Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 листопада 2009 року м. Ужгород
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області
в складі : головуючого – судді Мацунича М.В.
суддів : Дроботі В.В., Ігнатюка Б.Ю.
при секретарі : Олійник А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 03 серпня 2009 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства “Банк “Фінанси та Кредит” в особі філії “Західне регіональне управління” ПАТ “Банк “Фінанси та Кредит” та відділення № 13 м. Ужгород до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним зобов’язанням ,-
в с т а н о в и л а :
У травні 2009 року ПАТ “Банк “Фінанси та Кредит” в особі філії “Західне регіональне управління” ПАТ “Банк “Фінанси та Кредит” та відділення № 13 м. Ужгород звернулось у суд з вищенаведеним позовом та як на підставу вимог посилалось на те, що 29.12.2005 року з ОСОБА_1 було укладено кредитний договір за № 84 на суму 120000 гривень. Та на забезпечення виконання кредитного договору 29.12.2005 року було укладено договір іпотеки з передачею в заставу трьохкімнатної квартири. Однак станом на 21.04.2009 року за ОСОБА_1 рахується заборгованість по кредиту, відсотках за користування кредитом та штрафні санкції на загальну суму 195617,73 гривні. Оскільки ОСОБА_1 не виконує вимоги кредитного договору, а тому слід звернути стягнення на предмет іпотеки, що належить майновому поручителю, ОСОБА_2 . З огляду на наведене і просило суд першої інстанції задовольнити позовні вимоги.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 03 серпня 2009 року позовні вимоги задоволено.
Заперечуючи зазначене рішення суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій клопоче перед апеляційною інстанцією стосовно скасування даного рішення суду першої інстанції та постановлення ухвали про залишення позову без розгляду. Мотивує її тим, що дане рішення суду постановлено з порушенням вимог норм матеріального та процесуального права .
В ході апеляційного розгляду ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3, який діє на підставі доручення підтримали доводи апеляційної скарги і просили задовольнити її з наведених підстав.
Представник позивача в особі Омелянської Є.І., яка діє на підставі доручення заперечила вимоги апеляційної скарги і просить суд апеляційної інстанції в її задоволенні відмовити.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області дійшла висновку, що дана скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних мотивів.
В світлі вимог статей 11, 60 ЦПК України - суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Рішення суду першої інстанції підлягає – зміні з ухваленням нового рішення, оскільки судом неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи .
Згідно довідки № 254 від 21.04.2009 року станом на цю дату за ОСОБА_1 значиться заборгованість на загальну суму 195617,73 гривні з якої пеня становить 48000,81 гривню /а.с. 20/.
В частині стягнення суми пені апелянт заперечував таку з підстав передбачених ч.3 ст.550 і ст.617 ЦК України оскільки порушення зобов’язання сталося внаслідок випадку так-як тривалий час хворів.
Виходячи зі змісту ч.2 ст.617 ЦК України не вважається випадком відсутність у боржника необхідних коштів.
Зазначена частина статті встановлює подію, настання якої не буде вважатися випадком, а отже не звільняє особу, що порушила зобов'язання, від відповідальності. Тобто, незалежно від того, що стало причиною відсутності у боржника необхідної суми грошей (об'єктивні обставини чи суб'єктивна недбалість боржника), це не звільняє його від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
Стягуючи з відповідачів пеню нарахованої за порушення апелянтом кредитного зобов’язання суд першої інстанції виходив з розрахунку такої за період з 11.06.2006 року по 22.10.2007 року, який становить 1 рік і 5 місяців /а.с. 21 /.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.258 ЦК України вимога про захист порушеного права стосовно сплати пені за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання, застосовується в межах одного року (позовної давності).
А звідси, нарахування такої слід здійснити за період з 23.10.2006 року по 22.10.2007 року, що становить загальну суму 48064,90 гривень. Протягом цього періоду ОСОБА_1 10.06.2007 року сплатив частину пені у сумі 3784,94 грн.. Виходячи з цього, загальну суму пені слід зменшити на цю суму, а тому до стягнення підлягає сума 44279,96 гривень.
Інших доводів апелянта, які б спростовували висновки суду в іншій частині рішення суду, апеляційною інстанцією не встановлено.
За встановлених обставин, рішення суду першої інстанції не є законним у цілому, а це у відповідності до вимог п. 1 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду першої інстанції в частині стягнення розміру пені по суті справи не передаючи її на новий розгляд, задовольнивши частково вимоги апеляційної скарги.
На виконання вимог ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_1 слід стягнути судові витрати пропорційно до розміру задоволених вимог в сумі 850 грн. судового збору та 120 грн. витрат на ІТЗ.
Враховуючи вищенаведене та керуючись вимогами статей 307, 308, 314, 316 і 319 ЦПК України, апеляційний суд -,
р і ш и в :
апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково .
Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 03 серпня 2009 року змінити в частині стягнення розміру пені.
Позов Публічного акціонерного товариства “Банк “Фінанси та Кредит” в особі філії “Західне регіональне управління” ПАТ “Банк “Фінанси та Кредит” та відділення № 13 м. Ужгород задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 солідарно на користь Публічного акціонерного товариства “Банк “Фінанси та Кредит” в особі філії “Західне регіональне управління” ПАТ “Банк “Фінанси та Кредит” та відділення № 13 м. Ужгород – 44279,96 грн. пені за прострочення кредитних коштів та на користь держави 850 грн. судового збору і 120 грн. витрат на ІТЗ.
Рішення суду в частині вимог про стягнення 107461,45 грн. кредиту, 40155,47 грн. відсотків та 1743,75 грн. судових витрат, залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили .
Головуючий : ______________________ Судді : ______________________ ______________________