Справа: 164/954/19

п/с 2-а/164/111/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

        17 липня 2019 року.                                 Смт. Маневичі.

Маневицький районний суд Волинської області в складі:

головуючого – судді Токарської І.С.

з участю: секретаря Панасюк Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Маневичі адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора роти № 2 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції Минайлюка Віталія Сергійовича, Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліціїпро визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

В С Т А Н О В И В:

        ОСОБА_1 звернувся в суд із вказаним позовом, який обґрунтовував тим, що 19 травня 2019 року інспектором роти № 2 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Житомирській області лейтенантом поліції Минайлюком В.С. було винесено постанову серії ЕАВ № 116843, згідно якої він, 19 травня 2019 року приблизно о 13 годині 40 хвилин рухався зі швидкістю 102 км/год. в межах населеного пункту - с. Сигнаї Коростенського району, що перевищує дозволену швидкість руху, чим порушив п. 12.4 ПДР України, внаслідок чого вчинив адміністративне правопорушення, передбачене  ч. 3 ст. 122 КУпАП, у зв`язку з чим на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 гривень.Оскаржувану постанову позивач вважає незаконною, тому просив суд скасувати постанову серії ЕАВ № 116843від 19 травня 2019 року про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

Ухвалою Маневицького районного суду Волинської області від 25 червня 2019 року до участі у розгляді даної справи залучено Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції, в якості співвідповідача.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.

       Відповідач – поліцейський роти № 2 батальйону управління патрульної поліції в Житомирській області Минайлюк В.С. та представник співвідповідача – Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції в судове засідання не з`явилися, подали до суду відзив на позов, в якому просили відмовити в задоволенні позову за його безпідставністю.

Дослідивши письмові докази у справі та проаналізувавши їх в сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII поліція регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Згідно п. 1.3. Правил дорожнього руху України учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 258 КУпАП передбачено, що протокол про адміністративне правопорушення не надається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Зокрема, органами (посадовими особами) Національної поліції України на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу (неповага до суду, що виразились у злісному ухиленні від явки в суд свідка, потерпілого, позивача, відповідача або в непідкоренні зазначених осіб та інших громадян розпорядженню головуючого чи в порушенні порядку під час судового засідання) та правопорушень у сфері забезпечення рож нього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до п. 10 розділу III Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженого наказом МВС України № 1395 від 07 листопада 2015 року, поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Таким чином, нормами КУпАП передбачено спрощений порядок фіксування адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, за умов якого протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, при цьому посадова особа має право винести безпосередньо постанову у справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до ч. 3 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Із постанови серії ЕАВ № 1161843 від 19 травня 2019 року вбачається, що ОСОБА_1 , о 13 годині 40 хвилин рухався зі швидкістю 102 км/год. в межах населеного пункту - с. Сигнаї Коростенського району, що перевищує дозволену швидкість руху, чим порушив п. 12.4 ПДР України, внаслідок чого вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП, у зв`язку з чим на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 гривень (а.с. 10).

Факт перевищення швидкості ОСОБА_1 також підтверджується відеозаписом, наданим відповідачем та дослідженим судом.

Відповідно до ч. 3 ст. 122 КУпАП встановлена відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більше як на п`ятдесят кілометрів на годину. Згідно п. 12.4 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год. Таким чином, рух в населеному пункті зі швидкістю 50 км/год. дозволений правилами. Відповідно формулювання ч. 3 ст. 122 КУпАП передбачає притягнення до відповідальності у випадку руху в населеному пункті зі швидкістю 101 км/год. і більше.

Швидкість автомобіля, на якому рухався позивач, зафіксовано пристроєм TruCam 102 км/ год., тобто на 52 км/год. більше дозволеної Правилами дорожнього руху.

Разом з тим, з матеріалів справи, зокрема, свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювання техніки № 22-01/11917, чинного до 25 вересня 2019 року, зазначено, що максимально допустима похибка при вимірюванні швидкості в ручному та автоматичному режимах + 2 км/год. в діапазоні від 2 км/год. до 200 км/год. + 1 % в діапазоні від 201 км/год. до 320 км/год. (а.с. 12). Аналогічні посилання на вказані характеристики також зазначені і у відзиві на позовну заяву (а.с. 44-61).

Тобто, рух в населеному пункті зі швидкістю 100 км/год. можна кваліфікувати за ч. 1 ст. 122 КУпАП, а саме перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більше як на двадцять кілометрів на годину.

Відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (правомірність застосування даної норми Конституції України до правовідносин, що регулюються КУпАП вказано в рішенні Конституційного Суду України № 23-рп/2010 від 22 грудня 2010 року).

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

На підставі наведеного, суд вважає, що поліцейський роти № 2 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції Минайлюк В.С. дійшов помилкового висновку про перевищення ОСОБА_1 швидкості більше як на 50 км/год., не врахувавши похибки TruCamі притягнувши до адміністративної відповідальності саме за частиною 3 статті 122 КУпАП.

У відповідності до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли маються підстави для звільнення від доказування.

Зважаючи на вищевикладене та беручи до уваги вимоги ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідно до якої  в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, суд вважає, що відповідачем не доведено правомірність накладення штрафу на позивача, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 77, 244-246, 286 КАС України, ст.ст. 7, 9, 251, 245, 258, суд, -

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАВ № 1161843 від 19 травня 2019 року визнати протиправною та скасувати.

Провадження у справі закрити.

Апеляційна скарга на рішенням може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Маневицький районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Суддя Маневицького районного суду                                 І.С. Токарська