Справа № 420/3267/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2019 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Харченко Ю.В. розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання незаконним Рішення від 20.05.2019р. №123 щодо відмови у призначенні пенсії за вислугу років, зобов`язання призначити пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб",-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просить суд визнати незаконним Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 20.05.2019р. №123 щодо відмови у призначенні пенсії за вислугу років, зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ОСОБА_1 має відповідний страховий стаж, а саме 25 років 4 місяці, який складається з: - у період з 31 липня 1989року по 30 червня 1994року навчання в Українській Державній Академії зв`язку; у період з 02.10.1995року по 31.12.1996року праця у відділенні урядового зв`язку Управління СБ України в Одеській області; у період з 02.01.1997року по 31.12.2015року проходження військової служби в Службі безпеки України та служби за контрактом осіб начальницького складу в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України; 07.12.2015року наказом Управління Держспеззв`язку ОСОБА_1 звільнено у зв`язку із скороченням штатів; у період з 01.02.2016року по 10.01.2017року перебував на обліку в Центрі зайнятості Суворовського району м.Одеси. У зв`язку з чим, на думку позивача, він набув право на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Крім того, позивач зазначає, що він припинив проходження військової служби не за власним бажанням, а з причин, які від ОСОБА_1 не залежали.

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області з позовними вимогами не погоджується, та вважає їх необґрунтованими з підстав, викладених у письмовому відзиві на позовну заяву (вхід.№21985/19 від 19.06.2019р.,), наголошуючи, зокрема, що згідно з поданням Управління Держспецзв`язку в Одеській області про призначення пенсії за вислугу років від 10.05.2019р. №40/08-493, поданим на виконання Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01.04.2019р. по справі №420/6501/18, та наданих копій документів, на день звільнення зі служби - 31.12.2015р. позивач - ОСОБА_1 досяг 43-річного віку, у зв`язку з чим, на думку відповідача, законодавчо передбачені підстави для призначення позивачу пенсії за вислугу років, відсутні.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 03.06.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду, та відкрито загальне позовне провадження у справі №420/3267/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання незаконним Рішення від 20.05.2019р. №123 щодо відмови у призначенні пенсії за вислугу років, зобов`язання призначити пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Ухвалою суду від 18.07.2019р., з урахуванням положень п.3 ч.2 ст.183 КАС України, закрито підготовче провадження по справі №420/3267/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання незаконним Рішення від 20.05.2019р. №123 щодо відмови у призначенні пенсії за вислугу років, зобов`язання призначити пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Відповідно до ч.3 ст.194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, а також те, що від повноважних представників позивача - ОСОБА_1 , та відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до суду надійшли заяви (від 10.07.2019р. вхід.№24665/19, від 21.06.2019р. вхід.№22355/19) про розгляд справи без їх участі, розгляд даної адміністративної справи, з урахуванням приписів ч.3 ст.194 КАС України, здійснюється в порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.

Як встановлено судом, та вбачається з матеріалів справи, за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 08.05.2019р. щодо призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області винесено Рішення про відмову в призначенні пенсії №123 від 20.05.2019р., у якому зазначено, що згідно з поданням Управління Держспецзв`язку в Одеській області про призначення пенсії за вислугу років від 10.05.2019р. №40/08-493, поданим на виконання Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01.04.2019р. по справі №420/6501/18, та наданих копій документів, на день звільнення зі служби - 31.12.2015р. позивач - ОСОБА_1 досяг 43-річного віку, у зв`язку з чим, на думку відповідача, законодавчо передбачені підстави для призначення позивачу пенсії за вислугу років, відсутні.

Не погодившись з означеним Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову в призначенні пенсії №123 від 20.05.2019р., позивач - ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з даною позовною заявою.

Так, на думку суду, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання незаконним Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 20.05.2019р. №123 щодо відмови у призначенні пенсії за вислугу років, зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", задоволенню не підлягають, з урахуванням наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зокрема, як встановлено судом, та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01.04.2019р. по справі №420/6501/18, котре набрало законної сили 03.05.2019р., адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним рішення Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Одеській області від 04.12.2018року про відмову у направленні до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області подання щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Зобов`язано Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Одеській області направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області подання про призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Судом з`ясовано, що у період з 31 липня 1989року по 30 червня 1994року ОСОБА_1 навчався в Українській Державній Академії зв`язку, що підтверджується наявними у матеріалах справи належним чином засвідченими копіями Диплому серії НОМЕР_1 від 20.06.1994р., та Виписки з заліково-екзаменаційної відомості від 20.06.1994р. №617.

Також, у період з 02.10.1995року по 31.12.1996року ОСОБА_1 працював у відділенні урядового зв`язку Управління СБ України в Одеській області, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією трудової книжки серії НОМЕР_2 від 29.12.2015р.

Відповідно до наявної у матеріалах справи належним чином засвідченої копії Військового квитка серії НОМЕР_5 від 27.09.1994р., ОСОБА_1 у період з 02.01.1997р. по 31.12.2015р. проходив військову службу в органах СБ України та службу за контрактом осіб начальницького складу в ДССЗ та ЗІ України.

07.12.2015р. Управлінням Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Одеській області винесено Наказ №29-ос "Про особовий склад", яким відповідно до Положення про проходження служби в Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2006р. №1828, підполковника Держспецзв`язку ОСОБА_1 - начальника сектору експлуатації засобів радіозв`язку, мобільних вузлів зв`язку 1 відділу, 31.12.2015р. звільнено зі служби за підпунктом 4 пункту 92 (у зв`язку із скороченням штатів) у запас Збройних Сил України з правом носіння форменого одягу, виключивши його зі списків особового складу з урахуванням часу на здачу справ і посади.

У вказаному Наказі Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Одеській області від 07.12.2015р. №29-ос "Про особовий склад" зазначено, що вислуга років станом на 31.12.2015р. складає: календарна 18 років 11 місяців 29 днів, навчання у ВНЗ 2 роки 5 місяців 15 днів, перебування на посадах, час роботи на яких зараховується до вислуги років для призначення пенсії 1 рік 2 місяці 29 днів, всього - 22 роки 8 місяців 13 днів.

Судом також з"ясовано, та вбачається з наявної у матеріалах справи копії трудової книжки серії НОМЕР_2 від 29.12.2015р., ОСОБА_1 у період з 01.02.2016р. по 10.01.2017р. перебував на обліку в Центрі зайнятості Суворовського району м.Одеси.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Умови призначення пенсії за вислугу років визначено статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», відповідно до пункту «б» якої пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" статті 1-2 цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999р. №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій.

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій військовослужбовців та прирівняних до них осіб зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини по їхньому пенсійному забезпеченню виникають не в момент звернення за призначенням пенсії, а в момент виникнення права на її призначення.

Аналогічна правова позиція викладена в Постановах Верховного Суду України від 10.02.2015р. у справі №21-630а14, від 01.07.2014р. у справі №21-244а14, та Верховного Суду від 30.01.2018р. у справі №539/3872/14-а.

Як встановлено судом, та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, на час звільнення зі служби в Управлінні Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Одеській області - 31.12.2015р., позивач ОСОБА_1 не досяг 45-річного віку.

Отже, беручи до уваги вищевикладене, а також те, що на момент звільнення зі служби в Управлінні Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Одеській області у позивача були відсутні, передбачені пунктом «б» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», умови призначення пенсії за вислугу років, суд дійшов висновку, що приймаючи спірне Рішення від 20.05.2019р. №123 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області діяло на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, котрі передбачено положеннями чинного законодавства України.

Згідно з п.23 ч.1 ст.4 КАС України похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Таким чином, оскільки суд дійшов висновку щодо відсутності законодавчо передбачених підстав для задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання незаконним Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 20.05.2019р. №123 щодо відмови у призначенні пенсії за вислугу років, позовна вимога про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", також задоволенню не підлягає, оскільки є похідною.

При цьому, судом відхиляються, та не приймаються до уваги, як на підставу для призначення пенсії за вислугу років, посилання позивача на те, що його було звільнено за скороченням штату, а не за власним бажанням до досягнення 45-річного віку, оскільки згідно з пунктом «б» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» умовами призначення пенсії за вислугу років не залежать від умови припинення служби.

Не заслуговують на увагу також посилання позивача на наявність страхового стажу 25 років 4 місяці, оскільки як встановлено судом, та зазначено вище у ОСОБА_1 відсутні, визначені пунктом «б» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» умови призначення пенсії за вислугу років.

Вищевикладене спростовує твердження позивача, наведенні у позовній заяві.

Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відтак, беручи до уваги наведене, та оцінюючи надані сторонами по справі письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання незаконним Рішення від 20.05.2019р. №123 щодо відмови у призначенні пенсії за вислугу років, зобов`язання призначити пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", не обґрунтовані, документально не підтверджені, не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, отже задоволенню не підлягають.

У зв`язку з тим, що у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.72-77, 139, ч.3 ст.194, ст.ст.241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м.Одеса, вул.Канатна,83, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання незаконним Рішення від 20.05.2019р. №123 щодо відмови у призначенні пенсії за вислугу років, зобов`язання призначити пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст.293,295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.255 КАС України.

Суддя Харченко Ю.В.

.