ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2019 рокуЛьвів№ 857/6355/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді                                                 Багрія В. М.,  

суддів                                                                      Курильця А. Р., Старунського Д. М.,

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 травня 2019 року (рішення ухвалено у м. Івано-Франківську судом у складі головуючого судді Григорук О. Б.) у справі № 300/345/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Краснянської сільської ради Рожнятівського району Івано-Франківської області про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Краснянської сільської ради Рожнятівського району Івано-Франківської області про визнання протиправним та скасування рішення.

Позивачка  просила визнати протиправним та скасувати рішення 23-тьої сесії Краснянської сільської ради сьомого демократичного скликання № 215-23/2018 від 12.12.2018 «Про розгляд звернення гр. ОСОБА_1 № О-113».

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 травня 2019 року позивачці  в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції оскаржила ОСОБА_1 , подавши на нього апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначає, що додані позивачем до заяви про безоплатну передачу земельної ділянки дані геодезичних вишукувань проведені спеціалізовано організацією і відповідають Генеральному плану забудови села та схемам землеустрою. Відповідач у рішенні про розгляд звернення позивача не вказує,  в чому саме полягає невідповідність графічних матеріалів, доданих позивачем до заяви, земельному законодавству та Генеральному плану забудови села.

Апелянт вважає, що постанова Рожнятинського районного суду Івано-Франківської області від 30.10.2012 та рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.01.2019, на які посилається суд першої інстанції в оскарженому рішенні суду, не відносяться до предмета спору у даній справі.

На думку апелянта, судом першої інстанції неправильно застосована норма матеріального права, а саме частина 7 статті 118 Земельного кодексу України, оскільки  цією правовою нормою не передбачена така підстава відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою як невідповідність графічних матеріалів,  доданих до заяви схемі виносу земельної ділянки в натурі.

Апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити.

Оскільки усі учасники справи в судове засідання не прибули, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, вважаючи, що  таку  може бути вирішено на підставі наявних в ній доказів.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги,  апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Відмовляючи позивачу в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Краснянської сільської ради № 6-40/2010 від 28.10.2010 ОСОБА_1 уже надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,13 га в урочищі «Біля пам`ятника» із земель запасу сільської ради для ведення особистого селянського господарства згідно поданої нею заяви. Решта землі в даному урочищі використовується під заїзну дорогу до земельних ділянок суміжних землекористувачів. Земельна ділянка площею 0.13 га в урочищі «Біля пам`ятника» межує із об`єктами: пам`ятник загиблим воїнам у роки Другої світової війни, автобусна зупинка, для обслуговування яких також використовується частина землі. Таким чином, відповідач не мав можливості надати позивачу дозвіл на виготовлення проекту землеустрою на земельну ділянку розміром 0.23 га.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції та, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, враховує таке.

У справі встановлено, що 6.11. 2018 позивачка звернулась до Краснянської сільської ради Рожнятівського району Івано-Франківської області із заявою № О-113 про безоплатну передачу земельної ділянки у власність та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,2330 га в урочищі «Біля пам`ятника» в селі Красне Рожнятівського району Івано-Франківської області.

За результатом розгляду заяви № О-113 Краснянська сільська рада Рожнятівського району Івано-Франківської області прийняла рішення № 215-23/2018 від 12.12.2018 «Про розгляд звернення гр. ОСОБА_1 № О-113», згідно якого позивачці відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства в урочищі «Біля пам`ятника» у с. Красне у зв`язку з тим, що подані графічні матеріали не відповідають вимогам земельного законодавства, Генерального плану села, схемам землеустрою. Даним рішенням позивачу також рекомендовано розробити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,13 га в урочищі «Біля пам`ятника» із земель запасу сільської ради, для ведення особистого селянського господарства на підставі рішення Краснянської сільської ради № 6-40/2010 від 28.10.2010.

За змістом положень статті 122 Земельного кодексу України (далі – ЗК України) вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або в користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Зокрема, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або в користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно із частинами 6, 7 статті 118 ЗК України передача безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства здійснюється на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Як установлено частиною 9 статті 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду (частина 10 статті 118 ЗК України).

Суть спірних правовідносин між сторонами полягає у оспорюванні правомірності прийнятого Краснянською сільською радою рішення про відмову позивачці у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства.

Апеляційний суд звертає увагу на те,   що позивачка в своєму позові не порушує питання щодо визнання за нею права власності на земельну ділянку, а заявляє вимоги про визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень, яке перешкоджає їй в реалізації законодавчо закріпленого права на безоплатне отримання земельної ділянки у власність. Приватний інтерес ОСОБА_1 на час звернення до суду з цим адміністративним позовом відсутній і може виникнути лише після реалізації її права на безоплатне отримання земельної ділянки.

Крім того, апеляційний суд вважає, що ОСОБА_1 не набула права власності на спірну земельну ділянку і в установленому законом порядку не отримала свідоцтво про право власності на цю ділянку, оскільки Краснянська сільська рада рішення про передачу їй у власність земельної ділянки не приймала.

Враховуючи наведене, є підстави для  висновку, що виникнення спірних правовідносин обумовлено потенційно протиправними діями/рішенням відповідача при вирішенні питання, яке в силу законодавчих приписів належить до його виключної компетенції, а тому законність таких дій/рішень (бездіяльності) органу місцевого самоврядування, підлягає перевірці адміністративним судом.

Такий правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 371/957/16-а.

Перевіряючи правильність застосування судом першої інстанцій норм матеріального права при вирішенні спору по суті, апеляційний суд виходить з таких міркувань.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

На підставі частини 7 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється на замовлення громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Статтею 30 Закону України від 22 травня 2003 року № 858-IV «Про землеустрій» (далі Закон № 858-IV) передбачено, що погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому ЗК України, цим Законом.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України (частина 8 статті 118 цього Кодексу).

Згідно із частиною 9 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Частинами 10, 11 статті 118 ЗК України передбачено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Як видно з матеріалів справи, підставою для відмови позивачці у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою на земельну ділянку є не відповідність поданих графічних матеріалів вимогам земельного законодавства, Генеральному плану забудови села, схемам землеустрою.

Крім того, в рішенні Краснянської сільської ради від 12.12.2018 № 215-23/2018 перелічено причини,  через які земельна ділянка площею 0.2330 га не може бути передана у власність ОСОБА_1 , а саме: рішенням Краснянської сільської ради п`ятого демократичного скликання № 6-40/2010 від 28.10.2010 ОСОБА_1 уже надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,13 га в урочищі «Біля пам`ятника» із земель запасу сільської ради  для ведення особистого селянського господарства, згідно поданої нею заяви (графічні матеріали про бажане місце розташування земельної ділянки громадянкою не подавалися); проект землеустрою відповідно до даного рішення не розроблено; дане рішення сільською радою не скасовано; земельна ділянка площею 0,2330 га, вказана у графічних матеріалах, накладається на земельну ділянку, на яку уже надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою у 2010 році (0,13 га); частина землі в даному урочищі використовується під заїзну дорогу до земельних ділянок суміжних землекористувачів ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_3 ), дорога не зазначена у поданих графічних матеріалах; дана ділянка межує із об`єктами: пам`ятник загиблим воїнам у роки Другої світової війни, автобусна зупинка, для обслуговування яких теж використовується частина землі.

Судом встановлено, що рішенням Краснянської сільської ради № 6-40/2010 від 28.10.2010 ОСОБА_1 уже надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,13 га в урочищі «Біля пам`ятника» із земель запасу сільської ради, для ведення особистого селянського господарства, згідно поданої нею заяви.

Постановою Рожнятинського районного суду Івано-Франківської області від 30.10.2012 (яка набрала законної сили) позивачці відмовлено в скасуванні рішення Краснянської сільської ради № 6-40/2010 від 28.10.2010 про надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,13 га. Таким чином, рішення Краснянської сільської ради № 6-40/2010 від 28.10.2010 є чинним, однак позивачка не скористалась наданим дозволом на розроблення проекту землеустрою земельної ділянки площею 0,13 га.

Як видно з матеріалів справи, земельна ділянка площею 0,2330 га, на яку претендує позивачка, вказана у графічних матеріалах позивача, накладається на земельну ділянку, на яку позивачу уже надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою у 2010 році.

Схемою виносу земельної ділянки в натурі ОСОБА_1 в урочищі «Біля пам`ятника» по вул. АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства (а. с. 31) підтверджується, що у площу земельної ділянки 0.2330 га входить: земельна ділянка площею 0.13 га на яку позивачці уже надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою, частина землі в даному урочищі використовується під заїзну дорогу до земельних ділянок суміжних землекористувачів (дана дорога не зазначена у поданих позивачкою графічних матеріалах), частина земельної ділянки використовується для обслуговування пам`ятника загиблим воїнам у роки Другої світової війни, частина земельної ділянки використовується для обслуговування автобусної зупинки.

Виходячи з вищенаведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що Краснянська сільська рада не могла надати позивачці дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0.2330 га оскільки вільної земельної ділянки площею 0,2330 га в урочищі «Біля пам`ятника» в селі Красне немає.

Таким чином, оскаржене позивачкою рішення 23-тьої сесії Краснянської сільської ради сьомого демократичного скликання № 215-23/2018 від 12.12.2018 «Про розгляд звернення гр. ОСОБА_1 № О-113» є законним та обгрунтованим.

Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду першої інстанції прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з врахуванням усіх обставин, що мають значення для вирішення справи, тому підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Доводи апелянта, в силу наведеного, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,    

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 травня 2019 року у справі № 300/345/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. М. Багрій

судді А. Р. Курилець

Д. М. Старунський