ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3008/19 Справа № 188/672/17 Суддя у 1-й інстанції - Ніколаєва І. К. Суддя у 2-й інстанції - Каратаєва Л. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2019 року                                                                м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого – Каратаєвої Л.О.

суддів – Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М.,

за участю секретаря судового засідання – Лященко С.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 11 вересня 2018 року по справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

                                В С Т А Н О В И Л А:

       29 травня 2017 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором б/н від 27.02.2014 року загальною сумою 29 743, 31 грн. та стягнути судові витрати (а.с.2-3).

       Рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 11 вересня 2018 року у задоволенні позову АТ КБ « ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості — відмовлено (а.с.226-228).

Не погодившись з рішенням суду, АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з апеляційною скаргою. Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що при винесенні рішення судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, недостатньо повно досліджені письмові докази та дійсні обставини справи (а.с.234-238).

       Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.

       Судом першої інстанції встановлено, що звертаючись до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором від 27.02.2014 року, АТ КБ «ПриватБанк» на підтвердження своїх позовних вимог надало суду анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк» від 21.04.2011року (а.с.5), розрахунок заборгованості за договором б/н від 27.02.2014 року станом на 16.05.2017 року (а.с.190), генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт б/н від 27.02.2014 року (а.с.6), витяг з Умов та правил надання банківських послуг(а.с.7-30).

       Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів у розумінні вимог ст.77, 78 ЦПК України на підтвердження умов укладеного між сторонами кредитного договору.

       Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

       Відповідно до ч.1 ст. 1054 та ч.1 ст. 1055 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

       Згідно до ч.1 ст. 627 та ч.1 ст. 628 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

       Вимогами ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

       Відповідно до ч.1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

       За змістом ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

       Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

       Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

       Частинами 1, 2 ст. 1056 ЦК України встановлено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною; тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

       За приписами ч. 1 та 3 ст. 1049 ЦК України встановлений обов`язок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

       Згідно анкети-заяви б/н від 21.04.2011 року ОСОБА_1 ознайомившись із Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, виявив бажання оформити на своє ім`я картку, і зазначено види банківських послуг: карта «Універсальна», пенсійна карта, картка «Gold», зарплатна карта, ідентифікація з паспортом, дебетова особиста карта, ощадкнижка (депозит). Однак, в жодній з граф немає відмітки про те, якою послугою бажає скористатись ОСОБА_1 , яку картку просить оформити на його ім`я (а.с.5).

       В анкеті-заяві також зазначено, що він згодний з тим, що заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становлять між ним та банком договір про надання банківських послуг. Він ознайомився з договором про надання банківських послуг до його укладення і погодився з його умовами. Зобов`язався виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті ПриватБанку (а.с. 5).

       Також, у бланку анкети-заяви передбачено зазначення позичальником бажаного кредитного ліміту за платіжною карткою кредитка «Універсальна/Gold», однак відповідна графа не заповнена.

       Відповідно до наданого розрахунку заборгованості за кредитним договором б/н від 21.04.2011 року станом на 16.05.2017 року, становить 29 743, 31 грн., яка складається з наступного:- 10274 гривен 61 копійка - заборгованість за кредитом;- 5248 гривен 18 копійок – заборгованість по відсоткам за користування кредитом;- 12740 гривен 38 копійок - заборгованість за пенею та комісією; -1480 гривен 14 гривен-штраф відповідно до п. 2.2 Генеральної угоди.

       Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

       Згідно ч. 1 ст. 77, ч. 2 ст. 78, ст. 79, ч. 1 ст. 80 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

       Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

       Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

       Враховуючи те, що анкета-заява не містить даних про те, якою послугою мав намір скористатись позичальник, та яку картку просив оформити на своє ім`я, не містить зазначений бажаний кредитний ліміт, а також, який саме вид платіжної картки ПАТ КБ «ПриватБанк» видало ОСОБА_1 відповідно до його заяви від 21.04.2011 року, та який кредитний ліміт йому встановлено ПАТ КБ «ПриватБанк», не містить істотних умов договору (базову процентну ставку, порядок погашення кредиту, пільговий період та інше), тому апеляційний суд приходить до висновку про недоведеність позовних вимог.        

       Також, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів про те, з якими умовами та правилах надання банківських послуг погодився відповідач, оскільки відсутність підпису відповідача надає можливість банку надавати умови в будь-якій редакції та стверджувати, що зазначені умови погоджені з відповідачем.

       Крім того, розрахунок заборгованості, що наданий позивачем, відображає вказані дані лише з моменту укладання Генеральної угоди. Позивачем не надані виписки по рахунках по кредитному договору у період з 21.04.2011 року по 26.02.2014 року, та відповідні докази отримання відповідачем грошових коштів.

       Відповідно до змісту ч. 1 ст. 1050 ЦК України з урахуванням ст. 526, 527, 530 ЦК України, банк повинен довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та відповідно, на умовах встановлених договором.

       Однак банком це зроблено не було, внаслідок чого суд першої інстанції дійшов вірного висновку, про відсутність належних та допустимих доказів для задоволення позовних вимог.

       Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають. Формальні посилання на неправильне дослідження і оцінку наданих суду доказів, колегія суддів відхиляє, оскільки суд апеляційної інстанції не наділений правом переоцінки доказів, що були досліджені судом першої інстанції та яким надана оцінка у відповідності до вимог ЦПК.

       Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

       Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

       За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволенню.

       Що стосується судових витрат понесених апелянтом, то колегія суддів їх не переглядає, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.

       На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

       Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - залишити без задоволення.

       Рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 11 вересня 2018 року — залишити без змін.

       Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до чинного законодавства.

       Судді: