ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3783/19 Справа № 183/5552/17 Суддя у 1-й інстанції - Сорока О. В. Суддя у 2-й інстанції - Каратаєва Л. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2019 року                                                                м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого – Каратаєвої Л.О.

суддів – Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М.,

за участю секретаря судового засідання – Лященко С.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 серпня 2018 року по справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

                                В С Т А Н О В И Л А:

       01.11.2017 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором б/н від 31.10.2007 року у розмірі 38366,37 грн., яка складається з 14849,52 грн. - заборгованості за кредитом, 7645,49 грн. - заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 13806,29 грн. – пені за користування кредитом, 250,00 грн. - штрафу (фіксована частина), 1815,07 грн. - штрафу (процентна складова) та стягнути судові витрати (а.с.2-4).

       Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 серпня 2018 року у задоволенні позову АТ КБ « ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором — відмовлено (а.с.161-165).

Не погодившись з рішенням суду, АТ КБ «ПриватБанк» звернулося з апеляційною скаргою. Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що ОСОБА_1 не надано доказів того, що нею було своєчасно повідомлено Банк про незаконне використання картки. (а.с.168-171).

       Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.

       Судом першої інстанції встановлено, що між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений договір № б/н від 31.10.2007 року, відповідно до якого відповідач отримала кредит у розмірі 500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2% на місяць із щомісячною комісією 1% на суму заборгованості за кредитом (а.с.11, 12, 13-27).

       Умовами і правилами надання банківських послуг передбачено, що відповідач зобов`язаний погашати заборгованість за кредитом, процентами за його користування, по перевитратам платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором. Крім того, що при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов`язань, передбачених вказаним договором більше ніж на 30 днів, позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф у розмірі 250,00 грн. + 5% від суми позову.

       Звертаючись до суду із даним позовом, АТ «КБ «ПриватБанк» вказувало на те, що у встановлені договором строки відповідач зобов`язання не виконала, у зв`язку з чим, станом на 18.10.2017 року, виникла заборгованість у розмірі 38366,37 грн., яка складається з 14849,52 грн. - заборгованості за кредитом, 7645,49 грн. - заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 13806,29 грн. – пені за користування кредитом, 250,00 грн. - штрафу (фіксована частина), 1815,07 грн. - штрафу (процентна складова).

       Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 31.10.2007 року по 18.10.2017 року користувалася кредитними коштами, сплачувала заборгованість за кредитом та відсотки за його користування та інші платежі (а.с. 5-8, 9-10).

       Встановлено, що починаючи з 05.08.2016 року з рахунку ОСОБА_1 зафіксовано зняття кредитних коштів у розмірі 2800,00 грн., на які в подальшому було здійснено відповідні нарахування згідно з кредитним договором (а.с.69).

       15.08.2016 року за заявою ОСОБА_1 Новомосковським ВП ГУНП України в Дніпропетровській області до ЄРДР за № 12016040350003393 було внесено відомості про вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, та розпочато досудове розслідування за фактом того, що 06.08.2016 року невідома особа шляхом шахрайських дій заволоділа грошовими коштами з банківської картки ПАТ «КБ «ПриватБанк».

       З повідомлення Новомосковського ВП ГУНП у Дніпропетровській області від 26.04.2017 року № 50/4/2130 вбачається, що проведеними заходами встановити невідому особу, яка шахрайським шляхом заволоділа грошовими коштами не виявилося можливим.

       Згідно повідомлення Новомосковського ВП ГУНП у Дніпропетровській області від 06.02.2018 року № 2/3-1 було змінено підслідність у кримінальному провадженні № 12016040350003393 і воно направлено для проведення розслідування до Шевченківського ВП в м. Київ ГУНП в Київській області.

        Відмовляючи позивачу у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, виходив з того, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила правоохоронні органи про вчинений злочин та позивача про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, в межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, дійшов висновку, що відповідач не несе відповідальності за таку платіжну операцію.

       Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

       Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

       Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

       Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

       Відповідно до положень ст.1073 ЦК України, у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

       Згідно з п. 37.2 ст. 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов`язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.

       Відповідно до п. 7, 8 Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використання, затвердженого постановою правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705, емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором. Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу. Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок.

       Доводи апеляційної скарги, що суду не надано доказів того, що відповідачем було своєчасно повідомлено Банк щодо незаконного використання картки, колегія суддів не бере до уваги, з огляду на наступне.

       Як вбачається судом першої інстанції встановлено, що користувач при виявленні списання коштів повідомила Банк, тобто виконала вимоги розділу VI Положення «Про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого Постановою Правління НБУ від 05.11.2014 № 705, за змістом якого користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які не виконувались користувачем.

       З розрахунку заборгованості за договором, укладеним з ОСОБА_1 вбачається, що заборгованість розрахована за період, починаючи з 31.10.2007 року по 18.10.2017 року, за період що включає зняття в результаті шахрайських дій, з кредитної карти, що належить відповідачу по справі, коштів в сумі 8000 гривень.

       При вирішенні спору, колегія суддів враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 13.05.2015 року у справі № 6-71цс15, яка врахована також Верховним Судом в постановах від 12.02.2018 року № 127/23496/15-ц, та від 20.06.2018 року № 691/699/16-ц.

       Отже, встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, в межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

       Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

       Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

       За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволенню.

       Що стосується судових витрат понесених апелянтом, то колегія суддів їх не переглядає, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.

       На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

       Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - залишити без задоволення.

       Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 серпня 2018 року — залишити без змін.

       Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до чинного законодавства.

       Судді: