КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

                                               Справа № 488/4145/18

Провадження № 2/488/463/19 р.

РІШЕННЯ

Іменем України

04.07.2019 року                                                   м. Миколаїв

      Корабельний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого по справі судді – Селіщевої Л.І.,

при секретарі – Тузові Р.О.,

       розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного Товариства «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 про захист прав споживача та визнання недійсним кредитного та іпотечного договорів, -

        в с т а н о в и в:

       У вересні 2018 року позивачка – ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ПАТ «УкрСиббанк», правонаступником якого є відповідач по даній справі – АТ «УкрСиббанк», та до ОСОБА_2 , в обґрунтування якого вказала наступне.

       07.02.2007 р. на прохання співвідповідача ОСОБА_2 вона уклала з АКІБ «УкрСиббанк» кредитний договір № 11114973000, за умовами якого банк зобов`язався надати 07.02.2007 р. кредит у розмірі 33 000 швейцарських франків, що в еквіваленті становить 134 096,33 грн., терміном користування до 08.02.2021 р., зі сплатою відсотків за користування у розмірі 8,990% річних. Зміст цього договору та його істотні умови були незрозумілими для позивачки. Крім цього, позивачка вказала, що між цими ж сторонами був підписаний додаток № 1 до вказаного кредитного договору, який був також незрозумілим для неї.

       07.02.2007 р. між АКІБ «УкрСиббанк» з однієї сторони та позивачкою та ОСОБА_2 з другої сторони був укладений договір іпотеки, за яким останні передали в іпотеку банку належну їм квартиру за АДРЕСА_1 .

       Позивачка зазначила, що в узгоджений сторонами кредитного договору строк, 07.02.2019 р., кредит не був виданий з технічних причин, а наступного дня відповідач ОСОБА_2 повідомив позивачку, що потреба в укладенні кредитного договору відпала, і вона виїхала до Російської Федерації на постійне проживання, з впевненістю, що договір не набув юридичної сили.

       В подальшому позивачка дізналась про наявність судового рішення про стягнення з неї заборгованості за кредитним договором та можливість звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позивачка зазначила, що вказані правочини порушують її права та законні інтереси через те, що кредитний договір був укладений з порушенням чинного законодавства, зокрема, шляхом введення її в оману, з використанням нечесної підприємницької практики та містить умови, що є несправедливими та створюють істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків і погіршують становище споживача. Також позивачка вказала, що банк не надав їй повної та достовірної інформації про сукупну вартість кредиту, реальну відсоткову ставку та інші істотні умови кредитного договору. Крім цього, позивачка вказала, що наслідком визнання кредитного договору недійсним є також визнання недійсним іпотечного договору, який був укладений на його забезпечення.

Посилаючись на таке, позивачка у своєму позові просила суд:

-визнати недійсним кредитний договір № 11114973000 від 07.02.2007 р., який був укладений між нею та АКІБ «УкрСиббанк» та застосувати наслідки недійсності правочину;

-визнати недійсним договір іпотеки від 07.02.2007 р., який був укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з однієї сторони та АКІБ «УкрСиббанк» з другої сторони, та був посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Горбуровим К.Є. за реєстр. № 210.

       Позивачка у судове засідання не з`явилася, подала заяву про слухання справи у її відсутність, позов підтримала та просила його задовольнити.

       Відповідач – ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, подав заяву про слухання справи у його відсутність та відзив, у якому визнав позовні вимоги у повному обсязі.

       Представник відповідача – АТ «УкрСиббанк» у судове засідання не з`явився, подав свій відзив, у якому заперечував проти позову у повному обсязі через цього безпідставність та необґрунтованість. Відзив відповідача долучений до матеріалів даної справи.

Дослідивши надані суду письмові докази, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

       Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Стаття 12 ЦПК України визначає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

       Згідно з частинами 1,3 статті 1054 ЦК за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Згідно зі статтею 526 ЦК зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

       Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК).

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди

з усіх істотних умов договору (частина 1 статті 638 ЦК).

       Із матеріалів справи вбачається, що 07.02.2007 р. між ОСОБА_1 (позичальник) та АКІБ «УкрСиббанк» (банк) був укладений Договір про надання споживчого кредиту № 11114973000, за умовами якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит у розмірі 33 000 швейцарських франків, що в еквіваленті становить 134 096,33 грн., терміном користування до 08.02.2021 р., та сплатою відсотків за користування у розмірі 8,990% річних (а.с. 10-21).

В забезпечення належного виконання зобов`язань за кредитним договором, 07.02.2007 р. між АКІБ «УкрСиббанк» (іпотекодержатель) і ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (іпотекодавці) був укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Горбуровим К.Є. за реєстр. № 210 (а.с. 22-25). Згідно цього договору іпотекодавці передали в іпотеку банку належну їм чотирикімнатну квартиру, загальною площею 80,60 кв.м., житловою площею 49,90 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

       В силу статті 3 ЦК України серед загальних засад цивільного законодавства міститься серед іншого, свобода договору. Принцип свободи договору деталізований у ст. 627 ЦК України, яка визначає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог справедливості та розумності.

       Відповідно до ч. З ст. 6 ЦК України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства впливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

       При цьому, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 1,3 ст. 203 ЦК України).

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Статтями 626-628 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, що діяла на час укладення оспорюваного договору) договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов`язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов`язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Частинами 2 та 4 ст. 11 цього ж Закону встановлені обов`язки кредитодавця про надання споживачу інформації про кредит та вимог змісту договору. Зокрема, перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про: особу та місцезнаходження кредитодавця; кредитні умови, зокрема: мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; форми його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов`язаннями споживача; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий; орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов`язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); строк, на який кредит може бути одержаний; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати детальнішу інформацію; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

Верховний Суд України у своїй постанові від 02.12.2015 року (справа №6-1341цс15) висловив правову позицію про те, що за змістом статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.

Аналізуючи доводи позивачки та надані нею письмові докази по справі, суд прийшов до висновку, що оспорювані нею договори були підписані сторонами, при їх укладенні були дотримані вимоги, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст.203 ЦК України. Крім цього, при укладенні кредитного договору сторонами були погоджені усі його істотні умови та додержано вимоги, необхідні для чинності правочину, а позичальник – ОСОБА_1 своїм особистим підписом засвідчила ознайомлення зі змістом укладеного правочину. Судовим розглядом встановлено також, що позивачка частково виконувала свої зобов`язання за кредитним договором, що підтверджується наявними у справі копіями квитанцій про сплату кредитних платежів.

Підстав, передбачених ст.ст. 203, 215 ЦК України, ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» для визнання оспорюваних договів недійсними, позивачка ОСОБА_3 не довела, чим не виконала свого процесуального обов`язку щодо доведення, встановленого ст.ст. 12,81 ЦПК України.

З урахуванням викладеного, суд вважає необхідним відмовити у задоволенні позову у повному обсязі

       Керуючись ст.ст. 12, 13, 258-259, 264-265, 268, 354 ЦПК України, суд,-

Вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного Товариства «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 про захист прав споживача та визнання недійсним кредитного та іпотечного договорів – відмовити.

       Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення. У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін:

Позивач – ОСОБА_1 , АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач – ОСОБА_2 , АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач – Акціонерне Товариство Комерційний Банк «УкрСиббанк», 04070 м. Київ, вул. Андріївська 2/12, код ЄДРПОУ 09807750.

Суддя Л.І. Селіщева