09.07.2019

єдиний унікальний номер справи 531/251/19

номер провадження 2/531/187/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2019 року м. Карлівка

Карлівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Попова М.С.,

за участю секретаря - Клименко Т.М.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

відповідача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Карлівка цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою у якій просить стягнути з відповідача борг за договором позики від 21.03.2012 в сумі 515753,92 грн., що є еквівалентом 18703,00 доларам США на курсом Національного банку України 27.576 за 1 долар США, а також стягнути судові витрати.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним. Відповідач за договором позики укладеним в формі написаної відповідачем власноручно 21.03.2012 боргової розписки отримала від позивача у борг гроші в сумі 150000,00 грн., що еквівалентно на час отримання коштів 18703,00 доларів США. Відповідача зобов`язалася повернути борг на вимогу позивача. На вимогу позивача від 28.12.2018 про повернення коштів в сумі 515753,92 грн., виходячи з курсу НБУ 27,576 грн. за 1 долар США станом на 22.12.2018, направлену відповідачу поштовим відправленням , ОСОБА_2 не відреагувала, борг до цього час не повернула.

Представник позивача підтримав позовні вимоги та просить суд їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача не визнав позовні вимоги у повному обсязі, зазначає, що розписка не містить інформації про місце складання та порядок повернення, вважає що розписка є прихованим договором купівлі-продажу земельної ділянки.

Відповідач позов не визнала, пояснила, що брала кошти в гривнях в рахунок оплати за земельний пай. У 2012 році вона передала земельну ділянку, позивач запропонував їй кошти в рахунок паю, відповідач погордилась, кошти надавала ОСОБА_5 , а не ОСОБА_4 .

Свідок ОСОБА_7 в суді пояснила, що знає про розписку зі слів ОСОБА_2 та ОСОБА_5 . Зі слів відповідача, вона брала 95000 фактично, але у розписці вказано 150000 грн. Позивач обробляв землю і в рахунок орендної плати заплатив ці кошти. ОСОБА_2 казала, що віддала ОСОБА_4 землю в оренду, а він сплатив їй кошти за оренду. ОСОБА_4 також допомагав і їй обробляти землю по усній домовленості . Копію розписки свідок побачила вже коли була справа в суді. При передачі коштів присутньою не була. Чи віддавала кошти ОСОБА_2 ОСОБА_4 не знає.

Свідок ОСОБА_6 працює в сільраді, про позику їй стало відомо весною зі слів відповідачки. Відповідач має паї, їх обробляв ОСОБА_4 , податок платила ОСОБА_5 , співмешканка ОСОБА_4 , жодних довіреностей не було. Присутньою при передачі коштів не була.

Свідок ОСОБА_8 пояснила, що борг по розписці знає зі слів відповідача, казала, що років 6-7 тому отримала від ОСОБА_4 95000 в рахунок земельного паю, орендну плату ОСОБА_4 не платив відповідачу. При передачі грошей присутньою не була, та передачу особисто не бачила.

Суд, заслухавши пояснення сторін, свідків, вивчивши і дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Як вбачається з розписки від 21.03.2012 ( а.с.25) ОСОБА_2 отримала згідно договору позики грошових коштів від 21.03.2012 від ОСОБА_4 гроші в національній валюті в сумі 150000,00 грн., що на той час еквівалентно 18703,00 грн. за офіційним курсом Національного банку України. Вказані кошти зобов`язалася повернути в разі вимоги позичальника.

Позивач 27.12.2018 направляв відповідачу поштовим відправленням лист-вимогу про повернення коштів в сумі 515753,92 грн., виходячи з курсу НБУ 27,576 грн. за 1 долар США станом на 22.12.2018 (а.с.7,8).

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона передає у власність другій стороні грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів.

Стаття 1047 ЦК України передбачає, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громодян. Крім того зазначено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За приписами ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В ч. 1 ст. 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Згідно ч. 2 ст. 533 ЦК України, якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

ОСОБА_2 зобов`язалася повернути борг на вимогу позичальника, однак, як встановлено судом, на день винесення рішення суду кошти повернуто не було, а отже відповідачем було порушено зобов`язання передбачені договором позики.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_4 про стягнення з ОСОБА_2 боргу підлягає частковому задоволенню, оскільки відповідач отримала, як зазначено в самомоу договорі, гроші в національній валюті в сумі 150000,00 гривень, і зобов`язалась повернути вказані кошти, а не еквівалент в іноземній валюті на час укладення довору.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню понесені витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеній частині позовних вимог у розмірі 1499,85 грн.

Керуючись ст.ст.526, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст.ст. 141,259, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстровано та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , борг за договором позики від 21 березня 2012 року в розмірі 150000 (сто п`ятдесят тисяч) гривень 00 копійок та понесені судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених вимог в розмірі 1499 (одна тисяча чотириста дев`яносто дев`ять) гривень 85 копійок, а всього стягнути 151499 (сто п`ятдесят одну тисячу чотириста дев`яносто дев`ять) гривень 85 копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Карлівський районний суд Полтавської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складено 11.07.2019.

Суддя