Ухвала

12 липня 2019 року

м. Київ

справа № 334/2361/17

провадження № 61-12617ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коротенка Є. В., розглянувши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Фуклєвої Анни Володимирівни на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 13 березня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 29 травня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про захист честі, гідності та ділової репутації,

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2017 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про захист честі, гідності та ділової репутації.

В обґрунтування позову зазначав, що 07 березня 2017 року ним було отримано лист за підписом голови Спеціальної комісії з приватизації Верховної Ради України, в якому повідомлялось про надходження звернення трудового колективу та акціонерів ПАТ «ЗАлК».

Стверджував, що вказане звернення відповідачів містить інформацію, яка є неправдивою та такою, що шкодить його діловій репутації, принижує честь та гідність.

Зокрема, вказана інформація містить обвинувачення у вчиненні ним злочину, однак докази на підтвердження вказаних обставин відсутні.

Зазначав, що вимоги відповідачів створюють негативне враження і відношення до нього як до непрофесіонала, наведені цитати є припущеннями та неправдивою інформацію, які порочать його ділову репутацію, а також принижують честь, гідність як генерального директора, оскільки наведені висловлювання не відповідають дійсності.

Посилаючись на викладені обставини, просив суд визнати недостовірною інформацію, яка була зазначена у зверненні представників трудового колективу та акціонерів ПАТ «ЗАлК» - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , та визнати її такою, що принижує його честь, гідність та ділову репутацію, а саме:

«разом із своїми подільниками, яких він працевлаштував на комбінаті на керівних посадах, довели комбінат до кризової межі»;

«всі ті події, що відбувалися протягом директорства ОСОБА_1, та які цілком тягнуть на кваліфікацію - злочин, відбувалися під прикриттям так званого «фінансового плану» товариства на 2016 рік. Цей документ по суті є фікцією, та який був прийнятий та затверджений Фондом держмайна України без заперечень, передбачав прибуткову діяльність підприємства протягом 2016 року, насправді ж комбінат ніякого прибутку не отримав»;

«ніякого відродження виробництва на «ЗАлК» так і не відбулося, незважаючи на неодноразові заяви та обіцянки особисто ОСОБА_7 та заявлену шалену «прибутковість» фінансового плану «ЗАлК»;

«так звані прибутки, за планом ОСОБА_1, комбінат мав отримувати, начебто від процесу виробництва алюмінієвої катанки. Однак слід звернути увагу, що обладнання для виробництва катанки у власності ПАТ «ЗАлК» відсутнє до теперішнього моменту»;

«за час перебування ОСОБА_7 на посаді генерального директора «ЗАлК» остаточно знищено обладнання електролізного цеху, порізані та вивезені, як металобрухт 608 електролізерів, продані за заниженою ціною унікальні трансформатори - перетворювачі (23 шт.), вивезено з території обладнання власної ТЕЦ, вивезено в невідому напрямку майно ЖДЦ (вагони, тепловози та інше), вирізається та реалізовується за злочинними схемами все, що містить будь-яку цінність - під`їзні колії, залізні ворота, залишки ТМЦ, запчастини, майже все…»;

«сьогодні можна остаточно констатувати, що Запорізький алюмінієвий виробничий комбінат опинився в руках злочинців, які відчувають свою безкарність, та користуючись підтримкою впливових осіб, продовжують зухвале пограбування підприємства»;

Також просив суд зобов`язати відповідачів спростувати недостовірну інформацію шляхом направлення спростування на ім`я спеціальної контрольної комісії з питань приватизації Верховної Ради України.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 13 березня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі реалізовували своє право на звернення, у зв`язку із чим відсутні правові підстави для задоволення позову. Дані висловлювання у зверненні є оціночними судженнями відповідачів з питань виконання позивачем, як керівником підприємства, своїх посадових обов`язків.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 29 травня 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині рішення, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

У липні 2019 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Фуклєвої А. В. на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 13 березня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 29 травня 2019 року у вказаній справі.

В касаційній скарзі заявник просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі статтею 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилань на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Верховним Судом перевірено, чи мають місце обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, та зазначених обставин не встановлено.

Вказівка в резолютивній частині постанови Запорізького апеляційного суду від 29 травня 2019 року про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень на визнання справи малозначною, оскільки частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена у Загальних положеннях цього Кодексу, тому вона поширюються й на касаційне провадження.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження.

Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та

застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Верховний Суд зауважує, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій в межах своїх повноважень, заявник не переконав у наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

З урахуванням наведеного, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд,

У Х В А Л И В :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Фуклєвої Анни Володимирівни на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 13 березня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 29 травня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про захист честі, гідності та ділової репутації.

Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Коротенко