована особа: Управління Пенсійного Фонду України в м.Харцизьку, про визнання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2.,  безвісно відсутнім відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.

Головуючий                                            Судді