ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Клочко К.І.

16 липня 2019 р. Справа № 440/3981/18

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.,

суддів - Кононенко З.О. , Калитки О. М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03 січня 2019 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ШАУМАНН АГРІ УА» до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановила:

12.11.2018 року позивач товариство з обмеженою відповідальністю «ШАУМАНН АГРІ УА» (подалі - ТОВ «ШАУМАНН АГРІ УА», підприємство) звернувся до суду з позовом, яким просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача Головного управління ДФС у Полтавській області (подалі - ГУ ДФС у Полтавській області, контролюючий орган) від 25.10.2018 року:

- № 0000311408, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб`єктами підприємницької діяльності, у розмірі 29.436,93 грн, у тому числі 23.549,54 грн за основним платежем, 5.887,39 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- № 0000301408, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем мито на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності, у розмірі 5.579,15 грн, у томі числі 4.463,32 грн за основним платежем, 1.115,83 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем безпідставно зроблено висновки про порушення ним після ввезення товарів на територію України статей 52, 53, пункту 5 частини десятої, частини одинадцятої статті 58 Митного кодексу України (подалі - МК України), пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України (подалі - ПК України), в результаті чого прийнято неправомірні податкові повідомлення-рішення.

Зокрема, позивач вважає необґрунтованими посилання контролюючого органу на звірку з даними документів бухгалтерського обліку, наданих перевізником ФОП ОСОБА_1 , оскільки договір перевезення позивачем із ФОП ОСОБА_1 не укладався. Вказує, що на виконання вимог законодавства України, для підтвердження фактичної складової витрат на транспортування до митного кордону України та після ввезення на митну територію України до митного оформлення було надано довідки, акти прийомки-здачі робіт, замовлення на транспортування товару, товарно-транспортні накладні. Дані документи містять усю необхідну інформацію щодо маршруту перевезення, пунктів навантаження та розвантаження, транспортних засобів, на яких здійснювалось перевезення, а також суми транспортних витрат. Враховуючи особливості правового регулювання договору транспортного експедирування, вважає, що транспортні витрати до митного кордону та після ввезення на митну територію України є розподіленими, що підтверджується документально. Податковим органом не доведено, які відомості в поданих ним до митного оформлення документах є недостовірними та сумнівними, тому підстав для нарахування податкових зобов`язань у відповідача не було. Просить позов задовольнити у повному обсязі.

Заперечуючи проти вимог ТОВ «ШАУМАНН АГРІ УА», у відзиві на позов ГУ ДФС у Полтавській області посилається на те, що оскаржувані позивачем рішення прийняті контролюючим органом внаслідок заявлення декларантом неповних відомостей щодо складових митної вартості імпортованих товарів, а саме: задекларовані підприємством транспортні витрати на доставку товарів не відповідають інформації, яка міститься в документах, наданих безпосередньо перевізником, що призвело до заниження бази оподаткування товарів та неповного нарахування і сплати митних платежів.

Зазначає, що Krell-Logistik за дорученням клієнта та за його рахунок організував виконання перевезень на користь продавця через третіх осіб (перевізника ФОП ОСОБА_1 ) для виконання зобов`язань продавця. При цьому не було враховано актів перевізника ФОП ОСОБА_1 , який забезпечував транспортування імпортного вантажу до місця призначення. Числові значення, зазначені в актах перевізника ФОП ОСОБА_1 по іншим контрагентам, значно відрізняються від даних, вказаних в актах наданих до митного оформлення. Krell-Logistik надав лише експедиторські послуги, а не виступав прямим виконавцем транспортування імпортованого вантажу до місця призначення. Тому відповідач вважає, що тільки акти перевізника ФОП ОСОБА_1 підтверджують числове значення та несуть достовірні відомості транспортування імпортованого вантажу за межами митної території та по території України. Решта витрат, пов`язана з доставкою імпортного товару до пункту призначення, належить до витрат, що включаються до складових митної вартості товарів. За таких обставин просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 03.01.2019 року (рішення у повному обсязі складено 14.01.2019 року) адміністративний позов ТОВ «ШАУМАНН АГРІ УА» задоволені у повному обсязі у спосіб, визначений позивачем.

Так, судовим рішенням визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Полтавській області від 25.10.2018 року № 0000311408, № 0000301408.

Судом проведений розподіл судових витрат, а саме: стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Полтавській області на користь ТОВ «ШАУМАНН АГРІ УА» витрати зі сплати судового збору в розмірі 1.762,00 грн.

Висновок суду вмотивований тим, що витрати на транспортування після ввезення на територію України не включені позивачем до митної вартості товару, чим дотримано вимогу чинного законодавства про виділення їх з ціни, документального підтвердження та можливості обчислення.

За наведеного, суд визначився про те, що висновки контролюючого органу щодо неповного декларування сум вартості міжнародних транспортно-експедиційних (транспортних) послуг по доставці імпортованих товарів є необґрунтованими.

Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі відповідач ГУ ДФС у Полтавській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні вимог ТОВ «ШАУМАНН АГРІ УА».

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що ним проведено перевірку правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів ТОВ «ШАУМАНН АГРІ УА» за окремими митними деклараціями ІМ 40ДЕ № UA806020/2018/203378 від 19.03.2018 року, № UA806020/2018/204073 від 02.04.2018 року, № UA806020/2018/204060 від 02.04.2018 року, № UA806020/2018/204066 від 02.04.2018 року, № UA806020/2018/204616 від 16.04.2018 року та встановлено, що по зазначеним митним деклараціям позивачем занижено суму транспортних послуг до митного кордону України.

Так, апелянт вважає, що оскільки фактичним перевізником не зроблено окремих розрахунків вартості транспортування товарів з місця навантаження до митного кордону України та з митного кордону України до місця розвантаження товару, то позивач, при визначенні митної вартості товарів, мав включити до неї усю суму понесених витрат на транспортування товарів.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач не погодився із доводами контролюючого органу з підстав, якими ним обґрунтовані позовні вимоги, та просив залишити скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а судове рішення на підставі ст. 316 КАС України слід залишити без змін, з наступних підстав.

Судом установлено, що ГУ ДФС у Полтавській області, у період з 12.09.2018 року по 18.09.2018 року, проведена документальна невиїзна перевірка правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів ТОВ «ШАУМАНН АГРІ УА» за окремими митними деклараціями ІМ 40ДЕ № UA806020/2018/203378 від 19.03.2018 року, № UA806020/2018/204073 від 02.04.2018 року, № UA806020/2018/204060 від 02.04.2018 року, № UA806020/2018/204066 від 02.04.2018 року, № UA806020/2018/204616 від 16.04.2018 року.

За результатами перевірки складено Акт від 02.10.2018 року № 1328/16-31-14-08-08/36416284 /а.с.15-29/, в якому встановлені порушення позивачем вимог:

- статей 52, 53, пункту 5 частини десятої, частини одинадцятої статті 58 МК України, у результаті чого встановлено заниження податкового зобов`язання по сплаті ввізного мита у сумі 4.463,32 грн; від 02.10.2018 року № 1328/16-31-14-08-08/36416284;

- пункту 190.1 статті 190 ПК України, у результаті чого встановлено заниження податкового зобов`язання по сплаті податку на додану вартість у сумі 23.549,54 грн.

Підставою для прийняття означених податкових повідомлень-рішень слугували висновки контролюючого органу про те, що порушення сталося внаслідок заявлення до митного оформлення товару недостовірних відомостей щодо фактичних витрат на транспортування оцінюваних товарів, що підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку, отриманими податковим органом від безпосередніх виконавців послуг.

За результатами розгляду заперечень ТОВ «ШАУМАНН АГРІ УА» на акт перевірки, ГУ ДФС у Полтавській області відповіддю № 22457/10/16-31-14-98-15 від 22.10.2018 року, залишила їх без задоволення, а висновки акту перевірки, - без змін /а.с. 95-97/.

На підставі акту перевірки ГУ ДФС у Полтавській області винесені наступні податкові повідомлення-рішення від 25.10.2018 року:

- № 0000311408, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб`єктами підприємницької діяльності, у розмірі 29.436,93 грн, у тому числі 23.549,54 грн за основним платежем, 5887,39 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) /а.с.13/;

- № 0000301408, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем мито на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності, у розмірі 5.579,15 грн, у томі числі 4463,32 грн за основним платежем, 1.115,83 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) /а.с.14/.

Як встановлено судовим розглядом, 15.09.2009 року між позивачем ТОВ ТОВ «ШАУМАНН АГРІ УА» (Покупець) та Schaumann Agri Austria Gmbh &СО KG (Постачальник) укладено договір (контракт) поставки № 1, за умовами якого Продавець продає, а Покупець купує мінеральні кормові добавки для тваринництва, найменування, кількість та ціна товару вказуються в специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору, товар поставляється партіями /а.с. 30-33/.

На підставі погоджених та підписаних специфікацій Продавцем здійснювалося відвантаження товару.

Транспортування товару до місця призначення здійснювалося перевізником Krell-Logistik (Виконавець) на підставі Договору з ТОВ «ШАУМАНН АГРІ УА» (Клієнт) від 12.03.2018 року № 12032018 про надання транспортних послуг /а.с. 35-36/.

Відповідно до розділу І Договору Виконавець зобов`язався за винагороду і за рахунок Клієнта виконати або організувати виконання визначених цим Договором послуг, пов`язаних з перевезенням автотранспортом експортних та імпортних вантажів, що належать Клієнту. Згідно з пунктами 3.1., 3.2. Договору оплата перевезень проводиться Клієнтом за узгодженими ставками і умовами в безготівковому порядку на підставі рахунків Виконавця протягом 10 днів з моменту отримання CMR клієнтом.

15.03.2018 року між Krell-Logistik (Виконавець) та ТОВ «ШАУМАНН АГРІ УА» (Клієнт) укладено додаткову угоду № 1, відповідно до якої договір доповнено підпунктом 2.3., а саме: Виконавець має право організовувати процес виконання послуг , пов`язаних з перевезенням автотранспортом експортних та імпортних вантажів, що належать Клієнту, залучати до роботи при необхідності третіх осіб. У разі залучення третьої особи до виконання робіт за Договором, правовідносини між Виконавцем та останнім повинні бути урегульовані шляхом укладення відповідного Договору, про що Виконавець повідомляє клієнта у будь-який зручний спосіб та надсилає копію укладеного Договору для ознайомлення /а.с.37/.

На виконання умов означеного Договору Сторонами погоджені та підписані транспортні замовлення на виконання перевезень № 2018/03/06, № 2018/04/01, № 2018/03/04, № 2018/03/03, № 2018/03/05, зі змісту яких видається можливим встановити дату навантаження, адресу навантаження, найменування вантажу, адресу розвантаження, отримувача вантажу, фрахтову ставку та умови оплати /а.с. 43-47/.

Оплата послуг здійснювалася відповідно до укладеного Договору від 12.03.2018 року № 12032018, погоджених замовлень на транспортування вантажу, по факту отримання вантажу з товаром, на підставі виставлених рахунків.

Надання транспортних послуг Krell-Logistik позивачу підтверджується окремо за кожною партією замовленнями на транспортування вантажу, товарно-транспортними накладними (CMR), актами здачі-прийомки робіт (надання послуг), довідками про транспортні витрати з чітким розмежуванням вартості з А4715 Taufkirchen (Austria) до кордону Чоп - у розмірі 800 Євро та вартості по території України кордон Чоп до м. Полтава - у розмірі 800 Євро. Загальна вартість перевезення складає 1600 Євро /а.с. 48-62, 98-113/.

На виконання пункту 10 статті 58 МК України до митної вартості товару включено витрати на транспортування до території України та вартість транспортно-експедиційних послуг, крім ПДВ.

Погоджуючись із висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частиною другою статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно із частиною другою статті 53 цього ж Кодексу документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною першою статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до частини четвертої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Підпунктом «в» пункту 1 та пунктом 5 частини десятої статті 58 МК України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості): вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частина друга статті 54 МК України).

Як убачається з матеріалів справи, відповідно до договору, укладеного позивачем з Виконавцем, розрахунки між Krell-Logistik та позивачем здійснюються відповідно до діючого законодавства України не пізніше 3 днів з моменту отримання оригіналів документів: рахунку - фактури, товарно-транспортної накладної (CMR чи ТТН), з відміткою одержувача про прийняття вантажу, акту виконаних робіт, податкових накладних.

Тобто, Krell-Logistik, як виконавець (експедитор), склав акти виконаних послуг та надав їх з рахунками-фактурами для оплати на загальну суму наданих послуг, включаючи у тому числі вартість послуг компанії з доставки вантажів від відправника за кордоном України до митного кордону України та в межах митної території України до ТОВ «ШАУМАНН АГРІ УА» в м. Полтава. Транспортні послуги по доставці вантажу чітко визначені у відповідних довідках, які надані експедитором.

Відповідно до приписів статті 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 01.07.2004 року № 1955-IV (подалі - Закон № 1955-IV), транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор (транспортний експедитор) - суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору; перевізник - юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов`язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником; учасники транспортно-експедиторської діяльності - клієнти, перевізники, експедитори, транспортні агенти, порти, залізничні станції, об`єднання та спеціалізовані підприємства залізничного, авіаційного, автомобільного, річкового та морського транспорту, митні брокери та інші особи, що виконують роботи (надають послуги) при перевезенні вантажів.

Згідно зі статтею 4 Закон № 1955-IV експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України.

Відповідно до частин першої, другої статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов`язки експедитора виконуються перевізником.

Зі змісту наведених норм слідує, що транспортно-експедиторські послуги безпосередньо пов`язані з організацією та забезпеченням перевезень та є прямими витратами на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України.

Експедитор може фактично виконати послуги, пов`язані з перевезенням вантажу самостійно, або лише визначити, узгодити та проконтролювати виконання заходів, спрямованих на вирішення передбачених договором завдань.

При цьому, діяльність експедитора має подвійну природу, оскільки він діє і як посередник, і як безпосередній надавач послуг з організації перевезення. І хоча договір транспортного експедирування може включати окремі елементи договору доручення або договору комісії, його правова конструкція не є тотожною цим договорам, у зв`язку з чим чинним законодавством передбачено окреме правове регулювання правовідносин за договором транспортного експедирування.

Разом з тим, експедитор може самостійно здійснювати дії із доставки вантажу перевізнику та/або вантажоодержувачу або організувати виконання таких дій, уклавши відповідні договори з іншими особами.

Колегія суддів зазначає, що контролюючим органом в ході проведення перевірки та дослідження первинних бухгалтерських документів та податкової звітності позивача не враховано особливості правового регулювання договору транспортного експедирування.

Відповідно до ч. 11 статті 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або піддягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені в цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню, зокрема, витрати на транспортування після ввезення.

На виконання зазначених вимог статей, для підтвердження фактичної складової витрат на транспортування до митного кордону України при здійсненні митного оформлення вантажів ТОВ «ШАУМАНН АГРІ УА» отримало від транспортної компанії довідки про витрати доставки вантажів, зокрема, до митного кордону України.

Як установлено судовим розглядом, довідки, надані для підтвердження витрат на транспортування, завірені транспортною компанією згідно вимог МК України, та додані ТОВ «ШАУМАНН АГРІ УА» до всіх ВМД для формування митної вартості.

Колегія суддів зазначає, що вичерпного переліку документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, та, які можуть бути подані під час митного оформлення оцінюваних товарів, законодавством України з питань державної митної справи не встановлено.

Так, при митному оформленні товарів позивачем декларантом позивача були надані довідки про транспортні витрати з чітким розмежуванням вартості з А4715 Taufkirchen (Austria) до кордону Чоп - у розмірі 800 Євро та вартості по території України кордон Чоп до м. Полтава - у розмірі 800 Євро. Загальна вартість перевезення складає 1600 Євро.

Також, як вбачається з CMR на перевезення товарів зазначених у ІМ 40ДЕ № UA806020/2018/203378 від 19.03.2018 року, № UA806020/2018/204073 від 02.04.2018 року, № UA806020/2018/204060 від 02.04.2018 року, № UA806020/2018/204066 від 02.04.2018 року, № UA806020/2018/204616 від 16.04.2018 року, митному органу, при митному оформленні товарів, було відомо, що фактичне перевезення товарів здійснюється ФОП ОСОБА_1 , а не Krell-Logistik.

Колегія суддів зауважує, що заперечуючи проти позовних вимог позивача, контролюючий орган не посилається на те, що надані до митного оформлення документи на транспортування товарів не підтверджуються бухгалтерських обліком отримувача товару - позивача.

Крім того, контролюючим органом не надано належного обґрунтування підстав, за яких при вирішенні питання щодо збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб`єктами підприємницької діяльності та збільшення грошового зобов`язання за платежем мито на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності, враховано вартість перевезення товару з м. Тауфкирхен-на-Тратнахе, Австрія до м. Лубни Полтавської області.

При цьому, колегія суддів зазначає, що відстань з місця навантаження товару з м. Тауфкирхен-на-Тратнахе, Австрія до м. Чоп - приблизно 807 км та з м. Чоп до м. Лубни Полтавської області - приблизно 1010 км та відсутності доказів того, що вартість транспортування товарів автомобільними дорогами Європейського Союзу та автомобільними дорогами України є різними.

За наведеного вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог.

Враховуючи наявність у позивача необхідних первинних документів, які підтверджують дотримання умов договору транспортного експедирування, укладеного між ТОВ «ШАУМАНН АГРІ УА» та Krell-Logistik про міжнародне перевезення вантажів автомобільним транспортом, вказані відповідачем обставини щодо пріоритетності відомостей, зазначених в актах залученого експедитором перевізника ФОП ОСОБА_1 при визначенні транспортних витрат, не є безумовною підставою для висновків про заявлення декларантом неповних відомостей щодо складових митної вартості імпортованих товарів.

За таких обставин колегія суддів зазначає про необґрунтованість висновків ГУ ДФС у Полтавській області щодо неповного декларування позивачем сум вартості міжнародних транспортно-експедиційних (транспортних) послуг по доставці імпортованих товарів.

Згідно частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 цього Кодексу визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються вимоги його апеляційної скарги, та не довів правомірності винесення спірних рішень.

Інші доводи учасників справи на висновки колегії суддів не впливають.

Колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 292, 293, 308, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду 03 січня 2019 року, - без змін.

Постанова Другого апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття. Учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених Кодексом адміністративного судочинства України. Касаційна скарга на судове рішення подається безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя (підпис)Л.В. Мельнікова

Судді(підпис) (підпис) З.О. Кононенко О.М. Калитка

Постанова складена і підписана 16 липня 2019 року.