ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/13795/18

провадження № 2/753/3641/19

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" липня 2019 р. Дарницький районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Коренюк А.М.

при секретарі Козін В.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд

В С Т А Н О В И В:

Позивач в особі Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Посилаючись на те, що між АТ «Райффайзен Банк Аваль»та ОСОБА_1 18 квітня 2008 року був укладений цільовий кредитний договір № 223344662 про надання в кредит коштів в сумі 55 000 доларів 00 центів США грн. 00 коп. для придбання об`єкту нерухомості (квартири), та іпотечний договір від 18 квітня 2008 року про передачу в іпотеку нерухомого майна - квартиру загальною площею 69, 40 кв м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитних ресурсів, на строк 240 місяців з терміном погашення кредиту в строк до 18 квітня 2028 року, та з оплатою 13, 00% річних.

Позивач виконав свої зобов`язання, надавши позичальнику кредитні кошти в повному обсязі, проте боржник не належним чином виконує умови договору, й станом на 15 травня 2018 року загальна заборгованість боржника перед банком за кредитним договором становить 704 221 грн. 27 коп., яка складається з таких складових: 58 930 доларів 32 центи США, що еквівалентно до національної валюти України - 1 542 279 грн. 72 коп. - заборгованість за кредитом, заборгованість за відсотками - 62 507 доларів 10 центів США, що еквівалентно до національної валюти України - 1 635 888 грн. 50 коп., просторочена заборгованість за відсотками - 61 940 доларів 40 центів США, що еквівалентно до національної валюти України - 1 621 057 грн. 26 коп., пеня - 15 252 177 грн. 75 коп.

У якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, позичальник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 передали у заставу нерухоме майно - квартиру загальною площею 69, 40 кв м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка є їх власністю, та на яку позивач просить звернути стягнення з підстав невиконання умов кредитного договору.

В судовому засіданні представник позивача Мавроді О.Ю. , діюча на підставі ордеру про надання правової допомоги від 01 липня 2019 року, позовні вимоги підтримала з тих же підстав, просила їх задовольнити, посилаючись на вимоги закону про належне виконання зобов`язань за кредитним договором та його умов у відповідності до вимог Закону України «Про іпотеку», «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Відповідачі в судове засідання повторно не з`явись, про час та місце розгляду справи повідомлені згідно чинного законодавства належним чином - рекомендованою поштою з повідомленням про вручення, розміщеним оголошенням на офіційному сайті судої влади (суду).

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

За таких підстав судом відповідно до положень статті 280 ЦПК України визнано за можливе ухвалити по даній справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказів та за погодженням позивача, третьої особи.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ ( Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIIІ від 03 жовтня 2017 року, яким зокрема Цивільний процесуальний кодекс викладений в новій редакції.

Відповідно до п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі (ч.1 ст. 279 ЦПК України)

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (ч.5 ст. 279 ЦПК України).

Витслухавши пояснення позивача, його доводи та заперечення, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають відмові у задоволенні із наступних підстав.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені (ст. 3 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Судом встановлено, що сторони перебувають у договірних/зобов`язальних правовідносинах.

Так, між АТ «Райффайзен Банк Аваль»та ОСОБА_1 18 квітня 2008 року був укладений цільовий кредитний договір № 223344662 про надання в кредит коштів в сумі 55 000 доларів 00 центів США грн. 00 коп., з додатками та додатковими угодами до нього, що складають його невід`ємну частину, для придбання об`єкту нерухомості (квартири), та іпотечний договір від 18 квітня 2008 року про передачу в іпотеку нерухомого майна - квартири загальною площею 69, 40 кв м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитних ресурсів, на строк 240 місяців та з терміном погашення кредиту в строк до 18 квітня 2028 року, й з оплатою 13, 00% річних (а.с.11-14, 15-16, 17, 18, 19-21, 22).

У якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, позичальник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 передали у заставу нерухоме майно - квартиру загальною площею 69, 40 кв м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка є їх власністю, та на яку позивач просить звернути стягнення з підстав невиконання умов кредитного договору (а.с.23-25, 26).

При розгляді питаня щодо зверення стягнення на предмет іпотеки, суд має враховувати, як визначені ст.5 ЦК України способи захисту судом цивільних прав та інтересів, так й норми параграфа 6 слави 49 ЦК України (про заставу), законів України про заставу та про іпотеку, якими встановлено особливості звернення стягнення на предмет іпотеки/застави та задоволення за рахунок його вартості вимог іпотеко/заставодержателя.

Позивачем при зверненні до суду не дотримані вимоги ст.ст. 33, 35 Закону України "Про іпотеку", згідно з яким іпотекодержатель мав надіслати іпотекодавцю/боржнику письмову вимогу про усунення порушення у не менш, ніж тридцяти денний строк. У цьому документі зазначений стислий зміст порушених зобов"язань та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги, проте остання не вручена іпотекодавцеві (відсутній реєстр відправлення вказаної кореспонденії та зворотнє повідомлення рекомендованого листа, вручено не під особистий підпис позичальника/боржника). Оскільки дана вимога відповідачем не отримана, тому іпотекодержатель/позивач не правомірно (передчасно) розпочав процедуру звернення стягнення на предмет застави відповідно до вказаного Закону.

Так, підтверджуючих документів, що боржник отримав вказане повідомлення (зворотнє поштове повідомлення з особистим підписомборжника), матеріали справи не містять. Відтак, боржник вважається таким, що не отримував вказану письмову вимогу банку про усунення порушення, а банк не виконав вимоги вказаного закону.

Згідно ст. 14 ЦК України цивільні обов"язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Відповідно до ч.1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов"язання іпотеко держатель вправі задовольнити свої вимоги за основим зобов"язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Суд вважає, що позивачем даної вимоги - положення 33, 35 Закону України "Про іпотеку" не дотримано, а саме, у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення перешкод у не менш, ніж тридцяти денний строк. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає зверненню з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою забов`язання відповідно до ч.2 ст. 35 Закону України "Про іпотеку".

Такої правової позиваці дотримується Верховний Суд України, викладеної в узагальненні судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин та ряду постановлених рішень.

Посилання позивача на зміст повідомлення - вимогу, направлену ним на адресу відповідача, є безпідставним, оскільки останнє не підтверджено реєстром відправлень кореспонденції та не вручено особисто боржнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення (під особистий підпис).

Отже, у даному випадку судом встановлено, що письмова вимога, передбачена вказаним Законом позивачем/банком іпотекодавцю/боржнику не направлялась з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги, тому позов про звернення стягнення на предмет іпотеки є передчасним та у його задоволенні необхідно відмовити. Тобто, недотримання іпотекодержателем процедури звернення стягнення на предмет іпотеки - є підставою для відмови в позові.

На підставі вищевикладеного, ст.ст. 33, 35 Закону України "Про іпотеку", керуючись ст.ст. п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України, ст.ст. 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 280, 352 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, - відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду протягом п`ятнадцять днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судомому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Відповідно до ст.355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Однак відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацією України у газеті «Голос України» та на веб-порталі судової влади оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Згідно ч.1 ст.354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Отже, строки оскарження судових рішень в апеляційному порядку складають 30 календарних днів - для рішень і 15 календарних днів - для ухвал, однак апеляційна скарга подається за старими правилами - через суд першої інстанці.

СУДДЯ: