ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
Вн. № 24/150
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
10 грудня 2009 року 10:06 № 2а-5815/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючої судді Власенкової О.О., суддів Донця В.А. та Пісоцької О.В., при секретарі судового засідання Чернишевій О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 (далі – позивач)
доМіністерства охорони здоров’я (далі –відповідач, МОЗ України)
третя особаМіністр охорони здоров’я Князевич Василь Михайлович
проскасування наказу, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу
за участю представників:
від позивачаОСОБА_1 (за довіреністю)
від відповідачане прибув
від третьої особине прибув
Обставини справи:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про скасування у повному обсязі наказу МОЗ України від 03 квітня 2009 року № 101-к, поновлення його на посаді головного спеціаліста відділу представництва у судах юридичного управління МОЗ України, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу.
Позивач вважає необґрунтованим звільнення з роботи згідно з пунктом 4 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі –КЗпП України), оскільки не здійснював прогули, бо 12 січня 2009 року був присутній на роботі, а 07 лютого 2009 року –не був обізнаний, що на цей вихідний день перенесено робочий день з вівторка 06 січня 2009 року.
Водночас, позивач просить визнати поважною причину пропуску місячного строку для звернення до суду з цим позовом і поновити цей строк, оскільки замість Окружного адміністративного суду міста Києва він помилково направив позов до Подільського районного суду м.Києва.
Надалі позивач подав заяву про збільшення позовних вимог і додатково просив визнати незаконним пункт 3.2 оскаржуваного наказу, згідно з яким з нього передбачено утримати виплачений у жовтні 2008 року аванс на відрядження в сумі 1 120,00 грн., нараховану суму прибуткового податку та штраф у розмірі 15% від суми невикористаних коштів і просив зобов’язати відповідача повернути утримані кошти.
Представники відповідача в судовому засіданні та в письмових поясненнях позов не визнали, вважають звільнення обґрунтованим.
Крім того, представники відповідача наполягали на відмові у задоволенні позову у зв’язку з пропуском позивачем місячного строку звернення до суду із цим позовом.
У судовому засіданні 16 листопада 2009 року від відповідача витребувано додаткові докази та оголошено перерву.
В судові засідання 30 листопада та 10 грудня 2009 року представники позивача не прибули, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, витребувані судом докази подали через канцелярію.
Третя особа письмових пояснень щодо позовних вимог не надала, представника в судове засідання не направила, хоча дату, час та про місце судового розгляду справи повідомлена належним чином.
На підставі частини 3 статті 160 КАС України в судовому засіданні 10 грудня 2009 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач з 22 серпня 2006 року працював на посаді головного спеціаліста відділу правового забезпечення юридичного управління МОЗ України.
Наказом МОЗ України від 03 квітня 2009 року № 101-к ОСОБА_1 звільнено з посади головного спеціаліста відділу представництва у судах юридичного управління на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України, днем звільнення визначено 12 січня 2009 року, передбачено сплатити компенсацію за невикористану відпустку та утримати з нього виплачений аванс на відрядження, суму прибуткового податку та штраф у розмірі 15% від суми невикористаних коштів.
Позивача звільнено з роботи через прогули 12 січня та 07 лютого 2009 року без поважних причин.
Підставою для видання наказу зазначено: акт від 12 січня 2009 року про відсутність позивача на робочому місці; доповідну записку начальника юридичного управління Бронової В.М. від 23 березня 2009 року № 14.16/205; акт про відмову у наданні письмового пояснення позивача від 18 березня 2009 року; доповідну записку начальника відділу управління персоналом та керівними кадрами департаменту кадрової політики, освіти і науки Клоченка І.В. від 20 березня 2009 року; акт від 23 березня 2009 року про відмову у наданні письмового пояснення позивачем; витяг з протоколу первинної профспілкової організації МОЗ України від 30 березня 2009 року № 6.
У період з 13 жовтня 2008 року по 06 квітня 2009 року позивач перебував у стані тимчасової непрацездатності, що підтверджується листками тимчасової непрацездатності, а саме:
№
п/пСерія та номер листка
тимчасової непрацездатностіДата видачі листка
тимчасової непрацездатностіПеріод звільнення від роботи
1.АБЗ № 096339від 17.10.0813.10.08 - 17.10.08
2.АБЗ № 096434від 19.12.0824.11.08 - 19.12.08
4.АБЗ № 090057від 02.01.0922.12.08 - 02.01.09
5.АБК № 087884від 08.01.0908.01.09 - 10.01.09
6.АБЗ № 090463від 02.02.0913.01.09 - 02.02.09
7.АБЗ № 090580від 06.02.0903.02.09 - 06.02.09
8.АБЖ № 830771від 16.02.0909.02.09 - 27.02.09
9АБІ № 162773від 10.03.0910.03.09 - 13.03.09
10.АБС № 094370від 16.03.0916.03.09 - 21.03.09
11.АБК № 592806від 06.04.0926.03.09 - 06.04.09
Згідно з актом від 12 січня 2009 року, складеного відповідачем, позивач був відсутній на своєму робочому місці 12 січня 2009 року протягом усього робочого дня, про відсутність на роботі не попереджав.
Акт про відсутність ОСОБА_1 на роботі 07 лютого 2009 року відповідачем не складався.
Доповідною запискою від 20.03.09 начальник відділу управління персоналом та керівними кадрами департаменту кадрової політики, освіти і науки Клоченко І.В. повідомив Міністра охорони здоров`я України Князевича В.М. про відсутність ОСОБА_1 на роботі 07 лютого 2009 року.
В журналі обліку робочого часу відділу представництва у судах юридичного управління МОЗ України –робочі дні позивача за 12 січня та 07 лютого 2009 року позначені відміткою „н/з” –„не з’явився”.
У табелі обліку використання робочого часу в юридичному управлінні МОЗ України за січень та лютий 2009 року робочі дні позивача за 12 січня та 07 лютого 2009 позначені відміткою „п” - „прогул”.
З актів про відмову у наданні письмового пояснення від 18 та 23 березня 2009 року, складених відповідачем, вбачається, що позивач відмовився надати витребувані від нього пояснення щодо причин відсутності на робочому місці відповідно 12 січня та 07 лютого 2009 року.
Позивач не є членом профспілкової організації МОЗ України, що не заперечувалось сторонами в судовому засіданні, а тому суд не бере до уваги витяг з протоколу засідання профспілкового активу первинної профспілкової організації МОЗ України № 6 від 30 березня 2009 року щодо надання згоди на звільнення ОСОБА_1
Листами від 03 квітня 2009 року № 11.02-21-27/45 та 24 червня 2009 року № 11.02-21-27/79 МОЗ України повідомив позивача про звільнення, запропонував ознайомитись із наказом про звільнення та забрати трудову книжку.
Сторонами у справі не заперечувалось, що наказ про звільнення вручено позивачу 07 квітня 2009 року.
Суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.
Згідно зі статтею 1 Закону України „Про державну службу” державна служба в Україні –це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.
За змістом вказаної статті та частини 2 статті 3 Закону України „Про державну службу” позивач є державним службовцем.
Відповідно до частини 1 статті 30 Закону України „Про державну службу” державна служба припиняється, передусім, із загальних підстав, передбачених Кодексом законів України про працю.
Пунктом 4 статті 40 КЗпП України встановлено, що трудовий договір може бути розірваний власником підприємства, установи або уповноваженим ним органом у випадку прогулу.
Прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.
Таким чином, позивач як державний службовець може бути звільнений з державної служби на підставі пункту 4 статті 40 Кодексу законів про працю України.
Підставою для звільнення є знаходження працівника поза територією підприємства або об’єкта, де він відповідно до трудових обов’язків повинен виконувати доручену йому роботу.
Стосовно прогулу, вчиненого позивачем 12 січня 2009 року.
У письмових поясненнях від 20 серпня 2009 року та в судовому засіданні позивач стверджував, що 12 січня 2009 року з 09:00 год. він весь день був на роботі, на своєму робочому місці, яке знаходилось в кабінеті № 100 та виконував свої службові обов’язки, а саме:
- з 09:15 год. до 10:30 год. брав участь у щотижневій нараді, яка проводилась начальником юридичного управління Броновою В.М. за участю ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4;
- з 10:15 год. виконував доручення начальника юридичного управління Бронової В.М. щодо підготовки листа до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у справі ОСОБА_5;
- з 13:00 год. до 14:00 год. –знову брав участь у нараді, що проводилась начальником юридичного управління Броновою В.М., де були присутні й інші особи;
- після вказаної наради у зв’язку з поганим самопочуттям звернувся до поліклініки, де відмовився від видачі листка тимчасової непрацездатності, і повернувся на роботі о 15:30 год.
Разом з тим, позивач повідомив, що «весь цей робочий день виконував окреме доручення ОСОБА_6 та погоджував з ним у його робочому кабінеті ключові моменти завдання. У робочий день за межі установи позивач не відлучався». Також інформував, що «перебував на роботі у зв’язку з проханням начальника Бронової В.М. Прохання аргументувалося приїздом у МОЗ України головних лікарів Волинської області Янко Н.В. та Попович В.П.».
Суд вважає, що доводи позивача про його присутність на роботі 12 січня 2009 року спростовуються наступним.
Свідок ОСОБА_2, допитаний у судовому засіданні за ініціативою позивача, зазначив, що бачив ОСОБА_1 у січні 2009 року в приміщенні Міністерства на третьому поверсі, в тому числі й у кабінеті № 100, куди він заходив. Однак, який саме день січня це був свідок назвати не зміг, бо не запам’ятав. Щодо робочого місця позивача, йому відомо лише те, що до хвороби ОСОБА_1, тобто до листопада 2008 року, його робочим місцем був кабінет № 100.
Відповідно до усних пояснень представників відповідача та довідки в.о.директора департаменту кадрової політики, освіти і науки Волосовця О.П. від 10 серпня 2009 року № 02.01-16/49 з 17 листопада 2008 року робоче місце позивача знаходиться у кабінеті № 121-в, де знаходяться робочі місця працівників відділів представництва у судах та нормативно-правового.
Представники відповідача та свідок ОСОБА_7, допитаний судом за ініціативою відповідача, в судовому засіданні повідомили, що 12 січня 2009 року позивача на роботі не було ні в кабінеті № 100, ні в кабінеті № 121-в, жодних нарад у начальника юридичного управління Бронової В.М., в тому числі за участю ОСОБА_1, не проводилось, жодних завдань та доручень Бронова В.М. позивачу не надавала, крім того, саме за її участю складено акт про відсутність позивача на роботі 12 січня 2009 року.
При цьому, твердження позивача про те, що 12 січня 2009 року він не відлучався за межі установи, спростовується його усними та письмовими поясненнями від 20 серпня 2009 року, згідно з якими він відлучався до поліклініки, з якої повернувся о 15:30 год.
Судом приймаються до уваги доводи представників відповідача про те, що не відповідає дійсності твердження позивача про те, що 12 січня 2009 року він весь день виконував доручення першого заступника Міністра охорони здоров’я України –Головного державного санітарного лікаря - ОСОБА_6, або, як зазначено у письмовому клопотанні позивача від 11 серпня 2009 року про виклик в судове засіданні свідка ОСОБА_6, «за вказівкою свого керівництва»він виконував у цей день лише його доручення та знаходився у його повному розпорядженні.
Наведене обґрунтовується таким.
Згідно з поясненнями представників відповідачів відповідно до розподілу функціональних обов’язків між Міністром охорони здоров’я України, першим заступником та заступниками Міністра координація діяльності юридичного управління Міністерства належить виключно до функцій Міністра. Ця обставина не заперечувалась сторонами у справі і у суду немає сумніву щодо її достовірності, а тому вона не потребує доказування.
Жодних наказів та доручень щодо підпорядкування (перепідпорядкування) ОСОБА_1 першому заступнику Міністра –Головному державному санітарному лікарю України Пономаренку А.М. Міністр охорони здоров’я України не видавав.
З огляду на це судом відмовлено у задоволенні клопотання позивача про виклик у судове засідання свідка ОСОБА_6
Крім того, твердження позивача, що він цілий день був у розпорядженні ОСОБА_6 та виконував його доручення, спростовуються поясненням самого позивача, згідно з якими він протягом дня брав участь у нарадах, що проводились начальником юридичного управління Броновою В.М. та виконував її доручення.
Суд також відмовив у задоволенні клопотання позивача про виклик cвідка ОСОБА_8, яка станом на 12 січня 2009 року працювала в МОЗ України, виконувала функції табельника та могла б підтвердити факт його перебування в цей день на роботі, оскільки останній саме їй здавав листки тимчасової непрацездатності АБЗ № 090057 від 02 січня 2009 року та АБЗ № 096434 від 19 грудня 2009 року. Однак, на звороті зазначених листків міститься відмітка табельника про їх заповнення 16 січня 2009 року.
Суд вважає необґрунтованою заяву позивача про виключення з числа доказів у справі табеля обліку робочого часу за січень 2009 року.
Крім того, не відповідає дійсності твердження позивача, зокрема, про те, що 18 березня 2009 року від нього не вимагались письмові пояснення щодо відсутності на роботі 12 січня 2009 року, оскільки у цей день він не був у приміщенні Міністерства, бо хворів, що підтверджується листком тимчасової непрацездатності від 16 березня 2009 року АБС № 094370.
Суд дійшов висновку, що 18 березня 2009 року позивач був присутній на роботі, що підтверджується фактом подання ОСОБА_1 на ім’я Міністра охорони здоров’я України заяви від 18 березня 2009 року про надання відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на якій міститься відповідна резолюція Міністра від 18 березня 2009 року.
Крім того, на думку суду, відповідачем дотримано строк застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, передбачений статтею 148 КЗпП України, згідно з якою дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше 1 місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
Від дня вчинення прогулу ОСОБА_1 –12 січня 2009 року до дня винесення наказу про його звільнення 03 квітня 2009 року не сплинув місячний строк, оскільки у цей період позивач був звільнений від роботи у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю.
Стосовно прогулу, вчиненого позивачем 07 лютого 2009 року.
Сторонами у справі не заперечується та обставина, що 07 лютого 2009 року позивач був відсутній на робочому місці, а тому відповідно до частини 3 статті 72 КАС України ця обставина не потребує доведення.
23 березня 2009 року у позивача витребовувались письмові пояснення щодо причин відсутності на роботі, які згідно з актом від 23 березня 2009 року він відмовився надавати.
Суд вважає, що відсутність позивача на роботі 07 лютого 2009 року обумовлена поважною причиною, а тому у зв’язку з цим не вбачає підстав для його звільнення за прогул у цей день, що обґрунтовується таким.
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 24 листопада 2009 року № 1458-р „Про перенесення робочих днів у 2009 році” МОЗ України перенесено, зокрема, робочий день з вівторка 06 січня на суботу 07 лютого 2009 року, про що видано відповідний наказ, який з метою доведення до відома працівників Міністерства розміщено на дошці оголошень.
Доказів про доведення змісту цього наказу до відома позивача, який у період до 07 лютого 2009 року перебував у стані тимчасової непрацездатності та не міг ознайомитись із наказом з дошки оголошень, відповідачем не надано.
Суд не погоджується з доводами відповідача щодо того, що згадане розпорядження Кабінету Міністрів України підлягало безумовному виконанню позивачем, оскільки воно має рекомендаційний характер.
За таких обставин суд погоджується з доводами позивача про те, що він не знав і не міг знати про перенесення робочого дня з 06 січня на 07 лютого 2009 року, а тому причина його відсутності у цей день на роботі є поважною.
Щодо оскарження пункту 3.1 наказу МОЗ України від 03 квітня 2009 року в частині виплати компенсації за невикористану відпустку.
Сторонами не заперечувалась та обставина, що при звільненні позивачеві необхідно було сплатити кошти за невикористану частину щорічної основної відпустки за період роботи з 22 серпня 2006 року по 21 серпня 2007 року –2 дні та за період роботи з 22 серпня 2008 по 12 січня 2009 року –13 календарних днів. При цьому позивач не вказав суду в чому полягають протиправні дії відповідача при виданні оскаржуваного наказу в цій частині та яке його право у зв’язку з цим порушене, з огляду на що суд не вбачає підстав для визнання протиправним та скасування пункту 3.1 оскаржуваного наказу.
Щодо оскарження пункту 3.2 наказу МОЗ України від 03 квітня 2009 року в частині утримання із заробітної плати позивача коштів у розмірі 1 120,00 грн., виплачених як аванс на відрядження, а також нараховану суму прибуткового податку та штраф у розмірі 15% суми невикористаних коштів.
Лист заступника директора департаменту економіки, фінансів і бухгалтерської звітності МОЗ України від 21 липня 2009 року № 12.01-09/59 Лузан В.І., адресований начальнику юридичного управління Броновій В.М., свідчить, що у ОСОБА_1 існує заборгованість по заробітній платі - 692,61 грн., авансу на відрядження –1 120,00 грн., прибутковому податку –168,00 грн., штрафу, нарахованого згідно з наказом від 03 квітня 2009 року № 101-к –168 грн., всього 2 148,61 грн.
Наявність заборгованості ОСОБА_1 підтверджується також актом ревізії фінансово-господарської діяльності МОЗ України, складеного Головним контрольно-ревізійним управлінням України 25 жовтня 2009 року № 04-21/209.
Зі згаданого акту вбачається, що згідно з платіжним дорученням від 03 жовтня 2008 року № 802 ОСОБА_1 перераховано аванс на відрядження до АР Крим (наказ від 22 жовтня 2008 року № 183 –КМ) в сумі 1 120,00 грн., які він не відзвітував, залишок коштів на розрахунковий рахунок МОЗ не повернуто. Станом на 01 вересня 2009 року згідно даних бухгалтерського обліку МОЗ України за ОСОБА_1 рахується дебіторська заборгованість по рахунку 362 в сумі 1 120,00 грн. При цьому, ОСОБА_1 звільнений з займаної посади головного спеціаліста відділу правового забезпечення з 12 січня 2009 року.
За таких обставин суд вважає обґрунтованим пункт 3.2 оскаржуваного наказу МОЗ України та не вбачає підстав для визнання його протиправним.
Як встановлено вище, в цілому звільнення ОСОБА_1 проведене відповідачем у порядку та з підстав, визначених законодавством, а, отже, є правильним.
Пунктом 2 оскаржуваного наказу МОЗ України від 03 квітня 2009 року № 101-к датою звільнення позивача визначено 12 січня 2009 року, коли позивач не хворів та не був у відпустці. Однак, на момент видання відповідачем згаданого наказу позивач згідно з листком тимчасової непрацездатності АБК № 592806 від 06 квітня 2009 року перебував у стані тимчасової непрацездатності (період хвороби з 26 березня по 06 квітня 2009 року). Не можна вважати обґрунтованим видання відповідачем наказу про звільнення працівника з посади під час його тимчасової непрацездатності, оскільки згідно з частиною 3 статі 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності.
Частиною 2 статті 11 КАС України встановлено, що суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Беручи до уваги викладене суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та змінити дату звільнення ОСОБА_1 з урахуванням закінчення періоду його тимчасової непрацездатності з 12 січня на 07 квітня 2009 року та у зв’язку з цим зобов’язати відповідача здійснити перерахунок коштів, належних позивачу до виплати.
Стосовно дотримання позивачем строку звернення до суду із цим позовом.
За загальним правилом, встановленим частиною 1 статті 233 КЗпП України, у справах про звільнення з публічної служби особа може звернутись до суду у місячний строк із дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Відповідно до статті 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Однак, суд не погоджується з доводами відповідача про необхідність відмовити позивачеві у задоволенні позову через недотримання ним місячного строку для звернення до суду з цим позовом, оскільки вважає поважною причину пропуску цього строку, що обґрунтовується таким.
Позивач отримав копію наказу про звільнення 07 квітня 2009 року. 30 квітня 2009 року подав позов про поновлення на роботі до Подольського районного суду м.Києва, про що свідчить фіскальний чек поштової установи від 30 квітня 2009 року № 4483 та опис поштового вкладення від 30 квітня 2009 року. 03 червня 2009 року позивач дізнався про ухвалу названого суду від 19 травня 2009 року про повернення позовної заяви, що підтверджується датою засвідчення копії цієї ухвали. Позов до Окружного адміністративного суду міста Києва позивач подав 04 червня 2009 року.
Керуючись статями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги задовольнити частково.
Змінити дату звільнення ОСОБА_1, визначену пунктом 2 наказу Міністерства охорони здоров’я України від 03 квітня 2009 року № 106-к, з 12 січня на 07 квітня 2009 року.
Зобов’язати Міністерство охорони здоров’я України здійснити перерахунок коштів, належних ОСОБА_1 до виплати у зв’язку зі зміною дати звільнення.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з рахунків Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмір 1 грн. 70 коп.
Постанова відповідно до частини 1 статті 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва.
Головуюча суддя О.О.Власенкова
Судді В.А.Донець
О.В.Пісоцька
Повний текст постанови складено та підписано 17 грудня 2009 року.