Справа № 500/4743/19 Провадження № 3/500/1329/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2019 року м. Ізмаїл

Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі судді Волкова Ю.Р., за участю прокурора Дупанової А.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення у відношенні

ОСОБА_1 , який народився  ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженець Республіки Молдова, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 1726 КУпАП згідно проекту протоколу № 37/2019, який складений оперуповноваженим Одеського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України майором поліції Філюк Олександром Миколайовичем

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , перебуваючи з 26.01.2018 по 20.12.2018 на службі в Національній поліції України, з 26.01.2018 по 20.12.2018 на посаді поліцейського взводу № 2 роти охорони об`єктів та публічної безпеки Ізмаїльського міського відділу Управління поліції охорони в Одеській області, маючи спеціальне звання - капрал поліції, та спеціальний жетон з індивідуальним номером - 0029552, перед звільненням зі служби в поліції та припиненням діяльності, пов`язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, несвоєчасно подав електронну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями, з

01.01.2018по 20.12.2018, чим порушив вимоги передбачені ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції». Вказані дії містять ознаки адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ч. З ст. 49 Закону України «Про національну поліцію», незалежно від професійних та особистих якостей, рівня фізичної підготовки та стану здоров`я на службу в поліції не можуть бути прийняті особи у випадках, визначених частиною другою статті 61 цього Закону, а також особи які: відмовляються від взяття на себе зобов`язань дотримуватися обмежень та/або від складання Присяги поліцейського, визначених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 Закону України «Про національну поліцію», на поліцейських поширюються обмеження, визначені Законом України «Про запобігання корупції», цим та іншими законами України.

Відповідно до підпункту «з» пункту 1 частини першої статті 3 закону України «Про запобігання корупції», суб`єктами, на яких поширюються дія цього Закону, є: поліцейські, тобто - ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а" і "в" пункту 2, пункті 5 частини першої статті З цього Закону, які припиняють діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.

Встановлено, що з 26.01.2018 ОСОБА_1 наказом УПО в Одеській області від 25.01.2018 № 7 о/с призначений на посаду поліцейського взводу №2 роти охорони об`єктів та публічної безпеки Ізмаїльського міського відділу Управління поліції охорони в Одеській області.

Наказом УПО в Одеській області від 20.12.2018 № 155 о/с, з 20.12.2018, капрал поліції Поркару С.О. за п. 6 ч. 1 ст. 77 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення) Закону України «Про Національну поліцію» звільнений зі служби в поліції. 20.12.2018 ОСОБА_1 під підпис доведено вимоги ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» щодо необхідності подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями, також, йому вручено, під особистий підпис, витяг з наказу про звільнення зі служби, трудову книжку, направлення для постановки на військовий облік та Рекомендації для поліцейських, державних службовців та працівників поліції, які є суб`єктами декларування про дотримання окремих обмежень, передбачених Законом України «Про запобігання

корупції» при звільненні зі служби/роботи, щодо порядку подання та відповідальності за несвоєчасне подання декларацій.

Згідно пункту 2 Порядку перевірки факту подання суб`єктами декларування декларацій відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» та повідомлення Національного агентства з питань запобігання корупції про випадки неподання чи несвоєчасного подання таких декларацій, затвердженого Рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 06.09.2016 № 19 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.11.2016 за № 1479/29609), припиненням діяльності, пов`язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування є день видачі трудової книжки суб`єкту декларування, із зазначенням підстав такого припинення.

Відповідно до листа НАЗК від 15.03.2019 № 44-05/19631/19, витягу з інформаційно-телекомунікаційної системи «Єдиний державний реєстр декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» (далі ITC Реєстр), ОСОБА_1 , лише, 28.01.2019 у персональному електронному кабінеті у період часу з 14:22 год. до 14:56 год. здійснив заходи щодо заповнення декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, перед звільненням зі служби, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями, з 01.01.2018 по 20.12.2018, та успішно подав її до Національного агентства.

03.04.2019в ITC Реєстр (https://public.nazk.gov.ua/search) виявлено наявні декларації ОСОБА_1 :

-кандидата на посаду за 2017 рік, подана - 22.01.2018;

-щорічна за 2017 рік, подана - 12.07.2018;

-перед звільненням за період з 01.01.2018 по 20.12.2018, по дана-28.01.2019.

Відповідно до пункту 5 розділу 2 Порядку формування, ведення та

оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого Рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 10.06.2016 № 3 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.07.2016 за № 959/29089), ОСОБА_1 , будучи поліцейським, повинен був подати декларацію суб`єкта декларування, який припиняє діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, яка подається не пізніше дня такого припинення, якщо припинення зазначених функцій відбулося з ініціативи роботодавця, декларація подається не пізніше двадцяти робочих днів з дня, коли суб`єкт декларування дізнався чи повинен був дізнатися про таке припинення. Тобто, у вказаному випадку, ОСОБА_1 повинен був подати вказану декларацію не пізніше двадцяти робочих днів, у період з 21.12.2018 по 22.01.2019, однак, подав декларацію несвоєчасно 28.01.2019. Декларація суб`єкта декларування, який припиняє діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, охоплює період, який не був охоплений деклараціями, раніше поданими таким суб`єктом декларування, та містить інформацію станом на останній день такого періоду. Останнім днем такого періоду є день, що передує дню подання декларації.

Під час збору матеріалів поважних причин для несвоєчасного подання ОСОБА_1 , перед звільненням зі служби в поліції, декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за

період, не охоплений раніше поданими деклараціями, не встановлено.

Відповідно до рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22.05.2017 № 223-934/0/4-17 під поважними причинами слід розуміти неможливість особи подати вчасно декларацію у зв`язку з хворобою, перебуванням особи на лікуванні, внаслідок стихійного лиха (повені, пожежі, землетруси), технічних збоїв офіційного веб-сайту Національного агентства з питань запобігання корупції, витребування відомостей, необхідних для внесення в декларацію, перебуванням (тримання) під вартою, тощо.

Таким чином, своїми діями ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, а саме перед звільненням зі служби в поліції та припиненням діяльності, пов`язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, несвоєчасно подав без поважних причин електронну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період з 01.01.2018 по 20.12.2018, не охоплений раніше поданими деклараціями.

Відповідно до листа НАЗК від 06.02.2019 № 44-01/8418/19, частиною третьою статті 12 Закону України «Про запобігання корупції» (далі - Закон) визначено, що у разі виявлення ознак адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, уповноважені особи Національного агентства складають протокол про таке правопорушення, який направляється до суду згідно з рішенням Національного агентства. У разі виявлення ознак іншого корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення Національне агентство затверджує обґрунтований висновок та надсилає його іншим спеціально уповноваженим суб`єктам у сфері протидії корупції. Таким чином, Закон не передбачає затвердження Національним агентством обґрунтованого висновку або повідомлення із встановленим фактом порушення вимог фінансового контролю у разі виявлення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, за частинами першою, другою статті 172-6 КУпАП.

Одним з основоположних принципів діяльності із запобігання і протидії корупції є невідворотність відповідальності за вчинення корупційних правопорушень, оскільки ці правопорушення несуть негативні наслідки, які можуть виявитися у підриві авторитету держави та шкоді суспільним інтересам, таке правопорушення не може бути визнане, як малозначне.

Місцем вчинення правопорушення слід вважати адресу: Одеська область, м, Ізмаїл, вул. Михайлівська. 27, адреса подання відповідної декларації ОСОБА_1 (Ізмаїльський АДРЕСА_2 Одеської області).

Часом вчинення правопорушення є 14 година 56 хвилин 28 січня 2019 року, дата подання ОСОБА_1 відповідної декларації.

Фактичним моментом виявлення вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, слід вважати дату зібрання всіх матеріалів.

Згідно із ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, відповідальність за вказаною статтею настає за умови несвоєчасного подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Факт несвоєчасного подання декларації ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції підтверджується:

- витягом з офіційного сайту «https://public.nazk.gov.ua/search» щодо подання

28.01.2019декларації, який доданий до протоколу;

-листом НАЗК від 15.03.2019 № 44-05/19631/19 щодо послідовності дій ОСОБА_1 в ITC Реєстр.

Першочерговою справою держави та загальними засадами протидії корупції є запобігання корупційним та пов`язаним з корупцією правопорушенням.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Ст. 11 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

Отже, відсутність суспільної шкоди від адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, так само як і відсутність шкідливих наслідків від нього не є тими необхідними та достатніми підставами для застосування вимог ст. 22 КУпАП.

Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

З системного аналізу норм КУпАП встановлено, що його завдання полягає у встановленні винних і забезпеченні правильного застосування законодавства з тим, щоб до кожного правопорушника були застосовані справедливі заходи адміністративного примусу.

Отже, незалежно від виду суб`єкту та його службової діяльності, рангу та інших характеристик його обов`язком є діяти лише в рамках закону (дозволено роботи тільки те, що дозволено законом ст. 6 Конституції України).

Розглянувши проект протоколу про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали, думку прокурора, суд дійшов наступного.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що перевірка стосовно ОСОБА_1 проводилась старшим оперуповноваженим ВМЗК Одеського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України майором поліції Філюк Олександром Миколайовичем, який складав протокол про адміністративне правопорушення.

Розглянувши протокол про адміністративне правопорушення, суд приходить до наступних висновків.

Згідно ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст. 129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 2 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини кожен обвинувачений у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

При розгляді справ про адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, суди зобов`язані забезпечувати своєчасний та якісний їх розгляд, точне й неухильне застосування чинного законодавства. Вирішуючи справи цієї категорії, суди повинні керуватися Конституцією України, Конвенцією ООН проти корупції (Нью-Йорк, 31 жовтня 2003 року), Кримінальною конвенцією Ради Європи про боротьбу з корупцією (Страсбург, 27 січня 1999 року), додатковим протоколом до Кримінальної конвенції Ради Європи про боротьбу з корупцією (Страсбург, 15 травня 2003 року), Законом України від 14 жовтня 2014 року № 1700-УІІ «Про запобігання корупції», Кодексом України про адміністративні правопорушення, іншими нормативно-правовими актами України, а також практикою Європейського суду з прав людини.

У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання  Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно зіст.10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно,коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності,передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Згідно зі ст. 11 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала настання таких наслідків, хоча повинна була і могла їх передбачати.

Положеннями ст. 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці данні встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами.

Згідно ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 172-6 КУпАП, неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про відкриття валютного рахунка в установі банку-нерезидента або про суттєві зміни у майновому стані тягне за собою накладення штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 52 Закону України «Про запобігання корупції», у разі суттєвої зміни у майновому стані суб`єкта декларування, а саме отримання ним доходу, придбання майна на суму, яка перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня відповідного року, зазначений суб`єкт у десятиденний строк з моменту отримання доходу або придбання майна зобов`язаний письмово повідомити про це Національне агентство. Зазначена інформація вноситься до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та оприлюднюється на офіційному веб-сайті Національного агентства.

Згідно ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

У відповідності до п. 13 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», суб`єкти декларування - особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а» і «в» пункту 2, пунктах 4 і 5 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», інші особи, які зобов`язані подавати декларацію та виконувати інші вимоги фінансового і контролю відповідно до цього Закону.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», корупційне правопорушення діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині першій ст. 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність; корупція використання особою, зазначеною у ч. 1 ст. 3 цього Закону, наданих їй службових повноважень чи пов`язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки (пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка) пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній у ч. 1 ст. 3 цього Закону, або її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов`язаних з ними можливостей; правопорушення, пов`язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

Зазначене визначення корупції узгоджується із ратифікованими Україною Цивільною Конвенцією про боротьбу з корупцією 1989 року, Кримінальною конвенцією про боротьбу з корупцією 1993 року, Конвенцією ООН 2003 року та п. 3.22. Рішення Конституційного суду України № 21-рп/2010 від 6 жовтня 2010 року, в яких зазначено, що термін «корупція» означає «використання особою наданих їй службових повноважень та пов`язаних з цим можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки (пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб), а корупційна діяльність безпосередньо пов`язується з корисливими діями (бездіяльністю) посадової особи при виконанні покладених на неї службових обов`язків. Зазначене може прирівнюватись до давання чи отримання хабара, зловживання службовим становищем чи впливом, сприяння відмиванню отриманих від корупційних злочинів доходів, їх приховування, розкрадання чи нецільового використання майна, перешкоджання здійсненню правосуддя, а також незаконного збагачення як значного збільшення доходів, яке перевищує законні доходи особи яке вона не може раціонально обґрунтувати, тощо.

Таким чином, за змістом міжнародних договорів, згоду на обов`язковість яких надала Верховна Рада України, обов`язковими ознаками, за якими будь-яка неправомірна чи неетична поведінка осіб, уповноважених на виконання функцій держави може визнаватись корупційною, а так само й процедура віднесення тих чи інших діянь названих суб`єктів до категорії корупційних та їх кваліфікації за відповідними нормами глави 13-А КУпАП в тому числі і за ст. 172-6 ч.1 КУпАП є умисна форма вини, використання свого службового становища та мета одержання неправомірної вигоди.

Щоб вважати, що відповідні дії мали ознаки відповідного адміністративного правопорушення, необхідно виходити, крім того, із вимог ст. 9 КУпАП.

Згідно з вказаною нормою, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Суб`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, визначається лише умисною формою вини, тобто коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Таким чином, при розгляді даної категорії справ обов`язково має встановлюватись умисний характер вчиненого діяння, а також наявністю відповідного корисливого або іншого особистого інтересу особи чи інтересу третіх осіб, яким суб`єкт правопорушення мав керуватись при вчиненні відповідного проступку.

Як роз`яснено у п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами справ про корупційні діяння та інші правопорушення, пов`язані з корупцією» № 13 від 25 травня 1998 року, суди при розгляді справ про правопорушення, пов`язані з корупцією повинні також з`ясовувати мотив і характер вчиненого діяння.

З врахуванням положень ст.1 Закону № 1700-VII, сутність порушення фінансового контролю полягає в тому, що особа, яка за законом зобов`язана задекларувати свої доходи, своєчасно подати декларацію та повідомлення про суттєві зміни у майновому стані, прагне уникнути цього і таким чином досягти певної мети. А тому орган, уповноважений на складання протоколу про адміністративне правопорушення, повинен довести наявність в діях особи умислу на несвоєчасне подання такого повідомлення.

Вказана позиція також узгоджується із висновками спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 22.05.2017 року № 223-943/0/4-17 "Щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов`язані з корупцією", у ч. 2 якого зазначено, що суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу; вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.

По своїй суті неподання (несвоєчасне подання) як декларацій, мають однакову правову природу, а отже вказане роз`яснення можливо застосовувати, у тому числі й до порушення, що виразилося у неподанні (несвоєчасному поданні) повідомлення про зміну майнового стану.

Однак суду не доведено наявності умислу у ОСОБА_1 на несвоєчасне подання такого повідомлення та корисну мету таких дій.

Повідомлення в порядку ст. 45 ЗУ «Про запобігання корупції» шляхом подачі електронної декларації до НАЗК і неповідомлення в порядку ст. 52 цього Закону шляхом подачі окремої інформації до НАЗК про суттєві зміни у майновому стані суб`єкта декларування виключають наявність вини у формі умислу у вчиненні зазначених дій притягуваного, направлених на приховування факту придбання зазначеного майна, а відтак і виключає наявність суб`єктивної сторони даного правопорушення.

Отже, матеріали справи не містять відомостей, які б вказували на те, що ОСОБА_1 не подавши повідомлення про суттєві зміни майнового стану вчасно, а подавши його 12.07.2018 р. та зазначивши про це у щорічній декларації, мав умисел на порушення вимог фінансового контролю чи переслідував будь-який корупційний інтерес. Прокурором в судовому засіданні не надано жодних доказів на підтвердження умислу ОСОБА_1 на вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Тобто, не надані суду матеріали та докази підтверджують відсутність у ОСОБА_1 умислу на вчинення вказаного адміністративного правопорушення, а тому відсутня суб`єктивна сторона складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини ЄСПЛ у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 р., доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Крім того, суд наголошує, що протокол про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, складається уповноваженою на те посадовою особою, зокрема посадовою особою органів внутрішніх справ (Національної поліції) та Національного агентства з питань запобігання корупції (п. 1 ч. 1ст. 255 КУпАП), і повинен відповідати вимогам ст. 256 КУпАП.

Пунктом 8 ч. 1 ст. 11 Закону України "Про запобігання корупції" визначено, що до повноважень Національного агентства належить, поміж іншого, здійснення в порядку, визначеному цим Законом, контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Частиною 3 ст. 12 Закону України "Про запобігання корупції" встановлено, що у разі виявлення ознак адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, уповноважені особи Національного агентства складають протокол про таке правопорушення, який направляється до суду згідно з рішенням Національного агентства. У разі виявлення ознак іншого корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення, Національне агентство затверджує обґрунтований висновок та надсилає його іншим спеціально уповноваженим суб`єктам у сфері протидії корупції.

Висновок Національного агентства є обов`язковим для розгляду, про результати якого воно повідомляється не пізніше п`яти днів після отримання повідомлення про вчинене правопорушення.

Статтею 48 Закону України "Про запобігання корупції" передбачено, що Національне агентство проводить щодо декларацій, поданих суб`єктами декларування, такі види контролю: 1) щодо своєчасності подання; 2) щодо правильності та повноти заповнення; 3) логічний та арифметичний контроль. Національне агентство проводить повну перевірку декларацій відповідно до цього Закону. Порядок проведення передбачених цієї статтею видів контролю, а також повної перевірки декларації визначається Національним агентством.

Пунктом 1 Розділу 1 Порядку проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції N 56 від 10.02.2017 року, та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 лютого 2017 р за N 201/30069 (далі - Порядок) встановлено, що цей Порядок визначає механізм проведення НАЗК контролю та повної перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до статей 48 та 50 Закону України "Про запобігання корупції".

Згідно з пунктами 2-5 розділу II Порядку, НАЗК здійснює контроль щодо своєчасності подання декларацій. У разі отримання інформації (повідомлень), передбаченої у підпунктах 1, 2 пункту 2 цього розділу, НАЗК перевіряє факт неподання або несвоєчасного подання декларації суб`єктом декларування. У випадку встановлення факту неподання декларації НАЗК письмово повідомляє про це суб`єкта декларування та спеціально уповноважених суб`єктів у сфері протидії корупції у визначеному НАЗК порядку.

Однак, згідно ст. 3 Закону України «Про національну поліцію» у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції України та законів України, актами Кабінету міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» повноважень на здійснення перевірки фактів своєчасності подання декларації у органів національної поліції немає.

Згідно пп. 6 п. 1 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про запобігання корупції» НАЗК має право отримувати заяви фізичних та юридичних осіб про порушення вимог цього Закону, та проводити за власною ініціативою перевірку можливих фактів порушення вимог цього Закону.

Також, не передача вповноважень посадових осіб Національної поліції України щодо проведення будь-яких перевірок з метою запобігання, виявлення та припинення правопорушень, пов`язаних з корупцією, й Закон України "Про засади державної антикорупційної політики в Україні (Антикорупційна стратегія) на 2014-2017 роки".

Відповідно до п. 1 та п. 4 Загальних положень Положення про Департамент захисту економіки Національної поліції України, затвердженого наказом Національної поліції України від 07.11.2015 р. N 81 покладення на Департамент обов`язків, що не належать або виходять за межі його компетенції, не допускається.

Отже, посадові особи Департаменту захисту економіки Національної поліції України відповідно до п. 4 розділу II Порядку, вправі, виключно, у випадку встановлення факту неподання декларації, або неповідомлення про суттєві зміни у майновому стані суб`єктом декларування, після отримання письмового повідомлення із НАЗК, як спеціального уповноваженого суб`єкту у сфері протидії корупції, на підставі отриманих матеріалів скласти протокол про адміністративне правопорушення.

Усі дії по проведенню перевірки, у тому числі після встановлення, що суб`єкт декларування несвоєчасно подав декларацію, чи не повідомив про суттєві зміни в майновому стані, уповноважені здійснювати виключно посадові особи НАЗК, у тому числі і вирішувати питання щодо притягнення особи до відповідальності.

Додані до протоколу матеріали не містять відомостей про проведення НАЗК відповідної перевірки стосовно ОСОБА_1 , а також повідомлення НАЗК про результати такої перевірки Департаменту захисту економіки Національної поліції України.

Таким чином, Департамент захисту економіки Національної поліції України, не відноситься до суб`єктів, які наділені правом проведення перевірки як декларацій, так і повідомлень про суттєві зміни у майновому стані суб`єктів декларування.

Такими повноваженнями наділені виключно працівники структурного підрозділу апарату НАЗК, діяльність яких пов`язана зі здійсненням такої функції.

Посадові особи Національної поліції при виявлені корупційного правопорушення, посилаючись на ст. 255 КУпАП, яка дає їм право на це, складають адміністративні протоколи, але будь-які органи (юридичні особи) Національної поліції України, до суб`єктів, які наділені правом перевірки як декларацій так і змін у майновому стані суб`єктів декларування - не відносяться. Такими повноваженнями наділені виключно працівники структурного підрозділу апарату НАЗК, діяльність яких пов`язана зі здійсненням такої функції.

Посадовці Національної поліції, вправі, виключно, у випадку встановлення факту неподання декларації, суб`єктом декларування, після отримання письмового повідомлення із НАЗК, як спеціальний уповноважений суб`єкт у сфері протидії корупції, на підставі отриманих матеріалів скласти протокол про адміністративне правопорушення.

Разом з тим, відповідно до п. 1, п.п. 1 п. 3, п. 5 Порядку проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - Порядок), затвердженого Рішенням НАЗК 10.02.2017 року № 56, цей Порядок визначає механізм проведення НАЗК контролю та повної перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до ст. ст. 48, 50 Закону України «Про запобігання корупції». Контроль декларацій НАЗК здійснює відповідно до цього Порядку через працівників структурного підрозділу його апарату, діяльність яких пов`язана зі здійсненням такої функції, та автоматично засобами програмного забезпечення Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі Реєстр). Повну перевірку декларацій відповідно до цього Порядку НАЗК здійснює через працівників Підрозділу.

Якщо за результатами контролю встановлено, що суб`єкт декларування несвоєчасно подав декларацію, НАЗК направляє такому суб`єкту лист з проханням надати пояснення щодо причин несвоєчасного подання декларації. За наявності ознак адміністративного правопорушення уповноважена особа НАЗК складає протокол про адміністративне правопорушення у встановленому законодавством порядку, який за рішенням НАЗК направляється до суду.

Тобто, з урахуванням поняття «суб`єкт декларування» зазначеного у ч. 2 ст. 52 Закону України «Про запобігання корупції», даний Порядок визначає суб`єктів, що наділені правом перевірки змін у майновому стані суб`єктів декларування, а також порядок перевірки та дії у разі встановлення факту неподання або несвоєчасного подання відповідних змін суб`єктом декларування.

При цьому в матеріалах провадження відсутні дані щодо проведення НАЗК відповідної перевірки стосовно ОСОБА_1 , повідомлення НАЗК про результати такої перевірки ДЗЕ НП України, отримання від НАЗК разом із матеріалами щодо встановлення факту порушення вказівки на складання протоколу, та інше.

Слід зазначити, що згідно п. 1 та п. 4 Загальних положень «Про Департамент захисту економіки Національної поліції України» покладення на Департамент обов`язків, що не належать або виходять за межі його компетенції не допускається.

Таким чином, суд вважає, що посадові особи правоохоронних органів, здійснюючи перевірку особи, як суб`єкта декларування, та складаючи протокол без відповідного звернення (доручення) НАЗК, виходять за межі своїх повноважень, та діють по за межами діючого законодавства.

Згідно п. 2 - п. 5 розділу II Порядку, НАЗК здійснює контроль щодо своєчасності подання декларацій. У разі отримання інформації (повідомлень), передбаченої у підпунктах 1, 2 пункту 2 цього розділу, НАЗК перевіряє факт неподання або несвоєчасного подання декларації суб`єктом декларування. У випадку встановлення факту неподання декларації, НАЗК письмово повідомляє про це суб`єкта декларування та спеціально уповноважених суб`єктів у сфері протидії корупції у визначеному НАЗК порядку.

Департамент захисту економіки Національної поліції України, не відноситься до суб`єктів, які наділені правом перевірки як декларацій, так і повідомлень про суттєві зміни у майновому стані суб`єктів декларування. Такими повноваженнями наділені виключно працівники структурного підрозділу апарату НАЗК, діяльність яких пов`язана зі здійсненням такої функції.

Посадовці ДЗЕ НП України, відповідно до п. 4 розділу II Порядку, вправі, виключно, у випадку встановлення факту неподання декларації, або неповідомлення про суттєві зміни у майновому стані суб`єктом декларування, після отримання письмового повідомлення із НАЗК, як спеціального уповноваженого суб`єкту у сфері протидії корупції, на підставі отриманих матеріалів скласти протокол про адміністративне правопорушення.

В той же час, усі обов`язкові дії по проведенню перевірки, у тому числі після встановлення, що суб`єкт декларування несвоєчасно подав декларацію, чи не повідомив (несвоєчасно повідомив) про суттєві зміни в майновому стані, уповноважені здійснювати виключно працівники НАЗК.

Також, суд зазначає, що відповідно до вимог п.п. 11, 12 розділу II Порядку оформлення протоколів про адміністративні правопорушення та внесення приписів Національним агентством з питань запобігання корупції, затвердженим Рішенням НАЗК від 09.06.2016 року № 5, протокол про адміністративне правопорушення виноситься з урахуванням вимог абзацу першого пункту 12 цього розділу на розгляд Національного агентства, яке приймає рішення про направлення протоколу про адміністративне правопорушення до суду; протокол про вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтями 172-4 - 172-9 КУпАП, разом із копією рішення Національного агентства та іншими матеріалами у триденний строк з моменту його складення надсилається до місцевого загального суду за місцем вчинення корупційного правопорушення.

При цьому, протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 на розгляд НАЗК не виносився і рішення про його направлення до суду вказаним органом не приймалось.

Отже, суд приходить до висновку, що у Управління захисту економіки в Одеській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України відсутні повноваження на здійснення перевірки декларацій та повідомлень про зміну майнового стану.

Щодо права прокурора оскаржити постанову суду в справі про адміністративне правопорушення, суд наголошує на наступному.

Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Отже, прокурор до цього кола суб`єктів не входить.

За змістом ст.ст. 7, 287 КУпАП прокурор має право на оскарження постанов по справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених ч.5 ст.7 цього Кодексу, а саме коли прокурор здійснює нагляд за додержанням законів при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення шляхом реалізації повноважень щодо нагляду за додержанням законів при застосуванні заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Стаття 250 КУпАП передбачає право прокурора перевіряти правильність застосування відповідними органами (посадовими особами) заходів впливу за адміністративні правопорушення. Такими заходами примусового характеру, пов`язаними з обмеженням особистої свободи громадян, фактично є лише адміністративний арешт. Однак, за правопорушення, пов`язані з корупцією, він не застосовується.

Згідно з положеннями ст. 24 Закону України «Про прокуратуру», яка визначає особливості здійснення окремих форм представництва інтересів держави в суді, йдеться про право прокурора на подання апеляційної чи касаційної скарги на судове рішення лише в цивільній, адміністративній і господарській справі. При цьому в ч. 7 ст. 24 Закону чітко зазначено, що повноваження прокурорів, передбачені цією статтею, здійснюються виключно на підставах та в межах, передбачених процесуальним законодавством.

Судом не може бути вирішено питання про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, оскільки суд позбавлений можливості перевірити додержання порядку складення протоколу про адміністративне правопорушення.

Таким чином, виходячи з вище зазначеного,

керуючись вимогами п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, суд –

постановив:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена на підставі ст. 294 КУпАП особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником до апеляційного суду Одеської області через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області протягом десяти днів з дня її винесення

СУДДЯ

Ізмаїльського міськрайонного суду                                        Ю.Р.Волков