У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 2 березня 2010 року                                 м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області  в складі:

головуючого Іващука В.А.,

суддів: Вавшка В.С., Колоса С.С.,      

при секретарі Топольській В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, з участю третьої особи на стороні позивача – Замостянський відділ державної виконавчої служби Вінницького міського  управління юстиції, про визнання недійсним договору дарування, за апеляційною скаргою  ОСОБА_8  в інтересах  ОСОБА_5 на рішення  Замостянського районного суду м. Вінниці  від  12 травня  2009 року,

у с т а н о в и л а :

    Рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці  від  12 травня  2009 року  у задоволенні зазначеного позову відмовлено.

У апеляційній скарзі  ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_5, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального  та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити  позовні вимоги ОСОБА_5

У доводах апеляційної скарги вказував на те, що суд не взяв до уваги факт відчуження відповідачем єдиного житла, шляхом  укладення договору дарування, а також, що відповідач  продовжує проживати у  квартирі, що доводить мнимість укладеної угоди дарування. Посилався на безпідставність висновків суду щодо  місця проживання відповідача, а також  висновків суду щодо  спірного договору  дарування.

    Відповідачі заперечували доводи апеляційної скарги через їх безпідставність. Просили  апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.      

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення останньої  виходячи із наступного.

Відповідно статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо  визнає, що  суд першої інстанції ухвалив рішення  з  додержанням норм  матеріального  і  процесуального права. Не може бути  скасоване  правильне  по  суті  і  справедливе  рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно правил  частин 1 та 4 статті 60 ЦПК України кожна сторона  зобов’язана  довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог  і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.    

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції правильно виходив із того, що позивач та його  представник  не довели тих обставин, на які посилались  як на підставу  своїх вимог. Суд правильно виходив  із того, що доказування позивача  ґрунтується лише на припущеннях, а тому за наявності саме таких доказів не можна  вважати  доведеними  ті обставини на які посилається позивач.  

Із матеріалів справи  вбачається і не заперечується сторонами, що 12 вересня 2002 року ОСОБА_6  уклав договір дарування належної йому 1/3 частини квартири АДРЕСА_1, згідно якого він подарував  своїй матері ОСОБА_7  належну йому 1/3  частину квартири. Дана угода відповідає чинному законодавству, заборони на відчуження вказаної частки квартири  на момент укладання договору дарування не було.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Такі доводи не є підставами для скасування судового рішення з ухваленням нового про  задоволення позову.

Зокрема, не спростовують висновки суду доводи апеляційної скарги про  те, що  відповідач ОСОБА_6 користується в даний час відчуженою частиною квартири, що він  зареєстрований там, а тому угода  дарування його частини квартири  є мнимою угодою. Судом першої  інстанції дана відповідна оцінка обставинам на які посилається  позивач і така оцінка є правильною.

Інші доводи апеляційної скарги  також не спростовують  висновків суду першої інстанції  і не можуть бути підставою для скасування цього судового рішення.

При розгляді справи  колегія суддів також не знайшла порушень норм процесуального права, що  можуть бути підставою для скасування судового рішення. Таких прикладів порушень, що призвели до неправильного вирішення справи,   також  не наведено   у апеляційній скарзі.      

Відповідно  частині 3 статті 309  ЦПК України порушення  норм процесуального права можуть бути підставою для скасування  або зміни  рішення, якщо це порушення  призвело  до  неправильного вирішення справи.    

Отже рішення суду першої інстанції є правильним і справедливим та  ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому зміні чи скасуванню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 314 ч.1 п.1, 315  ЦПК  України, колегія суддів,

    у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_8  в інтересах  ОСОБА_5  відхилити.

Рішення Замостянського районного суду м. Вінниці  від  12 травня  2009 року   залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення  та протягом двох місяців може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України.

                   Судді:             /підпис/                      В.А. Іващук

                                                /підпис/                                         В.С. Вавшко

            /підпис/                                         С.С. Колос

З оригіналом вірно: