Справа № 346/6602/16-ц

Провадження № 22-ц/4808/931/19

Головуючий у 1 інстанції Бирич Н. В.

Суддя-доповідач Ясеновенко

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2019 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої   Ясеновенко Л.В.,

суддів:  Пнівчук О.В., Томин О.О.,

секретаря  Турів О.М.,

  з участю   ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за скаргою ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Коломийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Микицея Василя Дмитровича щодо повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, за апеляційною скаргою ПАТ КБ «ПриватБанк» на ухвалу Коломийського міськрайонного суду, постановлену у складі судді Бирич Н.В. 22 вересня 2017 року в м. Коломиї,

в с т а н о в и в :

22.08.2017 року ОСОБА_1 подав до суду скаргу на дії головного державного виконавця Коломийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ в Івано-Франківській області Микицея В.Д. щодо повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання.

У скарзі зазначив, що ухвалою Коломийського міськрайонного суду від 10.05.2017 року залишено без задоволення заяву про перегляд заочного рішення та 15.06.2017 року судом видано виконавчі листи на виконання заочного рішення Коломийського міськрайонного суду від 15 березня 2017 року про стягнення з Коломийського відділення №1 Івано-Франківської філії Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» на його користь коштів в сумі 2758,63 євро за договором банківського вкладу "Стандарт" та 3000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Виконавчі листи ним було пред`явлено для примусового виконання до Коломийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ в Івано-Франківській області. Однак 04.07.2017 року головним державним виконавцем Микицеєм В.Д. їх було повернуто стягувачу без прийняття до виконання в зв`язку з тим, що вони не відповідають вимогам до виконавчого документу, а саме: відсутній ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та реквізити рахунків боржника.

Посилався на те, що норми Закону України «Про виконавче провадження» надають право державному виконавцю при здійсненні виконавчого провадження з метою захисту інтересів стягувача безоплатно одержувати необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, зокрема, й конфіденційну. Також ним у заяві про відкриття виконавчого провадження вказані всі відомості, яких достатньо для відкриття виконавчого провадження та виконання судового рішення.

На підставі наведеного ОСОБА_1 просив: визнати дії головного державного виконавця Коломийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ в Івано-Франківській області Микицея В.Д. щодо повернення виконавчого документа без прийняття до виконання – неправомірними; зобов`язати головного державного виконавця Коломийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ в Івано-Франківській області Микицея В.Д. відкрити виконавче провадження по виконанню рішення суду в цивільній справі № 346/6602/16-ц та виконати ухвалу суду.

Ухвалою Коломийського міськрайонного суду від 22 вересня 2017 року поновлено строк на звернення зі скаргою та скаргу задоволено частково.

Постановлено визнати неправомірними дії головного державного виконавця Коломийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ в Івано-Франківській області Микицея В.Д. щодо повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання.

Зобов`язано головного державного виконавця Коломийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ в Івано-Франківській області Микицея В.Д. відкрити виконавче провадження по виконанню рішення суду в цивільній справі № 346/6602/16-ц.

В решті скарги відмовлено.

Ухвала суду мотивована тим, що наведені заявником підстави пропуску строку суд вважає поважними та підтвердженими доказами, положення Закону України «Про виконавче провадження» надають право державному виконавцю при здійсненні виконавчого провадження з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, зокрема й конфіденційну, зобов`язують державного виконавця використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Також судом зазначено, що відсутність у виконавчому листі ідентифікаційного номера боржника не є підставою для відмови державним виконавцем у відкритті виконавчого провадження, що узгоджується з правовою позицією висловленою в Постанові Верховного Суду України від 25 червня 2014 року № 6-62цс14.

У апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» посилається на незаконність ухвали суду.

Вказує на неврахування судом при прийнятті рішення положень ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», які встановлюють вимоги до виконавчого документа, зокрема щодо зазначення у виконавчому документі ідентифікаційного коду юридичної особи, та положень п. 2 ч. 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, де зазначається, що повинен враховувати державний виконавець при перевірці виконавчого документа на відповідність вимогам закону.

Крім того, зазначає, що судом невірно застосовано норми Закону України «Про виконавче провадження», а саме статтю 6, яка не містить обов`язків державного виконавця та статтю 18, яка не встановлює вимоги до виконавчого документа.

Також апелянт, з посиланням на вимоги ч. 1 ст. 14, ст. 15  ЗУ «Про виконавче провадження», ст. 95 ЦК України, вважає, що філія ПАТ КБ «ПриватБанк» не може бути стороною у виконавчому провадженні, оскільки боржником є тільки фізична чи юридична особа, а філія не є юридичної особою.

Просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

ОСОБА_1 та Коломийський міськрайонний відділ державної виконавчої служби ГТУЮ в Івано-Франківській області правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.

В судовому засіданні ОСОБА_1 апеляційну скаргу не визнав.

Представники ПАТ КБ «ПриватБанк» та Коломийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про місце і час розгляду справи.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив про розгляд справи за їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з таких підстав.

Згідно ч.1 ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ч.2 ст.451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

З матеріалів справи вбачається, що заочним рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 15 березня 2017 року задоволено позов ОСОБА_1 до Коломийського відділення № 1 Івано-Франківської філії ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення виплат за договором банківського вкладу «Стандарт» та стягнуто з Коломийського відділення № 1 Івано-Франківської філії ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 2 758,63 євро, а також 3000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Ухвалою Коломийського міськрайонного суду від 10 травня 2017 року заяву представника ПАТ КБ «ПриватБанк» про перегляд заочного рішення у даній справі залишено без задоволення.(а.с.3-5)

15 червня 2017 року Коломийським міськрайонним судом на виконання рішення від 15 березня 2017 року видано виконавчі листи (а.с. 8-9), які ОСОБА_1 пред`явив до Коломийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ в Івано-Франківській області для примусового виконання, подавши заяву про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до виданих судом виконавчих листів боржником зазначено Коломийське відділення № 1 Івано-Франківської філії ПАТ КБ «ПриватБанк».

04 липня 2017 року головний державний виконавець Коломийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ в Івано-Франківській області Микицей В. Д. повернув виконавчі листи стягувачу без прийняття до виконання у зв`язку з тим, що вони не відповідають вимогам до виконавчого документа, а саме: не зазначені ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та реквізити рахунків боржника, що підтверджується копією повідомлень про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 04.07.2017 №21676 та №21679 (а.с. 6,7).

Повідомлення отримані стягувачем 18 липня 2017 року, про що свідчить лист начальника ЦПЗ № 3 ПАТ «Укрпошта» від 19.09.2017 (а.с. 30).

Відповідно до вимог ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Стаття 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює обов`язки і права виконавців. Зокрема, виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом та має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

Отже, державний виконавець наділений повноваженнями щодо отримання необхідної для виконання рішення суду інформації, в тому числі відомостей щодо боржника, тому відсутність у виконавчому листі ідентифікаційного номера та реквізитів рахунків боржника не є підставою для відмови у прийнятті до виконання виконавчого документа та перешкодою для вчинення виконавчих дій. Така правова позиція висловлена в Постанові Верховного Суду України від 25 червня 2014 року № 6-62цс14.

Також судом встановлено, що Коломийське відділення № 1 Івано-Франківської філії ПАТ КБ «ПриватБанк», яке зазначено боржником у виконавчих листах, має статус структурного підрозділу юридичної особи - ПАТ КБ «ПриватБанк», що підтверджується Положенням на підставі якого воно діє. Відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань щодо ПАТ КБ «ПриватБанк», єдиним акціонером банку, якому належить 100% акцій банку, є держава в особі Міністерства фінансів України.

Положення ч. 2 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» визначають, що боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Відповідно до вимог ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, розміщені на його рахунках і на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи. У разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з цивільного обороту, або обмежено оборотоздатного майна, майна, на яке не може бути звернено стягнення), незалежно від того, хто фактично використовує таке майно.

Закон України «Про виконавче провадження» та Інструкція з організації примусового виконання рішень не надають виконавцю повноважень щодо перевірки наявності у боржника, вказаного у виконавчому документі, статусу юридичної особи при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження чи вирішенні питання про повернення виконавчого листа стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання.

За таких обставин доводи апелянта про те, що філія не є особою на яку покладається обов`язок щодо виконання рішення є безпідставними, відповідно відсутні підстави для скасування ухвали суду з цих мотивів.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував, що коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання.

У справі "Юрій ОСОБА_2 Іванов проти України" суд ще раз повторив своє твердження, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін, саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вимог Конвенції.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а тому підстав для скасування ухвали суду немає.

Враховуючи вищенаведене та положення ст. 375 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду – без змін.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України.

Частинами 1 та 2 зазначеної статті встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст.374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» залишити без задоволення, а ухвалу Коломийського міськрайонного суду від 22 вересня 2017 року – без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча         Л.В. Ясеновенко

Судді:          О.В. Пнівчук

          О.О. Томин

Повний текст постанови складено 18 липня 2019 року.