Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22 - 721/ 2010 р. Головуючий у 1 інстанції: Селіверстов С.М.
Суддя-доповідач: Стрелець Л.Г.,
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«01» березня 2010 року. м. Запоріжжя.
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Савченко О.В.,
Суддів: Кочеткової І.В., Стрелець Л.Г.,
При секретарі: Мосіній О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Токмацького районного суду Запорізької області від «11» листопада 2009 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про захист права власності, -
В С Т А Н О В И Л А:
У листопаді 2007 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про захист права власності.
В позові зазначала, що 28.06.1991 року за договором дарування вона набула права власності на 2/3 будинку АДРЕСА_1. Інша 1/3 частина будинку належала ОСОБА_4
23.10.2001 року відповідач за договором дарування набув право власності на іншу 1/3 частину вказаного будинку. З того часу він не провадить ремонту своєї частини будинку, яка знаходиться в аварійному стані та починає руйнуватись, чим пошкоджує її частину будинку. Сам ОСОБА_2 в будинку не проживає. На неодноразові прохання зайнятися ремонтом він не реагував. Перебування частини будинку відповідача неодноразово фіксувалося висновками відповідних комісій, проте жодної реакції з його боку не було.
З огляду на вищевказане, просила суд захисти її право власності шляхом зобов’язання відповідача знести свою частину будинку, а також стягнути з відповідача на свою користь 5000 грн. моральної шкоди та сплачені нею судові витрати в розмірі 16 грн.
В процесі розгляду справи ОСОБА_3 уточнила свої позовні вимоги та остаточно просила суд захисти її право власності шляхом зобов’язання ОСОБА_2 ліквідувати перешкоду її вільному володінню приватною власністю шляхом знесення за свій рахунок 1/3 частини будинку АДРЕСА_1, стягнути з відповідача на свою користь 5000 грн. моральної шкоди та сплачені нею судові витрати в розмірі 7416 грн., які складаються із сплата державного мита та ІТЗ розгляду справи в розмірі 16 грн., сплата за правову допомогу в сумі 5000 грн. та сплата за проведення будівельно – технічної експертизи в сумі 2400 грн.
Рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від «11» листопада 2009 року позов задоволено частково. Зобов’язано ОСОБА_2 ліквідувати перешкоду вільному володінню ОСОБА_3 своєю частиною будинку шляхом знесення 1/3 частини будинку АДРЕСА_1. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 держмито в сумі 08,50 грн., ІТЗ розгляду справи в розмірі 07,50 грн., витрати на проведення судової експертизи в розмірі 2400 грн., а всього 2416 грн. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши суддю - доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване судове рішення зазначеним вимогам не відповідає.
Згідно з положеннями норм ст. ст. 16,391,386 ЦК України власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право, в тому числі шляхом знесення будівлі у разі порушення прав власника і неможливості усунення цих порушень іншим способом.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтею 16 ЦК України встановлені способи захисту цивільних прав та інтересів.
Зобов'язуючи відповідача ОСОБА_2 ліквідувати перешкоду вільному володінню ОСОБА_3 своєю частиною будинку шляхом знесення 1/3 частини будинку АДРЕСА_1, суд не навів правових обґрунтувань, з яких саме підстав він зобов'язаний до цих дій, чи є покладення цього обов'язку на відповідача способом захисту цивільних прав, встановлених законом та чи не буде порушуватися цим рішенням суду його права та інтереси.
Судом встановлено і підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_3 за договором дарування від 28.06.1991 року набула право власності на 2/3 будинку АДРЕСА_1. Інша 1/3 частина будинку, згідно договору дарування від 23.10.2001 року, належить на праві власності ОСОБА_2
Зобов’язавши відповідача знести належну йому на праві власності 1/3 частини будинку АДРЕСА_1 Запорізької області суд фактично припинив його право власності, при цьому не взяв до уваги, що відповідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно із ч. 2 ст. 346 ЦК України право власності може бути припинене у випадках, встановлених законом.
Нормою матеріального права - ст. 346 ЦК України передбачені підстави припинення права власності, які мають вичерпний перелік підстав припинення права власності з метою забезпечення принципу непорушності права власності, який визначений у статті 321 ЦК України .
З врахуванням конкретних обставин по справі, норм матеріального права з рішенням суду погодитись не можна, оскільки судом неправильно застосовані положення матеріального права, порушені норми матеріального права.
Підстави припинення права власності передбачені ст. 346 ЦК України. Позивач в позовній заяві не вказав підстави для припинення права власності відповідача.
Припиняючи фактично право власності ОСОБА_2 на 1\3 частину будинку, суд не з'ясував це і в рішенні не вказав жодної передбаченої законом підстави для припинення права власності відповідача і задовольнив позов способом, не передбаченим в законі.
Оскільки рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, то його не можливо визнати законним та обґрунтованим, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст.303, п.2ч.1ст.307, п.4 ч.1ст.309, ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Токмацького районного суду Запорізької області від «11» листопада 2009 року в цій справі скасувати, та ухвалити нове рішення наступного змісту:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 – відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий:
Судді: