Постанова

Іменем України

10 липня 2019 року

м. Київ

справа № 536/931/17

провадження № 61-41992св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_2 ,

відповідач - ОСОБА_3 ,

треті особи: Кам`янопотоківська сільська рада Кременчуцького району Полтавської області, ОСОБА_4 ,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 20 лютого 2018 року у складі судді Клименко С. М. та постанову апеляційного суду Полтавської області від 23 липня 2018 року у складі колегії суддів: Дорош А. І., Бондаревської С. М., Триголова В. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2017 року ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_2 , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 та просив визнати нікчемним заповіт ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від 04 січня 2017 року, зареєстрований та посвідчений секретарем Кам`янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області ОСОБА_4.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла його баба - ОСОБА_5 . Він та його малолітній син ОСОБА_2 є спадкоємцями за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 , що підтверджується заповітом, посвідченим приватним нотаріусом Прокопом О. К. 12 жовтня 2016 року за реєстровим номером 1501.

Маючи намір оформити право на спадщину після смерті ОСОБА_5 , яка складається з домоволодіння по АДРЕСА_1 , він звернувся до Кам`янопотоківської сільської ради із заявою про прийняття спадщини, та йому стало відомо, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла склала новий заповіт, яким усе своє майно заповіла ОСОБА_3 .

На момент складання заповіту ОСОБА_5 виповнилося 80 років, вона погано бачила та чула, а відтак не могла особисто прочитати заповіт та власноручно його підписати. Враховуючи зазначене, підпис на заповіті не належить померлій ОСОБА_5 .

Окрім того, оспорюваний заповіт посвідчений секретарем сільської ради, яка є неуповноваженою на це особою. З урахуванням стану здоров`я ОСОБА_5 посвідчення заповіту мало б відбуватися за участю свідків, а підпис на заповіті мав бути проставлений іншою особою за дорученням заповідача.

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанції

Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 20 лютого 2018 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Полтавської області від 23 липня 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з недоведеності того, що померла ОСОБА_5 на момент складання заповіту 04 січня 2017 року мала такі захворювання слуху та зору, які б потребували особливого порядку складання та посвідчення заповіту за участю свідків.

На секретаря сільської ради ОСОБА_4 рішенням першої сесії сьомого скликання Кам`янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області № 4 від 06 листопада 2015 року покладено обов`язки по вчиненню нотаріальних дій на території сільської ради та веденню державної реєстрації актів цивільного стану, відтак, оспорений заповіт посвідчений уповноваженою на це особою.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У серпні 2018 року ОСОБА_1 , діючи в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_2 , звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 20 лютого 2018 року та постанову апеляційного суду Полтавської області від 23 липня 2018 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування касаційної скарги зазначав, що судами не враховані показання свідків, які підтверджують майже 100 % втрату зору ОСОБА_5 на момент складення заповіту 04 січня 2017 року. Судом не прийнято до увагу довідку Кременчуцької першої міської лікарні імені О. Т. Богаєвського від 06 лютого 2018 року, яка підтверджує ту обставину, що ОСОБА_5 не могла читати та писати у зв`язку з офтальмологічним захворюванням.

Вказані докази беззаперечно підтверджують неможливість ОСОБА_5 самостійно прочитати та підписати заповіт, що свідчить про невідповідність його форми та порушення порядку його посвідчення.

Відповідачем відзив на касаційну скаргу не подано.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 15 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

13 травня 2019 року справа № 536/931/17 надійшла до Верховного Суду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_5 , яка є бабою позивача.

04 січня 2017 року ОСОБА_5 склала заповіт, відповідно до якого заповіла все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що належатиме їй на день смерті і на що за законом матиме право, ОСОБА_3

Заповіт посвідчено секретарем Кам'янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області ОСОБА_4.

Встановлено, що рішенням сесії сьомого скликання Кам`янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області № 4 від 06 листопада 2015 року обрано ОСОБА_4 . секретарем сільської ради та на неї покладено обов`язки з вчинення нотаріальних дій на території Кам`янопотоківської сільської ради та ведення державної реєстрації актів цивільного стану.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивачем не надано доказів та не доведено обставин, які б свідчили про порушення вимог статей 1253, 1257 ЦК України при посвідченні оспорюваного ним заповіту.

Суд касаційної інстанції погоджується з такими висновками судів з огляду на наступне.

Статтями 1233, 1234 ЦК України визначено, що заповіт є особистим розпорядженням фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має особа з повною цивільною дієздатністю і це право здійснюється особисто.

Відповідно до частини першої статті 1257 ЦК України нікчемним є заповіт, складений особою, яка не мала на це право, а також заповіт, складений із порушенням вимог щодо його форми та посвідчення.

Наведені обставини повинні бути доведені особами, які звертаються до суду з позовом про визнання заповіту нікчемним.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилалася на те, що оспорюваний заповіт є нікчемним, оскільки на момент його складання ОСОБА_5 мала слабкий зір, що унеможливлювало вчинення нею самостійних дій з прочитання та підписання заповіту, а відтак, його посвідчення згідно зі статтею 1253 ЦК України мало відбуватися при свідках. Зазначав, що підпис на заповіті не належить померлій.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Разом з тим, позивачем не надано належних та допустимих доказів та не доведено, що оспорюваний заповіт від 04 січня 2017 року підписаний не заповідачем ОСОБА_5 , а іншою особою.

Клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи позивач під час розгляду справи в суді першої інстанції не заявляв.

Сама по собі та обставина, що ОСОБА_5 мала вади зору, не свідчить про неможливість особисто прочитати заповіт.

Допитані судом першої інстанції свідки, зокрема ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , у своїх показаннях зазначили, що померла ОСОБА_5 погано бачила та чула, хворіла на онкологічне захворювання та потребувала стороннього догляду.

Довідка Кременчуцької першої міської лікарні імені О. Т. Богаєвського від 06 лютого 2018 року за підписом головного лікаря ОСОБА_12 та завідуючого відділенням ОСОБА_6. про те, що ОСОБА_5 перебувала на стаціонарному лікування в офтальмологічному відділенні лікарні з 03 березня 2016 року по 11 березня 2016 року з діагнозом: відкритокутова далекозайшовша компенсована медикаментозно глаукома правого ока, відкритокутова термінальна субкомпенсована глаукома лівого ока; ускладнена катаракта обох очей; ІХС, ГХ, не є беззаперечним доказом того, що ОСОБА_5 мала абсолютну сліпоту.

Таким чином, обґрунтованими є висновки судів про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_5 не могла самостійно прочитати та підписати заповіт, а також доказів складання заповіту з порушенням його форми та порядку посвідчення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Згідно з частиною третьою статті 401 та статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для їх скасування. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , залишити без задоволення, а рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 20 лютого 2018 року та постанову апеляційного суду Полтавської області від 23 липня 2018 року без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 20 лютого 2018 року та постанову апеляційного суду Полтавської області від 23 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко