АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

2006 року червня місяця 29 дня у м. Полтаві колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області  в складі:

головуючого  -  МАРТЄВА  С.Ю.

суддів  -  ТИМЧУК Л.А.,ЧІЧІЛЯ В.А.

при секретарі - СУЛИМКА С.В. розглянула провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 19 квітня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, які заподіяні злочином.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача,-ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому зазначив, що 2.09.04 року близько 0-40 год. відповідач, керуючи із великою швидкістю автомобілем марки ВАЗ-2105 д/н НОМЕР_1 по вул. Фрунзе м. Полтави у напрямку від вул. К.Лібкнехта до вул. Р.Люксембург, порушив вимоги п.п. 12.4,12.9 (б) „Правил дорожнього руху" і, навпроти електроопори поруч із середньою школою №27 скоїв наїзд на позивача, заподіявши останньому середнього ступіню тяжкості тілесні ушкодження, унаслідок чого потерпілому встановлено 2 групу інвалідності.

Постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 22 вересня 2005 року кримінальну справу по цьому факту щодо ОСОБА_2 закрито на підставі ст.1 Закону України „Про амністію" від 31 травня 2005 року.

Справа № 22а- 1638 2006 року

Головуючий у першій інстанції: ТІМОШЕНКО Н.В.

Суддя - доповідач: МАРТЄВ СЮ.

Просив стягнути із відповідача 3 856,43 грн. витрат на лікування, 8 315 грн. за листками тимчасової непрацездатності з 2.09.04 року до цього часу, що не оплачені ВАТ „ІІолтаваобленерго" - за місцем роботи позивача, 15 000 грн. у відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я і судові витрати.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 19 квітня 2006 року позов задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2 666 грн. витрат на лікування, 3 000 грн. у відшкодування моральної шкоди і судові витрати.

У решті позову відмовлено.

У апеляційній скарзі порушене питання про скасування рішення з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи і неправильного застосування норм матеріального права.

Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, вважає, що остання,підлягає задоволенню частково.

Виходячи з п.п.3,4 ст.309 ЦПК України, підставами для зміни рішення суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи і неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч.1 ст. 1195 ЦК України, фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Виходячи із ч.1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

На підставі ч.2 цієї статті, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

За змістом ч.2 ст. 1193 ЦК України, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, -також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, лише якщо інше не встановлено законом.

Судом першої інстанції вірно встановлені фактичні обставини заподіяння ушкодження здоров'я позивачеві, дана належна оцінка доказам у справі, а висновок суду відповідає вимогам ст.ст. 1167,1193,1195 ЦК України.

Також висновок місцевого суду про необхідність відмови у стягненні 8 315 грн. за листками тимчасової непрацездатності з 2.09.04 року до цього часу, що не оплачені ВАТ „Полтаваобленерго" - за місцем роботи позивача, відповідає вимогам ч.2 ст.27 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням  та похованням" і ч.ч.2,3 ст.1 Закону України „Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування».

Проте, при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, місцевим судом не враховані істотні обставини у справі.

З огляду на ст.23 ЦК України, з урахуванням того, що потерпілий став жертвою злочину і ним отримані середнього ступіню тяжкості тілесні ушкодження, перенесення ним декількох хірургічних операцій, глибини його фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, а також з урахуванням того, що ОСОБА_1 внаслідок дорожньо - транспортної події залишився інвалідом та інших обставин, які мають істотне значення, керуючись вимогами розумності і справедливості, апеляційний суд визначає розмір відшкодування заподіяної моральної шкоди у 8 000 грн.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції у частині задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди зміні.

Керуючись ст.ст. 303, 307,п.п. 3,4 ст. 309, 315 ЦПК України, ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 19 квітня 2006 року у частині відшкодування моральної шкоди скасувати.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 8 000 грн. у відшкодування моральної шкоди, що заподіяна злочином.

Решту рішення залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним чинності.