УКРАЇНА
Справа № 11-912- 2006 року Головуючий у 1-й інстанції
Категорія ст.289 ч.2 КК України Редько С.В.
Доповідач Кисіль А.М.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2006 року липня місяця 14 дня колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Полтавської області у складі:
головуючого КулішаВ.М.
суддів Кисіля А.М., Захожая О.І.
з участю прокурора Черниша А.М.
засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2
адвокатів: ОСОБА_3, ОСОБА_4 розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальну справу за апеляцією потерпілого ОСОБА_5 і засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вирок Ленінського районного суду м. Полтави від ЗО травня 2005 року. Цим вироком засуджені:
ОСОБА_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, українець, громадянин України, освіта середня, працюючий ІНФОРМАЦІЯ_3, одружений на утримання має неповнолітню дитину, раніше не судимий ,-
за ч.2 ст. 289 КК України на 5 років позбавлення волі. Згідно ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням на іспитовий строк 3 роки, покладені обов'язки відповідно до вимог ст. 76 КК України: періодично з'являтися у органи кримінально-виконавчої системи для реєстрації, повідомляти ці органи про зміну свого місця проживання;
ОСОБА_2, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_1, українець, гр. України, освіта повна середня, одруженого на утримання має неповнолітню дитину, працюючого ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючий у АДРЕСА_2, раніше не судимий ,-
за ч.2 ст. 289 КК України на 5 років позбавлення волі. Згідно ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням на іспитовий строк 3 роки. Покладені обов'язки відповідно до вимог ст.76 КК України: періодично з'являтися у органи кримінально-виконавчої системи для реєстрації, повідомляти ці органи про зміну свого місця проживання.
Стягнуто із обох солідарно 6925 грн.97 коп. на користь ОСОБА_5 за завдану матеріальну шкоду та 1000 грн. за моральну, і 260 грн.52 коп. судових витрат за проведення експертиз.
Як встановив суд, 11.04.2004 року о 23 год.30 хв. ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з метою незаконного заволодіння автомобілем, перебуваючи на території військового містечка у АДРЕСА_3 помітили автомобіль ВМВ-518 державний знак НОМЕР_1, який належав за угодою доручення ОСОБА_5 і з застосуванням насильства до останнього , помістивши до багажника іншого автомобіля вивезли його на АДРЕСА_4 і залишили.
Внаслідок незаконного заволодіння транспортним засобом було пошкоджено автомобіль на загальну суму 6 925 грн.97 коп., чим спричинили потерпілому значну матеріальну шкоду.
На вирок суду потерпілий ОСОБА_5 подав апеляцію у якій зазначає, що суд безпідставно не стягнув із засуджених 500 грн. за проведення ним оцінки вартості пошкодженого автомобіля, 400 грн. за надання юридичної допомоги, розмір відшкодування завданої моральної шкоди є замалим, слід його збільшити до 10 000 грн., просить скасувати вирок суду і постановити новий, яким призначити більш сувору міру покарання винним та задовільнити його позовні вимоги.
Засуджений ОСОБА_2 не оскаржуючи міру покарання, не згоден із вирішенням цивільного позову. Вважає, що його вини у частині того, що вони пошкодили автомобіль немає. Розмір ремонту автомобіля є сумнівним. Зазначає, що вони діяли не з метою заволодіння транспортним засобом а з метою доставки потерпілого і його автомобіля до місця вчиненого останнім ДТП. Просить відмовити у задоволенні позову потерпілому за безпідставністю.
ОСОБА_1 у апеляції, крім вище зазначеного доповнює, що даних, які свідчили б про пошкодження саме ними автомобіля немає. Сам автомобіль є старий і вже був пошкоджений, суд цим обставинам не дав ніякої оцінки. Не врахував суд, що органами слідства не була проведена належним чином авто-товарознавча експертиза. А тому висновок такий не може бути прийнятий за основу. Просить вирок суду змінити у частині задоволення позовних вимог потерпілого і відмовити йому у цьому.
Перевіривши матеріали кримінальної справи, заслухавши пояснення засуджених ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та їх адвокатів, потерпілого ОСОБА_5, які підтримують свої апеляції, міркування прокурора про законність та обґрунтованість вироку суду, обговоривши доводи викладені у апеляціях учасників судового розгляду, колегія суддів вважає, що апеляції засуджених і потерпілого не підлягають задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 22 КПК України органами слідства і судом вірно встановлені обставини справи і вирок винесено у відповідності із вимогами ст.323, 324 КПК України.
Винність засуджених у вчиненні злочину, підтверджена сукупністю зібраних у справі, правильно оцінених та обґрунтовано покладених судом у основу вироку доказів, що в апеляціях учасників судового розгляду по суті, не заперечується. Кваліфікація дій засуджених за ч.2 ст.289 КК України теж не оскаржується.
Що ж стосується обраної судом щодо обох засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 міри покарання, то її визначено правильно, з урахуванням характеру та ступеню суспільної небезпечності вчиненого ними злочину, даних про їх особу, а також усіх обставин справи. У вироку достатньо вмотивовано прийнято рішення , а саме зазначено, що засуджені вчинили злочин вперше, мають на утриманні неповнолітню дитину, враховуючи щире їх каяття, позитивні характеристики, вчинили злочин під впливом з'ясування обставин поведінки потерпілого.
Доводи потерпілого ОСОБА_5, що покарання не відповідає обставинам злочину та їх наслідкам і особам засуджених не ґрунтуються на Законі.
Вірно вирішено судом і цивільний позов потерпілого у відповідності із вимогами ст.. 328 КПК України. Підстав для стягнення додаткових коштів із засуджених на користь потерпілого колегія суддів не вбачає, потерпілий не надав суду відповідних доказів а тому вирок суду першої інстанції є законним і обґрунтованим підстав до його зміни чи скасування не має.
Керуючись ст. 365,366 КПК України, колегія суддів,
ухвалила:
Апеляцію потерпілого ОСОБА_5 і засуджених ОСОБА_2 і ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Ленінського районного суду м. Полтави від ЗО травня 2005 року щодо ОСОБА_2 і ОСОБА_1, без змін.