Справа № 161/12135/17 Головуючий у 1 інстанції: Кирилюк В. Ф.

Провадження № 22-ц/802/641/19 Категорія: 48 Доповідач: Матвійчук Л. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2019 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Матвійчук Л.В.,

суддів - Федонюк С.Ю., Шевчук Л.Я.,

з участю секретаря - Лимаря Р.С.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 .,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - служба у справах дітей Луцької міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 квітня 2019 року

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулася в суд з даним позовом, обґрунтовуючи його тим, що згідно рішення Луцького міськрайонного суду від 04.04.2012 року шлюб укладений з відповідачем 23.09.2003 року, було розірвано. Від цього шлюбу виховує дочку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказує, що з 2011 року відповідач з дочкою перестав спілкуватися, цікавитися її життям та здоров`ям, не піклувався про її фізичний та духовний розвиток, не надавав кошти на матеріальне утримання.

Крім того, вироком Луцького міськрайонного суду від 20.05.2015 року ОСОБА_3 визнано виним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого п. 4, 9, 13 ч. 2 ст. 115 КК України та призначено покарання у виді довічного позбавлення волі. На даний час відповідач відбуває покарання у Івано-Франківській установі виконання покарань управління ДПтС України у Івано-Франківській області №12.

Покликаючись на викладені обставини, просить суд позбавити ОСОБА_3 батьківських прав щодо малолітньої дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та стягнути на її користь аліменти на утримання дочки в розмірі 1000 грн. щомісячно до досягнення ОСОБА_5 повноліття.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 квітня 2019 року ухвалено позов задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_1 в користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в твердій грошовій сумі - 1000 грн. (одна тисяча грн.) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи від дня пред`явлення позову 08.08.2017 року і до досягнення дитиною повноліття.

В задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав відносно малолітньої дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - відмовити.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 покликаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду в частині відмови в задоволені позовної вимоги про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав щодо малолітньої доньки ОСОБА_5 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов в цій частині задовольнити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення учасників справи, колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду - скасувати та ухвалити нове рішення з таких мотивів.

Ураховуючи те, що позивач ніколи раніше не зверталася до відповідних органів щодо неналежної поведінки ОСОБА_3 , в тому числі відносно малолітньої дочки, йому не виносились попередження про неналежне виконання батьківських обов`язків, його поведінка до затримання не була предметом розгляду компетентних органів і сам відповідач висловив бажання приймати участь у вихованні дитини, суд першої інстанції в сукупності з іншими обставинами прийшов до висновку про необхідність відмови в задоволенні позову.

Проте, такий висновок суду не відповідає обставинам справи з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який на підставі рішення Луцького міськрайонного суду від 04.04.2012 року було розірвано (а.с. 8, 9).

В шлюбі народилася дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 15.06.2006 року. Її батьками зазначені ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (а.с. 7).

ОСОБА_3 з дочкою ОСОБА_5 не спілкувався, не цікавився її життям та здоров`ям, не піклувався про її фізичний та духовний розвиток, не надавав кошти на матеріальне утримання, що підтверджується, зокрема, довідкою КЗ «ЛНВК №26» від 15.05.2017 року (а.с. 10а).

До висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 прийшла Луцька міська рада, що підтверджується висновком Служби у справах дітей № 182 від 26.07.2017 року та рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради № 458-1 від 02.08.2016 року (а.с. 50-51).

Вироком Луцького міськрайонного суду від 20.05.2015 року ОСОБА_3 визнано виним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого п. 4, 9, 13 ч. 2 ст. 115 КК України та призначено покарання у виді довічного позбавлення волі. На даний час відповідач відбуває покарання. (а.с. 11-26).

Стаття 12 Закону України "Про охорону дитинства" передбачає, що на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов`язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров"я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ст.ст. 150, 180 СК України, якими визначено обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Як визначено ст. 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності і не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Згідно з пунктом 2 частини 1 ст. 164 Сімейного Кодексу України, батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Відповідно до статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою ВРУ від 27.02.1991 №789-ХІІ (далі - Конвенція), держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

У статті 12 Конвенції встановлено, що держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.

Відповідно до статті 3 Конвенції в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Частина 2 ст. 171 СК України закріплює випадки, коли думка дитини має бути вислухана обов`язково. До таких випадків належить: вирішення спору між батьками, іншими особами щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

Відповідно до п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

На думку суду, обставини, які підпадають під визначення дій особи, як «ухилення від виконання батьківських обов`язків», не вичерпуються наведеним вище переліком і підлягають розширеному тлумаченню особливостей певної справи.

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Як вбачається з матеріалів справи, що відповідно до висновку № 182 від 26.07.2017 року служба у справах дітей Луцької міської ради, з врахуванням інтересів дитини вважає за доцільне позбавити гр. ОСОБА_3 батьківських прав щодо малолітньої дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради від 02.08.2016 № 458-1 затверджено висновок служби у справах дітей про доцільність позбавлення гр. ОСОБА_5 батьківських прав.

Згідно з ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. У частині 4 ст.10 ЦПК України зазначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні по справі «Хант проти України» від 07.12.2006 року (п.54) зазначив, що позбавлення батьківських прав має бути виправдане інтересами дитини, і такі інтереси повинні мати переважний характер над інтересами батьків, між інтересами дитини та інтересами батьків має існувати справедлива рівновага.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, колегією суддів було вислухано думку малолітньої ОСОБА_5 , яка пояснила суду, що починаючи з 2011 року батько з нею не спілкувався, не займався її вихованням, вона з ним бачилась періодично, лише перебуваючи у дідуся та бабусі, коли батько навідував останніх, відношення батька до неї було байдужим. На даний час вона бажає, щоб батька позбавили батьківських прав, щодо неї так як боїться спілкуватись з батьком після вчиненого ним злочину відносно своїх батьків, які були її бабусею та дідусем. Також зазначила, що за період перебування батька в місцях позбавлення волі листів на її адресу від нього не надходило.

Поведінка малолітньої ОСОБА_5 у судовому засіданні при наданні пояснень, її хвилювання та розпач, дають суду підстави для висновку про щирість її зізнань про той біль, який заподіяв їй відповідач своїм вчинком щодо її бабусі та дідуся, та про негативний життєвий досвід, який здобула малолітня у з зв`язку з поведінкою батька.

Аналізуючи обставини даної справи та досліджені докази апеляційний суд дійшов висновку, що незважаючи на відбуття покарання у вигляді довічного позбавлення волі за скоєний злочин, ОСОБА_3 не був позбавлений можливості цікавитися життям доньки шляхом надіслання листів, як на її адресу так і на адресу навчального закладу, у якому дитина навчається, однак свідомо не робив цього. Крім цього, та обставина, що відповідач після припинення сімейних стосунків з позивачем з 2011 року також не цікавився життям доньки, не брав участь у її вихованні, дає можливість зробити висновок про ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків.

При цьому необхідно звернути увагу, на те, що вироком Луцького міськрайонного суду від 20.05.2015 року ОСОБА_3 визнано виним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого п. 4, 9, 13 ч. 2 ст. 115 КК України та призначено покарання у виді довічного позбавлення волі, а тому, в даному випадку позбавлення батьківських прав відповідача не змінить тривалу існуючу відчуженість між батьком та дитиною.

Крім цього, з`ясувавши особисту думку дитини, враховуючи відносини які склалися між батьком та малолітньою донькою в даній справі, виходячи з якнайкращих інтересів дитини, колегія суддів приходить до висновку, що позбавлення батьківських прав відповідача відносно малолітньої доньки ОСОБА_5 буде забезпечувати її розвиток у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, а також донька не буде страждати через відсутність піклування та емоційної підтримки з боку батька.

Поряд з цим, зважаючи на вчинений злочин ОСОБА_3 , а саме: умисне вбивство з особливою жорстокістю своїх батьків, які були бабусею та дідусем малолітньої ОСОБА_5 , тривалий депресивний стан дитини після цього, не бажання доньки підтримувати з батьком будь-які відносини, позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 хоча і є крайнім заходом, однак позитивно впливатиме на психологічний стан дитини та відображатися на її розвитку.

Окремо необхідно наголосити, що застосовуваний захід не є безстроковим і відповідач має право на поновлення батьківських прав в порядку передбаченому ст. 169 СК України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування обставин,що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржене рішення ухвалено з порушенням норм матеріального права, а висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи.

З врахуванням наведеного колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити, а оскаржене рішення в частині відмови в задоволені позовної вимоги про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав щодо малолітньої доньки ОСОБА_5 скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення позову.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює або ухвалює нове рішення, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З матеріалів справи вбачається, що при подачі позовної заяви та апеляційної скарги позивачем ОСОБА_1 було сплачено судовий збір у розмірі 1600(640 + 960) грн., який необхідно стягнути в її користь з відповідача.

Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 квітня 2019 року в даній справі в частині відмови в задоволені позову про позбавлення батьківських прав скасувати і ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Позов задовольнити.

Позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно малолітньої дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 1600(одну тисячу шістсот) грн. сплаченого судового збору.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді