- Позивач (Заявник): Валетова Наталія Петрівна
- Відповідач (Боржник): Буряк Юрій Володимирович
- Відповідач (Боржник): Приватне акціонерне товариство "ПЛОДООВОЧ"
- Заявник апеляційної інстанції: Валетова Наталія Петрівна
- Заявник касаційної інстанції: Валетова Наталія Петрівна
- Відповідач (Боржник): ПАТ "Плодоовоч"
Ім`я | Замінене і`мя | Особа |
---|
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 липня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/587/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Баранець О.М. - головуючий, Кондратова І.Д., Студенець В.І.,
за участю секретаря судового засідання Низенко В.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги ОСОБА_1
на рішення Господарського суду міста Києва
у складі судді Літвінової М.Є.
від 13.08.2018
та на постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Мартюк А.І., Зубець Л.П., Пашкіної С.А.
від 13.02.2019
за позовом ОСОБА_1
до 1) Приватного акціонерного товариства "Плодоовоч", 2) ОСОБА_2
про визнання договору недійсним
за участю представників:
позивача: не з`явилися
відповідача-1: не з`явилися
відповідача-2: Вовк А.В.
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог.
У січні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Плодоовоч" та ОСОБА_2 про визнання недійсним укладеного між ними договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 27.01.2012, а саме: будівлі магазину літера "Б" площею 587,2 м.кв., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.
В обґрунтування вимог позивач послався на те, що спірний договір порушує його права як акціонера Приватного акціонерного товариства "Плодоовоч", оскільки за спірним договором із власності Приватного акціонерного товариства "Плодоовоч" вибуло нерухоме майно, що вплинуло на зменшення вартості акцій товариства. В якості підстав визнання договору недійсним з урахуванням поданої позивачем заяви про зміну підстав позову позивач послався на те, що майно за спірним правочином було відчужено за заниженою ціною та договір був укладений від імені Приватного акціонерного товариства "Плодоовоч" представником за відсутності у останнього повноважень на укладення договору, оскільки представник діяв на підставі довіреності, виданої Головою правління товариства під час перебування у відпустці, та уклав спірний договір всупереч нормативних актів правління Товариства про заборону відчуження майна товариства, за відсутності письмового погодження виконуючого обов`язки голови правління на укладення спірного договору.
2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.
27.01.2012 між Приватним акціонерним товариством "Плодоовоч" (продавець, відповідач-1) в особі представника ОСОБА_4, який діє на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Громовою О.П. 26.01.2012 за реєстровим № 537 та протоколу зборів Наглядової ради ПАТ "Плодоовоч" від 21.12.2011, та ОСОБА_2 ем (покупець, відповідач-2) був укладений договір купівлі-продажу нежитлових будівель, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Громовою О.П. за № 551 (далі по тексту - договір, спірний договір).
Відповідно до пункту 1.1. договору продавець зобов`язується передати майно (продати), нежитлову будівлю, а саме: будівлю магазину літера "Б" площею 587,2 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти майно (купити) і сплатити за нього обговорену грошову суму.
Згідно з пунктом 2.1. договору продаж нежитлової будівлі за домовленістю сторін вчиняється за 649 100 грн, які на момент підписання цього договору повністю сплачені покупцем готівкою і отримані продавцем особисто до підписання цього договору.
На виконання умов договору відповідач-1 за актом прийому-передачі від 27.01.2012 передав відповідачу-2 нежитлову будівлю, а саме: будівлю магазину, літера "Б" площею 587, 2 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
У січні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Плодоовоч" та ОСОБА_2 про визнання недійсним зазначеного вище договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 27.01.2012, а саме: будівлі магазину, літера "Б" площею 587,2 м.кв., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного між відповідачами.
Позивач послалась на те, що вона станом на дату укладення спірного договору була акціонером Приватного акціонерного товариства "Плодоовоч", про факт укладення договору дізналась лише у 2016 році, спірний договір порушив її права як акціонера Приватного акціонерного товариства "Плодоовоч", вплинув на зменшення вартості акцій, оскільки за спірним договором із власності Приватного акціонерного товариства "Плодоовоч" вибуло нерухоме майно, що вплинуло на зменшення вартості акцій товариства.
В якості підстав визнання договору недійсним позивач послався на те, що майно за спірним правочином було відчужено за заниженою ціною та договір був укладений від імені Приватного акціонерного товариства "Плодоовоч" представником за відсутності у останнього повноважень на укладення договору, оскільки рішення загальних зборів акціонерів та наглядової ради товариства щодо укладення спірного договору, який є значним правочином, та відчуження майна, яке було предметом договору, не приймались.
Під час підготовчого провадження позивач подав суду заяву про зміну підстав, яка була прийнята Господарським судом міста Києва 30.07.2018 у підготовчому засіданні. У заяві про зміну підстав позову позивач зазначив, що 06.01.2012 голова правління ОСОБА_6 видав наказ № 2-к про покладення обов`язків голови правління на ОСОБА_1 у зв`язку з відбуттям у щорічну відпустку з 10.01.2012 по 06.02.2012.
12.01.2012 позивач як виконуючий обов`язки Голови правління видала наказ № 3 про приведення в належний стан правоустановчих документів на нерухоме майно Приватного акціонерного товариства "Плодоовоч" та заборону будь-яким особам, у тому числі за довіреністю, відчужувати (дарувати, продавати, міняти, вносити до статного капіталу) або вчиняти будь-які дії, пов`язані із зменшенням активів Приватного акціонерного товариства "Плодоовоч" без її письмового погодження.
З огляду на викладене, позивач вважає, що вона в межах своєї компетенції на підставі Статуту та Закону України "Про акціонерні товариства" видала наказ, який був оприлюднений всім працівникам Товариства і є обов`язковим до виконання.
За твердженням позивача факт існування такого наказу представник Приватного акціонерного товариства "Плодоовоч" ОСОБА_4., який підписав спірний договір, від покупця ОСОБА_2 та Приватного нотаріуса Громової П.О. приховав, за письмовим погодженням на відчуження нерухомого майна до в.о. голови правління не звертався та уклав спірний договір поза волею власника майна. Тобто, в якості підстав визнання договору недійсним з урахуванням поданої позивачем заяви про зміну підстав позову позивач послався на те, що договір був укладений від імені Приватного акціонерного товариства "Плодоовоч" представником за відсутності у останнього повноважень на укладення договору, оскільки представник діяв на підставі довіреності, виданої головою правління товариства під час перебування у відпустці, та уклав спірний договір всупереч нормативних актів правління Товариства про заборону відчуження майна товариства, за відсутності письмового погодження виконуючого обов`язки голови правління на укладення спірного договору.
3. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття.
Господарський суд міста Києва рішенням від 13.08.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2019, відмовив у задоволенні позову.
Суди попередніх інстанцій виходили з того, що позовні вимоги є необґрунтованими, а спірний договір не порушує права та законні інтереси позивача. За висновком судів матеріали справи не містять доказів відчуження майна за спірним договором за заниженою ціною та доказів його укладення від імені Приватного акціонерного товариства "Плодоовоч" особою, яка не мала на те достатніх повноважень, оскільки, як встановили суди, спірний договір був укладений за наявності згоди загальних зборів акціонерів відповідача-1 на відчуження майна, яке є предметом спірного договору, оформленої відповідним рішенням від 30.03.2010, та згоди наглядової ради на укладення спірного договору, оформленої відповідним рішенням зборів наглядової ради від 21.12.2011. Суди також дійшли висновку, що спірний договір був укладений уповноваженою особою, яка діяла на підставі довіреності, виданої головою правління відповідача-1, який мав на те відповідні повноваження, а виданий позивачем як виконуючою обов`язки голови правління товариства наказ № 3 від 12.01.2012 про заборону будь-яким особам, у т.ч. за довіреністю, відчужувати або вчиняти будь-які інші дії, пов`язані із зменшенням активів Приватного акціонерного товариства "Плодоовоч" без її письмового погодження не спростовують факт наявність у особи, яка підписала спірний договір - ОСОБА_4 повноважень на укладення спірного договору. Крім того, позивач як виконуюча обов`язки голови правління товариства не мала права своїм наказом фактично скасовувати попередньо прийняті загальними зборами акціонерів та наглядовою радою Приватного акціонерного товариства "Плодоовоч" рішення про надання згоди на укладення спірного договору, що в силу вимог пункту 7.13. Статуту віднесено до виключної компетенції наглядової ради товариства.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги.
У касаційній скарзі позивач - ОСОБА_1 просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2019 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на неправильне застосування та порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, внаслідок чого суди не взяли до уваги та не дослідили фактичні обставини, що мають значення для справи, та невірно і не в повному обсязі дослідили наявні в матеріалах справи докази. За твердженням скаржника, суди попередніх інстанцій:
- не дослідили належним чином протокол зборів наглядової ради Приватного акціонерного товариства "Плодоовоч" № 37 від 21.12.2011, послались лише на першу частину протоколу, в якій наявна згода Наглядової ради на укладення спірного договору, та залишили поза увагою другу частину протоколу, відповідно до якої дозвіл на укладення спірного договору був наданий саме голові правління товариства, не звернули уваги на те, що зазначене рішення наглядової ради в частині надання дозволу голові правління на видачу довіреності для укладення договору суперечить підпункту 18 пункту 7.13. Статуту, відповідно до якого надання дозволу на видачу довіреності належить виключно до повноважень наглядової ради;
- не дослідили наказ голови правління Приватного акціонерного товариства "Плодоовоч" № 2к від 06.01.2012 про покладення виконання своїх обов`язків на помічника голови правління - позивача у справі та наказ № 3 від 06.01.2012 про прийняття ОСОБА_1 на себе виконання обов`язків виконуючого голови правління у зв`язку з відпусткою останнього;
- дійшли помилкового висновку про те, що спірний правочин не порушує права позивача та про недоведеність обставин відчуження майна за спірним договором за заниженою ціною, оскільки не врахували, що нерухоме майно було відчужене без здійснення оцінки ринкової вартості майна, що вплинуло на зменшення вартості акцій з огляду на те, що з активів товариства вибуло комерційне майно - торгова нерухомість, яка має значну площу, не дослідили обставин дійсної ринкової ціни на таке майно станом на дату укладення спірного договору, не взяли до уваги загальновідомі факти щодо ринкових цін за один квадратний метр аналогічного нерухомого майна (торгової нерухомості) в місті Києві, які містяться в мережі Інтернет;
- дійшли помилкового висновку про наявність у ОСОБА_4 як представника відповідача-1, який від імені останнього вчинив спірний правочин, повноважень на його укладення, оскільки не врахували, що довіреність на ОСОБА_4 була видана головою правління товариства у період, коли він перебував у відпустці, тобто не мав необхідного обсягу дієздатності для здійснення передоручення повноважень;
- не врахували факт того, що голова правління відповідача-1, як посадова особа, мав зацікавленість у вчиненні спірного правочину, оскільки майно за договором було відчужене його сину;
- не застосували практику Європейського суду з прав людини у справах "Бейєлер проти Італії" від 28.05.2005 за № 33202/96 та "Принц Ганс-Адам ІІ де Ліхтенштейн проти Німеччини"від 12.07.2001 № 42527/98, "Совтрансавто проти України" від 25.07.2002 від 48553/99;
- не врахували правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду України від 25.05.2016 у справі № 6-2612цс15, щодо недійсності правочину, вчиненого представником за відсутності необхідного обсягу цивільної дієздатності.
6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач-2 просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2019 залишити без змін, посилаючись на те, що оскаржувані позивачем рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів є обґрунтованими та прийнятими з дотриманням норм матеріального та процесуального права, суди попередніх інстанцій в повному обсязі дослідили матеріали справи, встановили всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, доводи скаржника в касаційній скарзі є безпідставними та необґрунтованими та не спростовують правильні висновки судів.
Відповідач-1 відзив на касаційну скаргу не надав.
Позиція Верховного Суду
7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків місцевого господарського суду та суду апеляційної інстанцій.
Касаційний господарський суд, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судами, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно з положеннями частин 1, 2 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Таким способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.
Відповідно до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Зазначеною нормою передбачено можливість оскарження правочину зацікавленою особою, яка не є стороною договору.
Чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов`язаних з визнанням правочинів недійсними, а тому, виходячи з вимог статті 16 Цивільного кодексу України, статті 1 Господарського процесуального кодексу України крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів, позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.
За змістом пункту 3 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України до юрисдикції господарських судів відносяться справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
Згідно зі статтею 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.
У статті 25 Закону України "Про акціонерні товариства" визначені права акціонерів - власників простих акцій. За змістом наведеної статті Закону кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи права на: участь в управлінні акціонерним товариством; отримання дивідендів; отримання у разі ліквідації товариства частини його майна або вартості частини майна товариства; отримання інформації про господарську діяльність акціонерного товариства. Акціонери-власники простих акцій товариства можуть мати й інші права, передбачені актами законодавства та статутом акціонерного товариства.
Тобто незалежно від суб`єктного складу, якщо учасник (акціонер) господарського товариства обґрунтовує відповідні позовні вимоги порушенням його корпоративних прав, то такий спір відноситься до юрисдикції господарських судів.
Аналіз наведених вище норм матеріального права свідчить про те, що акціонер (учасник) товариства може оспорити договір, вчинений господарським товариством, акціонером (учасником) якого він є, якщо обґрунтує відповідні позовні вимоги порушенням його корпоративних прав.
Як встановили суди попередніх інстанцій ОСОБА_1 (позивач у цій справі) станом на дату укладення спірного договору була акціонером Приватного акціонерного товариства "Плодоовоч" - відповідача-1.
Звертаючись до суду з позовом, за яким Господарський суд міста Києва порушив провадження у цій справі, ОСОБА_1 обґрунтувала свої позовні вимоги порушенням спірним договором її корпоративних прав, оскільки за спірним договором із власності Приватного акціонерного товариства "Плодоовоч" вибуло нерухоме майно, що вплинуло на зменшення вартості акцій товариства, оскільки договір був вчинений за заниженою ціною та за відсутності у представника товариства повноважень на його укладення.
Однак, як встановили суди попередніх інстанцій, спірний договір не порушує прав та законних інтересів позивача.
Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України.
Згідно з частинами 1, 2 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Згідно зі статтею 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Статтею 97 Цивільного кодексу України передбачено, що управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 160 Цивільного кодексу України в акціонерному товаристві може бути створена наглядова рада акціонерного товариства, яка здійснює контроль за діяльністю його виконавчого органу та захист прав акціонерів товариства. Випадки обов`язкового створення в акціонерному товаристві наглядової ради встановлюються законом. Статутом акціонерного товариства і законом встановлюється виключна компетенція наглядової ради. Питання, віднесені статутом до виключної компетенції наглядової ради, не можуть бути передані нею для вирішення виконавчому органу товариства. Члени наглядової ради акціонерного товариства не можуть бути членами його виконавчого органу. Наглядова рада акціонерного товариства визначає форми контролю за діяльністю його виконавчого органу.
Відповідно до пункту 7.1. Статуту Приватного акціонерного товариства "Плодоовоч" органами управління товариства є: загальні збори акціонерів, наглядова рада, правління, ревізійна комісія.
Згідно з пунктами 7.2., 7.3. Статуту Приватного акціонерного товариства "Плодоовоч" загальні збори є вищим органом товариства. Загальні збори можуть вирішувати будь-які питання діяльності акціонерного товариства.
У Товаристві створюється наглядова рада, яка здійснює контроль за діяльністю правління та захист прав акціонерів товариства (пункт 7.11. Статуту Приватного акціонерного товариства "Плодоовоч").
Відповідно до частин 1, 2 статті 70 Закону України "Про акціонерні товариства" (в редакції, чинній станом на дату укладення спірного правочину) рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, становить від 10 до 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, приймається наглядовою радою. Статутом акціонерного товариства можуть бути визначені додаткові критерії для віднесення правочину до значного правочину. У разі неприйняття наглядовою радою рішення про вчинення значного правочину питання про вчинення такого правочину може виноситися на розгляд загальних зборів. Якщо ринкова вартість майна або послуг, що є предметом значного правочину, перевищує 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, рішення про вчинення такого правочину приймається загальними зборами за поданням наглядової ради.
За змістом пункту 7.13. Статуту Приватного акціонерного товариства "Плодоовоч" до компетенції наглядової ради належить, зокрема надання дозволу голові та або членам правління на розпорядження майном Товариства (відчуження, передання в господарське відання), надання дозволу правлінню Товариства на отримання кредитів із визначенням його розміру. Питання, що належать до компетенції наглядової ради, не можуть бути передані нею для вирішення правлінню Товариства.
Як встановили суди попередніх інстанцій, 30.03.2010 загальні збори акціонерів Приватного акціонерного товариства "Плодоовоч" прийняли рішення, оформлене протоколом № 15 від 30.03.2010, про надання згоди на продаж будівлі магазину, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка є предметом спірного договору.
Крім того, 21.12.2011 наглядова ради Приватного акціонерного товариства "Плодоовоч" на зборах прийняла рішення, оформлене протоколом № 37 від 21.12.2011, про визнання доцільним та надання згоди на укладення між Приватним акціонерним товариством "Плодоовоч" та ОСОБА_2 договору купівлі-продажу нерухомого майна, а саме: нежилих приміщень - будівлю магазину, літера "Б", площею 587,2 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , і належить Приватному акціонерному товариству "Плодоовоч" на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого дванадцятою Київською державною нотаріальною конторою 16.12.1994 за № 6с-5542, на умовах, визначених за згодою членів ради за 649 100,00 грн.
При цьому, докази оскарження та визнання недійсними зазначених рішень загальних зборів акціонерів Приватного акціонерного товариства "Плодоовоч", оформлених протоколом 15 від 30.03.2010, та наглядової ради Товариства, оформлених протоколом № 37 від 21.12.2011, в матеріалах справи відсутні.
Отже, суди дійшли правильного висновку про те, що спірний договір був укладений за наявності згоди загальних зборів акціонерів відповідача-1 на відчуження майна, яке є предметом спірного договору, оформленої відповідним рішенням від 30.03.2010, та згоди наглядової ради на укладення спірного договору, оформленої відповідним рішенням зборів наглядової ради від 21.12.2011.
Частиною другою статті 207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Суди встановили, що спірний договір купівлі-продажу нежитлових будівель від 27.01.2012 зі сторони відповідача-1 був підписаний представником Приватного акціонерного товариства "Плодоовоч" ОСОБА_4 , який діяв на підставі довіреності, виданої йому головою правління Приватного акціонерного товариства "Плодоовоч" ОСОБА_6 та посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Громовою О.П. за № 537 та протоколу зборів наглядової ради № 37 від 21.12.2011.
За змістом вказаної довіреності ОСОБА_4 надано право від імені Приватного акціонерного товариства "Плодоовоч" виконувати дії, пов`язані з продажем магазину літера "Б" площею 587,2 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, зокрема, укласти та підписати договір купівлі-продажу.
При цьому, згідно з пунктом 7.20. Статуту Приватного акціонерного товариства "Плодоовоч" голова правління має право на підписання від імені Товариства довіреностей, договорів та інших документів, рішення про укладення (видачу) яких прийнято уповноваженим органом Товариства в межах його компетенції відповідно до положень цього Статуту. Право на видачу довіреності для укладення спірного договору було надано голові правління Товариства наглядовою радою згідно з її рішенням, оформленим протоколом № 37 від 21.12.2011.
Посилання позивача в касаційній скарзі на те, що рішення наглядової ради, оформлене протоколом № 37 від 21.12.2011, в частині надання дозволу голові правління на видачу довіреності для укладення договору суперечить підпункту 18 пункту 7.13. Статуту, відповідно до якого надання дозволу на видачу довіреності належить виключно до повноважень наглядової ради є безпідставними, зроблені без урахування положень пункту 7.20. Статуту Приватного акціонерного товариства "Плодоовоч" та фактично є суб`єктивним тлумаченням скаржником положень Статуту, у зв`язку з чим до уваги Верховним Судом не беруться.
Верховний Суд також не бере до уваги посилання скаржника на докази перебування голови правління Приватного акціонерного товариства "Плодоовоч" під час видачі довіреності на ім`я ОСОБА_4 від 26.01.2012 у щорічній відпустці, оскільки зазначені доводи скаржника зводяться до встановлення обставин справи, оцінки доказів, наявних в матеріалах справи, що з огляду на визначені в статті 300 Господарського процесуального кодексу України межі розгляду справи судом касаційної інстанції не є компетенцією суду касаційної інстанції. Крім того, зазначені доводи не спростовують встановлені судами попередніх інстанцій обставини того, що спірний договір був укладений за наявності згоди загальних зборів акціонерів відповідача-1 на відчуження майна, яке є предметом спірного договору, оформленої відповідним рішенням від 30.03.2010, та згоди наглядової ради на укладення спірного договору, оформленої відповідним рішенням зборів наглядової ради від 21.12.2011.
З огляду на викладене Верховний Суд погоджується з висновками судів про те, що спірний договір був укладений уповноваженою особою, яка діяла на підставі довіреності, виданої головою правління відповідача-1, який мав на те відповідні повноваження. При цьому суди попередніх інстанцій обґрунтовано не взяли до уваги посилання позивача на виданий нею як виконуючою обов`язки голови правління товариства наказ № 3 від 12.01.2012 про заборону будь-яким особам, у т.ч. за довіреністю, відчужувати або вчиняти будь-які інші дії, пов`язані із зменшенням активів Приватного акціонерного товариства "Плодоовоч" без її письмового погодження, оскільки, як правильно зазначили суди, ці доводи позивача не спростовують факт укладення спірного договору уповноваженим представником Товариства за наявності рішень загальних зборів акціонерів та наглядової ради відповідача-1 про укладення спірного договору та відчуження нерухомого майна товариства: магазину, літера "Б" площею 587,2 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідно до пункту 7.13. Статуту Приватного акціонерного товариства "Плодоовоч" надання дозволу голові та або членам правління на розпорядження майном Товариства (відчуження, передання в господарське відання) належить до компетенції наглядової ради.
Відповідно до статті 160 Цивільного кодексу України та пункту 17.13. Статуту питання, що належать до виключної компетенції наглядової ради, не можуть бути передані нею для вирішення правління Товариства.
Як правильно зазначили суди, наказ виконуючої обов`язки Голови правління товариства, тобто органу який є підзвітним загальним зборам акціонерів та підконтрольним наглядовій раді товариства органом, не може скасовувати попередньо прийняті загальними зборами акціонерів та наглядовою радою Приватного акціонерного товариства "Плодоовоч" рішення про надання згоди на укладення спірного договору.
Крім того, як встановили суди попередніх інстанцій, позивач не довів обставин відчуження майна за спірним договором за заниженою ціною. Жодних доказів відчуження майна за спірним договором за ціною, яка не є ринковою чи є заниженою матеріали справи не містять.
Верховний Суд не бере до уваги посилання позивача в касаційній скарзі на те, що спірний договір був укладений внаслідок зацікавленості голови правління у його вчиненні, а майно за договором було відчужено сину голови правління відповідача-1, оскільки зазначені доводи зводяться до встановлення обставин справи, які з огляду на визначені позивачем підстави позову не входять до предмету дослідження у цій справі.
Ці та інші доводи скаржника також зводяться до оцінки доказів, наявних в матеріалах справи, що з огляду на визначені в статті 300 Господарського процесуального кодексу України межі розгляду справи судом касаційної інстанції не є компетенцією суду касаційної інстанції.
З огляду на викладене Верховний Суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що правові підстави для визнання недійсним укладеного між відповідачами у справі договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 27.01.2012 відсутні, договір не суперечить вимогам чинного законодавства та був укладений особою, яка мала відповідні повноваження, а позивач не довів обставин порушення його корпоративних прав спірним договором, у зв`язку з чим суди правильно визнали позовні вимоги необґрунтованими.
Крім того, суди попередніх інстанцій, врахувавши порядок застосування строку позовної давності, який полягає у її застосуванні лише у разі встановлення обставин порушення прав або охоронюваних законом інтересів позивача, за захистом яких позивач звернувся до суду, встановивши обставини того, що спірний договір не порушує права та інтереси позивача у цій справі, а позовні вимоги є необґрунтованими, дійшли правильного висновку про те, що позовна давність не підлягає застосуванню до позовних вимог у цій справі.
8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.
Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Матеріали справи свідчать про те, що місцевий господарський суд всебічно, повно і об`єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав правильну юридичну оцінку обставинам справи та з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права вирішив спір у справі. Переглядаючи справу в апеляційному провадженні господарський суд апеляційної інстанції правильно залишив прийняте місцевим господарським судом рішення без змін.
Доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваних рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим Верховний Суд не вбачає підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових рішень.
З огляду на зазначене Верховний Суд дійшов висновку про залишення рішення місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції без змін, а касаційної скарги - без задоволення.
9. Судові витрати
Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.
До прийняття Верховним Судом постанови у цій справ представник відповідача-2 у відзиві на касаційну скаргу просив відшкодувати витрати на оплату правової допомоги в розмірі 12 000,00 грн. Як свідчать додані до відзиву чек та опис вкладення до листа, зазначений відзив був надісланий позивачу у справі.
Крім того, представник відповідача-2 подав до Верховного Суду заяву про стягнення витрат за послуги адвоката, в якій просив стягнути з позивача на користь відповідача-2 понесені ним витрати на правничу допомогу в розмірі 12 000,00 грн під час розгляду справи № 910/587/18 у Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду.
До зазначеної заяви представник відповідача-2 - адвокат Вовк Артем Вікторович додав копії:
- договору про надання правової допомоги № 12 від 03.06.2019, укладеного між Адвокатським об`єднанням "Вексіллум" та ОСОБА_2 (відповідач-2),
- договору про надання правової допомоги від 04.06.2019, укладеного між Адвокатським об`єднанням "Вексіллум" та адвокатом Вовком Артемом Вікторовичем,
- акта приймання-передачі наданих послуг від 14.06.2019 за договором про надання правової допомоги від 03.06.2019, в якому відповідач-2 як клієнт (замовник) та Адвокатське об`єднання "Вексіллум" як виконавець встановили та погодили факт надання виконавцем замовнику та факт прийняття замовником оплатної правової допомоги за зазначеним договором,
- детального опису робіт (Наданих послуг) виконаних адвокатом за договором про надання правової допомоги № 12 від 03.06.2019,
- квитанції № 1631-5296-2423-0804 від 20.06.2019, як доказ здійснення відповідачем-2 оплати наданих йому Адвокатським об`єднанням "Вексіллум" послуг з правової допомоги за договором про надання правової допомоги від 03.06.2019.
Відповідно до акта приймання-передачі наданих послуг від 14.06.2019 вартість наданих Адвокатським об`єднанням "Вексіллум" клієнту (відповідачу-2) послуг складає 12 000,00 грн, з яких:
- 4 000,00 грн - за вивчення наданих клієнтом матеріалів справи судів першої та апеляційної інстанції;
- 4 000,00 грн - за аналіз судової практики, вироблення правової позиції та стратегії захисту, усне консультування клієнта з даного приводу, консультування щодо вивчених матеріалів по справі;
- 4 000,00 грн - за підготування відзиву на касаційну скаргу, заяви про стягнення витрат на правову допомогу, подання їх до суду.
Розглянувши заяву відповідача-2 про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції, Верховний Суд вважає, що заява відповідача підлягає задоволенню виходячи з такого.
Відповідності до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
За змістом статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У пунктах 3.4., 3.5. укладеного між Адвокатським об`єднанням "Вексіллум" та ОСОБА_2 договору про надання правової допомоги № 12 від 03.06.2019 сторони погодили вартість послуг за цим договором у розмірі 12 000,00 грн та визначили, що за надані клієнту юридичні послуги клієнт сплачує виконавцю суму, встановлену в акті приймання-передачі наданих послуг на умовах та в порядку, встановленому у даному договорі.
Надання Адвокатським об`єднанням "Вексіллум" відповідачу-2 послуг за договором про надання правової допомоги № 12 від 03.06.2019 підтверджується, зокрема доданими адвокатом відповідача-2 до заяви про відшкодування витрат на правову допомогу належним чином засвідченими копіями зазначеного вище договору, акту приймання-передачі наданих послуг від 14.06.2019, детального опису робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом станом на 24.06.2019, квитанції № 1631-5296-2423-0804, відповідно до якої відповідач сплатив на користь Адвокатського об`єднання "Вексіллум" 12 000,00 грн за послуги з надання професійної правничої допомоги за договором про надання правової допомоги № 12 від 03.06.2019 у справі № 910/587/18 (на стадії касаційного провадження).
Отже, обставини надання Адвокатським об`єднанням "Вексіллум" відповідачу-2 послуг з професійної правничої допомоги під час розгляду цієї справи у суді касаційної інстанції є доведеними.
Виходячи зі змісту положень частин 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.
Однак, позивач, якому відповідача-2 надіслав відзив на касаційну скаргу із вимогами про відшкодування витрат відповідача-2 на оплату правової допомоги в розмірі 12 000,00 грн, не надав заперечень щодо відшкодування таких витрат та їх розміру, а також доказів невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності, зокрема на спростування правильності розрахунків чи ненадання адвокатом заявлених до відшкодування послуг.
З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що заявлені відповідачем-2 до відшкодування витрати у сумі 12 000,00 грн є обґрунтованими, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а тому мають бути задоволені, а заява ОСОБА_2 про стягнення витрат за послуги адвоката підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 123, 126, 129, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд - ,
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2019 у справі № 910/587/18 залишити без змін.
3. Стягнути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_6 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_7 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) 12 000,00 (дванадцять тисяч) грн витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.
4. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.
5. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. Баранець
Судді І. Кондратова
В. Студенець
- Номер:
- Опис: про визнання недійсним договору
- Тип справи: Позовна заява(звичайна)
- Номер справи: 910/587/18
- Суд: Господарський суд м. Києва
- Суддя: Баранець О.М.
- Результати справи:
- Етап діла: Направлено до суду касаційної інстанції
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 18.01.2018
- Дата етапу: 28.05.2019
- Номер:
- Опис: про визнання недійсним договору
- Тип справи: Зміна предмету або підстави позову (2-й розділ звіту)
- Номер справи: 910/587/18
- Суд: Господарський суд м. Києва
- Суддя: Баранець О.М.
- Результати справи:
- Етап діла: Розглянуто
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 20.06.2018
- Дата етапу: 20.06.2018
- Номер:
- Опис: про визнання недійсним договору
- Тип справи: Зміна предмету або підстави позову (2-й розділ звіту)
- Номер справи: 910/587/18
- Суд: Господарський суд м. Києва
- Суддя: Баранець О.М.
- Результати справи:
- Етап діла: Розглянуто
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 27.06.2018
- Дата етапу: 30.07.2018
- Номер:
- Опис: про визнання недійсним договору
- Тип справи: Заміна, залучення нових учасників судового процесу, правонаступництво, залучення третьої особи (2-й розділ звіту)
- Номер справи: 910/587/18
- Суд: Господарський суд м. Києва
- Суддя: Баранець О.М.
- Результати справи:
- Етап діла: Розглянуто
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 03.08.2018
- Дата етапу: 13.08.2018
- Номер:
- Опис: визнання договору недійсним
- Тип справи: За заявою сторони (друга iнстанцiя)
- Номер справи: 910/587/18
- Суд: Київський апеляційний господарський суд
- Суддя: Баранець О.М.
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено до судового розгляду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 11.09.2018
- Дата етапу: 13.09.2018
- Номер:
- Опис: визнання договору недійсним
- Тип справи: За заявою сторони (друга iнстанцiя)
- Номер справи: 910/587/18
- Суд: Північний апеляційний господарський суд
- Суддя: Баранець О.М.
- Результати справи:
- Етап діла: Розглянуто
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 19.10.2018
- Дата етапу: 13.02.2019
- Номер:
- Опис: визнання договору недійсним
- Тип справи: Касацiйна скарга (подання)
- Номер справи: 910/587/18
- Суд: Касаційний господарський суд
- Суддя: Баранець О.М.
- Результати справи:
- Етап діла: Розглянуто
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 14.03.2019
- Дата етапу: 16.07.2019