Справа № 22-Ц-1200/2010р.                 Головуючий в 1 інстанції  Коваленко К.В.

                                                    Доповідач в 2 інстанції Малород О.І.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 березня  2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі :

    Головуючого: Дьоміної О.О.

    суддів: Малорода О.І.,  Даценко Л.М.

    при секретарі: Мацевич О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Київ

цивільну справу за апеляційною скаргою  ОСОБА_2  на рішення Тетіївського  районного суду Київської області від 4 грудня 2009 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5, Тетіївського бюро по приватизації житла, приватного племінного елітного підприємства «Еліта» про визнання недійсною приватизації житла та скасування свідоцтва про право власності на житло ,-

ВСТАНОВИЛА:

    Позивач звернувся до суду з даним позовом та просив визнати недійсною приватизацію квартири АДРЕСА_1 на ім’я відповідачів, його бувшої дружини та двох дітей. Просив скасувати свідоцтво про право власності на квартиру видане 21 лютого 2008 року Тетіївським бюро по приватизації житла на підставі розпорядження № 179 від 21 лютого 2008 року.

    Мотивував вимоги тим, що в 2000 році він отримав спірну квартиру, куди перевіз дружину з дітьми і з того часу постійно проживає в квартирі. 3 червня 2009 року шлюб розірвано. В 2008 році він вахтовим методом по 15 днів на місяць працював в м. Києві.

    В порушення вимог ст. 8 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» та в його відсутність дружина  приватизувала квартиру на себе та двох дітей.

Рішенням суду позовні вимоги задоволено. Суд визнав недійсною приватизацію спірної квартири та скасував свідоцтво про право власності на квартиру.

Відповідачка в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду та постановити нове про відмову в задоволенні позовних вимог. Мотивує вимоги тим, що дійсно в 2000 році отримали квартиру на всю сім’ю поскільки обоє працювали у місцевому господарстві – СВК «Тетіїв». В березні 2004 року позивач звільнився з роботи в СВК «Тетіїв», не сплачував комунальні послуги і в вересні 2004 року на неї був переоформлений договір про надання комунальних послуг. Позивач тимчасово був зареєстрований у спірній квартирі і у 2005 році скінчився строк реєстрації. В місто м. Тетіїв позивач приїжджав рідко.  В лютому 2008 року вона приватизувала квартиру на себе та двох дітей 1996 та 1998 року народження. В серпні 2008 року позивач повернувся в Тетіїв і з її згоди зареєструвався у спірній квартирі. Вважає, що позивач не мав постійної реєстрації у спірній квартирі, не проживав у ній і тому в позові слід відмовити. Також вважає, що суд дав невірну оцінку показам свідків, які є друзями позивача.

Апеляційна скарга  підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що в судовому засіданні не добуто доказів, що позивач не проживав у спірній квартирі на протязі довгого часу. На час приватизації квартири він у встановленому порядку не визнавався таким, що втратив право на користування квартирою і за ним зберігалось право на спірну квартиру, як члена сім’ї, поскільки шлюб між сторонами не був розірваний. Крім того суд указав, що факт проживання сторін однією сім’єю підтвердили свідки.

При постановленні рішення суд виходив з вимог ЗУ  «Про приватизацію державного житлового фонду» та  ст. 1, 6, 9, 61, 64 ЖК України.

Однак колегія не може погодитись з такими висновками суду з наступних підстав.

Так колегією встановлено, що дійсно сторони в період з жовтня 1995 року по 3 червня 2009 року перебували в зареєстрованому шлюбі, мають двох неповнолітніх дітей, що проживають  з матір’ю. Сторони працювали в СВК м. Тетіїв і в 2000 році отримали спірну двохкімнатну квартиру. Позивач у квартирі був зареєстрований тимчасово і у 2005 році скінчився строк його реєстрації. В березні 2004 року позивач звільнився з роботи в СВК, виник борг по комунальним послугам, який погашала відповідачка. Відповідачка переоформила договір найму квартири на своє ім’я. В 2008 – 2009 роках між сторонами виникли конфлікти із за негативної поведінки позивача, з ним проводились профілактичні бесіди працівниками міліції, в 2009 році позивач притягувався до адміністративної відповідальності. Позивач неофіційно працював на будівництві у м. Києві, рідко навідувався до дітей. В 2008 році проводилась приватизація квартир, що належали СВК і поскільки на час приватизації позивач не проживав у квартирі близько 6 місяців, зареєстрований у квартирі не був, квартира  була приватизована на відповідачів.

Відповідно до ст. 8 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що  право на передачу у власність займаних квартир мають особи, які постійно мешкають у цій квартирі, в тому  числі тимчасово відсутні та за якими зберігається право на житло.

Ст. 71 ЖК України передбачає обставини та категорію осіб, за якими  тимчасово зберігається право на житло.

Позивач не надав суду доказів про поважність причин відсутності у спірній квартирі та не віднесений до категорії осіб, за якими зберігається право на житло.

За таких обставин, коли позивач з 2005 року не зареєстрований у спірній квартирі, постійно не проживав у квартирі, не сплачував комунальні послуги колегія вважає, що він не є особою яка тимчасово відсутня та за якою зберігається право на житло.

Колегія критично оцінює покази свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, поскільки ці покази не підтверджені будь-яким письмовими доказами /реєстрацією у спірній квартирі, сплатою комунальних послуг, договором про надання комунальних послуг на ім’я позивача, отримання поштової кореспонденції/.

 Суд першої інстанції при вирішенні спору не звернув увагу на вказані обставини, а тому висновки суду не відповідають обставинам справи.

Поскільки висновки суду не відповідають обставинам справи рішення суду слід скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог відповідно до  ст. 309 ч.1, п.3 ЦПК України.

Керуючись ст. 309 ч.1, п.3, 316 ЦПК України, ст. 8 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду», ст. 71 ЖК України колегія,

ВИРІШИЛА:

    Апеляційну скаргу –  задовільнити.

    Рішення Тетіївського  районного суду Київської області від 4 грудня 2009 року –  скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

    Рішення набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом 2 місяців .

Головуючий :

Судді  :