ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

11 березня 2024 рокуЛуцькСправа № 140/31442/23

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Смокович В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Луцької міської ради, державного реєстратора Гейзера Сергія Анатолійовича про визнання протиправним та скасування рішення,  

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з позовом до Департаменту державної реєстрації Луцької міської ради про визнання протиправним та скасування рішень державного реєстратора №68375721 про припинення права власності ОСОБА_2 на частку земельної ділянки площею 0,0617 га, кадастровий номер 0721882703:02:001:0233, №68377753 площею 0,2499 га, кадастровий номер 0721882703:02:001:0232 та №68377950 про припинення права власності ОСОБА_2 на частку житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , визнати за позивачем це право та зобов`язати внести відповідні зміни до Державного реєстру речових прав.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що на розгляді в Ківерцівському районному суді Волинської області перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про грошову компенсацію вартості частки майна. Рішенням суду від 14 грудня 2022 року, залишеним без змін постановою Волинського апеляційного суду від 06 березня 2023 року позовні вимоги були задоволені в повному обсязі та, в тому числі, окрім стягнення з ОСОБА_3 в користь позивачки компенсації за майно, було вирішено припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 на:

- 1\4 частку житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- 1\4 частку земельної ділянки площею 0,2499 га, кадастровий номер 0721882703:02:001:0232, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована в село Кульчин Ківерцівського району, Волинської області;

- 1\4 частку земельної ділянки площею 0,0617 га, кадастровий номер 0721882703:02:001:0233, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в село Кульчин, Ківерцівського району, Волинської області.

Зазначає, що 07 вересня 2023 року отримала поштою позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності на нерухоме майно, з додатків до якої дізналась, що державним реєстратором Департаменту державної реєстрації Луцької міської ради до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Гейзером С. А. було внесено відомості про припинення речового права ОСОБА_1 на зазначену нерухомість, хоча будь - якої компенсації на дату внесення таких відомостей остання не отримувала.

Вказує, що Луцьким відділом Державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у квітні 2023 року відкрито виконавче провадження АСВП 71432884, одночасно з чим до Єдиного реєстру боржників внесено відомості про ОСОБА_3 , як боржника за рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 14 грудня 2022 року.

Вважає, що перш ніж приймати рішення про державну реєстрацію прав, державний реєстратор зобов`язаний перевіряти, в тому числі відомості реєстрів, зокрема в даному випадку Єдиний реєстр боржників, з метою встановлення факту сплати ОСОБА_3 компенсації за майно, право на яке реєстратором було вирішено припинити.

Відтак, оскільки ОСОБА_3 не сплатила грошову компенсацію на належне ОСОБА_1 нерухоме майно, вона не вважається правонабувачем на нього та не є належним заявником для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на вищевказану нерухомість.

З наведених підстав позивач уважає рішення державного реєстратора протиправними та такими, що підлягають скасуванню та просить адміністративний позов задовольнити в повному обсязі (арк. спр. 1-3).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2023 року в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовлено та позовну заяву залишено без руху (арк. спр. 24-25).

На адресу суду 17 жовтня 2023 року надійшло клопотання позивача про усунення недоліків позовної заяви та додано квитанцію про сплату судового збору (арк. спр. 27)

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (арк. спр. 30).

Від Департаменту державної реєстрації Луцької міської ради 30 жовтня 2023 року надійшла заява де зазначається, що Департаменту державної реєстрації Луцької міської ради не може бути відповідачем у справі, оскільки не є юридичною особою, а також не є суб`єктом владних повноважень (арк. спр. 37-38).

До суду 27 листопада 2023 року надійшла заява позивача про заміну первісного відповідача на належного (арк. спр. 42).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2023 року задоволено заяву позивача та здійснено заміну неналежного відповідача - Департамент державної реєстрації Луцької міської ради на належного – Виконавчий комітет Луцької міської ради (далі – відповідач 1) (арк. спр. 43-44).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2023 року залучено до участі у справі як співвідповідача – державного реєстратора Гейзера Сергія Анатолійовича (далі – відповідач 2, ОСОБА_4 , державний реєстратор) (арк. спр. 45-46).

У відзиві на позовну заяву від 12 грудня 2023 року відповідач 2 позовні вимоги не визнав, мотивуючи тим, що відповідно до норм чинного законодавства, на підставі заяви ОСОБА_3 та доданого до неї рішення суду, державним реєстратором проведено державну реєстрацію припинення права власності позивачки на 1/4 частку земельної ділянки з кадастровим номером 0721882703:02:001:0232.

Повідомляє, що частиною другою статті 365 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Зазначає, що чинним законодавством, в сфері державної реєстрації прав, не встановлено обов`язку державного реєстратора перевіряти виконання рішення суду в частині внесення вартості майна на депозитний рахунок суду чи на стягнення грошової компенсації.

Враховуючи наведене, уважає рішення державного реєстратора законним та прийнятим у відповідності до норм чинного законодавства, просить в задоволенні позову відмовити (арк. спр. 53-55).

У відповіді на відзив, які надійшли до суду 18 грудня 2023 року, позивачка підтримала позицію, висловлену у позовній заяві та додала, що ОСОБА_4 був зобов`язаний відмовити у здійсненні реєстраційних дій у зв`язку із поданням заяви неналежним заявником, а саме ОСОБА_3 , та наявністю в останньою непогашеної заборгованості, у вигляді несплати ОСОБА_1 компенсації за нерухоме майно (арк. спр. 93-101).

У своїх запереченнях від 25 грудня 2023 року відповідач 2 зазначає, що реєстраційні дії на підставі судових рішень проводяться виключно на підставі рішень, отриманих у результаті інформаційної взаємодії Державного реєстру прав та Єдиного державного реєстру судових рішень, без подачі відповідної заяви заявником у відповідності до статті 311 Закону України від 01 липня 2004 року №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав нерухоме майно та їх обтяжень» (далі – Закон №1952-IV).

Вказує, що на даний час інформаційну взаємодію між Державним реєстром речових прав на нерухоме майно та Єдиним державним реєстром судових рішень не запроваджено, а тому ОСОБА_3 , з метою виконання рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 14 грудня 2022 року у справі №158/541/22 мала право подати заяву про припинення права власності та є належною особою-заявником (арк. спр. 109-111).

У додаткових поясненнях від 27 грудня 2023 року позивачка вказує, що у відповідності до пункту 3 частини першої статті 2 Закону №1952-IV ОСОБА_3 не є заявником, що вказує на очевидність неправомірних дій з боку державного реєстратора та просить позов задовільнити (арк. спр. 113-118).

Інших заяв по суті справи, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України (далі – КАС України) до суду не надходило.

Суд перевіривши доводи позивача та відповідача 2 у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, приходить висновку, про закриття провадження у справі з огляду на таке.

Згідно з частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пунктів 1-2 частини першої статті четвертої КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Згідно з пунктом 10 частини другої статті 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Згідно із частиною першою статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Таким чином, визнання незаконними рішень суб`єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Публічно-правовим є, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин одна щодо іншої не є рівноправними і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншій стороні певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. Ці функції суб`єкт владних повноважень повинен виконувати саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Так, до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник, зокрема, між двома суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, в яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта, а останній відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень (висновок Великої Палати Верховного Суду, сформульований у постанові від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17 та підтриманий постановою Верховного Суду від 26 жовтня 2023 року у справі №240/3941/19).

Предметом позову у цій справі є рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на частку земельної ділянки площею 0,0617 га, кадастровий номер 0721882703:02:001:0233, №68377753 площею 0,2499 га, кадастровий номер 0721882703:02:001:0232 та №68377950 про припинення права власності ОСОБА_2 на частку житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані, зокрема, тим, що державним реєстратором протиправно зареєстровано право власності на наведену вище нерухомість за заявою ОСОБА_3 на підставі рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 14 грудня 2022 року у справі №158/541/22.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону №1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За загальним правилом державна реєстрація прав проводиться будь-яким державним реєстратором за заявами у сфері державної реєстрації прав (абзац четвертий частини п`ятої статті 3 Закону №1952-IV).

Тобто державна реєстрація прав проводиться державним реєстратором не з власної ініціативи, а на підставі відповідної заяви, поданої зацікавленою особою. Відносини у сфері державної реєстрації речового права виникають між суб`єктом звернення за такою послугою та суб`єктом, уповноваженим здійснювати відповідні реєстраційні дії.

Слід зазначити, що наслідки вирішення цієї справи безпосередньо впливають на зміст і стан речового права ОСОБА_3 .

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18), якщо позивач не був заявником стосовно оскаржених ним реєстраційних дій, які були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, також вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорюване рішення, здійснено оспорюваний запис. Належним відповідачем у таких справах є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої внесений аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; участь у справі державного реєстратора як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні прав) не змінює характеру цього спору на адміністративний.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 жовтня 2023 року у справі №240/3941/19.

Враховуючи викладене, суд вважає, що спір у цій справі не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів, адже з огляду на характер спору, його суб`єктний склад, а також предмет і підстави заявлених вимог його слід вирішувати за правилами ЦПК України в порядку цивільного судочинства.

Згідно пункту 1 частини першої статті 238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

У відповідності до вимог статті 239 КАС України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Щодо повернення позивачу сплачений судовий збір.

Згідно положень частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом).

Відтак, зважаючи на закриття провадження у справі в зв`язку з неналежністю розгляду позову в порядку адміністративного судочинства, сплачений судовий збір може бути повернуто позивачу за ухвалою суду в разі звернення з відповідним клопотанням.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що  розгляд даної справи віднесено до юрисдикції загального суду за правилами цивільного судочинства.

Керуючись статтями 19- 20, 29- 30, 238-239, 241, 248, 256 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Провадження за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Виконавчого комітету Луцької міської ради (43025, місто Луцьк, вулиця Богдана Хмельницького, 19, ідентифікаційний код юридичної особи 04051327) державного реєстратора Гейзера Сергія Анатолійовича (43025, місто Луцьк, проспект Волі, 8, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) про визнання протиправним та скасування рішення – закрити.

Роз`яснити позивачу, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції загального суду за правилами цивільного судочинства.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя                                                                                                    В.І. Смокович

Повний текст судового рішення складено та підписано 11 березня 2024 року.