Справа № 447/2015/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Карбовнік І.М.

Провадження № 22-ц/811/3125/18 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2019 року м.Львів

Справа № 447/2015/18

Провадження № 22ц/811/3125/18

Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Приколоти Т.І.,

суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В.,

секретар Іванова О.О.

з участю ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 , ОСОБА_4

розглянув апеляційні скарги представника ОСОБА_6 , яка діє у своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_1 і ОСОБА_5 ,- ОСОБА_2

на рішення Миколаївського районного суду Львівської області,

та додаткове рішення цього суду, ухвалені у м. Миколаєві 7 червня 2018 року (суддя Карбовнік І.М.)

у справі за позовом ОСОБА_6 у своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_5 до Приватного акціонерного товариства «ЗАКАРПАТТЯОБЛЕНЕРГО», з участю третьої особи ОСОБА_7 , про відшкодування моральної шкоди,-

встановив:

ОСОБА_6 , яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_1 і ОСОБА_5 ,звернулася з позовом про відшкодування моральної шкоди, спричиненої джерелом підвищеної небезпеки. В обґрунтування позову посилається на те, що 13 лютого 2015 року водій автомобіля «Toyota Land Cruiser» (державний номерний знак НОМЕР_1 ) ОСОБА_7 здійснив наїзд на велосипед «Україна», яким керував ОСОБА_8 . Вказує, що внаслідок ДТП ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження від яких помер. За результатами проведеного досудового слідства по кримінальному провадженню встановлено, що водій ОСОБА_7 не мав технічної можливості уникнути наїзду на велосипедиста шляхом застосування своєчасного гальмування, у зв`язку з чим кримінальне провадження було закрито, про що винесено відповідну постанову від 26 серпня 2015 року. Стверджує, що у ОСОБА_7 наступила цивільно - правова відповідальність по відшкодуванню заподіяної моральної шкоди внаслідок загибелі ОСОБА_8 . Зазначає, що смерть ОСОБА_8 спричинила сильні душевні страждання для неї ( ОСОБА_6 ), а також для малолітніх дітей ОСОБА_1 та ОСОБА_5 Такі страждання проявляються у пригніченому стані її та дітей, втраті спокійного сну, постійних нервових стражданнях, тривозі. Факт загибелі ОСОБА_8 спричинив зміни у способі життя. Просила стягнути моральну шкоду у розмірі 318 040 грн. на її користь та по 100 000 грн. в користь ОСОБА_1 та ОСОБА_1 .

Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 7 червня 2018 року в позові відмовлено.

Додатковим рішенням цього суду від 7 червня 2018 року задоволено заяву відповідача. Стягнуто з ОСОБА_6 в користь ПрАТ «ЗАКАРПАТТЯОБЛЕНЕРГО» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.

Рішення та додаткове рішення оскаржив представник ОСОБА_6 - ОСОБА_2 . Вважає рішення суду незаконними та необґрунтованими, такими що порушують законні права та інтереси його довірителя, винесеними з порушенням норм матеріального права.Просить скасувати рішення та додаткове рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на доводи позовної заяви. Зазначає, що страховиком частково компенсовано кожному із неповнолітніх моральну шкоду в розмірі 4 872 грн. Вказує, що з відповідача належить стягнути моральну шкоду у розмірі 318 040 грн. на користь ОСОБА_6 та по 100 000 грн. в користь дітей. Вважає, що заявлені вимоги позивача підлягають до задоволення, тому немає підстав для покладення понесених відповідачем судових витрат на позивача, у зв`язку з чим оскаржується додаткове рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників справи, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.

Рішення суду першої інстанції мотивовано наступним.

Встановлено, що 13 лютого 2015 року близько 19 год. на 578 км + 650 м автодороги Київ - Чоп у Миколаївському районі Львівської області водій автомобіля «Toyota Land Cruiser» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_7 здійснив наїзд на велосипед «Україна», яким керував ОСОБА_8 . Внаслідок ДТП велосипедист ОСОБА_8 отримав тілесні ущкодження від яких помер.

За результатами проведеного досудового слідства по кримінальному провадженню, встановлено, що водій ОСОБА_7 не мав технічної можливості уникнути наїзду на велосипериста шляхом застосування своєчасного гальмування, у зв»язку з чим кримінальне провадження закрито, про що винесено відповідну постанову від 26 серпня 2015 року, яка набрала законної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Згідно із ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя; душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сімї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно роз`яснень у п. 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 1 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статті 1166 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала.

Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Згідно висновків № 4891 та 4911 від 27 грудня 2017 року вбачається, що ситуація, яка пов`язана з зигибеллю ОСОБА_8 внаслідок ДТП, є психотравматичною для ОСОБА_5 та ОСОБА_1 і такою, внаслідок якої останнім спричинені психологічні страждання як основа правового поняття моральної шкоди. Можливий розмір грошової компенсації за спричинені психологічні страждання (моральну шкоду) становить 0 МЗП.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції вважав, що позивачем не подано доказів, що позивачам завдано моральну шкоду у вказаних розмірах.

Колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції з врахуванням наступного.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

М оральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування; а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Статтею 1168 цього Кодексу передбачено, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Відповідно до статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухово - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов`язана відшкодувати її на загальних підставах. Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

До спірних правовідносин не підлягає до застосування стаття 1188 ЦК України щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, оскільки зіткнення відбулося між автомобілем і велосипедом, який не є джерелом підвищеної небезпеки за ознакою, що він приводиться в дію внаслідок мускульної сили людини і повністю залежить від такої.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при розгляді справи належним чином не дослідив докази, необ­хідні для встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, та дійшов передчасного висновку про відмову в позові.

Колегія суддів прийшла до висновку, що права позивачів порушені та підлягають судовому захисту.

Є встановленим, що ОСОБА_8 помер від отриманих в ДТП травм у віці 37 років. Володільцем причетного до ДТП транспортного засобу є відповідач. На той час діти потерпілого мали: 15 років ( ОСОБА_1 ) і 11 років ( ОСОБА_5 ). Діти залишилися на утриманні ОСОБА_6 Передчасна смерть ОСОБА_8 стала важкою психологічною травмою для його рідних і близьких. Позивачам завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях у зв`язку із втратою близької людини, порушено їх нормальний спосіб життя, що потребує докладання додаткових зусиль для організації життя і побуту. Зокрема, син потерпілого вимушено змінив свої плани щодо продовження навчання та здобуття професії. У дітей потерпілого внаслідок їх віку проявляється боязкість,ранимість, вразливість, пригнічений настрій, заглибленість у власні переживання, наявність страхів і побоювань. Передчасна втрата батька для будь-якої людини, тим більше при наявності життєвих зв`язків між ними, однозначно спричиняє моральні страждання, що мало місце і у даному випадку, чого відповідачем не спростовано.

Аналізуючи причини та спосіб завдання моральної шкоди позивачам, визначаючи характер, глибину душевних страждань, зважаючи на вимоги розумності та справедливості, колегія суддів вважає, що їм завдана моральна шкода і така підлягає відшкодуванню власником джерела підвищеної небезпеки, причетного до ДТП.

Так, діти втратили батька, а дружина - чоловіка. Батько займає важливе місце в родині. Його смерть спричинила психологічну травму близьким і рідним людям, якими є позивачі. Передчасна смерть батька, близької для позивачів людини - однозначно спричинила втрату важливого життєвого зв`язку, який поновлений бути не може та відповідно завдає довготривалих та глибоких душевних страждань.

Суд першої інстанції зробив вірний висновок, що позивачам спричинено психологічні страждання. Однак прийшов до помилкового висновку, що розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню в їх користь відповідає нулю, посилаючись на висновки судово-психологічних експертиз ОСОБА_5 і ОСОБА_1 . При цьому суд першої інстанції не взяв до уваги того, що висновки експертиз не мають переваг над іншими доказами по справі. Окрім того, визначення розміру моральної шкоди є правовим питанням, яке вирішується судом. Рішенням Координаційної ради з проблем судової експертизи при Міністерстві юстиції України від 29 січня 2016 року припинено застосування методик встановлення заподіяння моральної шкоди та метод оцінки розміру компенсації спричинених страждань (реєстраційний код 14.1.04).

Зважаючи на наведене, а також матеріальне становище відповідача, що у даному випадку відповідає за заподіяну моральну шкоду, а саме те, що такий є юридичною особою, яка наділена фінансовими можливостями для відшкодування моральної шкоди, колегія суддів вважає, що моральна шкоди, яка підлягає відшкодуванню позивачам, повинна становити по 100 000 грн. кожному, оскільки виплачені страховою компанією кошти не покривають спричинену позивачам моральну шкоду.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не мав підстав для задоволення заяви про стягнення витрат на правничу допомогу та ухвалення з цього питання додатково рішення, виходячи з такого.

Встановлено, що рішення у цій справі ухвалено судом першої інстанції 7 червня 2019 року. Заява про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу з копією акту про надання правової допомоги надійшла до суду 13 червня 2018 року в електронному варіанті (т.3 а.с.105) та 19 червня 2018 року надійшла письмова заява (т.3 а.с.113).

В матеріалах справи наявна заява відповідача про розподіл судових витрат від 27 лютого 2018 року, зокрема за надану правничу допомогу (т.3 а.с.48-54). До цієї заяви додано копію додатку до договору про надання правничої допомоги, оригінал витягу з договору, оригінал ордеру та копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю. Розрахунок витрат на правничу допомогу суду не надавався та не досліджувався ним в судовому засіданні. Акт про надання правничої допомоги долучений лише до заяви про ухвалення додаткового рішення (13 і 19 червня 2018 року).

Оскільки апеляційний суд прийшов до висновку про скасування первісного (основного) рішення, згідно постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» це призводить до втрати законної сили додатковим рішенням суду.

Керуючись ст. ст.141, 270, 367, п.2 ч.1 ст.374, ст.ст. 376, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги представника ОСОБА_6 , яка діє у своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_1 і ОСОБА_5 , - ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 7 червня 2018 року та додаткове рішення цього суду від 7 червня 2018 року скасувати і прийняти нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ЗАКАРПАТТЯОБЛЕНЕРГО» (вулиця Головна, 57, с.Оноківці Ужгородського району Закарпатської області, 89412, рахунок № НОМЕР_2 в ЗОУ АТ «Державний Ощадбанк» в м.Ужгород, МФО 312356, КОД ЄДРПОУ 00131529) в користь ОСОБА_6 ( АДРЕСА_1 ) 100 000 (сто тисяч) грн. на відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ЗАКАРПАТТЯОБЛЕНЕРГО» (вулиця Головна, 57, с.Оноківці Ужгородського району Закарпатської області, 89412, рахунок № НОМЕР_2 в ЗОУ АТ «Державний Ощадбанк» в м.Ужгород, МФО 312356, КОД ЄДРПОУ 00131529) в користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ) 100 000 (сто тисяч) грн. на відшкодування моральної шкоди.

Стягнути Публічного акціонерного товариства «ЗАКАРПАТТЯОБЛЕНЕРГО» (вулиця Головна, 57, с.Оноківці Ужгородського району Закарпатської області, 89412, рахунок № НОМЕР_2 в ЗОУ АТ «Державний Ощадбанк» в м.Ужгород, МФО 312356, КОД ЄДРПОУ 00131529) в користь ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_1 ) 100 000 (сто тисяч) грн. на відшкодування моральної шкоди.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ЗАКАРПАТТЯОБЛЕНЕРГО» (вулиця Головна, 57, с.Оноківці Ужгородського району Закарпатської області, 89412, рахунок № НОМЕР_2 в ЗОУ АТ «Державний Ощадбанк» в м.Ужгород, МФО 312356, КОД ЄДРПОУ 00131529) 3 000 (три тисячі) грн. судового збору в дохід держави.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий______________________Т. І. Приколота

Судді: _______________ Ю.Р.Мікуш

_______________ Р.В.Савуляк