П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

___________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2019 р.м.ОдесаСправа № 420/940/19

Головуючий в 1 інстанції: Радчук А.А.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Бойка А.В., Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 березня 2019 року (м. Одеса, дата складання повного тексту рішення - 26.03.2019 17.12.2018р.) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

19.02.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ГУ ПФУ в Одеській області, в якому просив суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо обмеження призначеної та виплачуваної йому пенсії по інвалідності (з урахуванням надбавок, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) максимальним розміром;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Одеській області здійснювати виплату призначеної йому пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) без обмеження її максимальним розміром, а також провести доплату різниці в пенсії між максимально нарахованими та фактично виплаченими розмірами з дня призначення пенсії по інвалідності внаслідок війни (з 05.11.2018 року) по день фактичного проведення доплати.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що він отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Однак, відповідачем проведено перерахунок його пенсії та застосовано обмеження її максимальним розміром. Позивач вважає таке обмеження протиправним, не відповідаючим нормам Конституції України та таким, що порушує право на належний рівень пенсійного забезпечення.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 березня 2019 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду 1-ї інстанції, представник позивача 08.04.2019 року подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.03.2019 року та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Згідно приписів п.п.1,2 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю та/або неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, виступи сторін та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Позивачу - ОСОБА_1 з 31.10.2018 року призначена пенсія по інвалідності згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

У зв`язку з встановленням позивачу інвалідності 2-ї групи внаслідок війни, відповідно до довідки МСЕК серії 12ААБ №032691 від 05.11.2018р., йому з 05.11.2018 року призначено та виплачується пенсія по інвалідності, як особі з інвалідністю внаслідок війни.

23.11.2018 року відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача з 01.12.2018 року, відповідно до якого, розмір пенсії з надбавками становить 15 973,01 грн., а з урахуванням максимального розміру пенсії становить 14 970 грн.

Не погоджуючись з такими діями та рішенням відповідача щодо обмеження максимального розміру пенсії, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Вирішуючи справу по суті та повністю відмовляючи в задоволені позов, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості та недоведеності позовних вимог та, відповідно, з правомірності дій та спірного рішення відповідача.

Однак, колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, не може повністю погодитися з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх необгрунтованими, з огляду на наступне.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

У відповідності до ст.2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», який набрав чинності 01.10.2011 року, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13.10.1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Тимчасово, з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», не може перевищувати 10740 грн.

У зв`язку з чим, на підставі вказаного Закону були внесені зміни до ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Так, відповідно до ч.7 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 року №911-VIII чинній з 01.01.2016 року по 20.12.2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Одночасно зазначено, що тимчасово, у період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн.

Проте, Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 року №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення ч.7 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262-XII, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн.

При цьому, у відповідності до п.2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20.12.2016 року, положення ч.7 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином, з 20.12.2016 року ч.7 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» втратила чинність.

Що ж до приписів Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року №1774-VIII, який відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, набрав чинності з 01.01.2017 року, у ч.7 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» слова і цифри «у період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року» замінено словами і цифрами «по 31.122017 року» слід зазначити наступне.

Буквальне розуміння змін внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року №1774-VIII, з урахуванням рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20.12.2016 року, дозволяє стверджувати, що у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відсутня норма ч.7 ст.43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими.

Тобто, протягом 2017 року ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати 10 (десяти) прожиткових мінімумів.

А отже і внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року №1774 до ч.7 зазначеної статті, яка визнана «неконституційною» і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.

Аналогічна правова позиція з даного спірного питання вже неодноразово була викладена, як П`ятим апеляційним адміністративним судом, зокрема, у постановах від 21.05.2019 року (справа №420/5990/18) та від 02.07.2019 року (справа №420/1255/19), так і Верховним Судом, зокрема, у постановах від 16.10.2018 року (справа №522/16882/17), від 31.01.2019 року (справа №638/6363/17) та від 12.03.2019 року (справа №522/3049/17).

При цьому, слід зазначити, що у 2018 році будь-яких змін до ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не вносилось.

Таким чином, після прийняття Конституційним Судом України рішення №7-рп/2016 від 20.12.2016 року, обмеження розміру пенсії позивача 10 (десятьма) прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність - є неправомірним.

Одночасно слід вказати, що посилання апелянта на положення ст.2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», які є чинними, в обґрунтування правомірності обмеження максимальним розміром пенсії позивача є необґрунтованим, оскільки саме на підставі вказаного Закону були внесені зміни до ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та, фактично, є ідентичними.

При цьому, сам факт визнання такого обмеження розміру пенсії таким, що не відповідає ст.117 Конституції України свідчить про протиправність застосування аналогічних положень Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» при перерахунку пенсії позивача.

Отже, оскільки зміст та обсяг досягнутих соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства чи шляхом ігнорування рішень Конституційного Суду України та конституційних прав, судова колегія вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, з огляду на зазначене, колегія суддів вважає за необхідне зобов`язання відповідача провести перерахунок призначеної позивачу пенсії без обмеження її максимальним розміром з виплатою різниці такого перерахунку, за період з моменту її призначення - 05.11.2018 року та здійснювати виплату призначеної пенсії по інвалідності без обмеження її максимального розміру з урахуванням викладених вище висновків суду.

До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

А відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, на підставі вищевикладеного, судова колегія вважає, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, до того ж, деякі висновки суду частково не відповідають обставинам справи та ґрунтуються на невірному тлумаченні норм діючого у цій сфері законодавства.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення має право скасувати його повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Таким чином, за вказаних обставин та враховуючи, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також в зв`язку із тим, що висновки суду частково не відповідають обставинам справи, судова колегія, діючи в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, у відповідності до п.п.3,4 ч.1 ст.317 КАС України, вважає за необхідне скасувати судове рішення суду 1-ї інстанції та задовольнити позовні вимоги.

Керуючись ст.ст.308,311,315,317,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 березня 2019 року - скасувати та прийняти нове, яким адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження призначеної та виплачуваної ОСОБА_1 пенсії по інвалідності (з урахуванням надбавок, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) максимальним розміром.

Зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснювати виплату призначеної ОСОБА_1 пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) без обмеження її максимальним розміром, а також провести доплату різниці в пенсії між максимально нарахованими та фактично виплаченими розмірами з дня призначення пенсії по інвалідності внаслідок війни (з 05.11.2018 року) по день фактичного проведення доплати.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 12.07.2019р.

Головуючий у справі

суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов

Судді: А.В. Бойко

О.А. Шевчук