ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"04" лютого 2010 р. м. Київ К-33955/09
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:
Бим М.Є.
Гончар Л.Я.
Харченка В. В.
Чалого С. Я.
Черпіцької Л.Т.
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Амвросіївському районі Донецької області про виплату соціальної допомоги «дитині війни»,-
в с т а н о в и л а:
Постановою Амвросіївського районного суду Донецької області від 26 травня 2009 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов’язано відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 22 травня 2008 року відповідно до вимог ч.1 ст.28 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з урахуванням фактично виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2009 року апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Амвросіївському районі Донецької області залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Не погоджуючись з судовими рішеннями у справі, Управління Пенсійного фонду України в Амвросіївському районі Донецької області звернулось з касаційною скаргою, у якій просить рішення суду першої та апеляційної інстанцій скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Амвросіївському районі Донецької області та відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус «дитина війни», що підтверджується пенсійним посвідченням.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.
Обґрунтовуючи рішення щодо вимог позивача, які стосуються 2006 року, суди першої та апеляційної інстанцій правильно зазначили, що відповідно до вимог ст. 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»від 20 грудня 2005 року (із змінами, внесеними 19 січня 2006 року) зазначене підвищення в 2006 році повинно було запроваджуватись поетапно за результатами виконання бюджету у першому півріччі згідно з порядком, який мав бути визначений Кабінетом Міністрів України та погоджений Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Оскільки Кабінет Міністрів України в 2006 році так і не визначив порядку виплати 30% надбавки до пенсії «дітям війни», то суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правомірного висновку про те, що вимоги позивача, які стосуються 2006 року, задоволенню не підлягають.
Що стосується позовних вимог за 2007 рік, то судами правильно враховано, що п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007рік», дію ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», було зупинено. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р. за №6-рп/2007, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень окремих статей Закону України «Про Державний бюджет України на 2007рік»(справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007рік», яким зупинено дію ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів, є обов’язковим до виконання на всій території України. Відповідно до ч.2ст.152 Конституції України закони та інші правові акти, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції, що згідно ст..99 КАС України, для звернення за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Позивач звернувся з даним позовом до суду 23.04.2009 року, тобто більше ніж через рік після набрання чинності Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року. Таким чином, позивач пропустив річний строк звернення до суду передбачений ч.1 ст.99 КАС України.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позову за 2008 рік, суди попередніх інстанцій вірно виходили з того, що період нарахування виплат за цей рік має обчислюватись з 22.05.2008 року - з дня ухвалення Конституційним Судом рішення щодо неконституційності п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Щодо доводів відповідача про те, що поняття «мінімальна пенсія за віком», про яке йдеться в ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», застосовується виключно для визначення пенсій, що призначаються лише за цим Законом і не стосується «дітей війни»відповідно до ст. 6 Закону, то вони є безпідставними. Положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Колегія суддів не враховує посилання відповідача на відсутність коштів для забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії позивачу, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов’язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та ст. 6 Закону.
Крім того, Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення «Про Пенсійний фонд України»і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»рішення щодо призначення, донарахування перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону покладено на відповідні територіальні управління за місцем проживання позивача.
Разом з тим суди попередніх інстанцій помилково не зазначили кінцеву дату здійснення перерахунку пенсії позивачу за 2008 рік, оскільки дія Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік»закінчується 31 грудня 2008 року, тобто кінцевий перерахунок повинен бути здійснений до цієї дати. Тому судова колегія дійшла висновку, що в цій частині рішення підлягають зміні.
Керуючись статтею 222, 223, 225, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
постановила:
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Амвросіївському районі Донецької області задовольнити частково.
Постанову Амвросіївського районного суду Донецької області від 26 травня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2009 року змінити в частині, зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в Амвросіївському районі Донецької області здійснити ОСОБА_1 з 22 травня 2008 року нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з урахуванням фактично виплачених сум підвищення та викласти в такій редакції зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Амвросіївському районі Донецької області здійснити ОСОБА_1 з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням фактично виплачених сум підвищення.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає крім, як в строки, з підстав та в порядку, передбаченому главою 3 розділу ІV КАС України.